Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №361/6554/26 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них

Дата: 27 жовтня 2026 р.

Справа: №361/6554/26

Суддя: Соколова Вікторія Вячеславівна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 року м. Київ

Справа №361/6554/26

Апеляційне провадження №22-ц/824/13556/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.

за участю секретаря Липченко О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 червня 2026 року про відмову у відкритті провадження та ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 червня 2026 року про залишення без розгляду заяви про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Писанець Н.В. в м. Бровари,

у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області, Виконавчого комітету Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області, треті особа: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В

Короткий виклад обставин у справі.

У червні 2026 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з вищевказаним позовом, у якому просили визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області № 03 від 30 січня 2008 року «Про оформлення права власності на житловий (садовий) будинок за адресою: АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_4 ».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є донькою та спадкоємицею першої черги за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 власника спірного домоволодіння ( ОСОБА_5 ). На момент відкриття спадщини вона була зареєстрована та постійно проживала разом із спадкодавцем у будинку АДРЕСА_1 , від спадщини не відмовлялася, у зв`язку з чим в силу ч. 3 ст. 1268 ЦК України вважається такою, що автоматично прийняла спадщину та набула право на законну частку у майні.

Позивачі вказують, що з 2001 року безперервно проживають у спірному будинку та у 2005-2007 роках за власні кошти і власною працею здійснили його добудову (невід`ємні поліпшення).

Однак 30 січня 2008 року виконавчим комітетом Великодимерської селищної ради прийнято Рішення № 03, яким оформлено одноосібне право власності на весь житловий будинок площею 119,0 кв.м (як збудований у 1975 році) на ім`я ОСОБА_4 (матері). При цьому відповідач повністю проігнорував факт автоматичного прийняття спадщини ОСОБА_1 , не перевірив первинні документи та протиправно включив до площі будівлі 1975 року зведену працею позивачів добудову, легалізувавши її на користь іншої особи.

Вказане рішення прийнято за відсутності позивачів, про його існування вони дізналися лише у травні 2026 року з відповіді БТІ на адвокатський запит, а тому вважають, що строк позовної давності ними не пропущений. Прийняття оскаржуваного рішення створило умови для подальшого поділу майна у 2026 році на будинки АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 та укладення договору дарування на користь ОСОБА_3 , що загрожує позбавленням позивачів їхнього єдиного житла.

Разом із позовною заявою було подано заяву про забезпечення позову, в якій позивачі просили:

- накласти арешт на об`єкти нерухомого майна, які утворилися внаслідок поділу первісного домоволодіння по АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3171454332060; житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3171647932060;

- заборонити органам державної реєстрації прав, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим особам, які наділені функціями державного реєстратора, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаних об`єктів нерухомого майна.

Короткий зміст оскаржуваних ухвал суду першої інстанції.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 червня 2026 року у відкритті провадження по справі позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області, Виконавчого комітету Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області, треті особа: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення - відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що заявлені позивачами вимоги не можуть розглядатися у порядку цивільного судочинства місцевими судами, а належать до предметної юрисдикції окружного адміністративного суду. Суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 червня 2026 року заяву представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Косенко Т.В. про забезпечення позову - залишено без розгляду.

Ухвала мотивована тим, що оскільки позовна заява подана з порушенням правил підсудності і не може розглядатися у порядку цивільного судочинства місцевими судами, а належить до предметної юрисдикції окружного адміністративного суду й з цих підстав у відкритті провадження у даній справі було відмовлено, відповідно заява про забезпечення позову підлягає залишенню без розгляду.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги.

Не погодилися з указаними ухвалами суду позивачі, їх представником - адвокатом Косенко Т.В., подано апеляційну скаргу, в якій заначено, що оскаржувані ухвали є незаконними, необґрунтованими, постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що ухвалення оскаржуваного рішення 2008 року створило юридичні умови для того, щоб у 2024-2026 роках спірне майно було таємно поділено на два окремі об`єкти (будинки АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ) та подаровано сестрі (третій особі: ОСОБА_3 ) з метою остаточного позбавлення позивачів житла.

Посилається на те, що скасування рішення органу місцевого самоврядування є не самостійним публічно-правовим спором, а виступає обраним позивачами способом захисту їхніх цивільних (приватних) прав та інтересів у розумінні ст. 16 ЦК України, оскільки саме цей адміністративний акт є першоджерелом порушення їхнього права власності.

Звертають увагу, що питання розмежування цивільної та адміністративної юрисдикції у спорах щодо скасування рішень органів місцевого самоврядування (та їх виконавчих комітетів), які вже реалізовані та потягли за собою реєстрацію прав на майно за третіми особами, є остаточно сформованим та стабільним у судовій практиці.

Вказано, що оскільки оскаржуване рішення Виконавчого комітету Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області від 2008 року про оформлення права власності на житловий будинок було повністю реалізоване, а позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спрямовані виключно на захист їхніх спадкових прав та прав на капітальні невід`ємні добудови спірного майна (приватний інтерес), цей спір за своїм характером є приватноправовим.

Крім того, адміністративний суд позбавлений матеріально-правових механізмів захисту та відновлення права власності, не може встановлювати частки у спадщині чи визначати обсяг майнових прав подружжя на поліпшення майна.

Зазначено, що суть спору зводиться до захисту спадкових прав позивача 1 та права на невід`ємні поліпшення позивача 2, а тому цей спір підлягає розгляду виключно в порядку цивільного судочинства.

Окрім цього, оскільки висновок суду про непідсудність заяви про забезпечення ґрунтується виключно на хибному твердженні про належність позову до юрисдикції окружного адміністративного суду, скасування первинної ухвали про відмову у відкритті провадження є самостійною та абсолютною підставою для визнання незаконною та скасування ухвали щодо заяви про забезпечення позову. Повністю усунувшись від розгляду питання консервації майна, суд першої інстанції створив реальну загрозу відчуження спірної нерухомості на користь третіх осіб під час тривання апеляційного розгляду, чим порушив право позивачів на реальний та ефективний судовий захист.

На підставі викладеного, просять скасувати ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 червня 2026 року про відмову у відкритті провадження та ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 червня 2026 року про залишення без розгляду заяви про забезпечення позову, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Процесуальні дії учасників справи та суду.

Правом подачі відзиву представники відповідачів та треті особи не скористалися.

В судовому засіданні позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник - адвокат Косенко Т.В. просили апеляційну скаргу задовольнити, скасувати ухвали суду першої інстанції, а справу направити для вирішення питання про відкриття провадження у справі та вирішення заяви про забезпечення позову до суду першої інстанції.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвал суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з такого.

Фактичні обставини справи.

У червні 2026 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, у якому просили визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області № 03 від 30 січня 2008 року «Про оформлення права власності на житловий (садовий) будинок за адресою: АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_4 ».

Додатком до позовної заяви була заяву про забезпечення позову, в якій позивачі просили накласти арешт на об`єкти нерухомого майна, які утворилися внаслідок поділу первісного домоволодіння по АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3171454332060; житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3171647932060 та заборонити органам державної реєстрації прав, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим особам, які наділені функціями державного реєстратора, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаних об`єктів нерухомого майна.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 червня 2026 року відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з підстав, що справа належить до предметної юрисдикції окружного адміністративного суду.

Цього ж дня районний суд прийняв ухвалу про залишення без розгляду заяви про забезпечення позову посилаючись на те, що оскільки у відкритті провадження у справі відмовлено з підстав не підсудності її цивільному судочинству, відповідно заява про забезпечення позову також не підлягає розгляду.

Застосовані норми права.

Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 19 ЦПК України визначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. У частині першій цієї статті встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга зазначеної статті).

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (частина перша, пункт 1 частини другої статті 17 КАС України).

Пункт 7 частини першої статті 4 КАС України визначає, що суб`єкт владних повноважень - це, зокрема, орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Для розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних та інших справ недостатньо застосування виключно формальних критеріїв - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин і предмета спору. Для правильного вирішення питання про юрисдикцію суду визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Так, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17).

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 16 жовтня 2019 року у справі № 2040/5159/18, від 28 травня 2025 року № 757/3969/24-ц.

В порядку визначеному ч.ч.1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд.

Приймаючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідачем є суб`єкт владних повноважень - виконавчий комітет селищної ради, а предметом оскарження є його рішення.

Проте колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Визначення предметної юрисдикції залежить від суті права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог та змісту спірних правовідносин.

Як убачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обґрунтовували вимоги наявністю у одного з позивачів спадкових прав на частку в спірному майні в силу ч. 3 ст. 1268 ЦК України (як такого, що автоматично прийняли спадщину), а також набуттям прав на невід`ємні поліпшення спірного будинку (добудову), здійснені за власні кошти іншим позивачем.

Вимога про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області № 03 від 30 січня 2008 року заявлена як спосіб захисту порушеного цивільного (майнового та спадкового) права позивачів, оскільки саме це рішення стало підставою для первинної державної реєстрації одноосібного права власності за іншою особою та подальшого поділу й відчуження майна.

Тобто даний спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення такого права призвели управлінські дії чи рішення суб`єктів владних повноважень.

Оскільки між сторонами існує спір про право цивільне (щодо спадкового майна та частки у ньому), цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження з підстав належності спору до юрисдикції адміністративних судів є помилковим, а тому ухвала суду першої інстанції, як така, що перешкоджає подальшому провадженню підлягає до скасування, з направленням справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Відносно ухвали суду першої інстанції про залишення заяви про забезпечення позову без розгляду, колегія суддів зазначає, що її постановлення було безпосередньо обумовлено відмовою у відкритті провадження у справі. Оскільки ухвала про відмову у відкритті провадження визнана такою, що постановлена з порушенням вимог процесуального закону, ухвала про залишення заяви про забезпечення позову без розгляду з підстав її непідсутності в порядку цивільного судочинства також підлягає скасуванню. Однак, враховуючи що по суті заява про забезпечення позову не віршувалась, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості надати оцінку доводам позивача, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції, а тому колегія суддів вважає, що з огляду на направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, питання забезпечення позову також має бути вирішено судом першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на викладене, оскільки судом першої інстанції постановлено ухвали з порушенням норм процесуального права, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна позивачів підлягає задоволенню, ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 червня 2026 року підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Розподіл судових витрат.

У відповідності до вимог статей 141, 382 ЦПК України, у зв`язку з ти що предметом перегляду у суді апеляційної інстанції були виключно процесуальні судові рішення, а спір по суті позовних вимог не розглядається, питання розподілу судових витрат не вирішується, оскільки вказане підлягає вирішенню за результатами розгляду справи по суті в залежності від обсягу задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 червня 2026 року про відмову у відкритті провадження та ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 червня 2026 року про залишення без розгляду заяви про забезпечення позову - скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: О.В. Желепа

Н.В. Поліщук

Повний текст постанови складений 06 листопада 2026 року.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua