Суд: Обухівський районний суд Київської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 05 листопада 2026 р.
Справа: №372/5038/26
Суддя: Рабчун Р. О.
Справа № 372/5038/26
3-990/26
П О С Т А Н О В А
іменем України
06 листопада 2026 року м. Обухів
Суддя Обухівського районного суду Київської області Рабчун Р.О., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від Обухівського РУП ГУ НП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ФОП, РНОКПП НОМЕР_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
В С Т А Н О В И В:
04.08.2026 року о 11:10 год. в с. Трипілля, вул. Тараса Шевченка, 17, керував автомобілем з наявними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер та в медичному закладі відмовився
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
06.11.2026 року ОСОБА_1 через канцелярію суду, подав пояснення по справі. З яких вбачається, що його було зупинено незаконно та також те, що поліцейський не виявив та не зазначив жодної із ознак алкогольного сп`яніння, наявних, на його погляд у ОСОБА_1 . Після чого працівник поліції вирішив провести огляд на стан алкогольного сп`яніння, однак він відмовився від проходження такого огляду на місці зупинки транспортного засобу. Слова поліцейського про те, що він має право відмовитись від проходження такого освідчення, ввели його в оману відносно обов`язків водія транспортного засобу. Окрім того, ОСОБА_1 , зазначає, що після відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу, поліцейські не запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, а одразу почали складати протокол про адміністративне правопорушення. Не запропонувавши йому надати особисто пояснення з приводу відмови від проходження огляду на місці зупинки, самостійно розпочали фіксацію пояснень начебто з його слів. Відносно вживання алкогольних напоїв, ОСОБА_1 вказує на те, що через свою важку хворобу алкогольні напої не вживав та не вживає. Відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння пояснює своє реакцією на протиправні дії працівників поліції, які виражені у безпідставному зупиненні транспортного засобу під його керуванням та порушенні порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, а тому вважає, що всі наступні вимоги працівників поліції він не зобов`язаний був виконувати. Вважає, що в матеріалах справи відсутності докази правомірності зупинки транспортного засобу та проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, а всі складені відносно нього документи не можуть бути належними та допустимими доказами його вини. Просить суд провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. ОСОБА_1 додано до письмових пояснень копію висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14.08.2026 р., акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №002614 від 04.08.2026 року, результату лабораторного дослідження № 1656, № 1434, виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого 1515836.
06.11.2026 року ОСОБА_2 через канцелярію суду подав клопотання про закриття провадження у справі, зазначивши, що в матеріалах справи відсутні докази правомірності зупинки транспортного засобу та проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, а всі складені відносно ОСОБА_1 документи не можуть бути належними та допустимими доказами його вини.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, фактичні обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, заперечив.
Допитана у судовому засіданні як свідок ОСОБА_3 вказала, що 04.08.2026 року їхали з с. Стайки у м. Київ. Чоловік забрав її після відпочинку, після чого їх зупинили працівники поліції. ОСОБА_1 запитав у працівників поліції причини зупинки чи щось порушував. Після чого ОСОБА_1 відійшов та повернувся з протоколом про адміністративне правопорушення. В кінці поліцейські дозволили ОСОБА_1 їхати далі на транспортному засобі.
Вислухавши пояснення захисника ОСОБА_1 адвоката Лопарева Е.В., дослідивши матеріали справи, прихожу до наступного.
Відповідно до вимог ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Під всебічним, повним та об`єктивним з`ясуванням всіх обставин справи необхідно розуміти максимально повне дослідження події, яка відбулась, шляхом відібрання пояснень у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, допиту свідків та вчинення інших необхідних процесуальних дій.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Положення ст. 7 КУпАП, передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Cуд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ у своїх рішеннях зазначає, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає позбавлення прав на управління транспортним засобом розглядається Європейським Судом як кримінально - правова санкція, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті для здійснення діяльності».
Визнання кримінально - правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення.
Зокрема, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право на участь у судовому засіданні, право на захист своїх інтересів за допомогою професійного захисника, право на надання доказів та пояснень щодо висунутого обвинувачення, оскарження судових рішень.
Як зазначено в п 1.9. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до вимог п. 2.5. Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В судовому засіданні встановлено, що водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «FIAT», моделі «TIPO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на вимогу працівника поліції пройти огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або проїхати в медичний заклад відмовився.
На підтвердження винуватості ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, надано: протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, акт огляду, направлення на огляд до закладу охорони здоров`я, а також оптичний диск із відеозаписами, які є належними та допустимими доказами, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини, які мають істотне значення.
Факт керування транспортним засобом ОСОБА_2 підтверджується оглянутим в судовому засіданні оптичним диском із відеозаписами та ним самим не заперечується.
Більше того, із дослідженого судом відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції за порушення вимог ПДР України. Під час спілкування із ОСОБА_1 у працівника поліції виникла підозра, що останній перебуває в стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим йому було запропоновано пройти огляд на визначення стану сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу або в медичному закладі. ОСОБА_1 пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу та в найближчому закладі охорони здоров`я.
Суд зазначає, що відеозапис є повним, безперервним та вичерпно інформативним, носить безсторонній характер, позбавлений упередження та суб`єктивного ставлення і надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини адміністративного правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку учасників подій.
Більше того, слід зазначити, що відеозапис отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, а відтак є належним та допустимим доказом факту відмови ОСОБА_1 на законну вимогу поліцейських пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу на місці зупинки транспортного засобу або в найближчому закладі охорони здоров`я, та повністю доводить вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 керував транспортним засобом, був зупинений працівниками поліції у встановленому законом порядку та на вимогу поліцейського, у якого були підстави вважати, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння згідно з ознаками такого стану, чітко та однозначно відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, відносно нього правомірно складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На переконання суду, ОСОБА_1 , як особі, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, була забезпечена реальна можливість скористатись своїми процесуальними правами та розпорядитись процесуальними обов`язками з метою захисту своїх прав та інтересів, зокрема: прийняти рішення щодо згоди або відмови від огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в найближчому закладі охорони здоров`я; ознайомитися зі змістом пред`явленого звинувачення, надати письмові пояснення та заперечення щодо висунутого звинувачення та дій працівників поліції; отримати копію протоколу про адміністративне правопорушення.
Суд звертає увагу і на те, що правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП є закінченим з моменту відмови водія пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі.
Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП, особи, які керують, зокрема, транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється (ч. 3 ст. 266 КУпАП).
Отже, діючий закон дозволяє водію відмовитись від проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів і така відмова не утворює складу адміністративного правопорушення.
Проте, у цьому випадку водій транспортного засобу зобов`язаний пройти огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння в закладах охорони здоров`я.
Суд звертає увагу, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`янінням щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного сп`янінням у встановленому законом порядку.
З долучених до матеріалів справи про адміністративне правопорушення відеозаписів з нагрудної камери поліцейського вбачається, що водій ОСОБА_1 на правомірну вимогу працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу на місці зупинки транспортного засобу або у найближчому закладі охорони здоров`я відмовився.
Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки, так і в медичному закладі, чим порушив вимоги п. 2.5. ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, враховуючи вищевказане, а також те, що будь-яких порушень при провадженні справи про адмінправопорушення з боку працівників поліції при перегляді відеозапису судом не встановлено, суд, оцінюючи кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, вважає їх належними, допустимими та достовірними, а їх сукупність є достатньою для того, щоб покласти в основу цієї постанови щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за вищевикладених обставин.
Аналізуючи здобуті в судовому засiданнi докази, суд приходить висновку, що дії ОСОБА_1 необхідно квалiфiкувати за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху України.
Перевіряючи доводи заперечень ОСОБА_1 , що він самостійно пройшов медичний огляд на стан сп`яніння 04.08.2026 року, що підтверджується відповідним висновком, суд виходить з наступного.
Так, відповідно до ч.4 ст.266 КУпАП, огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменті встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.
Згідно ч. 4 ст.266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Оскільки ОСОБА_1 проходив медогляд самостійно у відсутності поліцейського, наданий ним висновок лікаря про те, що у останнього ознак сп`яніння не виявлено є недійсним відповідно до ч. 4 ст. 266 КУпАП.
Одночасно слід відмітити, що у даному випадку вирішується питання саме щодо відмови ОСОБА_1 від проходження 04.08.2026 року огляду на стан наркотичного сп`яніння.
Окрім того, ОСОБА_1 долучає до матеріалів справи флеш накопичувач на підтвердження своїх тверджень щодо того, що працівники поліції дозволив йому продовжити рух за кермом транспортного засобу.
Суд критично оцінює доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про те, що після складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП працівник поліції дозволив їй продовжити рух за кермом транспортного засобу. Суд зазначає, що сам по собі факт подальшого допуску особи до керування транспортним засобом працівником поліції не спростовує факту вчинення ним адміністративного правопорушення, оскільки склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у цьому випадку утворює саме відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Така відмова є самостійною підставою адміністративної відповідальності та не залежить від подальшої поведінки працівників поліції після її вчинення. Відтак, дії працівника поліції щодо подальшого допуску особи до керування транспортним засобом не змінюють правової оцінки вже вчиненого адміністративного правопорушення та не спростовують доказів, якими підтверджується факт відмови від проходження огляду. При цьому суд зауважує, що питання дотримання працівниками поліції вимог законодавства щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом є окремим питанням та не підміняє собою встановлення наявності чи відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП, визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При накладенні стягнення обставин, що обтяжують чи пом`якшують відповідальність правопорушника не вбачаю.
На підставі сукупності досліджених доказів, враховуючи характер вчиненого правопорушення, його наслідки, особу правопорушника, ступінь його вини, відсутність обтяжуючих обставин, вважаю необхідним призначити стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Згідно ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Таким чином, з урахуванням ЗУ «Про судовий збір» з особи яка визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення підлягає стягнення судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 27, 33, 130, 283, 284 КУпАП,
П О С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Штраф стягнути на користь держави (Отримувач коштів УК у Київ.обл./м.Київ/21081300, Код отримувача (код за ЄДРПОУ:37955989), Банк отримувача:Казначейство України(ЕАП), Номер рахунку (IBAN):UA488999980313030149000010001, Код класифікації доходів бюджету: 21081300.
Стягнути з ОСОБА_1 , судовий збір згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовийзбір» на користь держави у розмірі 665,60 грн., які перерахувати на наступні реквізити: Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно ст. 308КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби та з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного відповідній статті КУпАП.
Строк пред`явлення до виконання постанови 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».
Суддя Р.О. Рабчун
Оригінал: reyestr.court.gov.ua