Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №752/2682/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №752/2682/24 Головуючий у І інстанції - Сташків Т.Г.

апеляційне провадження №22-ц/824/9194/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Миголь А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 лютого 2026 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації вартості частки спільного майна,-

установив:

У січні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації вартості частки спільного майна.

В обґрунтування своїх позовних вимог, зазначав, що йому на праві спільної сумісної власності належить 1/2 частина автомобіля марки «VOLKSWAGEN CADDY», 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_1 .

Вказаний автомобіль перебував у його та відповідача спільній частковій власності на підставі рішення Обухівського районного суду Київської області у справі №372/1817/16-ц від 24 квітня 2017 року з наступним розподілом розміру часток: ОСОБА_2 - 1/2; ОСОБА_1 - 1/2.

Оскільки частки співвласників вказаного автомобіля в натурі не можуть бути виділені, автомобіль залишився в користуванні відповідача.

На прохання надати автомобіль для вирішення його соціально-побутових потреб, відповідач не реагувала та не бажала надавати автомобіль у його користування.

Отже, він є співвласником спірного автомобіля, проте не міг ним володіти та користуватись.

У подальшому йому стало відомо, що спірний автомобіль проданий.

На адвокатський запит 09 січня 2024 року отримано відповідь Головного сервісного центру МВС України, що з 13 травня 2022 року автомобіль марки «VOLKSWAGEN CADDY», 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , на підставі договору купівлі-продажу вибув до нового власника, при цьому, згоду на продаж цього автомобіля він не надавав.

Отже, відповідач протиправно позбавила його 1/2 частки автомобіля, яка є його власністю, та не повернула йому 1/2 частину суми, належної йому від продажу автомобіля.

26 листопада 2025 року до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, у якій він зазначає, що при поданні позову ним була визначена середньоринкова вартість автомобіля відповідно до скріншотів цін ідентичних автомобілів, що становила 7500 доларів США, що еквівалентно 281550 грн.

У подальшому він замовив Висновок про ринкову вартість колісного транспортного засобу, згідно з яким ринкова вартість транспортного засобу марки VOLKSWAGEN модель CADDY, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , становить 263780 грн.

Враховуючи, що дійсна вартість спірного автомобіля на час судового розгляду справи встановлена вказаним Висновком, та є меншою ніж зазначено в позовній заяві, то він просить зменшити позовні вимоги, та стягнути з ОСОБА_1 на його користь грошові кошти від продажу спільної сумісної власності в розмірі 1/2 частини автомобіля VOLKSWAGEN CADDY, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , у розмірі 131890 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 05 лютого 2026 року зазначений вище позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 131890 грн. в рахунок компенсації вартості 1/2 частини автомобіля VOLKSWAGEN CADDY, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , що перебував у спільній частковій власності сторін.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 1318,90 грн.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, вважаючи, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено норми процесуального та матеріального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що спірний автомобіль 18 березня 2020 року потрапив у дорожньо-транспортну пригоду та отримав значні механічні пошкодження.

Згідно зі звітом про оцінку вартості збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, від 06 червня 2020 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля становила 265445,36 грн, тоді як його ринкова вартість до пошкодження становила 114992,93 грн.

Таким чином, після ДТП в 2020 році ремонт автомобіля марки VOLKSWAGEN CADDY, номерний знак НОМЕР_2 , вважався економічно необґрунтованим, а отже, даний автомобіль вважається фізично знищеним, тобто таким, який апріорі не міг відповідати технічним характеристикам та якостям аналогічного автомобіля, який можна було б експлуатувати, використовувати за своїм призначенням.

Також ОСОБА_1 посилається на звіт про оцінку майна від 11 квітня 2025 року, відповідно до якого ринкова вартість автомобіля становила 68210 грн., а тому, на її переконання, вказана вартість і є тією ринковою (дійсною) для автомобіля з такими характеристиками та якостями (фізично знищеним після ДТП).

Отже, зазначає, що суд першої інстанції визначив неправильну ринкову вартість автомобіля у розмірі 263780 грн., відповідно до висновку про ринкову вартість колісного транспортного засобу станом на 25 вересня 2025 року, оскільки, на її переконання, такий висновок не враховує фактичних пошкоджень автомобіля внаслідок ДТП.

Також, вказує про відсутність належних доказів порушення прав позивача, вважає, що суд не встановив обставин, які б свідчили про протиправність її дій.

Просила суд, скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 лютого 2026 року та ухвалити нове, яким частково задовольнити позовні вимоги.

На вказану апеляційну скаргу ОСОБА_2 надав додаткові пояснення, в обґрунтування яких зазначив, що 13 травня 2022 року у ТСЦ МВС №8046 автомобіль було відчужено за договором №8046/2022/3172292 із зазначеною у ньому ціною 49000 грн. Він не був стороною правочину, не погоджував продаж усього майна чи ціну належної йому частки; доказів отримання ним коштів від продажу, за змістом рішення суду першої інстанції, не встановлено.

Договірна ціна між ОСОБА_1 та покупцем, визначена без участі другого співвласника, не може сама собою змінити базу компенсації, встановлену судом. Кожний доказ оцінюється у сукупності згідно зі ст. 89 ЦПК України.

Вказує, що апелянт посилається на ДТП 2020 року, розрахунок збитків 114992,93 грн. за звітом №3442 від 06 червня 2020 року та альтернативну оцінку автомобіля у 68210 грн. станом на 11 квітня 2025 року.

Разом з тим, сума збитків після ДТП, договірна ціна 2022 року, окрема оцінка 2025 року та встановлена судом ринкова вартість подібного майна є різними за предметом і датою величинами. Немає підстав ототожнювати їх без дослідження методик, вихідних даних, фактичного стану автомобіля, наявності ремонту, комплектності та ринку на релевантну дату.

Просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 лютого 2026 року залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, які з`явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 24 квітня 2017 року у справі №372/1817/16-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 20 вересня 2017 року та постановою Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року, встановлено факт проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 28 березня 2007 року по 14 липня 2007 року. Визнано житловий будинок, земельну ділянку площею 0,1 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3223110100:01:054:0106, які розташовані по АДРЕСА_1 та автомобіль VOLKSWAGEN CADDY, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності за кожним на 1/2 частку житлового будинку, земельної ділянки площею 0,1 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3223110100:01:054:0106, які розташовані по АДРЕСА_1 та автомобіль VOLKSWAGEN CADDY, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 . В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічного позову про визнання права приватної особистої власності, визнання майна спільною сумісної власністю та його поділ відмовлено повністю.

Відповідно до копії листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС) Головного сервісного центру МВС №31/26 згідно з даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів 13 травня 2022 року в ТСЦ №8046 транспортний засіб VOLKSWAGEN CADDY, 2008 року випуску, об`єм двигуна 1600 куб.см, № кузова НОМЕР_1 , було перереєстровано з ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 13 травня 2022 року №8046/2022/3172292.

На виконання ухвали Обухівського районного суду Київської області від 12 травня 2025 року Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС) Головного сервісного центру МВС надіслав належним чином засвідчені копії договорів, на підставі яких, згідно з даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, 13 травня 2022 року в ТСЦ №8046 транспортний засіб VOLKSWAGEN CADDY, 2008 року випуску, об`єм двигуна 1600 куб.см, № кузова НОМЕР_1 , було перереєстровано з ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_3 , підстава - договір купівлі-продажу від 13 травня 2022 року №8046/2022/3172292, укладений в ТСЦ №8046.

Згідно з копією договору купівлі-продажу №8046/2022/3172292 транспортного засобу від 13 травня 2022 року ОСОБА_1 (продавець) зобов`язалась передати у власність ОСОБА_3 (покупець) транспортний засіб марки VOLKSWAGEN модель CADDY, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 .

За п. 1.2 цього договору, продавець гарантує, що майно, яке є предметом продажу, належить йому на праві власності, не обтяжене арештом, у розшуку, заставі не перебуває, не являється предметом спору у суді.

За п. 1.3 цього договору, покупець оглянув та ознайомився з майном, яке зазначено у п. 1.1 цього договору, претензій щодо технічного стану та якісних характеристик відчужуваного транспортного засобу не має.

За п. 3.1 цього договору, за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 49000 грн.

Відповідно до копії Висновку експертного дослідження Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №11/8046/5629, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_3 , наданого на дослідження транспортного засобу VOLKSWAGEN CADDY, номерний знак НОМЕР_2 , не змінювалися. Бланк наданого на дослідження документа «Свідоцтво про реєстрацію ТЗ» серія НОМЕР_4 відповідає бланкам, які знаходяться в офіційному обігу.

Згідно з копією Звіту про оцінку майна, виконаного ТОВ «Експерт І К» (оцінювач Ардал`янов А.М. , кваліфікаційне свідоцтво серії №1829 від 30 вересня 2000 року) на замовлення ОСОБА_1 , станом на 11 квітня 2025 року ринкова вартість загального легкового автомобіля (Пасажирський-В) VOLKSWAGEN CADDY (РН: НОМЕР_2 ), рік випуску - 2008, об`єм двигуна 1600 куб.см (бензин), становить 1647 доларів США, що за курсом НБУ станом на дату оцінки складає 68210 грн. за курсом НБУ - 1 дол. США = 41,4031 грн. на 11 квітня 2025 року.

Відповідно до копії Звіту №3442 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, виконаним 06 червня 2020 року ТОВ «СЗУ Україна» на замовлення АТ «Просто-Страхування», вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу VW CADDY, реєстраційний номер: НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження станом на дату оцінки (04 червня 2020 року) становить 114992,93 грн.

Згідно з копією Висновку про ринкову вартість колісного транспортного засобу, виконаного суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_5 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача ФДМУ та МІБ МФ №2857 від 25 грудня 2004 року; сертифікат ФДМУ №254/22 від 10 червня 2022 року), що діяв на підставі договору про проведення незалежної оцінки КТЗ, укладеного між ОСОБА_2 з однієї сторони, та СПД ФО ОСОБА_5 з іншої сторони, станом на дату оцінки 25 вересня 2025 року ринкова вартість транспортного засобу марки VOLKSWAGEN модель CADDY, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , становить 263780 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірний автомобіль VOLKSWAGEN модель CADDY, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , який був об`єктом спільної часткової власності сторін, та був відчужений відповідачем без повідомлення, без згоди і урахування інтересів позивача, а отже позивач має право на відшкодування 1/2 вартості цього спірного автомобіля, яка визначена на підставі Висновку про ринкову вартість колісного транспортного засобу, здійсненої на замовлення позивача суб`єктом оціночної діяльності.

З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно з ч. 1 ст. 361 цього Кодексу, співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Згідно зі ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Частиною 1 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Аналогічні положення містяться у ч. 2 ст. 372 ЦК України.

Як роз`яснено судам у пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України) відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до ст. 71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено угодою між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Тлумачення положень ст. 71 СК України дає підстави для висновку про те, що частини 4 та 5 цієї статті виступають як єдиний правовий механізм захисту інтересів того з подружжя, який погоджується на компенсацію належної йому частки у спільному майні за рахунок іншого з подружжя, з подальшим припиненням права власності на цю частку.

Правовідносини, в яких позивач просить припинити не право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються ст. 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.

Згідно постанови Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №127/7029/15-ц, зазначено про те, що як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

З урахуванням наведеного та відступаючи від правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі №201/14044/16-ц, провадження №61-189ск17, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

Встановлено, що спірний автомобіль VOLKSWAGEN CADDY, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_1 ,який перебував у спільній частковій власності сторін,та був відчужений відповідачем без повідомлення, без згоди позивача, а отже позивач має право на відшкодування 1/2 вартості цього спірного автомобіля, яка визначається саме на час розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_2 має право на компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля, який перебував у спільній частковій власності сторін, виходячи з ринкової вартості подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна (дійсної вартості автомобіля) на час розгляду справи, що згідно з Висновком про ринкову вартість колісного транспортного засобу, виконаним суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_5 , станом на 25 вересня 2025 року становить 263780 грн., отже на компенсацію в розмірі 131890 грн.

Згідно із ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Враховуючи принцип змагальності сторін в цивільному процесі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що для визначення розміру грошової компенсації позивачу було взято до уваги Висновок про ринкову вартість колісного транспортного засобу, здійснену на замовлення позивача суб`єктом оціночної діяльності, за висновком якого ринкова вартість автомобіля VOLKSWAGEN модель CADDY, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , становить 263780 грн., оскільки Висновок складений за вірною методологією і з дотриманням вимог нормативно-правових актів в галузі оцінки майна.

Вказаний висновок не був визнаний недійсним, не оскаржувався у встановленому законом порядку, та не спростований належними доказами, які б давали підстави для висновку про недостовірність визначеної в ньому вартості транспортного засобу.

Водночас ОСОБА_1 посилається на звіт про оцінку майна від 11 квітня 2025 року, відповідно до якого ринкова вартість автомобіля становила 68210 грн.

Проте, наявність у матеріалах справи декількох документів щодо оцінки транспортного засобу з різними результатами саме по собі не свідчить про неправильність висновку, покладеного судом першої інстанції в основу рішення.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції дослідив надані сторонами документи та надав перевагу висновку про ринкову вартість транспортного засобу станом на 25 вересня 2025 року, оскільки він визначає вартість автомобіля на дату, максимально наближену до часу розгляду справи.

Важливим у цьому контексті є правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі №127/7029/15-ц, відповідно до якого у випадку відчуження майна одним із співвласників проти волі іншого та неможливості встановлення його дійсної ринкової вартості визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями та технічними характеристиками майна на час розгляду справи.

Такий підхід спрямований на забезпечення справедливого відшкодування особі вартості належної їй частки у майні, права на яке вона фактично позбавлена внаслідок його відчуження.

Зазначений висновок сформульований у спорі щодо поділу спільного майна подружжя, однак його підхід до визначення вартості відчуженого майна має значення і для оцінки спірних правовідносин, у яких право спільної часткової власності сторін та розмір їхніх часток уже встановлені судовим рішенням.

Подібний правовий підхід застосований Верховним Судом у постанові від 17 серпня 2022 року у справі №545/2396/20.

У цій справі Верховний Суд зазначив, що у разі відчуження одним зі співвласників спільного транспортного засобу без забезпечення майнових прав іншого співвласника, останній має право вимагати грошової компенсації вартості належної йому частки.

Верховний Суд погодився з тим, що розмір компенсації має визначатися з урахуванням дійсної вартості транспортного засобу на час розгляду справи, а не виключно виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу.

При цьому суд звернув увагу на те, що відповідач не надав доказів, які б спростовували визначену оцінювачем ринкову вартість автомобіля, та не скористався процесуальним правом заявити клопотання про призначення відповідної судової експертизи.

Отже, визначення судом першої інстанції вартості автомобіля з урахуванням його ринкової вартості на час розгляду справи відповідає наведеному правовому підходу.

Доводи апеляційної скарги про те, що автомобіль унаслідок ДТП 18 березня 2020 року був фізично знищений, а тому його ринкова вартість не могла становити 263780грн., колегія суддів не бере до уваги, оскільки з договору купівлі-продажу № 8046/2022/3172292 транспортного засобу від 13 травня 2022 року, за яким ОСОБА_1 відчужила спірний автомобіль, вбачається, що покупець оглянув та ознайомився з майном, яке зазначено у п. 1.1 цього договору, претензій щодо технічного стану та якісних характеристик відчужуваного транспортного засобу не має (п. 1.3 договору). Крім того, відповідач гарантувала, що майно, яке є предметом продажу, належить їй на праві власності та не являється предметом спору у суді (п. 1.2 договору).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, саме сторона, яка посилається на певні обставини як на підставу своїх заперечень, повинна довести їх належними та допустимими доказами, а тому твердження про фізичне знищення автомобіля та неможливість його оцінки за ринковою вартістю не можуть ґрунтуватися виключно на припущеннях або на окремому документі, який відображає стан транспортного засобу на іншу дату.

Суд першої інстанції правильно врахував, що для визначення належної позивачу компенсації має значення дійсна ринкова вартість майна на час розгляду справи, а не лише обставини його пошкодження у попередній період.

Доводи апеляційної скарги про відсутність належних доказів порушення прав позивача, оскільки суд першої інстанції не встановив обставин, які б свідчили про протиправність дій ОСОБА_1 , колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.

У постанові Верховного Суду від 14 листопада 2024 року у справі №727/1140/21 зазначено, що судам, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна.

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Якщо під час вирішення спору про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Норми сімейного права визначають не тільки право спільної власності подружжя на майно, а при його відчуженні й розмір їх часток у цьому майні та презумпцію згоди одного з подружжя на укладання від його імені іншим подружжям договорів про відчуження майна (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №916/2813/18).

Разом з тим, з метою захисту прав співвласників майна, у тому числі майна подружжя, норми цивільного та сімейного законодавства (ст. 369 ЦК України, частина 3 та 4 ст. 60 СК України) містять приписи, згідно з якими для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Зазначені приписи не тільки забезпечують права одного з подружжя, а й обмежують права іншого з подружжя у відчуженні спільного подружнього майна, оскільки ставлять правомочності одного з подружжя на відчуження майна в залежність від наявності належним чином оформленої згоди іншого з подружжя на таке відчуження. Відсутність такої згоди свідчить про відсутність повноважень в одного з подружжя (відчужувача) на відчуження подружнього майна.

Тобто, відсутність згоди одного зі співвласників (колишнього подружжя) на розпорядження таким майном може бути підставою визнання правочину, укладеного іншим співвласником щодо розпорядження спільним майном, недійсним, і такий спосіб захисту порушеного права власності одного з подружжя може бути ефективним у випадку заявлення позивачем позовної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину.

Вирішуючи питання ефективності способу захисту порушеного права шляхом пред`явлення позовних вимог про визнання договору недійсним, Велика Палата Верховного Суду виснує, що пред`явлення позову стороною договору або іншою особою (зацікавленою особою) про визнання недійсним договору є ефективним способом захисту порушеного права у разі, якщо такий позов заявлений з метою повернення одному з подружжя, чиї права порушено, майнових прав та/або частки в спільному майні подружжя, у тому числі шляхом визнання прав на частку, та/або одночасного виділення частки в порядку поділу майна подружжя або встановлення порядку користування цим майном тощо. При цьому підлягає встановленню добросовісність, насамперед, набувача за таким договором (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №916/2813/18 (п. 8.67)).

В іншому випадку, у разі якщо сторона договору або інша особа (зацікавлена особа) хоче отримати еквівалент вартості майна, яке було відчужено без її згоди, вона має право подати позов про стягнення компенсації в розмірі частки відчуженого спільного майна, що є ефективним способом захисту без визнання правочину недійсним та застосування реституції. У цьому випадку важливим є встановлення на час вирішення спору ринкової вартості спільного майна, яке було відчужено, а у разі неможливості визначення такої вартості саме цього майна - ринкової вартості майна, подібного за якостями (технічними характеристиками) до відчуженого.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2022 року у справі №125/2157/19 указує, що не є ефективним способом захисту позов про визнання договору недійсним у разі, якщо особа має на меті отримати лише еквівалент вартості своєї частки у спільному майні, оскільки такий спосіб захисту не захищає та не відновлює в результаті її порушене право в той спосіб, який вона обрала.

Сторони правочинів повинні діяти добросовісно й у випадку порушення цього обов`язку вони позбавляються захисту (ст. 13 ЦК України). Зазначене свідчить, що відчуження одним із подружжя спільного подружнього майна за ціною, нижчою за ринкову вартість цього майна, без згоди на таку вартість іншого з подружжя є порушенням права цього подружжя на мирне володіння своїм майном та отримання за нього справедливої ціни, а також є проявом недобросовісності відчужувача, що позбавляє останнього права виплатити компенсацію саме у визначеному договором розмірі.

У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.

Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції іншому з подружжя (співвласнику) у зв`язку з припиненням його права на спільне майно. При цьому вартість майна, що підлягає поділу, у разі недосягнення згоди між подружжям, визначається на час розгляду справи, а не на час продажу майна одним з подружжя проти волі іншого. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18). Він є сталим при вирішенні вказаного правового питання у спірних правовідносинах.

У даній справі встановлено, що письмова згода позивача на продаж спірного автомобіля, який перебував у спільній частковій власності сторін, відсутня, інших належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження продажу автомобіля за згодою позивача, матеріали справи не містять. Також відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували отримання позивачем 1/2 частини коштів від продажу спірного автомобіля.

Таким чином, відповідач, 13 травня 2022 року, здійснюючи відчуження за договором купівлі-продажу спірного автомобіля, який був об`єктом спільної часткової власності сторін, без згоди позивача та сплати останньому грошової компенсації, порушила права та законні інтереси позивача як співвласника автомобіля.

Інші доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди відповідача з висновками суду, повторюють доводи відзиву на позовну заяву.

При цьому, докази та обставини, на які посилається відповідач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам, як кожному окремо, так і у їх сукупності та взаємозв`язку, та з урахуванням доведеності позовних вимог ОСОБА_2 , ухвалено обґрунтоване рішення про їх задоволення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказане рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки дія оскаржуваного рішення була зупинена ухвалою Київського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року та у зв`язку із залишенням рішення суду першої інстанції без змін, необхідно поновити його дію.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, ЦПК України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 лютого 2026 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 лютого 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 09 листопада 2026 року.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба