Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них
Дата: 19 жовтня 2026 р.
Справа: №752/24405/25
Суддя: Писана Таміла Олександрівна
справа № 752/24405/25
провадження № 22-ц/824/9395/2026
головуючий у суді І інстанції Хоменко В.С.
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 жовтня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
за участю секретаря судового засідання - Павлової В.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 лютого 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільною сумісною власністю та поділ майна,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просить визнати автомобіль Skoda Roomster, 2008 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , спільною сумісною власністю подружжя його та ОСОБА_2 ; в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ним право власності на автомобіль Skoda Roomster, 2008 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 ; в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнути з нього на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за 1/2 частку автомобіля Skoda Roomster, 2008 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , в розмірі 103 000,00 грн, а також на відповідача покласти судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 17 лютого 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільною сумісною власністю та поділ майна - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок).
Не погоджуючись із указаним рішенням суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що стороні позивача копія відзиву від відповідача не надходила, в підсистемі «Електронний суд» також була відсутня інформація щодо реєстрації відзиву у суді першої інстанції, скан-копія відзиву у електронній справі також відсутня.
Вказує, що позивач весь час контролював поштові відправлення, жодного листа за період вересень місяць 2025 - грудень місяць 2025 року від відповідача не надходило.
Окрім цього, враховуючи мотиви оскаржуваного рішення суду, відзив містить неправдиві відомості щодо мирного врегулювання спору, оскільки саме відповідач відмовлялася від отримання грошової компенсації та укладення договору про поділ спільного майна подружжя, перебування транспортного засобу не на ходу у місті Чернігів та нібито усного погодження позивача щодо користування автомобілем відповідачем.
Вказує, що судом першої інстанції під час ухвалення рішення не було прийнято до уваги той факт, що позивач є власником транспортного засобу згідно технічного паспорту та у випадку автоматичної фіксації порушень правил дорожнього руху або у випадку ДТП саме на позивача можуть накладатися адміністративні штрафи та матеріальні збитки.
На думку апелянта, відповідач приховує автомобіль від позивача, використовує автомобіль у своїх власних цілях без погодження з позивачем та не в інтересах родини, що залишилось поза увагою суду першої інстанції.
04 травня 2026 року до Київського апеляційного суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому вона просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У судовому засіданні 20 жовтня 2026 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.
ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону не відповідає.
При ухваленні рішення судом першої інстанції встановлено, що 06.05.2025 року між сторонами розірвано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , який зареєстровано в Палаці одружень м. Чернігова 31.08.1996 року, що вбачається з копії паспорта позивача серії НОМЕР_4 , виданого Залізничним РУ ГУ МВС України в м. Києві 29.12.1998 року.
Як вбачається із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 ОСОБА_1 є власником автомобіля Skoda Roomster, 2008 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .
Сторонами визнається та не заперечується, що вказаний транспортний засіб придбано під час їх перебування в зареєстрованому шлюбі.
Згідно з наявними в матеріалах справи скріншотами оголошень продажу автомобіля марки Skoda Roomster, 2008 року випуску, ціни продавцями вказані: 4 650,00 доларів США, 3 600,00 доларів США, та 5 200,00 доларів США.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу проведено МРТ лівого колінного суглоба.
З виписки-епікризу із медичної картки стаціонарного хворого № 7657, вбачається, що ОСОБА_2 21.07.2022 року госпіталізовано до хірургічного відділення з основним діагнозом - перелом ребер, а також відповідач 22.04.2024 року проходила обстеження.
Також судом першої інстанції з`ясовано, що 03.09.2025 року представник позивача зверталася до ОСОБА_2 з метою укласти договір про поділ спільного майна подружжя шляхом визнання особистою приватною власністю ОСОБА_1 автомобіля Skoda Roomster, 2008 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , з виплатою відповідачу 105 000,00 грн компенсації 50 % вартості цього транспортного засобу.
Заявлені вимоги позивача, пов`язані зі стягненням саме з нього в порядку поділу спільного майна подружжя грошової компенсації вартості 1/2 частки спірного автомобіля, проте відповідна сума на депозитний рахунок суду позивачем не внесена.
За викладених обставин, відповідно до висновку суду першої інстанції заявлена вимога про визнання права власності на автомобіль в цілому за позивачем як за співвласником, який попередньо не вніс на депозитний рахунок вартість спірної частки, не підлягає задоволенню.
Як наслідок, позивачем обрано неіснуючий спосіб захисту в частині стягнення із самого себе на користь відповідача грошової компенсації в розмірі 103 000,00 грн за частку в майні, адже в разі, якщо позивач у судовому порядку бажає припинити право на частку у спільному майні іншого співвласника (ст. 365 ЦК України), він попередньо вносить вартість цієї частки на депозитний рахунок суду, та у разі відмови у задоволенні позову, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду - суд вирішує питання про повернення позивачу внесених ним на депозитний рахунок суду грошових коштів як компенсації вартості майна, а у разі задоволення позову - про перерахування цих грошових коштів на користь відповідача, яким є інший співвласник, право на частку у спільному майні якого припиняється за рішенням суду.
Також суд першої інстанції не вбачав правових підстав для задоволення самої по собі вимоги позивача про визнання автомобіля марки Skoda Roomster, 2008 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , спільною сумісною власністю подружжя його та ОСОБА_2 , адже обраний спосіб захисту в цій частині є неефективним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2024 року в справі № 523/14489/15-ц), при цьому, спору між сторонами як колишнім подружжям щодо статусу цього майна (особиста чи спільна власність) немає.
Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість заявленого позову, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до статей 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Згідно ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Статтею 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, автомобіль Skoda Roomster, 2008 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , придбаний сторонами під час перебування у зареєстрованому шлюбі. Ця обставина сторонами не заперечується.
Отже, з огляду на положення статті 60 СК України та відсутність доказів, які б спростовували презумпцію спільності майна, зазначений транспортний засіб є об`єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя незалежно від того, на ім`я кого з них його зареєстровано.
Саме по собі оформлення свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на ім`я ОСОБА_1 не спростовує права ОСОБА_2 на частку в цьому майні, оскільки державна реєстрація транспортного засобу на ім`я одного з подружжя не змінює правового режиму майна, набутого під час шлюбу.
Водночас відсутність спору між сторонами щодо набуття автомобіля під час шлюбу не свідчить про відсутність спору щодо порядку його поділу. Навпаки, зі змісту позовної заяви, відзиву на позов та доводів апеляційної скарги вбачається, що сторони не досягли згоди щодо подальшої юридичної долі транспортного засобу, порядку користування ним та способу реалізації належних кожному з них майнових прав.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про відсутність спору між сторонами щодо статусу автомобіля не є достатньою підставою для відмови в позові, оскільки предметом судового розгляду є як визначення правового режиму транспортного засобу, так і поділ спільного сумісного майна колишнього подружжя шляхом визнання права власності на автомобіль за одним із співвласників із виплатою іншому грошової компенсації за належну йому частку.
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі, а якщо сторони не домовилися про порядок поділу, спір може бути вирішений судом. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.
За змістом наведених норм законодавець передбачив можливість судового поділу неподільної речі шляхом її присудження одному з колишнього подружжя з відповідним майновим урегулюванням прав іншого співвласника.
Автомобіль за своїми властивостями є неподільною річчю, оскільки його поділ у натурі призвів би до втрати ним цільового призначення. Тому визначення порядку поділу спірного транспортного засобу шляхом визнання права власності на нього за одним із колишнього подружжя з компенсацією іншому вартості його частки відповідає характеру спірного майна та суті заявлених вимог.
У цій справі позивач просив передати автомобіль у його власність, компенсувавши відповідачці вартість належної їй половини майна. Відповідачка, зі свого боку, не заявляла вимог про передачу автомобіля у її власність та не обґрунтовувала необхідність залишення транспортного засобу саме за нею. Її заперечення проти позову ґрунтувалися, зокрема, на необхідності збереження за нею можливості користуватися автомобілем.
Однак обставин щодо згоди компенсувати чоловікові вартість половини автомобіля не заявляла. Крім того, в суді апеляційної інстанції заявила про намір розпорядитись цим автомобілем шляхом передачі в користування донці.
Така позиція свідчить про наявність між сторонами неврегульованих розбіжностей щодо подальшої долі спільного майна, однак сама собою не надає відповідачці переважного права на одноосібне визначення способу його використання чи розпорядження.
За відсутності домовленості сторін питання про поділ автомобіля має бути вирішене судом з урахуванням установлених обставин справи, прав та законних інтересів обох співвласників, неподільності речі й необхідності забезпечення реального, а не формального захисту майнових прав кожного з них.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України). Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (див. постанову від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21) Великої Палати Верховного Суду).
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, зокрема, через невнесення позивачем на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості частки відповідачки у спірному автомобілі.
Відповідно до основних засад цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Разом з тим, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість керує ходом судового процесу та роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (ч. 5 ст. 12 ЦПК України).
Із матеріалів справи не вбачається, що суд роз`яснив позивачеві необхідність внесення коштів на депозит та не роз`яснив наслідків не вчинення відповідних дій. Відповідна норма щодо внесення коштів на депозит має на меті забезпечити виконання відповідного рішення суду щодо здійснення позивачем компенсації відповідачці частини вартості майна.
Як слідує із матеріалів справи, сторона позивача була послідовна у своїх намірах: заявила вимогу і у подальшому в суді апеляційної інстанції здійснила внесення коштів на депозит.
Тобто позивач мав недолік на час подання позову стосовно невнесення суми коштів на депозит, на який суд йому не вказав.
Разом з тим, вчинення дій щодо внесення коштів на депозит могло бути здійснене ще в суді першої інстанції за роз`ясненням суду.
Процесуальний закон не містить імперативної норми, яка визначає, що внесення коштів на депозит суду має передувати подачі позову.
Тому, оскільки суд не виконав свого обов`язку, визначеного ч. 5 ст. 12 ЦПК України щодо роз`яснення стороні позивача необхідності внесення коштів на депозит суду, а сторона позивача не ігнорувала такого роз`яснення суду, колегія апеляційного суду вважає за можливе врахувати внесення коштів на депозит суду на стадії апеляційного розгляду.
Саме таке вирішення спірної ситуації, яка чітко не врегульована процесуальним законом, відповідатиме засадам пропорційності у цивільному судочинстві як базового принципу, закріпленого в ст. 11 ЦПК України, згідно з яким суд визначає порядок провадження у справі так, щоб забезпечити справедливий баланс між інтересами сторін і затратами часу та ресурсів.
У цій справі ОСОБА_1 звернувся з позовом про поділ спільного сумісного майна колишнього подружжя, просив визнати за ним право власності на автомобіль та визначив спосіб урегулювання майнових прав відповідачки шляхом виплати їй компенсації за належну частку.
Крім того, колегія суддів ураховує, що на час апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 вніс на депозитний рахунок суду грошові кошти в рахунок компенсації вартості 1/2 частки спірного автомобіля у сумі 103 100,00 грн.
Унесення позивачем зазначених коштів свідчить про його реальний намір здійснити поділ спільного майна шляхом набуття автомобіля у власність із забезпеченням майнових прав відповідачки та підтверджує наявність у нього можливості виплатити компенсацію за належну їй частку.
За обставин цієї справи позивач наполягає на присудженні йому неподільної речі автомобіля, а відповідачці грошової компенсації за належну їй частку. При цьому внесення позивачем відповідних коштів на депозитний рахунок суду додатково гарантує можливість фактичного отримання відповідачкою компенсації у разі ухвалення рішення про задоволення позову.
З матеріалів справи вбачається, що сторони не досягли згоди щодо подальшого користування спірним транспортним засобом та порядку розпорядження ним. Позивач наполягає на передачі автомобіля у його власність із виплатою відповідачці грошової компенсації, тоді як відповідачка заперечує проти задоволення позову.
При цьому відповідачка не заявляла самостійних вимог про передачу автомобіля у її власність та не доводила, що саме такий спосіб поділу відповідає її інтересам. Її посилання на необхідність користування автомобілем через стан здоров`я підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами, однак самі по собі не є безумовною підставою для відмови в позові.
Суд першої інстанції встановив, що позивачу проводилося МРТ лівого колінного суглоба, а відповідачка раніше проходила лікування та обстеження. Водночас наведені відомості не дають підстав для висновку про наявність у будь-кого з колишнього подружжя безумовної переваги в праві на отримання автомобіля у власність. Обставини стану здоров`я можуть ураховуватися судом при визначенні способу поділу майна, проте не замінюють необхідності встановлення інших юридично значущих обставин.
Проте, визначальним для суду апеляційної інстанції стали наміри саме позивача щодо поділу неподільної речі шляхом визнання за ним права власності в цілому на автомобіль та компенсації іншому співвласнику вартості її частини у спільному майні та відсутність аналогічних дій та намірів зі сторони відповідача. Більш того, відповідачка в суді апеляційної інстанції заявила про те, що на її переконання автомобіль підлягає передачі її донці, що не може бути вирішенням цього спору.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Згідно з матеріалами справи позивач визначив вартість автомобіля, виходячи з цін, зазначених в оголошеннях про продаж аналогічних транспортних засобів, а компенсацію за половину його вартості визначив у розмірі 103 000 грн, стороною відповідача відповідний розмір не заперечено, як і не надано доказів у його спростування. Відтак у суду відсутні підстави для сумніву щодо правильності визначеної суми.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Виходячи з вищенаведеного, рішення суду першої інстанції не може вважатись таким, що постановлене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим наявні підстави для його скасування з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову з наведених вище підстав.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Визнати автомобіль Skoda Roomster, 2008 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль Skoda Roomster, 2008 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за 1/2 частку автомобіля Skoda Roomster, 2008 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , в розмірі 103 000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 816 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Реквізити сторін:
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ).
ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 , АДРЕСА_1 ).
Головуючий Т.О. Писана
Судді К.П. Приходько
С.О. Журба
Оригінал: reyestr.court.gov.ua