Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: надання послуг
Дата: 14 жовтня 2026 р.
Справа: №755/20219/25
Суддя: Ратнікова Валентина Миколаївна
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/13325/2026
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ Справа № 755/20219/25
15 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Музичко С.Г.
- Сушко Л.П.
при секретарі - Козачук А.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 березня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Коваленко І.В., у цивільній справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
в с т а н о в и в:
У жовтні 2025 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обгрунтовувало тим, що з 01.05.2018 року Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг, а саме: з 01.05.2018 року до 31.10.2021 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ); з 01.11.2021 року, у зв`язку із зміною законодавства, позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ).
На виконання вимог законодавства, КП «Київтеплоенерго» на підставі типових договорів підготовлені та опубліковані/оприлюднені: договір про надання послуг з ЦО/ЦПГВ опублікований в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 року № 34 (5085) (надалі - Договір). Також на веб-сайті позивача оприлюднені типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води.
Підтвердженням повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов, як договору про надання послуг з ЦО/ЦПГВ, так і договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ є, у тому числі, факт отримання послуг споживачем.
Будинок за адресою: м.Київ, Чорних Запорожців, 9 в цілому під`єднаний до мереж тепло- та водопостачання, а отже, відповідачі, які проживають в квартирі АДРЕСА_1 за зазначеною адресою, є споживачами послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 року -споживачами послуг з ТЕ/ПГВ.
Відповідачі від послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 року - від послуг з ТЕ/ПГВ, у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся (не відключались).
Отже, виникнення цивільних прав та обов`язків між позивачем та відповідачами підтверджується діями сторін, а саме: позивач щомісячно надає відповідачу послуги з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 року - послуги з ТЕ/ПГВ, надсилає відповідачам платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг, а відповідачі споживали надані послуги та зобов`язані оплатити їх вартість.
Відповідно до вимог законодавства споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у встановлені строки. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць.
Проте, відповідачі, у порушення вимог законодавства у сфері комунальних послуг, своєчасно не сплачували за спожиті послуги з ЦО/ЦПГВ та з ТЕ/ПГВ, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 31 серпня 2025 року складає 115 804,91 грн: за період з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 13 551,68 грн, заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 38 568,25 грн; за період з 01.11.2021 року заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 18 068,62 грн, заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 43 046,36 грн.
Відповідно до вимог Закону України «Про житлово - комунальні послуги» від 24.06.2004 року, а також Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», споживачі послуг з ЦО/ЦПГВ зобов`язані були сплачувати внески за обслуговування вузлів комерційного обліку відповідних послуг.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з ТЕ/ПГВ включає в себе також і плату за абонентське обслуговування.
За вищевказаною адресою у відповідачів також існує заборгованість у період до 31.10.2021 року зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 181,93 грн.
За період з 01.11.2021 року заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1557,02 грн, заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води у розмірі 831,05 грн.
Крім того, позивач на підставі договору про відступлення права вимоги (цесїї) від 11.10.2018 року № 602-18 (далі Договір цесії), укладеного між ПАТ «Київтеплоенерго» та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - Новий Кредитор), набув право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з централізованого опалення у розмірі 13 000,16 грн та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 6853,15 грн.
Відповідачі, як боржники, що прострочили виконання грошового зобов`язання, на підставі положень статті 625 ЦК України зобов`язані також сплатити зазначену суму боргу з урахуванням інфляційної складової та трьох процентів річних.
Крім того, відповідно до статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі несвоєчасного здіснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.
Отже, згідно норм чинного законодавства, позивачем було нараховано відповідачам 3% річних, інфляційні втрати та пеню на суму простроченої заборгованості.
З урахуванням наведених обставин, позивач Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» просив суд стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на його користь заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 164 366,23 грн., яка складається із:
- 13 000,16 грн заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення, інфляційну складову боргу у розмірі - 2197,03 грн, три відсотки річних у розмірі 617,60 грн.;
- 6 853,15 грн заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року послуги з постачання гарячої води, інфляційну складову боргу у розмірі - 1158,18 грн, три відсотки річних у розмірі 325,57 грн;
- 13 551,68 грн заборгованості за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого опалення, інфляційну складову боргу у розмірі - 2290,23 грн, три відсотки річних у розмірі 643,80 грн;
- 38 568,25 грн заборгованості за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води, інфляційну складову боргу у розмірі - 6518,03 грн, три відсотки річних у розмірі 1832,26 грн;
- 18 068,62 грн заборгованості за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання теплової енергії, інфляційну складову боргу у розмірі - 2500,10 грн, три відсотки річних у розмірі 714,02 грн, пеню у розмірі 868,73 грн.;
- 43 046,36 грн заборгованості за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання гарячої води, інфляційну складову боргу у розмірі - 5565,57 грн, три відсотки річних у розмірі 1568,52 грн, пеню у розмірі 1908,37 грн.;
- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1557,02 грн;
- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 831,05 грн;
- заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 181,93 грн;
- судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3 028,00 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 березня 2026 року позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за житлово-комунальні послуги на загальну суму 164 366,23 гривень (сто шістдесят чотири тисячі триста шістдесят шість гривень двадцять три копійки), яка складається із:
- 13000,16 грн заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення, інфляційної складової боргу у розмірі - 2197,03 грн, трьох відсотків річних у розмірі 617,60 грн.;
- 6853,15 грн заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року послуги з постачання гарячої води, інфляційної складової боргу у розмірі - 1158,18 грн, трьох відсотків річних у розмірі 325,57 грн;
- 13551,68 грн заборгованості за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого опалення, інфляційної складової боргу у розмірі - 2290,23 грн, трьох відсотків річних у розмірі 643,80 грн;
- 38568,25 грн заборгованості за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води, інфляційної складової боргу у розмірі - 6518,03 грн, трьох відсотків річних у розмірі 1832,26 грн;
- 18068,62 грн заборгованості за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання теплової енергії, інфляційної складової боргу у розмірі - 2500,10 грн, трьох відсотків річних у розмірі 714,02 грн, пені у розмірі 868,73 грн.;
- 43046,36 грн заборгованості за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання гарячої води, інфляційної складової боргу у розмірі - 5565,57 грн, трьох відсотків річних у розмірі 1568,52 грн, пені у розмірі 1908,37 грн.;
- заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1557,02 грн;
- заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 831,05 грн;
- заборгованості з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 181,93 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 514,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 514,00 грн.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 березня 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до відповідачів про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - відмовити.
В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач не отримав від ПАТ «Київенерго» та КП (КМДА) «Київтеплоенерго» повідомлення про те, що між ними було укладено Договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії), тоді як згідно зі ст. 516 Цивільного кодексу України, боржника обов`язково потрібно повідомити про відступлення права вимоги. Доки боржник не отримав такого повідомлення, він має повне право виконувати свої зобов`язання перед первісним кредитором.
До того ж, суд першої інстанції, встановлюючи, що 11.10.2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП (КМДА) «Київтеплоенерго» було укладено Договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії), за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з централізованого опалення у розмірі 13 000,16 грн та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 6 853,15 грн, не звернув увагу на те, що у додатках №1, №2 до договору № 602-18, в яких визначено перелік споживачів та їх «борг», не зазначено, хто є споживачем послуг. Відповідно, не зазначення у додатках до договору відступлення права вимоги прізвища, ім`я та по-батькові боржників, унеможливлює ідентифікацію саме відповідачів, як споживачів відповідних послуг.
За цих обставин, висновки суду першої інстанції в частині обов`язку відповідачів сплатити борг відповідно до договору № 602-18, не грунтуються на належних та допустимих доказах.
Сторона відповідача вважає, що вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про наявність підстав для застосування положень статті 625 ЦК України, оскільки, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Отже, починаючи з 17.03.2022 року відповідачі звільнені від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, внаслідок чого у суду першої інстанції були відсутні підстави для застосування до даних правовідносин положень статті 625 ЦК України.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідачки ОСОБА_1 ОСОБА_3 повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідач ОСОБА_2 та представник позивача Комунального підприємтсва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» в судове засідання не з?явились, про день та час слухання справи апеляційним судом повідомлені у встановленому законом порядку, а тому суд вважає можливим розгляд справи у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» було укладено договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) до Додатки до нього, відповідно до яких ПАТ «Київенерго» відступило, а КП «Київтеплоенерго» набуло права грошової вимоги до боржників, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 1 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 1 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отриманні кредитором за період з 1 серпня 2018 до дати укладення цього договору. Перелік договорів, (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у додатку № 1 та додатку № 2 до цього договору.
Тобто, з 1 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснювало КП «Київтеплоенерго».
З 01 листопада 2021 року, у зв`язку зі зміною законодавства, КП «Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
Будинок АДРЕСА_2 єві під`єднаний до мереж тепло - та водопостачання, тобто, мешканці квартир, що розташовані в будинку, є споживачами послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року - послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 з 20.02.1989 року, ОСОБА_1 зареєстрована у вказаній квартирі з 17.06.1980 року та є споживачами вищезгаданих послуг.
Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем та перевіреного судом вбачається, що відповідачі мають заборгованість за спожиті послуги з центрального опалення та постачання гарячої води в розмірі 164 366,23, яка складається із: 13 000,16 грн заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення, інфляційної складової боргу у розмірі 2197,03 грн, трьох відсотків річних у розмірі 617,60 грн.; 6853,15 грн заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року послуги з постачання гарячої води, інфляційної складової боргу у розмірі 1158,18 грн, трьох відсотків річних у розмірі 325,57 грн; 13551,68 грн заборгованості за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021року послуги з централізованого опалення, інфляційної складової боргу у розмірі 2290,23 грн, трьох відсотків річних у розмірі 643,80 грн; 38568,25 грн заборгованості за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води, інфляційної складової боргу у розмірі 6518,03 грн, трьох відсотків річних у розмірі 1832,26 грн; 18068,62 грн заборгованості за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання теплової енергії, інфляційної складової боргу у розмірі 2500,10 грн, трьох відсотків річних у розмірі 714,02 грн, пені у розмірі 868,73 грн.; 43046,36 грн заборгованості за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води, інфляційної складової боргу у розмірі 5565,57 грн, трьох відсотків річних у розмірі 1568,52 грн, пені у розмірі 1908,37 грн.; заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1557,02 грн; заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 831,05 грн; заборгованості з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 181,93 грн.
Задовольняючи позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості, суд першої інстанції посилався на те, що стороною позивача доведено обставини, на які він посилається у позовній заяві, а стороною відповідачів вони не спростовані.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 березня 2026 року відповідає.
Відповідно до абзацу 10 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV (що діяв на час виникнення спірних правовідносин) комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведення, газопостачання, опалення, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Правовідносини з постачання фізичними особами центрального опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила).
Відповідно до пункту 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі договору про надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води.
Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач) (частини перша, друга статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку (частина перша статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (частина третя статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.
Частиною сьомою статті 26 Закону визначено, що договір про надання послуг з центрального опалення, послуг з центрального постачання холодної води, послуг з центрального постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.
На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085). Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами. Такі договори є договорами приєднання. Можуть бути укладені лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови.
Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі статтею 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Нормами ЦК України встановлено що, якщо особа вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, то договір вважається укладеним.
Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивачем.
Відповідачі від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялася (не відключалися).
Отже, виникнення між позивачем та відповідачами цивільних прав та обов`язків підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату послуг, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц) зазначено, що в залежності від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, централізоване опалення тощо), 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт тощо), 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо) (частина перша статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами Цивільного кодексу України, так і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг. Водночас відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Судом встановлено, відповідачами не заперечується, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_3 .
Таким чином, відповідачі, в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги», є споживачем комунальних послуг, які надаються позивачем, а тому не звільняються від оплати послуг у повному обсязі.
Також з матеріалів справи вбачається, що протягом вказаного позивачем періоду відповідачі, споживаючи комунальні послуги, не надсилали позивачу жодної скарги чи претензії (передбачених пунктом 37 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня №630 та статтями 27, 28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») щодо наявності послуг, якості чи кількості їх надання. Це свідчить про те, що позивач надавав відповідачам житлово-комунальні послуги належним чином, а саме: якісно, своєчасно та у повному обсязі.
Аналогічні висновки були зроблені у постановах Верховного Суду у справах від 29 листопада 2019 року № 645/5401/17 та від 31 жовтня 2019 року № 465/5138/15-ц.
Відповідно до положень статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
З наданого позивачем та перевіреного судом розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачі мають заборгованість за спожиті послуги з центрального опалення та постачання гарячої води у розмір 164 366, 23 грн., яка складається із: 13 000,16 грн заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення; 6853,15 грн заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року послуги з постачання гарячої води; 13551,68 грн заборгованості за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого опалення; 38568,25 грн заборгованості за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води; 18068,62 грн заборгованості за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання теплової енергії; 43046,36 грн заборгованості за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання гарячої води; заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1557,02 грн; заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 831,05 грн; заборгованості з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 181,93 грн.
Зазначений розрахунок відповідачами у справі не спростовано. Контррозрахунок ними не надано.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно положень постанови Кабінету міністрів України від 5 березня 2022 року № 206, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.
Нарахування 3% річних та інфляційних втрат на комунальні послуги, у випадку прострочення сплати коштів, було поновлено на підставі постанови КМУ від 29 грудня 2023 року № 1405, яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, тобто такі нарахування проводяться з 31 грудня 2023 року.
З розрахунків заборгованості позивача вбачається, що 3% річних та інфляційна складова щодо заборгованості за централізоване опалення, яка виникла з липня 2015 року позивачем нарахована за період з 01.01.2024 року по 31.08.2025 року.
Відповідачем свого контррозрахунку заборгованості ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано.
Пунктом 10 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач зобов`язаний, у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.
У разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 % загальної суми боргу (ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Позивачем здійснювалося нарахування пені в межах річного строку. Позов до суду було подано 13 жовтня 2025 року.
Відповідачем не було надано контрозрахунку.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_1 про те, що вона не отримала повідомлення від ПАТ «Київенерго» та КП (КМДА) «Київтеплоенерго» про те, що між ними було укладено договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії), тоді як згідно зі ст. 516 Цивільного кодексу України, боржника обов`язково потрібно повідомити про відступлення права вимоги, доки боржник не отримав такого повідомлення, він має повне право виконувати свої зобов`язання перед первісним кредитором, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним.
Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором, у випадку проведення виконання попередньому, або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору, за умови невиконання боржником грошового зобов`язання, не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.
З огляду на викладене, саме по собі неповідомлення боржника про уступку права вимоги, на що посилається ОСОБА_1 , не може бути підставою для відмови у стягненні з неї заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги на користь нового кредитора.
Крім того, згідно з принципом змагальності (ст. 12, ст. 81 ЦПК), кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції відповідачами не надано жодного належного та допустимого сплати ними заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги попередньому кредитору ПАТ «Київенерго».
Доводи апеляційної скарги про те, що у додатках №1, №2 до договору № 602-18, в якому визначено перелік споживачів та їх «борг», не зазначено хто є споживачем послуг (прізвища, ім`я та по-батькові боржників), що унеможливлює ідентифікацію саме відповідача, як споживача відповідних послуг, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.
Згідно з частинами першою та другою статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку розрахунків за житлово-комунальні послуги на кожен об`єкт обліку (квартиру) підприємство відкриває один особовий рахунок.
Особовий рахунок у квартирі відкривається за адресою, а не за особою, і є документом внутрішньогосподарського обліку господарських операцій підприємства. Відкриття особового рахунку відбувається лише в разі новозбудованого житлового приміщення. Особовий рахунок абонента - це не лише дані про нарахування за послуги, оплату споживача та кінцева сума (сальдо) до оплати, а до нього також занесені основні дані щодо даного житлового приміщення, такі як інформація про власників даної квартири, кількість зареєстрованих осіб, опалювальну площу, субсидії, тарифи на послуги та інше, що, в першу чергу, є підставою для проведення підприємством нарахування за надані послуги. Відкриття особового рахунку відбувається шляхом переоформлення вже існуючого особового рахунку, який відкритий на попереднього власника. Зміни в особовий рахунок вносяться на підставі обґрунтованих звернень споживачів.
У додатках №1, №2 до договору № 602-18 вказано особовий рахунок споживача НОМЕР_1 . Такий же, особовий рахунок вказаний і в корінцях нарядів на підлючення/відключення абонента до опалювального сезону та в розрахунках заборгованості.
Відповідачкою не заперечується, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_3 , з 20.02.1989, та 17.06.1980 відповідно, як і не спростовується належність і допустимість доказів наданих позивачем про підлючення/відключення абонента до опалювального сезону.
Відповідно до положень статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Отже, згідно із зазначеними нормами закону, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції відповідачкою та її представником не надано жодного належного та допустимого доказу з якого достеменно можливо було б встановити, що квартирі АДРЕСА_4 в якій зареєстровані та проживають відповідачі було присвоєно інший особовий рахунок.
Доводи апеляційної скарги відповідачки про те що, починаючи з 17.03.2022 року відповідачі звільнені від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, внаслідок чого у суду першої інстанції були відсутні підстави для застосування до даних правовідносин положень статті 625 ЦК України, не грунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи, оскільки нарахування 3% річних та інфляційних втрат на заборгованість по оплаті вартості комунальних послуг, у випадку прострочення сплати коштів, було поновлено на підставі постанови КМУ від 29 грудня 2023 року № 1405, яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, тобто, такі нарахування проводяться з 31 грудня 2023 року.
З розрахунків заборгованості позивача вбачається, що 3% річних та інфляційна складова щодо заборгованості за централізоване опалення, яка виникла з липня 2015 року позивачем нарахована за період з 01.01.2024 року по 31.08.2025 року.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
В своєму рішенні у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, ЄСПЛ зазначив про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції й зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Таким чином, доводи, викладені відповідачем Шевніною Аллою Вікторівною в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 березня 2026 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 .
Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишено без задоволення, а судове рішення без змін, то розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: Судді:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua