Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №369/3807/26 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Суд: Києво-Святошинський районний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 22 жовтня 2026 р.

Справа: №369/3807/26

Суддя: Оленіч Ю. В.

Справа № 369/3807/26

Провадження № 3/369/4220/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

23.10.2026 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Оленіч Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданніматеріали, які надійшли з ВП № 2 Фастівського РУП ГУНП в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№ 598311 від 22.02.2026р., ОСОБА_1 у с. Віта Поштова по А/Д М05 Київ-Одеса 17 км + 200м 22.02.2026р. о 16.50год керував автомобілем Volkswagen Transporter д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме поведінка, що не відповідає обстановці, звужені зіниці очей, що не реагують на світло. Від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку на стан наркотичного сп`яніння відмовився, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, його захисником надано суду медичну довіку про перебування ОСОБА_1 на лікарняному.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Дербеда Е.В. у судовому засіданні заперечував проти законності складеного у відношенні його підзахисного протоколу про адміністративне правопорушення, вказавши, що ОСОБА_1 зупинили без законних підстав, з метою доставляння у ТЦК. Після відмови останнього поїхати з працівниками поліції до ТЦК, вони зазначили, що вбачають у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння, та пропонувати проїхати з ними до лікарні для проходження медичного огляду. При цьому протягом всієї розмови, записаної на нагрудну камеру працівника поліції, поліцейські весь час повертались до необхідності проїхати з ними до ТЦК, як основної вимоги. Захисник вважає, що об`єктивних ознак стану наркотичного сп`яніння у його підзахисного встановлено не було, і складення протоколу за ст.. 130 КУпАП здійснювалось з метою тиску на ОСОБА_1 . Крім того, працівники поліції обмежили ОСОБА_1 у праві на захист, і склали протокол, не дивлячись на те, що останній вказував на необхідність виклику на місце свого адвоката. До того ж він спочатку погоджувався пройти медичний огляд у встановленому порядку, але за участю адвоката, у чому йому відмовили, що видно на відеозаписі. Крім того, адвокат наголосив на тому, що відеозапис наданий не в повному вигляді, а лише уривком, що також порушує вимоги чинного законодавства. Захисник просив закрити провадження у справі, посилаючись на п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Інспектор СРПП ВП № 2 Фастівського РУП ГУНП Юскевич В.В., опитаний у судове засідання, пояснив, що ОСОБА_1 зупинили у зв`язку із тим, що мали інформацію про порушення ним військового обліку. Запропонували проїхати до ТЦК, на що той відмовився. У зв`язку із тим, що ОСОБА_1 не виконував вимоги поліцейського, інспектор прийшов до висновку про те, що його поведінка не відповідає обстановці, та що він може перебувати в стані наркотичного сп`яніння. Запропонував пройти медичний огляд на стан сп`яніння у відповідному медичному закладі, на що ОСОБА_1 відмовився, тому склали протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також зазначив, що ознаку сп`яніння «звужені зіниці очей, що не реагують на світло» вказали помилково, оскільки перевірку реакції зіниць очей ОСОБА_1 не проводили.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності, суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

За змістом ст.252 КУпАП, суддя має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В якості доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суду надано протокол серії ЕПР 1 № 598311 від 22.02.2026р., в якому зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння та відеозапис з нагрудної камери працівника поліції ОСОБА_2 .

Піч час перегляду вказаного відеозапису встановлено, що підставою зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 інспектор Юскевич В.В. вказав те, що останнім порушено правила військового обліку, що в його діях вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 210 КУпАП та він має проїхати з ними до ТЦК. Лише після тривалої розмови з цього приводу та коли ОСОБА_1 відмовився проїхати до ТЦК, працівник поліції запитав, чи вживає останній наркотичні засоби та чи бажає пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі. Після запитання ОСОБА_1 про підстави проведення такого огляду, інспектор Юскевич В.В. повідомив, що вбачає ознаки наркотичного сп`яніння, а саме поведінка, що не відповідає обстановці та звужені зіниці очей, що не реагують на світло. При цьому ніякої перевірки реагування зіниць очей ОСОБА_1 на світло працівниками поліції не проводилось, що у судовому засіданні підтвердив і сам інспектор Юскевич В.В. Стосовно ознаки - поведінка, що не відповідає обстановці, то судом під час перегляду відеозапису вона також не встановлена.

Таким чином, наданим до суду відеозаписом не підтверджена як жодна з ознак наркотичного сп`яніння, так и факт відмови від відповідного медичного огляду.

Так, із відеозапису видно, що ОСОБА_1 спочатку погоджується пройти огляд на стан сп`яніння, але наголошує на необхідності проведення такого огляду за участі свого адвоката, на що працівник поліції зазначив, що користуватися послугами адвоката він буде у суді. Після чого знову запропонували проїхати у медичний заклад, на що ОСОБА_1 відмовився.

Встановлені судом факти про те, що транспортний засіб ОСОБА_1 був зупинений з метою доставлення останнього до ТЦК, оскільки за інформацією працівників поліції він порушив правила військового обліку, і тільки після відмови ОСОБА_1 проїхати до ТЦК в нього були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, вказує на те, що підстави направлення його до медичного закладу для освідування були надуманими та не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

При цьому сам по собі протокол не може бути беззаперечним доказом винуватості особи у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених noaooa? 255 цього Кодексу.

Як визначено п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Такий підхід до тлумачення норм, в тому числі, адміністративного законодавства, відповідає контексту рішення Європейського Суду від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява №7460/03), в якому зазначено, що адміністративне правопорушення має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі Конвенція), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів доведеності вини обвинуваченого.

Отже, стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено Європейським Судом й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки під «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02).

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

З огляду на викладене, наявні у адміністративних матеріалах докази не є такими, що «поза розумним сумнівом» доводять винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, оскільки належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, матеріали справи не містять, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись 245, 247 ч. 1 п. 1, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності зач. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту винесення до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: Ю.В.Оленіч

Оригінал: reyestr.court.gov.ua