Рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №371/1921/24 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Суд: Києво-Святошинський районний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 15 жовтня 2026 р.

Справа: №371/1921/24

Суддя: Козак І. А.

Справа № 371/1921/24

Провадження № 2/369/2949/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Козак І.А.,

при секретарі Кавун Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2024 року представник позивача ТОВ «СВЕА ФІНАНС» - Петренко Н.С. звернулася до Миронівського районного суду Київської області з даним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.09.2019 року між Акціонерним Товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту та страхування №Z06.24504.005673885 (надалі - Кредитний договір).

Даний договір за своєю правовою природою є змішаним договором кредиту і договору страхування. Відповідно до розділу 1 Кредитного договору, Банк надає Позичальнику Кредит у розмірі 49 999,00 грн для власних потреб. В свою чергу Позичальник отримує Кредит і доручає Банку сплатити за рахунок отриманих коштів страховий платіж на вказаний в договорі рахунок страховика. Кредит надається строком на 60 місяці (-ів). Кредитним договором встановлено розмір процентної ставки 21,99% річних. Підписанням відповідного Кредитного договору Позичальник також приєднався до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (у редакції, що діяла станом на дату укладення договору, і яка розміщена за посиланням https://ideabank.ua/uk/about/public-contracts) та підтвердив свою обізнаність про Умови та Тарифи Банку. На виконання умов вищевказаного договору Акціонерним Товариством «Ідея Банк» свої зобов`язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю.

Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов Договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

Всупереч умов Кредитного договору відповідач не здійснив своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам у строк, вказаний у договорі, чим суттєво порушив взяті на себе договірні зобов`язання.

25.07.2023 року між Акціонерним Товариством «Ідея Банк» і Товариством з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (попередня назва - «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА») було укладено Договір Факторингу №01.02-31/23. Відповідно до розділу 2 згаданого Договору Факторингу АТ «Ідея Банк» відступило свої Права Вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло Право Вимоги за Первинними Договорами, в розмірі Заборгованостей Боржників перед АТ «Ідея Банк», визначеними в Реєстрі Боржників. В тому числі за даним Договором Факторину ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед АТ «Ідея Банк» за договором №Z06.24504.005673885 від 09.09.2019.

Позивачем сформований Витяг з реєстру боржників, який стосується саме заборгованості ОСОБА_1 за договором №Z06.24504.005673885. Згідно розрахунку заборгованості по Кредитному договору №Z06.24504.005673885 від 09.09.2019 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (попередня назва - «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА») станом на дату подачі позову складає: заборгованість за основним боргом – 46 829,43 грн, заборгованість за відсотками – 26 266,93 грн, заборгованість за іншими процентними платежами – 41 649,75 грн, всього заборгованість – 114 746,11 грн.

На підставі наведеного представник позивача просила суд стягнути з відповідача на користь позивача вказану суму заборгованості та судові витрати.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 14.01.2024 року справу передано на розгляд за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.02.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засіданння.

У судове засідання представник позивача не з`явилася, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, разом з позовною заявою подала заяву про розгляд справи у її відсутності, заявлені вимоги підтримує, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.

У судове засідання відповідач не з`явилася. Про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Письмовий відзив на позов не подала, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, причини неявки суду не повідомила.

Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

У відповідності до ч. 5 ст.268ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 09.09.2019 між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк», було укладено договір кредиту та страхування №Z06.24504.005673885, згідно п 1.2 якого позивачу був наданий кредит в сумі 49 999,00 грн, строком на 60 місяців зі сплатою річних відсотків в розмірі 21,99% річних.

Відповідно до п.1.5 вищевказаного договору, під час користування Кредитом Банк надає Позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначенні цим Договором та Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за надання яких встановлена плата відповідно до п.5 додатку №1 як «Інші послуги Банку». Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки в банку, інші комісії за відкриття і ведення рахунку, сплачуються згідно з діючими тарифами Банку. Тарифи є невід`ємною частиною ДКБФО, та розміщені на веб-сайті Банку: https://ideabank.ua.

Відповідно до Додатку №1 до Договору кредиту та страхування №Z06.24504.005673885 (Паспорт споживчого кредиту) плата за обслуговування кредитної заборгованості становить 2,95% щомісячно від початкової суми кредиту.

Підписанням відповідного Кредитного договору Позичальник також приєднався до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (яка розміщена за посиланням https://ideabank.ua/uk/about/public-contracts) та підтвердив свою обізнаність про Умови та Тарифи Банку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На виконання умов вищевказаного договору Акціонерне Товариство «Ідея Банк» свої зобов`язання по видачі відповідних сум кредиту виконав, що не заперечується відповідачем.

25.07.2023 року між Акціонерним Товариством «Ідея Банк» і Товариством з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (попередня назва - «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» було укладено Договір Факторингу №01.02-31/23. Відповідно до розділу 2 згаданого Договору Факторингу АТ «Ідея Банк» відступило свої Права Вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло Право Вимоги за Первинними Договорами, в розмірі Заборгованостей Боржників перед АТ «Ідея Банк», визначеними в Реєстрі Боржників. В тому числі за даним Договором Факторингу ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед АТ «Ідея Банк» за договором №Z06.24504.005673885 від 09.09.2019.

Позивачем сформований Витяг з реєстру боржників, який стосується саме заборгованості ОСОБА_1 за договором №Z06.24504.005673885. Згідно розрахунку заборгованості по Кредитному договору №Z06.24504.005673885 від 09.09.2019 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (попередня назва - «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА») станом на дату подачі позову складає: заборгованість за основним боргом – 46 829,43 грн, заборгованість за відсотками – 26 266,93 грн, заборгованість за іншими процентними платежами – 41 649,75 грн, всього заборгованість – 114 746,11 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст. 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За правилами частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 вказано, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Отже, тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог - покладається на відповідача.

Як вбачається з наявних письмових доказів в матеріалах справи відсутні належні докази, які б давали можливість суду встановити дійсний розмір заборгованості як за тілом кредиту, так і за відсотками.

Суд зазначає, що долучена до позовної заяви довідка-розрахунок Акціонерного товариства «Ідея Банк» не містить детального розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором, а є лише узагальнюючим документом про остаточну суму боргу. З наданої до позовної заяви виписки по рахунку ОСОБА_1 з 09.09.2019 по 25.07.2023 неможливо встановити дійсний розмір заборгованості відповідача по тілу кредиту та відсотках.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постанові від 13 травня 2020 року по справі №219/1704/17, суд в оцінці поведінки та способу ведення справ позивачем має враховувати, що банк є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання певних правил та процедур, які є традиційними у цій сфері послуг, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ позивачем є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного усі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.

Окрім цього, суд зазначає, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Крім цього, Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 року у справі № 200/5647/18 та від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц дійшов таких висновків: «Доказами, які б підтверджували наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювали розмір заборгованості, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Враховуючи відсутність доведення позивачем факту перерахування кредитних коштів на картку позичальника, яким згідно умов договору є ОСОБА_1 , має місце невиконання умов кредитного договору первинним кредитором.

У зв`язку із недоведенням позивачем факту перерахування кредитних коштів з метою доведення виконання умов вищезазначеного кредитного договору, а також фактичного користування відповідачем кредитними коштами (рух коштів на особовому рахунку позичальника), підстави для стягнення на користь позивача заборгованості за договором кредиту та страхування №Z06.24504.005673885 від 09.09.2019 - відсутні.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови у позові інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 265-268, 299, 300 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте Києво-Святошинським районним судом Київської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених законом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 16 жовтня 2026 року.

Суддя Ірина КОЗАК

Оригінал: reyestr.court.gov.ua