Суд: Вишгородський районний суд Київської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: факту смерті, з них: на тимчасово окупованій території України
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №363/6901/26
Суддя: Олійник С. В.
09.11.2026 Справа № 363/6901/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
судді Олійник С.В.,
за участі секретаря Захарової Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вишгород цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Вишгородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті,
встановив:
23 жовтня 2026 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення факту смерті її батька ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території України.
В обґрунтування заяви зазначено, що батько заявниці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи на тимчасово окупованій території України в м. Луганськ, Луганської області, про що у заявниці наявні лише копії довідки та свідоцтва про смерть, видане російською мовою і невизнаними в Україні установами. Органами державної влади, в особі Дарницького районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у м. Києві, які уповноважені на реєстрацію смерті, відмовлено у реєстрації факту смерті і видачі свідоцтва про смерть. У зв`язку з викладеним заявниця змушена звернутись до суду для подальшого оформлення своїх спадкових прав. Процесуальні дії та рішення у справі.
23 жовтня 2026 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позиції учасників справи.
Заявник ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, направила на адресу суду заяву, в якій заявлені вимоги підтримала та просила задовольнити, а справу просила розглядати без її участі.
Представник заінтересованої особи до суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду невідомі.
Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 16 листопада 1983 року батьками ОСОБА_3 зазначені батько — ОСОБА_2 та мати — ОСОБА_4
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 12 червня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . Після державної реєстрації шлюбу подружжю присвоєно спільне прізвище « ОСОБА_6 ».
Згідно з довідкою про смерть № С-03087 від 19 вересня 2026 року та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 19 вересня 2026 року ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Луганську Луганської області.
Застосовані норми права.
Відповідно до частини першої статті 316 Цивільного процесуального кодексу України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Згідно з частиною першою статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їх представниками до суду за межами такої території України.
У зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, на території України введено воєнний стан.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктами 2, 3 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи, створені, обрані або призначені на тимчасово окупованій території у порядку, не передбаченому законом, є незаконними, а будь-які акти (рішення, документи), видані такими органами та/або особами, є недійсними і не створюють правових наслідків.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації такого факту органом державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами того, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.
Мотиви і висновки суду.
Судом установлено, що місто Луганськ розташоване на тимчасово окупованій території Луганської області, на якій органи державної влади України не здійснюють своїх повноважень.
Зазначена обставина позбавляє заявницю можливості зареєструвати факт смерті ОСОБА_2 у встановленому законом порядку.
Судом також установлено, що із заявою про встановлення факту смерті звернулася донька померлого ОСОБА_2 , що підтверджується наданими суду доказами, зокрема свідоцтвом про народження.
Суд зазначає, що смерть особи є юридичним фактом, який зумовлює припинення, зміну або виникнення правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації прав та законних інтересів заінтересованих осіб.
Вирішуючи питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі — ЄСПЛ), яка відповідно до законодавства України підлягає застосуванню судами як джерело права.
Під час розгляду справ цієї категорії необхідно враховувати правові позиції ЄСПЛ, викладені, зокрема, у рішеннях у справах «Лойзіду проти Туреччини», «Кіпр проти Туреччини», «Мозер проти Республіки Молдова та Росії», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії». У зазначених рішеннях, з урахуванням Консультативного висновку Міжнародного суду ООН у справі Намібії (Namibia case), наголошено, що першочерговим завданням у сфері захисту прав, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, є забезпечення їх ефективного захисту на всій території держав — учасниць Конвенції, навіть якщо частина такої території перебуває під ефективним контролем іншої держави.
Зазначені правові підходи слід розглядати в контексті так званого «намібійського винятку», сформульованого в згаданому консультативному висновку Міжнародного суду ООН. Цей виняток передбачає можливість відступу від загального принципу невизнання актів, зокрема нормативних, виданих органами невизнаних державних утворень.
Відповідно до цього підходу не всі документи, видані на окупованій території, можуть автоматично вважатися такими, що не мають жодного доказового значення, оскільки їх повне невизнання може призвести до порушення прав осіб, які проживають на відповідній території. Зокрема, це стосується документів про реєстрацію народження, смерті та шлюбу, неврахування яких може завдати шкоди основоположним правам людини.
Застосовуючи зазначений підхід у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ дійшов висновку, що з огляду на інтереси осіб, які проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, зокрема суди, не можуть повністю ігнорувати дії органів, які фактично здійснюють управління на такій території, оскільки протилежний підхід міг би призвести до фактичного позбавлення її мешканців найосновніших прав.
З огляду на наведену практику ЄСПЛ, а також на важливість установлення факту смерті для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявниці, суд доходить висновку, що рішення у справах цієї категорії має ґрунтуватися на вимогах статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості судового рішення, повного та всебічного з`ясування обставин справи й оцінки всіх поданих доказів у їх сукупності, зокрема документів, виданих органами та установами, що функціонують на тимчасово окупованій території України.
Отже, документи, видані органами та установами, які функціонують на тимчасово окупованій території України, зокрема документи про реєстрацію смерті та видачу свідоцтва про смерть, можуть у виняткових випадках братися судом до уваги й оцінюватися в сукупності з іншими доказами під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.
Установлення факту смерті має для заявниці юридичне значення, оскільки є необхідним для державної реєстрації цього факту органом державної реєстрації актів цивільного стану та отримання відповідного свідоцтва про смерть згідно з вимогами чинного законодавства України.
Під час розгляду справи судом не встановлено обставин, які б свідчили про умисне порушення заявницею вимог законодавства України після смерті ОСОБА_2 у частині повідомлення компетентних органів про настання цього факту, його фіксації та державної реєстрації.
Неможливість отримання документів, необхідних для державної реєстрації факту смерті, зумовлена розташуванням м. Луганська на тимчасово окупованій території України, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють своїх повноважень.
За таких обставин суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 317 ЦПК України рішення суду у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України підлягає негайному виконанню. Оскарження такого рішення не зупиняє його виконання.
Керуючись ст.ст. 247, 263-265, 293-294, 315, 317, 319, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Вишгородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с-ще Красний Кут, Ровеньківського р-ну, Луганської обл., який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Місце смерті: Україна, Луганська область, м. Луганськ.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Заінтересована особа: Вишгородський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, адреса: Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна, 6-А.
Суддя С.В. Олійник
Оригінал: reyestr.court.gov.ua