Вирок від 06 жовтня 2026 р. у справі №361/5646/25 — Броварський міськрайонний суд Київської області

Суд: Броварський міськрайонний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

Дата: 06 жовтня 2026 р.

Справа: №361/5646/25

Суддя: Скрипка О. В.

справа № 361/5646/25

провадження № 1-кп/361/202/25

07.10.2026

ВИРОК

Іменем України

07 жовтня 2026 р. м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретарів судового засідання – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурора – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

законного представника

неповнолітньої потерпілої – ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12024111130002543 по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянин України, уродженця с. Довбиш Баранівського району Житомирської області, офіційно не працюючого, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

04 листопада 2024 року, близько 13 години 40 хвилин ОСОБА_5 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Ford» моделі «Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який перебував у зчепленні з причепом марки «ПГМФ» моделі «8304», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись по вулиці Київська в місті Бровари в напрямку міста Київ, не був уважний та не стежив за дорожньою обстановкою, чим порушив п.п. б) п. 2.3 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі - Правила дорожнього руху України), яким передбачено, що: «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов?язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі», продовжуючи рух маючи технічну можливість виявити несправність у вигляді поступової відсутності болтів кріплення лівого колеса до маточини на причепі марки «ПГМФ» моделі «8304» реєстраційний номер НОМЕР_3 , порушив п.12.3 та п.1.5 Правил дорожнього руху України, якими передбачено, що «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об?єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об?їзду перешкоди», «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків», внаслідок чого своїми діями та бездіяльністю допустив від`єднання лівого колеса причепа марки «ПГМФ» моделі «8304», реєстраційний номер НОМЕР_3 , яке під час свого неконтрольованого руху зіткнулось з пішоходом ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка рухалась по тротуару по вулиці Київська в напрямку міста Київ разом із матір?ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 отримала тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у вигляді забою головного мозку, субдуральних нашарувань зліва, вдавленого перелому тім?яної кістки справа.

Порушення водієм ОСОБА_5 , вимог п.п. б) п. 2.3, п. 12.3 та п. 1.5 Правил дорожнього руху України, перебувають у причинному зв?язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді заподіяння потерпілому тяжких ушкоджень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в інкримінованому діянні визнав повністю та підтвердив, що 04.11.2024 близько 13:20, керуючи автомобілем марки «Ford» моделі «Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1 із причіпом марки «ПГМФ моделі «8304», реєстраційний номер НОМЕР_4 , рухаючись по вул. Київська м. Бровари в напрямку м. Київ, порушив правила дорожнього руху, внаслідок відбулося від`єднання лівого колеса причепа, яке під час свого неконтрольованого руху зіткнулось з пішоходом ОСОБА_7 , 2020 р.н., яка рухалась по тротуару по вулиці Київська в напрямку міста Київ разом із матір?ю ОСОБА_6 , після чого він підійшов до них, допоміг зупинити одну з автівок, щоб відвезти дитину до лікарні, оскільки вона знепритомніла. Після цього він викликав працівників поліції для фіксування обставин ДТП та чекав на їх приїзд. В подальшому він повністю взяв на себе витрати по лікуванню потерпілої. Фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, підтвердив повністю та не заперечував, що тілесні ушкодження у малолітньої потерпілої виникли внаслідок ДТП, яка сталася через порушення ним Правил дорожнього руху. У скоєному щиро розкаявся та повністю відшкодував потерпілій завдану шкоду. Прохав суд суворо його не карати, не позбавляти волі та не позбавляти його права керування транспортним засобом, оскільки він потребує постійного керування автомобілем.

Слід зазначити, що показання обвинуваченого ОСОБА_5 відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які правильно розуміє обвинувачений, інші учасники судового провадження, і які ніким не оспорюються.

Тому, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують його особу. При цьому суд роз`яснив обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнані ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

За таких обставин суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 доведена повністю та його дії правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, ступінь суспільної небезпечності скоєного, мотиви злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , згідно ст. 66 КК України є щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданої шкоди потерпілій.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При вирішенні питання про вид та міру покарання суд виходить з того, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Відповідно до ст. 65 КК України суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, за яких вчинений злочин, в тому числі і ті обставини, які пом`якшують покарання. Дотримання цих вимог з приводу загальних засад призначення покарання необхідне, оскільки саме за допомогою них реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно положень статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

Виходячи зі змісту ст. 75 КК України її положення застосовуються лише у тому випадку, коли суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, має обґрунтовані підстави дійти висновку про можливість виправлення засудженого без реального відбування призначеного покарання.

Також згідно з роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року №7, суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Обираючи обвинуваченому покарання, суд виходить не тільки із встановленої ст. 50 КК України його мети кари, а й з надання можливості обвинуваченому виправитись та запобігти вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання суд враховує необережну форму вини обвинуваченого ОСОБА_5 , яка свідчить про те, що в будь-якому випадку, вчиняючи даний тяжкий злочин, він не бажав настання тяжких наслідків. Також суд враховує пом`якшуючі обставини та дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується виключно позитивно, одружений, згідно оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_5 має середній рівень вчинення повторного кримінального правопорушення.

Суд також приймає до уваги клопотанням керівника Благодійного Фонду «Оберіг ЄВРОПИ» - ОСОБА_8 , зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_5 протягом 3 років співпрацює з нашим благодійним фондом та виконує важливу роботу, пов`язану із забезпеченням військовослужбовців транспортними засобами. Зокрема, він безпосередньо бере участь у пошуку, доставці та передачі автомобілів для потреб військовослужбовців та підрозділів Сил оборони України. Зазначена діяльність передбачає необхідність особистого керування транспортними засобами, у тому числі здійснення поїздок за автомобілями для та подальшого транспортування до військовослужбовців, які потребують відповідної допомоги. Фактично можливість керувати транспортними засобами є необхідною умовою виконання ним покладених на нього завдань у межах благодійної діяльності фонду. У зв`язку з цим позбавлення ОСОБА_5 права керування транспортними засобами суттєво ускладнить його подальшу участь у зазначеній діяльності та фактично позбавить фонд можливості використовувати його як водія для доставки транспортних засобів військовослужбовцям.

Також суд враховує позицію законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_7 – ОСОБА_6 , яка претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_5 не має, на суворості покарання не наполягає, прохає призначити обвинуваченому мінімальне покарання, не пов`язане з позбавленням волі та не позбавляти його права керування транспортними засобами.

На переконання суду, встановлені обставини свідчать про можливість виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_5 без відбування покарання у виді позбавлення волі, а тому обирає йому покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України із покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Щодо вирішення питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_5 додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, то суд враховує особу обвинуваченого, його позитивну характеристику, необхідність щоденного використання транспортного засобу зокрема для благодійної діяльності для потреб військовослужбовців ЗСУ, також враховуючи позицію потерпілої, яка прохали не застосовувати до обвинуваченого додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, а тому вважає за можливе не застосовувати до ОСОБА_5 додаткової міри покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Щодо позиції прокурора про схильність обвинуваченого ОСОБА_5 до вчинення адміністративних правопорушень, зокрема, - в галузі безпеки дорожнього руху, не є обґрунтованою, оскільки надана постанова Печерського суду м. Києва від 20.05.2026 р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 за ст. 124 КУпАП не свідчить про системність правопорушення.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого витрати на проведення експертизи.

Відповідно до ст. 100 КПК України суд вирішує питання про долю речових доказів.

Цивільний позову у даному кримінальному провадженні не заявлений.

Керуючись ст.ст.368, 370, 374, 394 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) роки без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного основного покарання з випробовуванням, встановивши йому іспитовий строк 1 (один) рік 6 місяців, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

У відповідності до п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України в період випробувального терміну покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_5 не обирати.

Речові докази:

- автомобіль марки «Ford» моделі «Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1 , причеп марки «ПГМФ» моделі «8304», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ліве колесо з маркуванням «175/65R14 821 ПЛ» від причепу марки «ПГМФ» моделі «8304», реєстраційний номер НОМЕР_2 , які повернуті на зберігання власнику ОСОБА_5 , залишити останньому.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати на загальну суму 13530 (тринадцять тисяч п`ятсот тридцять) гривень 30 коп., на залучення експерта для проведення судових експертиз.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 12.11.2024 на автомобіль марки «Ford» моделі «Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1 , причеп марки «ПГМФ» моделі «8304», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ліве колесо з маркуванням «175/65R14 821 ПЛ» від причепу марки «ПГМФ» моделі «8304», реєстраційний номер НОМЕР_2 , після набрання вироком чинності, скасувати.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua