Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Дата: 03 листопада 2025 р.
Справа: №752/21501/24
Суддя: Горб Ірина Михайлівна
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
№ 33/824/4744/2025 Постанова винесена суддею Дмитрук Н.Ю.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 листопада 2025 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Горб І.М., за участю захисника Карпенко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника Карпенко М.М. на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 29 липня 2025 року стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
в с т а н о в и л а:
Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 29 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
Згідно з постановою суду, 16 вересня 2024 року о 01 год. 35 хв. у м. Києві по просп. Академіка Глушкова, 139, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Jeep Cherokee», державний номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі у лікаря-нарколога водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Карпенко М.М., вважаючи висновки суду, викладені у постанові Голосіївського районного суду м. Києва від 29 липня 2025 року, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та положенням нормативних актів, просить її скасувати та закрити провадження в справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що всупереч Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС від 06 листопада 2015 року № 1376 та ст. 256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення складено нерозбірливо, зокрема не можна розібрати ні посади, звання та прізвища поліцейського УПП у м. Києві, ні назву документа на підставі якого встановлено особу, ні місця скоєння адміністративного правопорушення, ні суті адміністративного правопорушення та опису встановлених обставин, ні обставини, які б підтверджували порушення правил дорожнього руху саме по п. 2.5 таких правил.
Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що його складено 16 вересня 2024 року о 01 год. 53 хв. в м. Києві, просп. Глушкова Академіка, 139. Дані відомості є недостовірними, так як поліцейські зупинили водія на блокпосту на в`їзді в Київ зі сторони Одеської траси, а буд. 139 по просп. Глушкова Академіка, це адреса автозаправки WOG, що підтверджується фото із інтернету та відео з нагрудних камер поліцейських.
Також, як вбачається із протоколу, водія не повідомлено, що справу буде розглянуто у строки, визначенні ст. 277 КУпАП, відсутня про це відмітка та підпис особи, що притягується до адміністративного правопорушення.
Крім того, замість того, щоб роз`яснити особі його право не підписувати протокол, що передбачено ч. 3 ст. 256 КУпАП, поліцейський став погрожувати ОСОБА_1 , що в разі не підписання протоколу він не видасть тимчасовий талон та не віддасть посвідчення водія.
Просить врахувати і ті обставини, що протокол складено о 01 год. 53 хв., водночас як вбачається з відеозапису нагрудної камери поліцейського тільки з 02 год. 31 хв. 06 с. до 02 год. 46 хв. 07 с. роз`яснював водієві його права.
Також, як вбачається з відеозапису з 01 год. 32 хв. 32 с. по 01 год. 46 хв. 06 с. поліцейський після отримання документів, які йому надав ОСОБА_1 та перевірки багажу, без оголошення виявлених ознак сп`яніння, запитує у останнього чи готовий він пройти огляд.
Крім того, на переконання захисника, відеозапис не є належним доказом взагалі, оскільки, відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП, фіксування технічними засобами здійснюється лише при огляді водія, а в даному випадку огляд ОСОБА_1 не проводився.
Також вказує, що не звернув суд першої інстанції уваги і на відсутність в матеріалах справи направлення водія на проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, що свідчить про порушення процедури і спростовує факт вимоги пройти такий огляд у закладі охорони здоров`я.
Більше того, як вбачається з відеозапису, на місці зупинки було два поліцейських, у одного з них не була увімкнена відеокамера, саме з ним і спілкувався ОСОБА_1 та неодноразово зазначав, що згоден поїхати в медичний заклад і пройти огляд, оскільки залишатися на трасі було небезпечно через оголошення повітряної тривоги, однак поліцейський сказав, що в повітряну тривогу медичний заклад не працює.
Заслуговує на увагу і той факт, що тривога розпочалася через 9 хвилин після зупинки ОСОБА_1 і всі подальші дії були проведені під час повітряної тривоги. На відеозаписі зафіксовано як почалася стрільба, однак працівники поліції не запропонували ОСОБА_1 пройти в укриття.
За наведеного, на думку захисника, факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не було доведено, за відсутності інших доказів вина особи не може бути встановлена лише на підставі протоколу про адміністративне правопорушення.
Будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду, ОСОБА_1 в призначений час до суду апеляційної інстанції не з`явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надсилав, а захисник Карпенко М.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , вважала за можливе розглянути справу за його відсутності. Таким чином, враховуючи, що, відповідно до ст. 294 КУпАП, неявка учасників провадження не перешкоджає проведенню розгляду справи, суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу без його участі.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення захисника Карпенко М.М. на підтримку доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Всупереч тверджень апелянта, ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок суду про доведеність його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.
Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в: протоколі про адміністративне правопорушення від 16 вересня 2024 року серія ААД № 829169, який складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, підписано відповідною посадовою особою та самим ОСОБА_1 без жодних зауважень та заперечень, відповідно до якого - 16 вересня 2024 року о 01 год. 35 хв. по просп. Академіка Глушкова, 139 у м. Києві водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Jeep Cherokee», державний номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі у лікаря-нарколога водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України; відеозаписі з нагрудної камери працівника поліції, з якого вбачається, як працівники поліції на блокпосту зупиняють автомобіль «Jeep Cherokee», державний номерний знак НОМЕР_2 , підходять до водія, у якого запитують чи є він військовослужбовцем та чи має документи на авто. В процесі з`ясування цих обставин працівник поліції запитує, чи вживав водій сьогодні алкоголь, чи згоден пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою технічного приладу, оскільки у нього виявлено відповідні ознаки. Водій чітко відповідає «Ні». Працівник поліції запитує у водія чи згоден він у такому разі пройти огляд в закладі охорони здоров`я, на що водій також відповідає відмовою. Працівник поліції повідомляє про наслідки такої відмови - складення протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, та повторно запитує, чи бажає водій пройти огляд на місці зупинки на приладі Драгер чи в медзакладі, на що водій повторно відповідає відмовою. Після цього працівник поліції повідомляє, що на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, а також, що його буде відсторонено від керування транспортним засобом. Водій жодний заперечень не висловлює. Працівник поліції складає протокол, роз`яснює ОСОБА_1 його права і обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, зачитує сам протокол, вилучає посвідчення водія та видає замість нього тимчасовий талон. Після цього водію було запропоновано ознайомитися зі змістом протоколу, внести до нього свої пояснення чи зауваження та підписати його. ОСОБА_1 підписує протокол без жодних зауважень і заперечень, його відсторонено від керування транспортним засобом.
Наведені докази у своїй сукупності дають розумні підстави і підозри вважати, що ОСОБА_1 , 16 вересня 2024 року о 01 год. 35 хв. по просп. Академіка Глушкова, 139 у м. Києві, керував автомобілем «Jeep Cherokee», державний номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, а отже в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги захисника про недопустимість як доказу протоколу про адміністративне правопорушення, є безпідставними.
Так, за вимогами закону допустимими є докази, які зібрані у відповідності до вимог чинного законодавства. Доказ не може бути визнано недопустимим через надмірний формалізм. Лише істотне порушення закону при отриманні доказу дає підстави про визнання його недопустимим.
Протокол про адміністративне правопорушення від 16 вересня 2024 року серія ААД № 829169, складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, підписано відповідною посадовою особою та самим ОСОБА_1 .
Наведені у апеляційній скарзі обставини не свідчать про істотні порушення вимог чинного законодавства при складенні зазначеного протоколу та за своєю суттю є надміру формальними.
При цьому, всупереч тверджень апелянта, в протоколі розбірливо внесено дані стосовно: особи, яка склала протокол - поліцейський УПП в м. Києві ст. л-т поліції Мельник Максим Вікторович; документу на підставі якого встановлено особу водія - посвідчення водія НОМЕР_3 від 01.11.2014 року центр ДАІ 4801; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення.
Що стосується адреси, яка вказана в протоколі як місце вчинення правопорушення і яка, на переконання апелянта, не відповідає дійсності, то це найбільш наближена зареєстрована адреса від місця розташування блокпосту, де був зупинений ОСОБА_1 . Зазначення адреси, поряд з якою розташований блокпост, де був зупинений ОСОБА_1 , не свідчить про істотне порушення вимог закону при його складанні, а відтак, не може бути підставою для визнання його недопустимим доказом.
Що стосується роз`яснення водієві прав і обов`язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, то цей факт зафіксовано на відеозаписі з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, про що зазначено вище. При цьому чинним законодавством чітко не визначено, на якому етапі відбувається ця процедура, аналіз норм закону свідчить, що обов`язково це має відбутися до підписання водієм протоколу про адміністративне правопорушення. Як вбачається з відеозапису з нагрудної відеокамери, працівник поліції складає протокол, роз`яснює ОСОБА_1 його права і обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, зачитує зміст протоколу та надає його ОСОБА_1 для ознайомлення, внесення своїх пояснень чи зауважень та підписання. ОСОБА_1 підписує протокол. Наведене пояснює розбіжності в часі між складанням протоколу та роз`ясненням ОСОБА_1 його прав і обов`язків, на що в апеляційній скарзі посилається захисник Карпенко М.М.
Крім того, на відеозаписі зафіксовано як ОСОБА_1 , після того як йому було надано протокол, підписав його, жодних зауважень і заперечень не висловлював. При цьому, як слідує з відеозапису, працівник поліції вказав ОСОБА_1 на необхідність підписання в протоколі саме про отримання тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом, що не є тотожним підписанню протоколу як такого, і спростовує твердження апелянта щодо шантажу з боку працівників поліції, що поки ОСОБА_1 не підпише протокол, не отримає тимчасовий талон.
Спростовується зазначеним відеозаписом і твердження захисника Карпенко М.М. , що працівники поліції не одразу повідомили ОСОБА_1 про виявлення ознак алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим він не одразу зрозумів який огляд йому пропонують пройти. Так, на відеозаписі зафіксовано як працівники поліції після зупинки ОСОБА_1 в ході розмови виявили у нього ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, про що повідомили ОСОБА_3 та запропонували пройти огляд спочатку на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу, а після його відмови, і у закладі охорони здоров`я, однак він також відмовився.
Твердження про неналежність відеозапису з відеокамери працівника поліції через те, що фіксація технічними засобами здійснюється лише при огляді на стан сп`яніння, не ґрунтуються на вимогах закону.
Так, Законом України «Про Національну поліцію», а також Інструкцією із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних засобів відеофіксації, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018 року, передбачено використовувати працівниками поліції під час виконання службових обов`язків технічні засоби фото- й відеофіксації.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.
Отже, відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції є доказом, оскільки містить відомості про обставини, що мають значення у справі.
Відомості про отримання відеозапису з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) працівника поліції під час зупинки та складання протоколу стосовно ОСОБА_1 у позапроцесуальний спосіб відсутні, а відтак, він є належним і допустимим.
Ті обставини, що технічну фіксацію здійснював лише один працівник поліції, не суперечить вимогам закону.
Що стосується тверджень апелянта, що її підзахисний погодився на проходження огляду у закладі охорони здоров`я, однак це не зафіксовано на камеру, оскільки у працівника, якому він це повідомив, не було бодікамери, то слід зауважити, що наданий суду відеозапис є послідовним та безперервним, на ньому чітко зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров`я, після цього йому повідомлено, що буде складено відповідний протокол, на що ОСОБА_1 заперечень не висловив. Таким чином, твердження адвоката щодо згоди, яка нібито не була зафіксована технічно, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи та, на переконання суду, є способом захисту з метою уникнення ОСОБА_1 відповідальності.
Будь яких порушень з боку працівників поліції при зупиненні транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та складанні щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення матеріали справи не містять.
За наведеного, висновки судді Голосіївського районного суду м. Києва щодо відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння підтверджуються зібраними доказами, у зв`язку з чим прийнята постанова про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є законною і обґрунтованою, а відтак, не підлягає скасуванню.
Що стосується відсутності в матеріалах справи направлення водія на огляд до медичного закладу, то це не спростовує висновків суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого його адміністративного правопорушення. За вимогами закону суд оцінює сукупність наданих йому доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, при цьому закон не встановлює чіткого переліку доказів, які мають бути надані суду.
Сукупність зібраних і направлених до суду першої інстанції доказів поза розумним сумнівом свідчить про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому висновок судді про вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення, є обґрунтованим, відповідає матеріалам справи і фактичним обставинам події.
При цьому суд дотримався вимог закону щодо повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи.
Також суд, дотримавшись вимог ст.ст. 33, 34 КУпАП, наклав на ОСОБА_1 стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, що за своїм видом та розміром є законною і обґрунтованою мірою відповідальності за вчинене правопорушення, і відповідає меті виховання особи, що його вчинила, та запобіганню вчиненню нових правопорушень, як це передбачено ст. 23 КУпАП.
За таких обставин, відсутні підстави для скасування постанови суді Голосіївського районного суду м. Києва від 29 липня 2025 року, а відтак, апеляційна скарга захисника Карпенко М.М. задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя
п о с т а н о в и л а:
апеляційну скаргу захисника Карпенко М.М. залишити без задоволення, а постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 29 липня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Горб І.М.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua