Суд: Чернівецький окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: праці
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №600/5507/25-а
Суддя: Анісімов Олег Валерійович
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/5507/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язння вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
1.1. 20.11.2025 до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень на підставі абзацу 4 пункту 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 року № 153;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо відмови ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень на підставі абзацу 4 пункту 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 року №153;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) виплатити ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень на підставі абзацу 4 пункту 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 року №153.
1.2. Ухвалою суду від 25.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
1.3. 26.01.2026 до суду засобами поштового зв`язку надійшов відзив відповідача від 15.01.2026 № 134, у якому відповідач, крім заперечень проти позову, просить поновити строк на подання відзиву.
1.4. 05.02.2026 до суду надійшла відповідь позивача на відзив, у якій позивач, зокрема, заперечує проти прийняття відзиву до розгляду з огляду на пропуск відповідачем встановленого судом строку.
1.5. 07.07.2026 до суду надійшли письмові пояснення позивача у справі з доданою копією довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 11.07.2024 № 221.
Щодо пропуску строку подання відзиву
1.6. Як на причину пропуску строку відповідач посилається на безпосередню участь представника військової частини - помічника командира з правової роботи старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_4 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. На підтвердження цього надано довідку від 15.01.2026 № 77, згідно з якою вказана посадова особа брала участь у таких заходах, перебуваючи в Донецькій та Харківській областях, зокрема у періоди з 10.10.2025 по 18.12.2025 та з 06.01.2026 по час видачі довідки. Відзив направлено до суду поштовим відправленням з Донецької області.
1.7. Суд враховує, що відповідач є військовою частиною, яка в умовах воєнного стану виконує завдання з оборони держави, а єдина посадова особа з правової роботи, згідно з наданими доказами, у відповідний період перебувала в районах ведення бойових дій. Доводи позивача про ненадання відповідачем наказу про покладення обов`язків щодо представництва на іншу особу не спростовують фактичного перебування представника відповідача в районах бойових дій та не свідчать про недобросовісне користування процесуальними правами. Водночас, позивач отримав відзив і реалізував право на подання відповіді на нього, тому прийняття відзиву до розгляду не порушує принципу рівності учасників справи та змагальності сторін.
1.8. З огляду на викладене, суд визнає причини пропуску строку на подання відзиву поважними, поновлює відповідачу цей строк та приймає відзив до розгляду. Подані позивачем письмові пояснення суд також враховує з урахуванням положень статті 166 КАС України.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позиція позивача
2.1. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01.03.2021 він уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу строком на три роки. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.02.2024 № 61 дію контракту продовжено понад встановлений строк на період до оголошення демобілізації з 01.03.2024. На даний час позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді головного сержанта роти безпілотних авіаційних комплексів та бере безпосередню участь у бойових діях.
2.2. Позивач вказує, що станом на дату набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі – Постанова № 153) йому було 23 роки, він брав безпосередню участь у бойових діях понад шість місяців, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 20.09.2025 № 1538, до дисциплінарної та адміністративної відповідальності не притягувався.
2.3. 03.10.2025 позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом про виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень, однак рішенням від 21.10.2025 № 4169 рапорт не погоджено з тих підстав, що позивача прийнято на військову службу до введення воєнного стану. Позивач вважає таку відмову протиправною.
2.4. У відповіді на відзив позивач, крім заперечень щодо прийняття відзиву, зазначає, що, продовживши під час воєнного стану дію контракту, він по суті уклав контракт про проходження військової служби вже під час воєнного стану, а тлумачення Постанови № 153 у вузькому значенні буде дискримінаційним щодо осіб, які у віці до 25 років уклали контракт до введення воєнного стану та продовжили військову службу після його введення, що суперечить статті 24 Конституції України та правовим позиціям Конституційного Суду України (рішення від 07.07.2004 № 14-рп/2004).
2.5. У письмових поясненнях позивач додатково повідомив, що 08.07.2024 під час виконання бойового завдання в районі ведення бойових дій отримав поранення, що підтверджується довідкою про обставини травми від 11.07.2024 № 221, виданою командиром військової частини НОМЕР_1 .
Позиція відповідача
2.6. Відповідач позов не визнав та у відзиві зазначив, що відповідно до копії контракту, який набрав чинності 01.03.2021, позивача прийнято на військову службу до введення в Україні воєнного стану. Натомість пунктом 4 Постанови № 153 винагороду передбачено для осіб, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу саме під час воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022. Оскільки позивач цієї умови не відповідає, його рапорт правомірно не погоджено.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
3.1. ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади від 01.10.2025 № 2025/014419352 та копією паспорта громадянина України.
3.2. 01.03.2021 між Міністерством оборони України в особі тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_4 та позивачем укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу строком на три роки. На момент укладення контракту позивачу виповнилося 19 років.
3.3. Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.02.2024 № 61 відповідно до абзацу третього пункту 1 частини дев`ятої статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» солдату ОСОБА_1 , механіку-водію гірсько-штурмового відділення гірсько-штурмового взводу гірсько-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , продовжено дію контракту понад встановлений строк на період до оголошення демобілізації з 01.03.2024.
Підставою видання наказу зазначено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». На дату продовження дії контракту позивачу виповнилося 22 роки.
3.4. Станом на час звернення до суду позивач у військовому званні сержант проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді головного сержанта роти безпілотних авіаційних комплексів, що підтверджується довідкою від 20.09.2025 №1538 та службовою характеристикою, затвердженою командиром військової частини НОМЕР_1 .
3.5. Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 20.09.2025 № 1538 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, позивач брав (бере) участь у таких заходах у періоди: з 24.02.2022 по 10.07.2022, з 20.07.2022 по 19.09.2022, з 26.09.2022 по 06.04.2023, з 19.04.2023 по 27.04.2023, з 07.05.2023 по 24.07.2023, з 18.08.2023 по 14.09.2023, з 04.10.2023 по 08.02.2024, з 03.03.2024 по 14.05.2024, з 27.05.2024 по 08.07.2024, з 13.08.2024 по 31.08.2024, з 20.09.2024 по 21.09.2024, з 22.10.2024 по 24.10.2024, з 28.10.2024 по 21.01.2025, з 10.02.2025 по 11.05.2025 та з 08.06.2025 по час видачі довідки, перебуваючи в м. Києві, Київській, Сумській, Луганській, Донецькій та Харківській областях. Довідка видана на підставі наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині), перелік яких у ній наведено.
3.6. За підрахунком суду, загальна тривалість безпосередньої участі позивача у зазначених заходах у період з 24.02.2022 по 13.02.2025 (дата набрання чинності Постановою № 153) становить 866 днів, з них у період після продовження дії контракту (з 01.03.2024 по 13.02.2025) - 230 днів. Зазначені обставини відповідач не заперечує.
3.7. Згідно з довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 11.07.2024 № 221, виданою командиром військової частини НОМЕР_1 , 08.07.2024 молодший сержант ОСОБА_1 в ході виконання бойового завдання в складі підрозділу в районі н.п. Свято-Покровське Бахмутського району Донецької області отримав поранення, яке пов`язане з виконанням обов`язків військової служби та із захистом Батьківщини.
3.8. Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_5 від 07.12.2021.
3.9. Відповідно до службової характеристики, затвердженої командиром військової частини НОМЕР_1 , за період служби дисциплінарні стягнення та адміністративні приводи у позивача відсутні.
3.10. 03.10.2025 позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом (клопотанням) про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 000 000 грн відповідно до Постанови № 153, додавши копії контракту, витягу з наказу від 29.02.2024 № 61, довідки від 20.09.2025 № 1538 та паспорта.
3.11. Рішенням (резолюцією) командира військової частини НОМЕР_1 від 21.10.2025 № 4169 рапорт позивача не погоджено. Єдиною підставою відмови зазначено те, що позивача прийнято на військову службу 01.03.2021, тобто до початку воєнного стану.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА
4.1. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
4.2. Частиною п`ятою статті 17 Конституції України визначено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
4.3. Згідно з частинами першою та другою статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
4.4. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, строк дії якого неодноразово продовжувався відповідними указами Президента України, затвердженими законами України, та який триває на час розгляду справи.
4.5. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі – Закон № 2232-XII) Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову (направлення) громадян України на військову службу та прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
4.6. Частиною дев`ятою статті 23 Закону № 2232-XII (у редакції, чинній на час видання наказу від 29.02.2024 № 61) визначено особливості продовження військової служби під час дії особливого періоду, зокрема передбачено продовження дії контрактів військовослужбовців, строк яких закінчився під час дії воєнного стану, понад встановлений строк - на період до оголошення демобілізації.
4.7. Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, встановлено, що контракт про проходження військової служби є підставою для видання відповідного наказу по особовому складу про зарахування особи до списків особового складу Збройних Сил України та призначення її на відповідну посаду чи продовження військової служби.
4.8. Згідно зі статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять, зокрема, одноразові додаткові види грошового забезпечення.
4.9. 11.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 153, якою затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.
Постанова № 153 набрала чинності 13.02.2025. До неї вносилися зміни постановами Кабінету Міністрів України від 01.04.2025 № 387 (набрала чинності 08.04.2025) та від 30.07.2025 № 942 (набрала чинності 07.08.2025).
4.10. Абзацом другим пункту 4 Постанови № 153 установлено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні”» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі – бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі – винагорода) у розмірі 1 млн гривень.
4.11. Абзацом третім пункту 4 Постанови № 153 передбачено, що військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності постановою, винагорода виплачується пропорційно часу такої участі із розрахунку однієї шостої частини від 1 млн гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених).
4.12. Відповідно до абзацу четвертого пункту 4 Постанови № 153 військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон), винагорода виплачується в повному обсязі.
4.13. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 № 942 пункт 4 Постанови № 153 доповнено положеннями щодо виплати винагороди, зокрема, військовослужбовцям, які відповідають вимогам щодо її виплати та були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану з числа осіб, які проходили строкову військову службу, а також окремим категоріям військовослужбовців, яким присвоєно (переатестовано на) офіцерські звання.
V. ПОЗИЦІЯ СУДУ
5.1. Предметом спору у цій справі є правомірність відмови відповідача у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн гривень, передбаченої пунктом 4 Постанови № 153, з тих підстав, що первинний контракт про проходження військової служби позивач уклав до введення в Україні воєнного стану.
5.2. Аналіз абзацу другого пункту 4 Постанови № 153 дає підстави для висновку, що право на винагороду у розмірі 1 млн гривень виникає за одночасної наявності таких умов: 1) належність особи до рядового, сержантського чи старшинського складу Збройних Сил, інших військових формувань або правоохоронних органів спеціального призначення; 2) прийняття або призов на військову службу під час воєнного стану до набрання чинності Постановою № 153; 3) вік до 25 років на момент такого прийняття (призову); 4) проходження військової служби; 5) безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на 13.02.2025.
5.3. Судом встановлено, що позивач є військовослужбовцем сержантського складу Збройних Сил України (сержант, головний сержант роти), продовжує проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , а тривалість його безпосередньої участі у бойових діях станом на 13.02.2025 значно перевищує шість місяців (866 днів), причому навіть у період після продовження дії контракту з 01.03.2024 становить 230 днів, тобто також понад шість місяців. Відповідності позивача цим умовам відповідач не заперечує. Інших підстав для відмови у виплаті винагороди, зокрема пов`язаних із притягненням позивача до відповідальності, рішення від 21.10.2025 № 4169 не містить, а матеріали справи таких обставин не підтверджують.
5.4. Отже, спірним є лише питання, чи може вважатися позивач особою, яка «у віці до 25 років була прийнята на військову службу під час воєнного стану», з огляду на те, що первинний контракт він уклав 01.03.2021, а з 01.03.2024, тобто під час воєнного стану, дію контракту продовжено до оголошення демобілізації.
5.5. Надаючи оцінку цьому питанню, суд зазначає, що пункт 4 Постанови № 153 не містить вимоги про те, що прийняття на військову службу під час воєнного стану має бути першим (первинним) вступом особи на військову службу, так само як не містить застережень, які б виключали з кола отримувачів винагороди військовослужбовців, які проходили військову службу до 24.02.2022 і продовжили її під час воєнного стану. Встановлення такого обмеження шляхом тлумачення, яке звужує зміст нормативного акта, не узгоджується з вимогами частини другої статті 19 Конституції України, оскільки суб`єкт владних повноважень не може запроваджувати умови набуття права на соціальну гарантію, не передбачені нормативним актом.
5.6. Контракт є правовою підставою проходження громадянином військової служби за контрактом. Строк дії контракту, укладеного позивачем 01.03.2021, закінчився 01.03.2024. Саме з цієї дати, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.02.2024 № 61, виданого з посиланням на Указ Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», правовідносини позивача з проходження військової служби було продовжено на новий строк - до оголошення демобілізації.
5.7. Таким чином, з 01.03.2024 правовою підставою перебування позивача на військовій службі є продовження дії контракту, здійснене саме під час та у зв`язку з воєнним станом, а не первинний контракт у його первісних строкових межах. За відсутності воєнного стану дія контракту позивача припинилася б 01.03.2024, і позивач мав би право завершити військову службу.
5.8. Суд також враховує, що на момент продовження дії контракту позивачу виповнилося 22 роки, тобто він відповідав і віковому критерію, встановленому абзацом другим пункту 4 Постанови № 153.
5.9. Водночас, суд бере до уваги мету Постанови № 153, яка полягає у підвищенні мотивації до проходження військової служби під час воєнного стану, а також правову природу спірної виплати, яку названо винагородою «за тривалість проходження служби в бойових умовах». Визначальним для цієї виплати є фактичне проходження молодим військовослужбовцем служби під час воєнного стану з безпосередньою участю у бойових діях упродовж установленого строку.
5.10. Позивач, який з першого дня повномасштабного вторгнення сукупно понад два роки брав безпосередню участь у бойових діях, у тому числі отримав поранення під час захисту Батьківщини, за змістом і метою зазначеної гарантії перебуває у подібному становищі з військовослужбовцями, які вступили на службу після 24.02.2022.
5.11. Відмінність у правовому регулюванні, за якою особи, що у віці до 25 років вступили на військову службу за контрактом до 24.02.2022 та внаслідок дії закону продовжили службу під час воєнного стану без можливості її припинення, позбавляються права на винагороду, яке мають особи того ж віку, прийняті на службу після 24.02.2022, за умови однакової тривалості безпосередньої участі у бойових діях, не має об`єктивного і розумного обґрунтування.
5.12. Як неодноразово зазначав Конституційний Суд України, зокрема в рішенні від 07.07.2004 № 14-рп/2004, встановлення відмінностей у правовому статусі має переслідувати істотну мету, а самі відмінності мають бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими; в іншому разі такі обмеження означають дискримінацію. Тлумачення Постанови № 153, запропоноване відповідачем, призводить саме до такого результату та суперечить частинам першій та другій статті 24 Конституції України.
5.13. Суд також враховує, що у разі неоднозначності правової норми, яка регулює права особи у відносинах з державою, її слід тлумачити на користь особи. Такий підхід відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Щокін проти України» від 14.10.2010, заяви № 23759/03 та № 37943/06), відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права.
5.14. Викладений підхід узгоджується з практикою Сьомого апеляційного адміністративного суду, який є судом апеляційної інстанції щодо рішень Чернівецького окружного адміністративного суду. Так, у постанові від 08.10.2026 у справі № 240/14051/26 Сьомий апеляційний адміністративний суд залишив без змін рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31.07.2026, яким задоволено позов військовослужбовця, що уклав контракт у 2021 році, тобто до введення воєнного стану, а під час воєнного стану дію його контракту було продовжено понад встановлений строк на підставі статті 23 Закону № 2232-XII. Апеляційний суд виходив з того, що дія такого контракту була продовжена понад встановлений строк не у добровільному порядку; запроваджений Постановою № 153 експериментальний проект жодним чином не може обмежувати в праві на отримання винагороди осіб, які станом на 24.02.2022 вже проходили військову службу у віці від 18 до 25 років і продовжили таку службу після цієї дати, ставши на захист держави, оскільки інше порушувало б принцип справедливості у відносинах держави та людини і рівноправності громадян; а момент початку проходження військової служби за умови дотримання інших визначених Постановою № 153 умов не може розцінюватися як невідповідність її вимогам.
5.15. Обставини справи № 240/14051/26 є подібними до обставин цієї справи: в обох випадках військовослужбовець у віці до 25 років вступив на військову службу за контрактом до 24.02.2022, дію контракту під час воєнного стану продовжено на підставі закону без укладення нового контракту, військовослужбовець безпосередньо брав участь у бойових діях понад шість місяців станом на 13.02.2025 і продовжує проходити службу, а єдиною підставою відмови у виплаті винагороди слугувала дата укладення первинного контракту.
5.16. Подібних висновків дійшли й інші адміністративні суди, зокрема Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 02.02.2026 у справі № 560/14855/25 (щодо військовослужбовця, який уклав первинний контракт у 2021 році, а під час воєнного стану - новий контракт), Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 30.09.2026 у справі № 460/4093/26, Дніпропетровський окружний адміністративний суд у рішенні від 15.01.2026 у справі № 160/30467/25, а також суди, на рішення яких посилається позивач. Суд зазначає, що наведені рішення не є обов`язковими для суду в розумінні частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», однак враховує їх як такі, що узгоджуються з викладеними вище висновками.
5.17. Щодо посилання позивача на абзац четвертий пункту 4 Постанови № 153 як на правову підставу виплати, суд зазначає, що вказана норма регулює випадки, коли тривалість безпосередньої участі у бойових діях становить менше шести місяців у зв`язку з пораненням чи іншими визначеними обставинами. Оскільки тривалість безпосередньої участі позивача у бойових діях перевищує шість місяців, право позивача на винагороду в повному розмірі ґрунтується на абзаці другому пункту 4 Постанови № 153, а факт отримання позивачем поранення 08.07.2024 для вирішення спору не є визначальним. Водночас неточне зазначення позивачем абзацу нормативного акта не змінює предмета позову – виплати винагороди у розмірі 1 млн гривень, передбаченої пунктом 4 Постанови № 153, і не перешкоджає суду, який самостійно визначає норму права, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин (принцип jura novit curia), вирішити спір по суті.
Щодо способу захисту порушеного права суд зазначає таке.
5.18. Протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень полягає у невчиненні ним дій, які він зобов`язаний був вчинити в межах своїх повноважень. Натомість у цій справі відповідач розглянув рапорт позивача та прийняв рішення (резолюцію) від 21.10.2025 № 4169 про його непогодження, тобто вчинив активні дії щодо відмови у виплаті. Ненарахування та невиплата позивачу винагороди є наслідком саме цієї відмови, а не самостійною бездіяльністю відповідача. Тому позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати винагороди задоволенню не підлягає, а ефективним способом захисту є визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у виплаті винагороди з одночасним зобов`язанням відповідача здійснити таку виплату.
5.19. Оскільки судом встановлено, що позивач відповідає всім умовам, визначеним абзацом другим пункту 4 Постанови № 153, а виплата винагороди за наявності цих умов не передбачає права відповідача діяти на власний розсуд, суд, з урахуванням частини четвертої статті 245 КАС України, вважає за необхідне зобов`язати відповідача виплатити позивачу одноразову грошову винагороду у розмірі 1 000 000 гривень відповідно до пункту 4 Постанови № 153.
VI. ВИСНОВКИ СУДУ
6.1. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з частиною другою цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
6.2. Відповідач не довів правомірності своїх дій щодо відмови позивачу у виплаті одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 Постанови № 153.
6.3. Інші доводи та аргументи учасників справи висновків суду не спростовують. При цьому суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, пункт 58), відповідно до якої принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
6.4. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень та зобов`язання відповідача виплатити позивачу таку винагороду. У задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача слід відмовити.
VII. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
7.1. Позивач як учасник бойових дій звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Доказів понесення сторонами інших судових витрат матеріали справи не містять, тому підстави для їх розподілу відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
В И Р І Ш И В:
1. Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», оформлені рішенням (резолюцією) від 21.10.2025 № 4169.
3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 );
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Суддя О.В. Анісімов
Оригінал: reyestr.court.gov.ua