Суд: Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №357/17179/25
Суддя: Бондаренко О. В.
Справа № 357/17179/25
Провадження № 2/357/1896/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 листопада 2026 року місто Біла Церква
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді – Бондаренко О. В., за участю секретаря судового засідання – Шлейко О.І., учасників справи: позивача – ОСОБА_1 , представника позивача – адвоката Манзар Т.В., відповідача – ФОП ОСОБА_2 , представника відповідача – адвоката Грибенникова С.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду № 3 цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 , про стягнення коштів,
В С Т А Н О В И В :
22.10.2025 представник позивача, адвокат Манзар Тетяна Володимирівна, звернулася до суду з даною заявою, шляхом направлення у системі «Електронний суд», що зареєстрована судом 23.10.2025, мотивуючи тим, що 18.02.2025, на підставі попередньої усної домовленості з ФОП ОСОБА_2 , щодо поставки товару, позивачем було отримано від відповідача замовлення покупця №1802-1 від 18.02.2025 на загальну суму 26400,00 грн. Замовлення покупця на оплату № 1802-1 від 18.02.2025 було виставлене на наступне найменування товару, а саме: ОР 01 700мм праве кількістю 1 шт. за ціною 4270 грн; ОР 01 700мм правий Інсайд кількістю 1 шт. за ціною 5000 грн; компланарна коробка FLASH 80мм (ком-т коробки з лицьовою лиштвою 80 мм) кількістю 1 шт. за ціною 3080 грн; компланарна коробка FLASH INSIDE 80мм (ком-т коробки з лицьовою лиштвою 80 мм) кількістю 1 шт. за ціною 3080 грн; лиштва FLASH (перо 18 мм) L-подібна кількістю 2 шт. за ціною 1100 грн за штуку, а всього 2200 грн; добор універсальний 100 кількістю 3 штуки за ціною 970 грн за штуку, а всього 2910 грн; приховані петлі з врізкою на виробництві кількістю 2 штуки за ціною 1800 грн за штуку, а всього 3600 грн; замок магнітний кількістю 2 штуки за ціною 550 грн за штуку, а всього 1100 грн; ручка база кількістю 2 штуки за ціною 780 грн. за штуку, а всього 1560 грн; фіксатор кількістю 1 штука за ціною 480 грн; добор універсальний 200 кількістю 1 штука за ціною 1940 грн; лиштва FLASH (перо 40 мм) L-подібна. Загальною грошовою сумою до сплати 30500 грн, а із загальною грошовою сумою до сплати зі знижкою 12 % складало 26400 грн. Необхідність передплати складала 17600,00 грн. 18.02.2025 позивач належним чином здійснив передплату відповідачу по замовленню покупця № 1802-1 у розмірі 17600,00 грн за реквізитами, які були зазначені в останньому. 21.02.2025 в ході здійснення переписки між позивачем та відповідачем, останній запевнив позивача про наявність у нього всього товару вказаному в переліку замовлення покупця № 1802-1 та попросив здійснити доплату залишу по замовленню покупця № 1802-1. 21.02.2025 позивач належним чином здійснив доплату відповідачу по замовленню покупця № 1802-1 у розмірі 8800,00 грн за реквізитами, які були зазначені в останньому. Проте, замовлення відповідачем позивачу відвантажено не було, попри оплату 100 % вартості замовлення. 19.08.2025 ОСОБА_1 звернувся до відповідача з вимогою про повернення сплачених грошових коштів протягом 7 днів з дня її отримання, у зв`язку з відсутністю поставки товару та 09.09.2025 вказана вимога була отримана відповідачем, проте жодних коштів ФОП ОСОБА_2 за наслідками отримання вказаної вимоги не повернув позивачу. 15.09.2025 ОСОБА_1 повторно звернувся до відповідача з вимогою про повернення сплачених грошових коштів на протязі 7 днів з дня її отримання, у зв`язку з відсутністю поставки товару та 23.09.2025 вказана повторна вимога була отримана відповідачем, проте на даний час попри отримані вимоги відповідачем, замовлення є не поставленим, а грошові кошти є не повернуті. Тому, просила стягнути з фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 26400,00 грн та судові витрати зі справи судового збору у розмірі 968,96 грн.
27.10.2025 судом постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 01.12.2025 – 11:30.
29.10.2025 судом постановлено ухвалу, про забезпечення участі у розгляді справи в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення «EasyCon» учасника справи: позивача – ОСОБА_1 .
01.12.2025 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення засідання на 22.01.2026 – 11:00, згідно п.1 ч.2 ст.223 ЦПК України.
06.01.2026 представник відповідача, адвокат Грибенников Сергій Олександрович, подав до суду відзив на позовні заяву, у якому зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права, а також ґрунтуються на викладенні недостовірних відомостей щодо виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань. Фактично позивач намагається повторно отримати грошові кошти за товар, який був йому поставлений, що суперечить вимогам цивільного законодавства України, а також принципам добросовісності, розумності та справедливості як загальним засадам цивільних правовідносин. Відповідач не визнає позовні вимоги у повному обсязі, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, а подання позову — таким, що здійснене з викривленням фактичних обставин справи. Відповідач вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з огляду на наведені нижче обставини та правові доводи. 14.02.2025 позивач звернувся до відповідача через платформу OLX з метою придбання дверей. У подальшому, починаючи з 15.02.2025, спілкування між сторонами було перенесено до мобільного додатку «Вайбер», у ході якого відповідачем було надано каталоги товару, здійснено підбір дверей з урахуванням параметрів помешкання позивача, зокрема, товщини стін, після чого, відповідачем з`ясовано наявність у постачальника ФОП « ОСОБА_3 » дверей та комплектуючих до них, отримано рахунок на оплату № 0411-662757 від 18.02.2025, після чого, було сформовано та направлено позивачу рахунок-фактуру (замовлення покупця № 1802-1 від 18.02.2025) на загальну суму 26 400 грн із наступним товаром: 1) ОР 01 700мм праве кількістю 1 шт. за 4270 грн; 2) ОР 01 700мм правий Інсайд кількістю 1 шт. за 5000 грн; 3) компланарна коробка FLASH 80мм (ком-т коробки з лицьовою лиштвою 80 мм) кількістю 1 шт. за 3080 грн; 4) Компланарна коробка FLASH INSIDE 80мм (ком-т коробки з лицьовою лиштвою 80 мм) кількістю 1 шт. за 3080 грн; 5) Лиштва FLASH (перо 18мм) L-подібна кількістю 2 шт. за 2200 грн; 6) Добор універсальний 100 кількістю 3 шт. за 2910 грн; 7) Приховані петлі з врізкою на виробництві кількістю 2 шт. за 3600 грн; 8) Замок магнітний кількістю 2 шт. за 1100 грн; 9) Ручка база кількістю 2 шт. за 1560 грн; 10) Фіксатор кількістю 1 шт. за 480 грн; 11) Добор універсальний 200 кількістю 1 шт. за 1940 грн; 12) Лиштва FLASH( перо 40мм) L-подібна кількістю 1 шт. за 1280 грн. 18.02.2025 позивач здійснив передплату за вказаним замовленням у розмірі 17600 грн та 21.02.2025 позивач здійснив доплату до замовлення у розмірі 8800 грн, після чого відповідачем було організовано доставку товару. 21.02.2025 двері та комплектуючі до них були фактично доставлені позивачу водієм ОСОБА_4 за попередньо погодженою з позивачем адресою у м. Черкаси. Про доставку позивач був завчасно поінформований із зазначенням транспортного засобу — ГАЗ 330202 (газель), д.н.з. НОМЕР_1 , а також контактних даних водія. Факт отримання позивачем замовлення підтверджується, зокрема, тим, що 22.02.2025, тобто на наступний день після доставки, позивач звернувся до відповідача з повідомленням у мобільному додатку «Вайбер» про недостачу окремих деталей, а саме: двох дверних ручок, одного фіксатора та двох врізних замків. Зазначене повідомлення об`єктивно підтверджує отримання позивачем основного товару — дверей. З метою належного виконання зобов`язань відповідач негайно усунув недолі комплектності, у зв`язку з чим, 26.02.2025 відповідач звернувся до постачальника фурнітури ФОП ОСОБА_5 (Safita) для дозамовлення не відправленої фурнітури, що підтверджується видатковою накладною № РА0002015 від 26.02.2025 та рахунком на оплату № 2015 від 26.02.2025. Після чого, постачальник фурнітури ФОП ОСОБА_5 здійснив відправлення через ТОВ «Нова Пошта» двох дверних ручок, одного фіксатора та двох врізних замків на адресу позивача (відправлення 20451111822778). 28.02.2025 о 14 год. 48 хв. позивач особисто отримав зазначене відправлення у відділенні ТОВ «Нова Пошта» № 10 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується експрес-накладною № 20451111822778. Крім того, 28.02.2025 о 15 год. 01 хв., після отримання посилки, позивач звернувся до відповідача з додатковим запитанням щодо наявності фіксатора у відправленні, на що відповідач повідомив, що відповідно до замовлення позивачеві належав лише один фіксатор, який було доставлено ще 21.02.2025 разом з основним товаром. При цьому, у мобільному додатку «Вайбер» позивачем було видалено власні повідомлення, однак повідомлення відповідача збереглися та у сукупності з іншими доказами логічно і послідовно підтверджують факт отримання позивачем замовлення 21.02.2025, а також подальше доотримання відсутніх комплектуючих. Таким чином, факт отримання позивачем основного товару 21.02.2025 та комплектуючих 28.02.2025 підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, що повністю спростовує твердження позивача про нібито непередання товару. У даній справі, позивач, заперечуючи факт отримання товару через шість місяців після його фактичної доставки та після отримання ним додаткових комплектуючих через ТОВ «Нова Пошта», діє всупереч принципу добросовісності. Така поведінка є внутрішньо суперечливою, оскільки попередні дії позивача — прийняття частини товару, звернення з вимогами щодо доукомплектування, отримання фурнітури та звернення за консультаціями щодо монтажу — об`єктивно свідчать про визнання факту виконання відповідачем своїх зобов`язань. Позивач спочатку поводився як особа, що прийняла товар: 22.02.2025 заявляв вимоги щодо доукомплектування; 28.02.2025 року отримав відсутні деталі через поштового оператора; у березні 2025 року звертався за консультаціями щодо монтажу дверей. Натомість його теперішня позиція про те, що «товар не був доставлений взагалі», прямо суперечить його ж попереднім діям, що у розумінні ст. 13 ЦК України має кваліфікуватися як недобросовісна поведінка та зловживання правом. Прийняття позивачем товару 21.02.2025 без письмових застережень, подальше листування щодо комплектації та фактичне отримання фурнітури за товарно-транспортною накладною № 20451111822778 від 26.02.2025 є конклюдентними діями, які підтверджують завершення виконання зобов`язання відповідачем. Тому, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі та стягнути з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.
Позивач - ОСОБА_1 та його представник - адвокат Манзар Тетяна Володимирівна, у судовому засіданні обставини викладені у позовній заяві підтримали та просили позов задовольнити у повному обсязі. Також, позивач заявив про подання ним протягом 5 днів після ухвалення судового рішення доказів на відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідач - ОСОБА_2 та його представник - адвокат Грибенников Сергій Олександрович у судовому засіданні позов не визнали, підтримали обставини викладені у відзиві, та просили відмовити у задоволенні позову.
13.01.2026 судом постановлено ухвалу, про забезпечення участі у розгляді справи в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення «EasyCon» учасника справи: представника позивача – адвоката Манзар Тетяни Володимирівни.
22.01.2026 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення засідання на 02.03.2026 – 14:00, за клопотанням представника відповідача.
02.03.2026 судом постановлено ухвали, які занесена до протоколу судового засідання, про визнання обов`язкової явки у судове засідання відповідача та подання ним оригіналів доказів, доданих до відзиву; про перерву у судовому засіданні до 12.03.2026 – 15:00.
12.03.2026 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення засідання на 23.04.2026 - 11:30, за клопотанням представника відповідача та у зв`язку із неявкою відповідача.
23.04.2026 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення засідання на 11.05.2026- 10:15, за клопотанням представника відповідача та у зв`язку із неявкою відповідача.
11.05.2026 судом постановлено ухвали, які занесені до протоколу судового засідання, про виклик да допит у судовому засідання свідка ОСОБА_4 , про відкладення засідання на 07.07.2026 - 14:00, за клопотанням представника відповідача, у зв`язку із неявкою відповідача та викликом свідка, а також для реалізації позивачем права на подання заяви про відвід головуючого судді у справі.
11.05.2026 позивач подав до суду заяву про відвід головуючого судді у справі.
12.05.2026 судом постановлено ухвалу, про визнання необґрунтованою заяви про відвід судді Бондаренко О.В. від розгляду цивільної справи №357/17179/25, та про передачу заяви для вирішення питання про відвід судді у порядку ч. 1 ст.33 ЦПК України.
14.05.2026 суддею Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Сомок О.А. постановлено ухвалу, якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Бондаренко О.В у справі №357/17179/25.
07.07.2026 судом постановлено ухвали, які занесені до протоколу судового засідання, про задоволення заяви позивача щодо виклику та допиту у судовому засіданні свідків: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ; про відкладення засідання на 16.09.2026 - 14:00, для виклику свідків.
11.09.2026 судом постановлено ухвалу, про забезпечення проведення судового засідання 16.09.2026 – 14:00, в режимі відеоконференції з Черкаським районним судом Черкаської області для участі позивача та свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7
16.09.2026 судом постановлено ухвали, які занесені до протоколу судового засідання, про допит у судовому засіданні свідків, згідно ч.8 ст. 223 ЦПК України, та про відкладення судового засідання на 22.10.2026 – 10:15, у зв`язку із неявкою відповідача та свідка ОСОБА_4
22.10.2026 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення судового засідання на 04.11.2026 - 11:15, для ознайомлення стороною відповідача з показаннями свідків: ОСОБА_6 , ОСОБА_7
04.11.2026 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача щодо відкладення судового засідання та продовження розгляду справи за відсутності відповідача та його представника.
04.11.2026 судом постановлено ухвалу, про перехід до стадії ухвалення судового рішення, ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 09.11.2026 - 17:00.
Суд, заслухавши учасників справи, показання свідків, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини, спірні правовідносини, з посиланням на докази та норми права.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до змісту ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відповіддю на запит з Єдиного демографічного реєстру.
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 20.11.2017 є фізичною особою – підприємцем, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , вид економічної діяльності: інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля побутовими електроприладами в спеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах, що підтверджується відповіддю на запит та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Встановлено, що 18.02.2025, на підставі попередньої усної домовленості проведеної у застосунку «VIBER», між фізичною особою ОСОБА_1 (покупець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (продавець), було укладено договір купівлі-продажу товарів з доставкою, відповідно до умов якого, позивач здійснив замовлення №1802-1 на загальну суму 26400,00 грн, на наступне найменування товару, а саме: 1) ОР 01 700мм праве кількістю 1 шт. за ціною 4270 грн; 2) ОР 01 700мм правий Інсайд кількістю 1 шт. за ціною 5000 грн; 3) компланарна коробка FLASH 80мм (ком-т коробки з лицьовою лиштвою 80 мм) кількістю 1 шт. за ціною 3080 грн; 4) компланарна коробка FLASH INSIDE 80мм (ком-т коробки з лицьовою лиштвою 80 мм) кількістю 1 шт. за ціною 3080 грн; 5) лиштва FLASH (перо 18 мм) L-подібна кількістю 2 шт. за ціною 1100 грн за штуку, а всього 2200 грн; 6) добор універсальний 100 кількістю 3 штуки за ціною 970 грн за штуку, а всього 2910 грн; 7) приховані петлі з врізкою на виробництві кількістю 2 штуки за ціною 1800 грн за штуку, а всього 3600 грн; 8) замок магнітний кількістю 2 штуки за ціною 550 грн за штуку, а всього 1100 грн; 9) ручка база кількістю 2 штуки за ціною 780 грн. за штуку, а всього 1560 грн; 10) фіксатор кількістю 1 штука за ціною 480 грн; 11) добор універсальний 200 кількістю 1 штука за ціною 1940 грн; 12) лиштва FLASH (перо 40 мм) L-подібна. Передплата склала 17600 грн, вартість доставки – 1000,00 грн.
Також, встановлено, що 18.02.2025 позивач - ОСОБА_1 здійснив передплату товару по замовленню покупця № 1802-1 у розмірі 17600,00 грн на рахунок ФОП ОСОБА_2 , що підтверджується платіжною квитанцією від 18.02.2025, та 21.02.2025 здійснив доплату до замовлення покупця № 1802-1 у розмірі 8800,00 грн, що підтверджується платіжною квитанцією від 21.02.2025.
Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються учасниками справи.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 42 Конституцій України, держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Згідно із ч.1 ст. 1 ЦК України, цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у ст. 3 ЦК України, у якій передбачено, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність.
Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).
За ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.
Ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Ч. 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Ч. 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, ст. 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб`єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір, в силу приписів ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Тлумачення ст. 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право обов`язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Вказаний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2021 року у справі № 757/39725/19-ц (провадження № 61-15916св20).
Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених у ст. 11 цього Кодексу, зокрема, договорів та інших правочинів.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов?язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Окремим видом зобов`язання є договір поставки, до якого застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
У ч. 1 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як зазначено вище у рішенні, 18.02.2025 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (продавець) та фізичною особою ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу товарів №1802-1 з доставкою, відповідно до умов якого продавець зобов`язувався передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язувався прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов цього договору.
Згідно замовлення покупця №1802-1від 18.02.2025 постачальником ФОП ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 , телефон: НОМЕР_3 ) та покупцем Владиславом (адреса: м. Черкаси, телефон: НОМЕР_4 ) погоджено 12 позицій найменування товару на загальну суму 26400,00 грн, з яких: 1) ОР 01 700мм праве кількістю 1 шт. за ціною 4270 грн; 2) ОР 01 700мм правий Інсайд кількістю 1 шт. за ціною 5000 грн; 3) компланарна коробка FLASH 80мм (ком-т коробки з лицьовою лиштвою 80 мм) кількістю 1 шт. за ціною 3080 грн; 4) компланарна коробка FLASH INSIDE 80мм (ком-т коробки з лицьовою лиштвою 80 мм) кількістю 1 шт. за ціною 3080 грн; 5) лиштва FLASH (перо 18 мм) L-подібна кількістю 2 шт. за ціною 1100 грн за штуку, а всього 2200 грн; 6) добор універсальний 100 кількістю 3 штуки за ціною 970 грн за штуку, а всього 2910 грн; 7) приховані петлі з врізкою на виробництві кількістю 2 штуки за ціною 1800 грн за штуку, а всього 3600 грн; 8) замок магнітний кількістю 2 штуки за ціною 550 грн за штуку, а всього 1100 грн; 9) ручка база кількістю 2 штуки за ціною 780 грн. за штуку, а всього 1560 грн; 10) фіксатор кількістю 1 штука за ціною 480 грн; 11) добор універсальний 200 кількістю 1 штука за ціною 1940 грн; 12) лиштва FLASH (перо 40 мм) L-подібна. Передплата склала 17600 грн, вартість доставки – 1000,00 грн.
Отже, у даній справі між сторонами виникли правовідносини з приводу придбання і доставки дверей та їх комплектуючих, та сторони договору домовились про усі істотні його умови, факт сплати позивачем грошових коштів на користь відповідача є встановленим і відповідачем не заперечується.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Відповідно до ст. 689 ЦК України, покупець зобов?язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Отже, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків, адже з укладенням такого договору продавець бере на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець, у свою чергу, зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.
Також, системне тлумачення ч. 1 ст. 693 ЦК, ч. 1 ст. 655, ч. 1 ст. 664, ч.1 ст. 697 ЦК свідчить, що термін «передача товару» охоплює як передачу у власність, так і передачу у користування. Право власності на товар може переходити від продавця до покупця у момент передачі товару, до цього моменту, або після нього - відповідно до умов договору купівлі-продажу. Це випливає зі змісту ч.1 ст. 655, ч. 1 ст. 677, ч. 1 ст. 697 ЦК.
Тому, вирішальним для правильного вирішення даного спору є встановлення факту передачі або непередачі відповідачем товару позивачу.
Представник позивача, обґрунтовуючи позов зазначає, що замовлення відповідачем позивачу відвантажено не було попри 100% оплату вартості замовлення. Позивач двічі звертався до відповідача з вимогою про повернення сплачених грошових коштів, у зв`язку з відсутністю поставки товару, однак такі вимоги були отримані відповідачем, проте ФОП ОСОБА_2 не повернув кошти позивачу. Таким чином, замовлення є не поставленим, а грошові кошти є не повернуті.
Представник відповідача, заперечуючи проти позову зазначив, що 21.02.2025 двері та комплектуючі до них були фактично доставлені позивачу водієм ОСОБА_4 за попередньо погодженою з позивачем адресою у м. Черкаси. Про доставку позивач був завчасно поінформований із зазначенням транспортного засобу — ГАЗ 330202 (газель), д.н.з. НОМЕР_1 , а також контактних даних водія. Також, факт отримання позивачем замовлення підтверджується, зокрема, тим, що 22.02.2025, тобто на наступний день після доставки, позивач звернувся до відповідача з повідомленням у мобільному додатку «Вайбер» про недостачу окремих деталей, а саме двох дверних ручок, одного фіксатора та двох врізних замків. Крім того, 28.02.2025 о 15 год. 01 хв., після отримання посилки, позивач звернувся до відповідача з додатковим запитанням щодо наявності фіксатора у відправленні.
Суд критично оцінює твердження позивача та враховує твердження відповідача, виходячи з наступного.
Так, на підтвердження обставин справи та спростування доводів відповідача, позивач посилається на показання свідків: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні дав показання, що він є товаришем позивача, відповідача він не знає. 21.02.2025 йому необхідно було перевезти речі сестри на нову квартиру та в цей час ОСОБА_1 зі знайомим допомогали йому перевозити речі, почали вони зранку, перевезли речі, занесли у квартиру, розставили меблі, закінчили ці роботи десь приблизно о 19:00 год, а потім почали вечеряти. Речі перевозили з одного мікрорайону в інший район. 21.02.2025 ОСОБА_1 нічого не доставляли.
Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні дав показання, що позивач є його сусідом, а відповідача він не знає. Рік тому, 21.02.2025, вони допомагали перевозити речі з однієї квартири в іншу, займалися цим цілий день. Десь з 08 год до 09 год виносили речі, приблизно о 14:00 годині приїхало авто, яке загрузили речами, а вже потім заносили речі у квартиру. ОСОБА_1 двері не привозили, пізніше останній скаржився, що їх не доставили.
Однак, суд критично оцінює показання свідків, адже свідками обставини щодо не поставки товару 21.02.2025 вони не були, їх показання щодо даної обставини грунтуються на повідомленнях самого позивача, а показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими належними та допустимими доказами, які у даному випадку до суду позивачем не надані.
Так, 19.08.2025 ОСОБА_1 звертався до ФОП ОСОБА_2 з вимогою про повернення сплачених за товар коштів у розмірі 26400,00 грн, яка була повернута відправнику з відміткою «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується квитанцією від 19.08.2025 та відстеженням пересилання поштового відправлення з сайту «Украпошта» за теркінгом 1801100989553, при цьому, позивач звернувся до відповідача з вказаною вимогою лише через 6 місяців після дати поставки товару, а не після виявлення порушень умов договору.
Як позивач, в обгрунтування обставин справи, так і відповідач на обґрунтування заперечень проти позову, надали скріншоти переписки у месенджері «Viber».
Оцінюючи надані сторонами вказані докази суд враховує наступне.
У ч.1, ч.3 ст. 100 ЦПК України передбачено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі №916/3027/21 (провадження № 12-8гс23) викладено висновок, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України). Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами. При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах».
Отже, якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.01.2026 у справі № 751/4083/24.
Зі скріншотів переписки між позивачем та відповідачем вбачається, що з 15.02.2025 між сторонами у справі відбувалася переписка щодо замовлення та підбору дверей з урахуванням параметрів помешкання позивача, зокрема, товщини стін, проєму дверей, у ході якого відповідачем було надано каталоги товару, здійснено підбір дверей з урахуванням побажань позивача, сформовано та направлено замовлення покупця № 1802-1 від 18.02.2025 на загальну суму 26 400 грн, яке було погоджено позивачем та останнім 18.02.2025 було здійснено передплату у розмірі 17600 грн, а потім 21.02.2025 позивач здійснив доплату до замовлення у розмірі 8800 грн, після чого відповідачем було організовано доставку товару. Про доставку позивач був завчасно поінформований із зазначенням транспортного засобу — ГАЗ 330202 (газель), д.н.з. НОМЕР_1 , водій ОСОБА_4 , телефон: НОМЕР_5 . Також, 22.02.2025 відповідачем було сформовано повідомлення: «на складі при відправці не додали в акт, напишіть відділення НП ми відправимо вам» та за 28.02.2025 містяться повідомлення відповідача, у яких останній відповідає на питання позивача щодо наявності у нього в замовленні 1 фіксатора та про те, що це стандарт під міжкімнатні двері.
При цьому, слід зазначити, що у мобільному додатку «Viber» позивачем було видалено власні повідомлення, водночас, повідомлення відповідача збереглися та вказані повідомлення не були змінені останнім.
Також, встановлено, що повідомлення були направлені на номер мобільного телефону, який збігається з номером, зазначеним позивачем у позовній заяві; скріншоти містять зміст повідомлень, які безпосередньо стосується укладення договору купівлі-продажу товару з доставкою; наявна відповідь позивача «Ок», що свідчить про отримання та ознайомлення з повідомленням.
З видаткової накладної №РА0002015 від 26.02.2025 та рахунку на оплату №2015 від 26.02.2025 вбачається, що ФОР ОСОБА_2 здійснював дозамовлення фурнітури для відправки позивачу, з метою усунення недоліків комплектності товару, що також підтверджується скріншотом переписки з ФОП ОСОБА_5 .
З експрес накладної ТОВ «Нова Пошта» № 20451111822778 вбачається, що постачальник ФОП ОСОБА_5 здійснив відправлення через ТОВ «Нова Пошта» двох дверних ручок, одного фіксатора та двох врізних замків на загальну суму 1516,09 грн на адресу ОСОБА_1 : ТОВ «Нова Пошта» відділення № 10, м. Черкаси, вул. Одеська, 8, яке було отримано позивачем - 28.02.2025 о 14 год. 48 хв..
Отже, скріншоти у цій справі не використовувалися як самостійний електронний доказ та оцінені судом разом з іншими доказами, зокрема, замовленням покупця №1802-1 від 18.02.2025, платіжними інструкціями, видатковою накладною №РА0002015 від 26.02.2025, рахунком на оплату №2015 від 26.02.2025, поведінкою самого позивача, який протягом тривалого часу не вчиняв жодних дій щодо захисту своїх прав та видалив свої повідомлення у месенджері, які підтверджують факт отримання позивачем замовлення 21.02.2025, а також подальше доотримання відсутньої фурнітури.
Згідно з ч. 1-3 ст. 12, ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У постанові Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20 зазначено, що обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19).
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».
Суд критично оцінює доводи позивача про неотримання товару 21.02.2025 та оцінює поведінку позивача, яка полягає у зволіканні на вчинення дій щодо захисту своїх прав та видалення своїх повідомлень у месенджері, як суперечливу та таку, що не відповідає принципу добросовісності.
Таким чином, дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивача не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст. 1, 3, 6, 11, 15, 16, 202, 205, 207, 509, 526, 527, 611,655, 656, 712, 664, 689 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 76 – 82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В :
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 , про стягнення коштів, відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач – ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач – Фізична особа – підприємець ОСОБА_2 , дата ІНФОРМАЦІЯ_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_5 .
Рішення складено 09.11.2026.
Суддя:О. В. Бондаренко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua