Суд: Чернівецький окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: соціального захисту (крім соціального страхування), з них
Дата: 05 листопада 2026 р.
Справа: №600/5223/25-а
Суддя: Сіжук Ольга Володимирівна
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/5223/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді Сіжук О.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа Військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа Військова частина НОМЕР_2 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та не виплати у повному розмірі ОСОБА_1 , як матері неповнолітньої дитини безвісно відсутнього військовослужбовця, основного та додаткового грошового забезпечення солдата ОСОБА_2 , за період з вересня 2024 по жовтень 2025 рік відповідно до пункту 6 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”;
- зобов`язати Військову Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити у повному обсязі ОСОБА_1 , як матері неповнолітньої дитини безвісно відсутнього військовослужбовця, основного та додаткового грошового забезпечення солдата ОСОБА_2 , за період з вересня 2024 по жовтень 2025 рік відповідно до пункту 6 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позову зазначає, що позивач є колишньою дружиною військовослужбовця ОСОБА_2 , який зник безвісти внаслідок захисту Батьківщини. У зв`язку із цим, позивач звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідача із заявою щодо отримання на регулярній основі належних їй виплат на утримання спільного сина. Вказувала, що станом на 01.11.2025 на утримання сина було нараховано 158938,89 грн за період з вересня 2024 по жовтень 2025. Натомість, як зазначає позивач, орієнтовна сума виплат, які вона повинна була отримати становить 570000,00 грн. Ненарахування та не здійснення виплат у повному обсязі стало підставою для звернення до суду із цим позовом.
Ухвалою судді Чернівецького окружного адміністративного суду Кушнір В.О. від 06.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідачем подано відзив, відповідно до змісту якого заперечує проти задоволення позовних вимог. Вказує, що наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 11.03.2025 № 112 виплати були здійснені: в розмірі 50 % грошового забезпечення ОСОБА_1 а та в розмірі 50% грошового забезпечення ОСОБА_3 , як матерям неповнолітніх дітей безвісно відсутнього військовослужбовця, солдата ОСОБА_2 до настання обставин, визначених пунктом 6 статті 9 Закону №2011-XII та пунктом 6 Порядку №884.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Військова частина НОМЕР_2 своїм правом на подання письмових пояснень по справі не скористалась.
Дослідивши письмові докази судом встановлено наступне.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 14.05.2014 складено відповідний актовий запис №1079.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 12.08.2024 №437 солдата ОСОБА_2 з 12.08.2024 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.
28.08.2024 Військова частина НОМЕР_2 звернулась до начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 та командира Військової частини НОМЕР_1 (через оперативного чергового) із доповіддю №2795 про факт зникнення безвісти військовослужбовця солдата ОСОБА_2 .
На підставі вказаної доповіді командиром Військової частини НОМЕР_2 прийнято наказ (по стройовій частині) №453.
30.08.2024 ОСОБА_5 надійшло сповіщення від ІНФОРМАЦІЯ_4 про те, що брат ОСОБА_2 під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Черкаская Конопелька Курської області російської федерації зник безвісти 26.08.2024.
Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 07.09.2024 №463 солдата ОСОБА_2 , який зник безвісти 26.08.2024, зараховано в розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 з 06.09.2024, як військовослужбовця, що відсутній понад десять діб, до повернення у військову частину, або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення померлими, або до дня набрання законної сили вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі.
У зв`язку із зникненням солдата ОСОБА_2 безвісти, позивач зверталась до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявами щодо отримання належних їй виплат грошового забезпечення зниклого безвісного солдата ОСОБА_2 .
Листами від 17.09.2024 та від 29.11.2024 ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомлено командира Військової частини НОМЕР_2 про надсилання заяви та доданих до неї документів колишньої дружини, матері спільної неповнолітньої дитини, ОСОБА_6 , 2014 року народження, громадянки ОСОБА_1 для отримання належних виплат грошового забезпечення, зниклого безвісти 26.08.2024 солдата ОСОБА_2 . Разом з цим, вказано, що згідно витягів з ДРАЦС у військовослужбовця є син від попереднього шлюбу ОСОБА_7 , 2008 р.н., який на даний час проживає за кордоном.
Листом від 19.02.2025 №707 Військовою частиною НОМЕР_2 визначено прийняти рішення про виплату рівними частинами грошового забезпечення в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інших видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, а також виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік матері неповнолітнього ОСОБА_8 , сина безвісно зниклого військовослужбовця солдата ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з 27.08.2024 та матері неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання його безвісти відсутнім або оголошення померлим.
Згідно витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про виплату грошового забезпечення членам сім`ї безвісно відсутнього солдата ОСОБА_2 » від 11.03.2025 №112 наказано:
Скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 30.01.2025 №60 у зв`язку з надходженням нового пакету документів.
Забезпечити виплату щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення за серпень 2024 року, вересень 2024 року, жовтень 2024 року, листопад 2024 року, грудень 2024 року, січень 2025 року.
Забезпечити виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. за період з 27.08.2024 по 31.08.2024, з 01.09.2024 по 30.09.2024, з 01.10.2024 по 31.10.2024, з 01.11.2024 по 30.11.2024, з 01.12.2024 по 31.12.2024, з 01.01.2025 по 31.01.2025.
Виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік, передбачену наказом Міністерства оборони від 07.06.2018 року №260 (зі змінами) внесеними наказом Міністра оборони України від 01.06.2020 № 180, та згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік у розмірі місячного грошового забезпечення.
Виплатити грошову допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік в розмірі місячного грошового забезпечення, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (зі змінами), «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 (зі змінами). Окреме рішення від 09.01.2025 №156/уд.
Виплати здійснити:
в розмірі 50% грошового забезпечення ОСОБА_9 (КБ «Ощадбанк», РНОКПП НОМЕР_4 , IBAN: НОМЕР_5 ), як матері неповнолітньої дитини безвісно відсутнього військовослужбовця, солдата ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 ) до настання обставин, визначених пунктом 6 статті 9 Закону №2011-XII та пунктом 6 Порядку №884.
в розмірі 50% грошового забезпечення ОСОБА_1 (КБ «Ощадбанк», РНОКПП НОМЕР_7 , IBAN: НОМЕР_8 ), як матері неповнолітньої дитини безвісно відсутнього військовослужбовця, солдата ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 ) до настання обставин, визначених пунктом 6 статті 9 Закону №2011-XII та пунктом 6 Порядку №884.
Згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 від 12.11.2025 №4988/ФС, виданої ОСОБА_2 , про суми нарахованого грошового забезпечення та інших видів виплат за період з вересня 2024 по вересень 2025 від 12.11.2025 №4988/ФС, ОСОБА_1 , як матері неповнолітньої дитини безвісно відсутнього ОСОБА_2 нараховано та виплачено грошове забезпечення в сумі 158988,89 грн.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та виплатою грошового забезпечення зниклого безвісного солдата ОСОБА_2 не у повному обсязі, позивач звернулась до суду із цим позовом.
Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).
Соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 вказаного Закону).
Відповідно до частини шостої статті 9 Закону №2011-ХІІ за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Законом України «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №3995-ІХ від 08.10.2024 щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» зазначену правову норму викладено в наступній редакції: «За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.
Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).
Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.
Грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах четвертому - п`ятому цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення.»
Дані зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №3995-ІХ від 08.10.2024 введені в дію 01.02.2025.
Відповідно до абзацу четвертого частини шостої статті 9 Закону №2011-ХІІ у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
Як встановлено судом, у зв`язку зі зникненням 26.08.2024 безвісти солдата ОСОБА_2 , командиром Військової частини НОМЕР_2 видано наказ (з адміністративно-господарської діяльності) від 11.03.2025 №112 «Про виплату грошового забезпечення членам сім`ї безвісно відсутнього солдата ОСОБА_2 ».
Вказаним наказом розпоряджено здійснювати виплати щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення в розмірі 50% ОСОБА_9 та в розмірі 50% ОСОБА_1 як матерям неповнолітніх дітей безвісно відсутнього військовослужбовця. Згідно з текстом наказу, виплати мають проводитися до настання обставин, визначених пунктом 6 статті 9 Закону України №2011-XII та пунктом 6 Порядку №884.
Окремим пунктом цього ж наказу чітко визначено забезпечити членам сім`ї виплату щомісячних основних і додаткових видів грошового забезпечення за серпень 2024 року – січень 2025 року, а також додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн на місяць за відповідні періоди (з 27.08.2024 по 31.08.2024, з 01.09.2024 по 30.09.2024, з 01.10.2024 по 31.10.2024, з 01.11.2024 по 30.11.2024, з 01.12.2024 по 31.12.2024, з 01.01.2025 по 31.01.2025).
Натомість, дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідачем фактично не виконано вимоги наказу від 11.03.2025 №112 щодо ОСОБА_1 .
Так, із наявної у справі довідки про суми нарахованого грошового забезпечення ОСОБА_2 за період із вересня 2024 року по вересень 2025 року на загальну суму 158 988,89 грн від 12.11.2025 №4988/ФС слідує, що у серпні перераховано кошти за період з 01.02.2025 по 31.07.2025 в сумі 89087,04 грн, у вересні проведено виплату за серпень 2025 року в сумі 29804,36 грн, у жовтні проведено виплату за вересень 2025 року в сумі 40097,49 грн.
З наведеного слідує, що виплата щомісячних основних і додаткових видів грошового забезпечення та додаткової винагороди (із розрахунку 100000 грн) за період з моменту зникнення військовослужбовця — а саме за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2024 року, січень 2025 року та жовтень 2025 року — ОСОБА_1 як матері неповнолітньої дитини безвісно відсутнього солдата взагалі не нараховувались і не виплачувались.
Вказані обставини свідчать про очевидне невиконання відповідачем вимог власного наказу та беззаперечно підтверджують факт протиправної бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 .
Матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів, які б спростовували доводи позивача або свідчили про реальне нарахування та виплату ОСОБА_1 належних їй сум за період із серпня 2024 року по січень 2025 року включно та за жовтень 2025 року.
Суд зауважує, що надана довідка Військової частини НОМЕР_1 від 12.11.2025 №4988/ФС, видана ОСОБА_2 про суми нарахованого грошового забезпечення та інших видів виплат за період з вересня 2024 по вересень 2025 від 12.11.2025 №4988/ФС не відображає виплат позивачу грошового забезпечення за весь період, визначений наказом №112 від 11.03.2025, та свідчить про позбавлення матері неповнолітньої дитини зниклого безвісти військовослужбовця гарантованого державою матеріального забезпечення.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права сформовано у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №227/3208/16-а.
Зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та не виплати у повному розмірі ОСОБА_1 , як матері неповнолітньої дитини безвісно відсутнього військовослужбовця, основного та додаткового грошового забезпечення солдата ОСОБА_2 , за період з серпня 2024 року по січень 2025 року та жовтень 2025 року відповідно до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , як матері неповнолітньої дитини безвісно відсутнього військовослужбовця, основного та додаткового грошового забезпечення солдата ОСОБА_2 , за період з серпня 2024 року по січень 2025 року та за жовтень 2025 року згідно з наказом Військової частини НОМЕР_2 від 13.03.2025 №112.
Суд зазначає, що обраний у справі судом спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам справедливості та забезпечить ефективне поновлення порушеного права позивача з урахуванням обставин цієї справи.
Позовні вимоги щодо зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , як матері неповнолітньої дитини безвісно відсутнього військовослужбовця, основного та додаткового грошового забезпечення солдата ОСОБА_2 за період з січня 2025 року по вересень 2025 року, з огляду на зміст довідки Військової частини НОМЕР_1 від 12.11.2025 №4988/ФС задоволенню не підлягають, як такі, за які відповідачем вже нараховано та виплачено ОСОБА_1 , як матері неповнолітньої дитини безвісно відсутнього військовослужбовця, основного та додаткового грошового забезпечення солдата ОСОБА_2 .
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки позивач у даній категорії справ звільнений від сплати судового збору, суд не вирішує питання щодо його розподілу.
Керуючись статтями 9, 72, 73, 74-76, 77, 90, 241 - 246, 250 КАС України, суд
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа Військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати у повному розмірі ОСОБА_1 , як матері неповнолітньої дитини безвісно відсутнього військовослужбовця, основного та додаткового грошового забезпечення солдата ОСОБА_2 , за період з серпня 2024 року по січень 2025 року та за жовтень 2025 року відповідно до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , як матері неповнолітньої дитини безвісно відсутнього військовослужбовця, основне та додаткове грошове забезпечення солдата ОСОБА_2 , за період з серпня 2024 року по січень 2025 року та за жовтень 2025 року згідно з наказом Військової частини НОМЕР_2 від 13.03.2025 №112.
У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ).
Відповідач – Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_9 ).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_10 ).
Суддя Сіжук Ольга Володимирівна
Оригінал: reyestr.court.gov.ua