Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №600/4818/25-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

Суд: Чернівецький окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №600/4818/25-а

Суддя: Сіжук Ольга Володимирівна

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/4818/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Сіжук О.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Військова частина НОМЕР_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 230759,14 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що актом службового розслідування за фактом відсутності на військовій службі на старшого солдата призваного по мобілізації ОСОБА_1 від 19.06.2023 №3081 встановлено факт безпідставної відсутності на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 та отримання грошового забезпечення за цей період. Посилаючись на розрахунки грошового забезпечення, вказано, що сума переплати становить 230759,14 грн. Враховуючи, що добровільно відповідач коштів не відшкодував, на момент подання позову до військової частини не повернувся, позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів держави, з метою забезпечення принципів законності, цільового використання бюджетних коштів та недопущення їх безпідставного збагачення окремими особами.

Ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач правом на подання відзиву у встановлений судом строк не скористався. Ухвала про відкриття провадження направлена за адресою державної реєстрації місця проживання відповідача, однак поштове відправлення повернулося на адресу суду з відміткою поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою».

Пунктом 5 частини шостої статті 251 КАС України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Водночас до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду 22.04.2021 у справі № 0840/3762/18, від 12.08.2020 у справі № 520/1066/2020.

Отже, копія ухвали суду про відкриття провадження у справі не була вручена відповідачу з незалежних від суду причин. Відтак у силу вимог пункту 5 частини шостої статті 251 КАС України слід вважати, що копія ухвали про відкриття провадження у справі вручена відповідачу належним чином.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Згідно із частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази суд встановив наступне.

Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.02.2022 №39 старшого солдата ОСОБА_1 з 25.02.2022 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.

Згідно витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.09.2022 №206 старший солдат призваний по мобілізації ОСОБА_1 стрілець-санітар 1 десантно-штурмового відділення 2 десантно штурмового взводу 1 десантно-штурмової роти вибув до ОКНП «Чернівецька обласна психіатрична лікарня» та з 07.09.2022 знятий з продовольчого забезпечення.

Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.11.2022 старшого солдата призваного по мобілізації ОСОБА_1 зараховано в розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 .

З рапорту медичної сестри медичної роти солдата ОСОБА_2 вбачається, що у результаті звірки 22.05.2023 з ОКНП «Чернівецька обласна психіатрична лікарня» було встановлено, що військовослужбовець, який перебуває в розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 не знаходиться в лікувальному закладі та не з`являється на військову службу. На телефонні дзвінки не відповідає, місце знаходження невідоме.

Відповідно до листа ОКНП «Чернівецька обласна психіатрична лікарня» від 02.06.2023 №4286 ОСОБА_1 один раз з 09.09.2022 по 10.10.2022 знаходився на стаціонарному лікуванні в медичній установі.

З метою уточнення причин і умов, що сприяли нез`явленню з лікувального закладу, визначення термінів відсутності на військовій службі, а також встановлення ступеня провини військовослужбовця, який перебуває у розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_1 старшого солдата, призваного по мобілізації, ОСОБА_1 , чиї дії стали причиною вчинення правопорушення командиром Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) прийнято наказ «Про призначення службового розслідування» від 23.05.2023 №759.

За результатами розслідування складено акт службового розслідування, на підставі висновків якого, 20.06.2023 командиром Військової частини НОМЕР_1 №776 прийнято наказ, яким за порушення вимог статей 11, 12, 14, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, керуючись статтями 48, 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, внаслідок відсутності на військовій службі без поважних причин з 10.10.2022 та на момент завершення службового розслідування на військову службу не прибув (19.06.2023), на військовослужбовця, який перебуває в розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_1 старшого солдата призваного по мобілізації ОСОБА_1 , накладено дисциплінарне стягнення - «сувора догана».

Разом з цим, відповідно до статей 3, 6, 10, 11, 13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», за відсутність на військовій службі без поважних причин з 10.10.2022 та на момент завершення службового розслідування не прибув (19.06.2023), з військовослужбовця, який перебуває в розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_1 старшого солдата призваного по мобілізації ОСОБА_1 наказано стягнути щомісячно не більше 20% від грошового забезпечення суму протиправно отриманих коштів грошового забезпечення (230759,14 грн) за період з 10.10.2023 по 19.06.2023.

Згідно розрахунків переплати грошового забезпечення та додаткової винагороди старшому солдату призваному по мобілізації ОСОБА_1 , а саме: №820 від 19.06.2023 за жовтень 2022 року нарахована переплата 44125,15 грн; №821 від 19.06.2023 за листопад 2022 року нарахована переплата 46504,96 грн; №822 від 19.06.2023 за грудень 2022 року нарахована переплата 46550,99 грн; №823 від 19.06.2023 за січень 2023 року нарахована переплата 45080,16 грн; №824 від 19.06.2023 за лютий 2023 року нарахована переплата 24248,94 грн; №825 від 19.06.2023 за березень 2023 року нарахована переплата 24248,94 грн. Загальна сума переплати становить 230759,14 грн.

Відповідно до витягу з книги грошових стягнень та нарахувань Військової частини НОМЕР_1 інв. №161 залишок до стягнення суми переплати з старшого солдата призваного по мобілізації ОСОБА_1 становить 230759,14 грн.

12.09.2024 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 407 КК України.

Зважаючи на те, що станом на момент подання позову відповідачем добровільно не відшкодовано матеріальної шкоди завданої державі, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни врегульовано Законом України 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XI).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з абзацу першого частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260).

Відповідно до пункту 12 розділу І Порядку №260 військовослужбовцям, які тимчасово вибувають з військової частини зі збереженням грошового забезпечення за місцем служби, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер, виплачуються за весь період такого вибуття.

Отже, у період перебування військовослужбовця за ним зберігається виплата грошового забезпечення.

Водночас, згідно з пунктом 15 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.

Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

З матеріалів справи судом встановлено, що з 10.10.2022 ОСОБА_1 вирішив ухилитися від військової служби та не прибув з лікування до Військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 20.06.2023 №776 у зв`язку із порушення вимог статей 11, 12, 14, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, за відсутність на військовій службі без поважних причин з 10.10.2022 по 19.06.2023 з військовослужбовця, який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 старшого солдата призваного по мобілізації ОСОБА_1 стягнуто щомісячно не більше 20% від грошового забезпечення суму протиправно отриманих коштів грошового забезпечення 230759,14 грн.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-IX (далі Закон №160-IX).

Відповідно до частини першої статті 3 Закону №160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди (стаття 4 Закону №160-IX).

Згідно з частиною четвертою статті 3 Закону №160-IX переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.

Особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій (пункт 1 частини першої статті 6 Закону №160-IX).

Відповідно до частини першої статті 12 Закону №160-IX у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі змістом цієї норми, зобов`язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; здійснення набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.

Водночас стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли отримане набувачем від іншої особи майно, яке зовні могло б бути розцінене як безпідставно набуте, насправді не є таким.

Так не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Отже, що не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених пунктом 1 частини першої статті 1215 ЦК України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.

Оскільки відповідач не прибув до місця розташування підрозділу, де проходив військову службу та був відсутній на військовій службі у позивача, суд вважає, що відповідач діяв недобросовісно та за період з 10.10.2022 по 19.06.2023 безпідставно отримав грошове забезпечення на суму 230759,14 грн, що підтверджується доданими до матеріалів справи розрахунками переплати та витягом з книги грошових стягнень та нарахувань Військової частини НОМЕР_1 інв. №161 ст. 172.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих ним коштів під час фактичного невиконання обов`язків військової служби.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено наявність підстав для задоволення заявлених вимог. Натомість відповідачем не надано доказів законності вчинених ним дій.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню, з підстав викладених у його мотивувальній частині.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Відтак, відсутні підстави для розподілу судових витрат по сплаті судового збору позивачем.

Керуючись статтями 9, 72, 73, 74-76, 77, 90, 241 - 246, 250 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 230759 (двісті тридцять тисяч сімсот п`ятдесят дев`ять) гривень 14 копійок.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач – Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 ).

Відповідач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Суддя Сіжук Ольга Володимирівна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua