Суд: Черкаський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №580/10531/26
Суддя: Анжеліка БАБИЧ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2026 рокусправа № 580/10531/26
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом адвоката Супряги О. П. від імені ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
30.09.2026 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов адвоката Супряги О. П. від імені ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29000, м.Хмельницький, вул. Чекірди Гната, буд. 10; код ЄДРПОУ 21318350) (далі – відповідач) про:
визнання протиправним і скасування рішення від 16.07.2026 №232950011417 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2;
зарахування до страхового стажу період проходження військової служби з 14.10.1985 до 02.11.1987;
зарахування до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи електрозварником з 28.07.2000 до 30.09.2004 у СВАТ “Смілянське племпідприємство”, з 01.10.2004 до 06.11.2008 у СТОВ “Лан”, з 16.04.2019 до 23.04.2024 у АВЖБ “Комфорт -Перемога”;
зобов`язання призначити з 07.07.2026 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Обґрунтовуючи зазначили, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу період проходження військової служби відповідно до записів військового квитка, а також до пільгового стажу періоди роботи згідно трудової книжки.
Ухвалою від 02.10.2026 суд залишив її без руху з підстав відсутності доказу сплати судового збору.
08.10.2026 представник позивача подав до суду заяву в порядку усунення недоліків та надав докази сплати судового збору. Таким чином усунув недоліки позовної заяви. Тому ухвалою від 13.10.2026 суддя прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі, вирішила здійснити розгляд справи правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідача відзив на позовну заяву не подав.
Оскільки обґрунтованих клопотань від учасників спору про розгляд справи у судовому засіданні з їх викликом суду не надходило, зважаючи на відсутність необхідності призначити у справі експертизу або викликати та допитати свідків, суд дійшов висновку розглянути справу без виклику сторін у судове засідання за наявними письмовими доказами.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними паспорта серії НОМЕР_2 виданого Смілянським МРВ УМВС України в Черкаській області 14.02.2000.
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_3 від 01.08.1984 позивач працював, зокрема, у спірний період:
з 28.07.2000 по 30.09.2004 електрозварником V розряду СВАТ «Смілянське племпідприємство»;
з 01.10.2004 по 06.11.2008 електрозварником СТОВ «Лан»;
з 16.04.2019 по 23.04.2024 електрозварником АВЖБ «Комфорт -Перемога».
Згідно з військовим квитком серії НОМЕР_4 від 14.10.1985 позивач проходив військову службу з 14.10.1985 по 05.11.1987 (02.11.1987 дата звільнення на підставі наказу СРСР від 29.09.1987). Відповідно до записів трудової книжки позивач проходив службу в Радянській армії з 14.10.1985 до 05.10.1987 (в/к НОМЕР_4 ).
Позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою від 07.07.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
За принципом екстериторіальності розгляд заяви позивача здійснив відповідач, про що 16.07.2026 виніс рішення № 232950011417 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 (далі - Спірне рішення) згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю страхового стажу (30 років) та пільгового стажу (6 років 3 місяці). Зазначив, що вік заявника становить 58 років 10 місяців 22 дні, страховий стаж — 29 років 06 днів, пільговий стаж за Списком №2 — 8 місяців 11 днів. При цьому за результатами розгляду поданих позивачем документів:
до страхового стажу не зараховано період військової служби з 14.10.1985 до 05.11.1987 згідно з трудовою книжкою від 01.08.1984 серія НОМЕР_5 , оскільки не зазначено дату видачі військового квитка. Зазначено, що для зарахування до страхового стажу військової служби з 14.10.1985 до 05.11.1987 необхідно надати військовий квиток або уточнюючу довідку про період проходження служби, видану на підставі облікової картки заявника;
до пільгового стажу за Списком № 2 не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою від 01.08.1984 серія НОМЕР_5 , оскільки відсутні довідки, уточнюючі пільговий характер роботи, які підтверджують зайнятість на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, а також накази про результати атестації робочих місць за умовами праці, які підтверджують право на пільгове пенсійне забезпечення та відповідні переліки атестованих посад. Зазначено, що для зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 періодів роботи, зазначених у трудовій книжці, необхідно надати уточнюючі довідки про пільговий стаж згідно з Додатком № 5 до Порядку № 637 та накази про результати атестацій робочих місць за умовами праці з переліком атестованих посад.
Тому позивач звернувся позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував таке.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до ст.4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Пунктом 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Частина 1 статті 114 Закону №1058-IV встановлює, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Пункт 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV визначає, що пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності сукупності таких обов`язкових умов: зайнятість особи повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України; наявність атестації робочого місця; досягнення особою 55 річного віку; наявність у особи загального страхового стажу не менше 30 років для чоловіків та не менше 25 років для жінок; наявність у особи спеціального стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, не менше 12 років 6 місяців для чоловіків та не менше 10 років для жінок.
Спірні правовідносини також врегульовані Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).
Згідно із пунктом "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", в редакції, чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII (далі - Закон №213-VIII), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.
Законом №213-VIII (набрав чинності 01.04.2015) стаття 13 Закону №1788-ХІІ була викладена в новій редакції, відповідно до якої на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування":
чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;
жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 №213-VIII (далі - рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020):
визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти б-г статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII;
стаття 13, частина друга статті 14, пункти б-г статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається:
працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:
чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;
жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин у цій справі була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020) з одного боку, та Законом №1058-IV - з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах для жінок, які зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, а саме перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Вирішуючи питання про те, який закон необхідно застосовувати при вирішенні питання щодо наявності права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, суд враховує такий принцип адміністративного судочинства, як верховенство права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 1 статті 6 КАС України).
У постанові від 03.11.2021 (справа № 360/3611/20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Тобто, регулювання спірних правовідносин підлягає законом, який у застосуванні буде найбільш сприятливий для особи, а саме пункт "б" статті 13 Закону № 1788-XII (у редакції до внесення змін Законом від 02.03.2015 №213-VІІІ), який передбачає, що право на пенсію за віком, на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Щодо підстав Спірного рішення, суд врахував таке.
Щодо незарахування до страхового стажу періоду військової служби позивача з 14.10.1985 до 05.11.1987.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Також абзацом другим п. 1 ст. 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Військовим квитком серії НОМЕР_4 від 14.10.1985 підтверджено, що позивач проходив військову службу з 14.10.1985 до 05.11.1987 (02.11.1987 дата звільнення на підставі наказу СРСР від 29.09.1987). Відповідно до записів трудової книжки позивач проходив службу в Радянській армії з 14.10.1985 по 05.10.1987 (в/к НОМЕР_4 ).
На період проходження військової служби діяло «Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій», затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 №590. Підпунктом «к» ч. 1 п. 109 вказаного Положення передбачено, що крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується, зокрема служба в складі Збройних сил СРСР.
Отже, має бути зарахований до страхового стажу позивача період служби в складі Збройних сил СРСР з 14.10.1985 до 02.11.1987. Посилання відповідача у Спірному рішенні на відсутність дати видачі військового квитка, як на підставу для незарахування періоду служби позивача, суд врахував, що особа не може нести негативних наслідків у вигляді позбавлення конституційного права на пенсійне забезпечення через неналежне ведення обліку, допущення технічних помилок чи відсутність окремих другорядних реквізитів, а саме таких, як дата видачі військового квитка, оскільки повноважень заповнювати його записи у позивача відсутні. Факту проходження позивачем військової служби в Збройних Силах СРСР у період з 14.10.1985 до 05.11.1987 не спростовано, а дані військового квитка серії НОМЕР_4 узгоджуються із записами в трудовій книжці позивача серія НОМЕР_5 від 01.08.1984, в якій зазначено про проходження служби з посиланням на цей самий військовий квиток. Наявність у матеріалах справи взаємоузгоджених первинних документів повністю спростовує будь-які сумніви щодо реальності проходження позивачем служби. Застосування органом Пенсійного фонду надмірного формалізму у вигляді перекладання на застраховану особу тягаря за можливі недоліки заповнення військово-облікових документів суперечить принципам «належного урядування» та верховенства права. З огляду на викладене, відсутність дати видачі військового квитка за наявності чітких записів про початок і закінчення служби, підтверджених записами трудової книжки, не може бути підставою для незарахування вказаного періоду до страхового стажу позивача.
Щодо незарахування до пільгового стажу позивача за Списком № 2 періодів роботи згідно з трудовою книжкою від 01.08.1984 серія НОМЕР_5 .
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Тобто, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права. Тому працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
З метою забезпечення соціального захисту працівників зайнятих на роботах за Списками № 1 та № 2 наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок №383).
При цьому, пунктом 10 Порядку № 383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати, з поміж інших документів, трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
У вказані періоди роботи позивача були чинними:
список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою КМУ від 11.03.1994 № 162;
список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою КМУ від 16.01.2003 № 36;
список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою КМУ від 24.06.2016 № 461.
Відповідно до розділу XXXIII Загальні професії Списку № 2 постанови КМУ від 11.03.1994 № 162 визначено, що його дія поширюється Електрозварників ручного зварювання (23200000-19906). Згідно з розділом XXIII Загальні професії (у всіх галузях господарства) Списку № 2 постанови КМУ від 16.01.2003 № 36 визначено, що його дія поширюється електрозварників ручного зварювання. Відповідно до розділу XXXIII Загальні професії (у всіх галузях господарства) Списку № 2 постанови КМУ від 24.06.2016 № 461 визначено, що його дія поширюється на електрозварників ручного зварювання. Отже, зазначені вище періоди роботи позивача на посаді електрозварника згідно з записами трудової книжки відносяться до посад, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Тому спірний період роботи позивача, а саме з 28.07.2000 до 30.09.2004, з 01.10.2004 до 06.11.2008, з 16.04.2019 до 23.04.2024 на посаді електрозварника відповідно до Списку № 2 підлягає зарахуванню до пільгового стажу.
Отже, позивач має понад 13 років стажу, який відповідач не обгрунтовано не врахував до пільгового за Списком №2. Водночас саме відповідач наділений повноваженнями щодо розрахунку стажу, віку та призначення пенсії, з метою ефективного захисту права позивача на належне пенсійне забезпечення.
Тому Спірне рішення протиправне та підлягає скасуванню і наявні підстави зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 07.07.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, у межах заявлених підстав і предмета позовних вимог - зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 періоди його роботи електрозварником з 28.07.2000 до 30.09.2004 у СВАТ “Смілянське племпідприємство”, з 01.10.2004 до 06.11.2008 у СТОВ “Лан”, з 16.04.2019 до 23.04.2024 у АВЖБ “Комфорт -Перемога”, вказаний вище період військової служби та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. В іншій частині позовні вимоги передчасні до належного дотримання відповідачем процедури розгляду та способу дій, визначених законом.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 1064,96 грн, що підтверджується квитанцією від 07.10.2026. Оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1064,96 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 532,48 грн - половина, що є пропорцією до частки задоволений позовних вимог на виконання норм ст.ст.132-139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
ВИРІШИВ:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 16.07.2026 №232950011417 щодо відмови призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29000, м.Хмельницький, вул. Чекірди Гната, буд. 10; код ЄДРПОУ 21318350)повторно розглянути його заяву від 07.07.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до страхового стажу період проходження військової служби з 14.10.1985 до 02.11.1987, зарахувати до стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за Списком №2, періоди роботи електрозварником з 28.07.2000 до 30.09.2004 у СВАТ “Смілянське племпідприємство”, з 01.10.2004 до 06.11.2008 у СТОВ “Лан”, з 16.04.2019 до 23.04.2024 у АВЖБ “Комфорт-Перемога” та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29000, м.Хмельницький, вул. Чекірди Гната, буд. 10; код ЄДРПОУ 21318350) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати, пов`язані з оплатою судового збору, у сумі 532,48 грн (п`ятсот тридцять дві гривні сорок вісім копійок).
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
СуддяАнжеліка БАБИЧ
Оригінал: reyestr.court.gov.ua