Суд: Хмельницький окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: податку на прибуток підприємств
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №640/5389/20
Суддя: Польовий О.Л.
Справа № 640/5389/20
РІШЕННЯ
іменем України
09 листопада 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Польового О.Л. розглянувши адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного підприємства "Тайга" до Головного управління ДПС у м. Києві визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
До Хмельницького окружного адміністративного суду надійшов позов ПРАТ "Тайга" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.12.2019 № 00004210502, від 06.12.2019 № 00004200502, від 06.12.2019 № 00004190502.
Позивач не погоджується із оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх такими, що прийняті всупереч нормам податкового законодавства, тому звернувся до суду за захистом своїх прав.
Податковий орган в свою чергу вважає, що діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Податковим кодексом України, у зв`язку з цим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Хмельницький окружний адміністративний суд здійснює розгляд адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Дослідивши докази, суд встановив такі обставини справи.
Головне управління ДПС у м. Києві на підставі наказу від 17.10.2019 № 2035 провело документальну позапланову виїзну перевірку ПРАТ "Тайга" з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Вєгас Буд" за березень-червень 2018 року - показників декларації з податку на додану вартість та за 2018 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства.
За результатами перевірки складений акт від 30.10.2019 № 121/26-15-05-02-03/13685175, яким встановлені порушення:
- завищене від`ємне значення об`єкта оподаткування по податку на прибуток у 2018 році на загальну суму 91 000,00 грн та занижений податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 27 956,00 грн, у тому числі за 2018 рік у сумі 27 956,00 грн;
- занижений податок на додану вартість на загальну суму 49 262,00 грн.
На підставі акта перевірки Головне управління ДПС у м. Києві прийняло податкові повідомлення-рішення від 06.12.2019 № 00004210502 за платежем завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування по податку на прибуток у 2018 році на загальну суму 91000 грн, від 06.12.2019 № 00004200502 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 61 578 грн та від 06.12.2019 № 00004190502 за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 34 945 грн.
Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу (підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України).
Згідно з частиною другою статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі по тексту - Закон N 996-XIV) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Статтею 9 Закону № 996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України щодо достовірності доказів.
Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, закріплений в статті 4 Закону № 996-XIV, так само характеризує і податковий облік.
Надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених правовими нормами, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
В ході проведення перевірки контролюючий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій ПРАТ "Тайга" з ТОВ "Вєгас Буд", оскільки:
- неможливо підтвердити операції стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, основних засобів, що економічно необхідні для виконання такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності;
- згідно з аналізом ЄРПН не встановлено декларування будь-яких витрат на оренду приміщення, водо-, тепло-, постачання, зв`язок, придбання канцелярських засобів, що могло б свідчити про здійснення господарської діяльності;
- надані письмові пояснення засновника ТОВ "Вегас Буд" ОСОБА_1 , який повідомив про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності;
- в рамках досудового розслідування по кримінальному провадженню №32018100010000004 допитаний в якості свідка засновник ТОВ "Вегас Буд" ОСОБА_1 , який повідомив про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності;
- наявність судових ухвал по ТОВ "Вегас Буд" в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
З матеріалів справи слідує, що на виконання умов договору підряду від 20.06.2018 №20 ТОВ "Вегас Буд" в адресу ПРАТ "Тайга" виконані роботи з улаштування дверного прорізу та встановлення металевих конструкцій у будівлі.
На перевірку надані акти приймання виконаних будівельних робіт б/н за березень, квітень, травень та червень 2018 року. Оплата за послуги здійснена у повному обсязі, що підтверджується банківською випискою та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631, відповідно до якої заборгованість перед ТОВ "Вегас Буд" відсутня.
ПРАТ "Тайга" згідно свідоцтва про право власності на майновий комплекс, серія МК № 010001800, виданого Київською міською державною адміністрацією 15.09.1998, є власником приміщень нежитлового будинку № 65, загальною площею 5 422,600 кв. м. по вул. Великий Васильківський в м. Києві.
Надані за вказаним договором послуги безпосередньо пов`язані з провадженням господарської діяльності ПРАТ "Тайга". В подальшому отримані послуги використані для здійснення ремонтних робіт в приміщеннях будинку по вул. Великий Васильківський, 65 в м. Києві та здійснена установка автоматичного шлагбаума біля будинку по вул. Великий Васильківський, 65 в м. Києві. Тобто, господарські операції мали на меті саме рух матеріальних активів.
Крім того, ТОВ "Вегас Буд" на адресу ПРАТ "Тайга" виписало податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Суми податку на додану вартість за такими податковими накладними позивач включив до податкового кредиту за березень-червень 2018 року, що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість.
Контролюючий орган в свою чергу не надав доказів того, що надані позивачем документи складені з порушенням вимог Закону № 996-XIV та Податкового кодексу України. Тому такі документи є достатніми підставами для висновку про реальність господарських операцій ПРАТ "Тайга" з ТОВ "Вегас Буд".
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах, зокрема від 06.02.2018 у справі № 2а-7077/12/2670 та від 04.12.2018 у справі № 813/143/17, сам факт наявності первинних документів, що відповідають вимогам законодавства, є достатньою підставою для підтвердження реальності господарської операції та понесення відповідних витрат платником податків.
Разом з тим, дослідивши надані позивачем документи та надаючи правову оцінку доводам відповідача, суд враховує, що висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій зроблені виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДПС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.
Верховний Суд в постанові від 24.06.2020 (справа № 826/23538/15) зазначив, що висновки про відсутність достатніх як трудових так і матеріальних ресурсів контролюючим органом здійснені на підставі податкової інформації, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, проте така інформація також носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є достатнім доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.
Поняття добросовісний платник, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.
При цьому, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента.
В постанові від 04.06.2020 по справі № 340/422/19 Верховний Суд дійшов до висновку, що нереальність господарських операцій з продажу платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов`язань. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.
При дотриманні платником податків законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність продавця про зазначення покупцями недостовірних відомостей.
Верховний Суд в постанові від 01.03.2023 по справі № 380/9660/21 дійшов висновку, що доводи щодо відсутності контрагента позивача трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності, не виключають можливість виконання господарської операції, не спростовують обставин поставки товару, адже така діяльність може здійснюватися не лише за рахунок власних ресурсів, але й за рахунок ресурсів, що належать іншим особам (найманих ресурсів) в тому числі не платникам ПДВ.
В акті перевірки відсутня інформація про проведення органами ДПС зустрічної або будь-якої іншої перевірки ТОВ "Вегас Буд" з питань здійснення господарських операцій з ПРАТ "Тайга".
Щодо відсутності у контрагентів позивача основних засобів згідно з даними податкового обліку, суд враховує, що відсутність в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідної інформації не може бути беззаперечним підтвердженням того, що господарській операцій не відбувались, без вивчення руху активів, договорів та первинної документації від постачальників товару тощо.
Як зазначено вище, відповідач не надав даних документальних перевірок контрагента позивача, тобто первинні документи вказаних товариства податковим органом не досліджувалися.
Верховний суд в постанові від 12.06.2018 по справі № 822/2198/17 дійшов до правового висновку, що наявність кримінальних проваджень стосовно контрагентів товариства не є підставою для визнання операцій нереальними. А якщо вже контролюючий орган посилається на відкрите кримінальне провадження як доказ, то повинен надати підтвердження причетності товариства до злочинів, щодо яких здійснюються кримінальні провадження.
В постанові від 27.03.2018 по справі № 816/809/17 Верховний Суд зазначив, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути й необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), попри те, що контрагенти можливо і мають наміри порушити податкове законодавство.
Суд зазначає, що порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (постанова Верховного Суду від 18.05.2018 у справі № П/811/1508/16).
Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, в пункті 38 рішення у справі "Інтерсплав проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.
В пункті 23 рішення у справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини вказав, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Однак це не мало б прямого впливу на оподаткування організації-заявника.
У пункті 110 рішення у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаг" та Вуліч проти Швеції" Європейський суд з прав людини визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
В процесі судового розгляду податковий орган не надав належних доказів вчинення позивачем податкових правопорушень та не довів правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, тому позовні вимоги необхідно задовольнити.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача слід стягнути судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 06.12.2019 № 00004210502, від 06.12.2019 № 00004200502, від 06.12.2019 № 00004190502.
Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Тайга" судовий збір в розмірі 2812,84 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:Приватне акціонерне підприємство "Тайга" (вул. Велика Васильківська, 65,м. Київ,03150 , код ЄДРПОУ - 13685175)
Відповідач:Головне управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19,м. Київ,04116 , код ЄДРПОУ - 44116011)
Головуючий суддя О.Л. Польовий
Оригінал: reyestr.court.gov.ua