Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №295/16645/26 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/16645/26

Категорія 75

2/295/6783/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира

в складі головуючого судді Лєдньова Д.М.

при секретарі - Желєвій Т.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Удод Павло Миколайович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМАГРОЗАПАС про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, видачі копії наказу про звільнення,-

встановив:

Позивач звернулась в суд із позовом, в якому зазначила, що вона працювала в Товаристві з обмеженою відповідальністю «ПРОМАГРОЗАПАС на посаді менеджера з продажу з 01 травня 2025 року.

Наказом директора Відповідача № 9-К від 04 серпня 2026 року Позивача звільнено з роботи за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Позивач стверджує, що роботодавець у день звільнення (04 серпня 2026 року) не видав їй копію наказу про звільнення, не повернув оформлену трудову книжку, не повідомив у письмовій формі про нараховані та належні до виплати суми і не провів повного остаточного розрахунку, протиправно затримавши виплату компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової соціальної відпусток на загальну суму 16 712,50 грн. Розрахункові кошти Відповідач перерахував лише 09 вересня 2026 року, а копію наказу про звільнення, розрахунковий лист та паперову трудову книжку надіслав поштою, внаслідок чого Позивач змогла фактично отримати їх у відділенні зв`язку лише 15 вересня 2026 року.

У позові вказано, що у липні 2026 року за сімейними обставинами Позивач мала намір припинити трудові відносини за власним бажанням, проте адміністрація Відповідача відмовилася прийняти заяву. У зв`язку з необхідністю термінового виїзду Позивач була змушена бути відсутньою на роботі з 03 серпня 2026 року.

Наказом директора ТОВ «ПРОМАГРОЗАПАС» № 9-К від 04 серпня 2026 року Позивача звільнено з роботи за прогул 03.08.2026 без поважних причин на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Дізнавшись про факт припинення трудових правовідносин, 27 серпня 2026 року Позивач звернулася до керівника ТОВ «ПРОМАГРОЗАПАС» із письмовою заявою, надісланою цінним листом із описом вкладення. У заяві Позивач вимагала видати або надіслати на адресу для листування копію наказу про звільнення, належно оформлену трудову книжку, розрахунковий лист, а також провести повний розрахунок із виплатою належних сум компенсації відпускних. Реагуючи на заяву працівника, Відповідач 09 вересня 2026 року перерахував на картковий рахунок Позивача в АБ «УКРГАЗБАНК» (IBAN: НОМЕР_1 ) кошти в сумі 12 868,62 грн.

Документи, а саме: лист Відповідача № 09 від 09.09.2026, копію наказу про звільнення № 9-К від 04.08.2026, копію платіжної відомості № 18 від 09.09.2026 та оригінал паперової трудової книжки із записом про звільнення від 04.08.2026, Відповідач здав до відділення поштового зв`язку міста Житомира лише 09 вересня 2026 року о 19:46.

Згідно з даними офіційного трекінгу АТ «УКРПОШТА» щодо відправлення № 1000902643706 зазначений лист прибув до точки видачі 11 вересня 2026 року і був вручений особисто Позивачу 15 вересня 2026 року об 11:30. Таким чином, період затримки повного розрахунку при звільненні тривав із 05 серпня 2026 року по 09 вересня 2026 року включно (26 робочих днів). Період затримки видачі трудової книжки та копії наказу про звільнення тривав із 05 серпня 2026 року по 15 вересня 2026 року включно (30 робочих днів). Протягом цього часу Позивач була позбавлена законних засобів до існування та можливості офіційного працевлаштування на іншу роботу.

Посилаючись на відповідні обставини позивач просить стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПРОМАГРОЗАПАС» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05 серпня 2026 року по 09 вересня 2026 року в розмірі 12 711,11 грн.; стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки видачі копії наказу про звільнення та видачі трудової книжки за період з 10 вересня 2026 року по 15 вересня 2026 року в розмірі 1 955,56 грн., стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у фіксованому розмірі 10 000,00 грн., витрати з оплати судового збору.

Ухвалою суду від 12.10.2026 року по справі відкрите спрощене позовне провадження.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву з викладеними запереченнями відносно заявлених вимог.

Так, у відзиві вказано, що Наказом № 4 від 01.05.2025 року позивача прийнято на роботу до ТОВ «ПРОМАГРОЗАПАС» на посаду менеджера з продажу.

31.07.2026 року, у п`ятницю, в кінці робочого дня позивач в усній формі звернулася до директора товариства та повідомила, що має намір звільнитися з роботи за власним бажанням.

Оскільки позивач відмовилась повідомити обставини, які б надавали їй право звільнитися в день звернення до роботодавця, директор підприємства запропонував позивачу подати заяву про звільнення у письмовій формі з викладенням обставин, які б надавали право звільнитися без відпрацювання двотижневого терміну.

У свою чергу позивач погодилась подати заяву про звільнення у письмовій формі 03.08.2026 року (понеділок).

Але заяву про звільнення позивач не подала, а також не з`явилася на робочому місці.

03.08.2026 року позивачу було запропоновано надати пояснення щодо відсутності на робочому місці або/чи подати заяву про звільнення, але позивач відмовилась надати пояснення та подати заяву про звільнення у письмовому вигляді. Позивач лише вказала, що надішле заяву поштою, де повідомить, куди направити наказ про звільнення, трудову книжку та яким чином здійснити розрахунок.

04.08.2026 року позивача було звільнено з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України (прогул).

Підставою для звільнення був складений акт про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці 03.08.2026 року.

Також для прийняття рішення щодо звільнення позивача було враховано відмову позивача надати пояснення щодо обставин негайного звільнення з роботи, відсутність письмової заяви про звільнення за власним бажанням, відмову надати пояснення щодо відсутності на робочому місці 03.08.2026 р.

08.09.2026 року відповідач отримав поштою від позивача заяву-вимогу про надання копії наказу про звільнення, розрахункового листа, належно оформленої трудової книжки та проведення остаточного розрахунку при звільненні.

09.09.2026 року на вимогу позивача було їй надіслано документи на звільнення, а також здійснено розрахунок.

Учасник стверджує, що, оскільки позивач у день звільнення була відсутня на робочому місці, розрахунок здійснено на підставі заяви-вимоги позивача, яку було фактично отримано 08.09.2026.

Посилаючись на відсутність порушеного права працівника, указуючи на необгрунтованість заявленої суми як витрат на професійну правничу допомогу, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги з підстав, зазначених у позові.

Судом встановлено наступні обставини.

Позивач ОСОБА_1 працювала в Товаристві з обмеженою відповідальністю «ПРОМАГРОЗАПАС» на посаді менеджера з продажу з 01 травня 2025 року.

Наказом директора ТОВ «ПРОМАГРОЗАПАС» № 9-К від 04 серпня 2026 року Позивача звільнено з роботи за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Учасниками не заперечується, що у день звільнення (04 серпня 2026 року) позивач не працювала, останній в указаний день не видано копії наказу про звільнення, не повернуто трудову книжку, не повідомлено у письмовій формі про нараховані та належні до виплати суми, не проведено остаточного розрахунку,

Вирішуючи питання грунтовності заявлених вимог суд виходить з таких міркувань.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

У відповідності до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

З матеріалів справи слідує, що 04.08.2026 року позивача звільнено з роботи на підставі п.4 статті 40 КЗпП України (прогул), у відповідний день особа не працювала.

Є необхідним звернути увагу, що у заяві від 26.08.2026 року, яка була скерована керівнику ТОВ «Промагрозапас», ОСОБА_1 зазначила, що у липні 2026 року у зв`язку з виникненням невідкладних життєвих обставин нею було подано заяву про звільнення за власним бажанням, яку адміністрація товариства відмовилась зареєструвати. Починаючи з 01.08.2026 року ОСОБА_1 була змушена бути відсутньою на роботі з поважних причин. За отриманою інформацією товариством було прийнято рішення про звільнення за прогул, однак копію наказу про звільнення не вручено, точну дату звільнення не повідомлено, будь-які письмові пояснення в порядку ст. 149 КЗпП України не відбирались.

У заяві ОСОБА_1 просила надати (надіслати на її адресу) належним чином засвідчену копію наказу про звільнення; надати (надіслати на адресу листування) розрахунковий лист про нараховані та належні до виплати суми при звільненні; видати належно оформлену паперову книжку або надіслати її поштовим відправленням за цією письмовою згодою, провести повний та остаточний розрахунок при звільненні.

Отже, оскільки позивач не оспорює наказ про звільнення з вимогою щодо поновлення на роботі, фактично визнає обставини з приводу відсутності на роботі з 01.08.2026 року та в подальшому, то днем виникнення обов`язку з виплати всіх сум, що належать працівнику від підприємства, слід вважати дату отримання вимоги працівника або наступний день після отримання такої вимоги роботодавцем.

Досліджені у справі докази підтверджують направлення запитуваних документів на адресу позивача 09.09.2026 року, в той же день товариством проведено розрахунок за належними працівнику виплатами.

Верховний Суд у постанові від 27 січня 2020 рокупо справі № 682/3060/16-ц вказав, що відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП України настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у статті 116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця.

У цій же постанові Верховнийц Суд зазанчив, що «Ураховуючи зазначені положення законодавства України, звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред`явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена статтею 116 КЗпП України (якщо така вимога раніше не пред`являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі статті 117 КЗпП України наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати».

За висновком суду наведені обставини указують на дотримання відповідачем вимог ст. 116 КЗпП України, про відсутність підстав для покладення відповідальності у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні.

З приводу заявлених вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі наказу про звільнення та видачі трудової книжки суд зазначає таке.

Відповідно до ч.5 ст. 235 КЗпП України (в редакції, чинній на час звільнення особи) у разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

З обставин виниклого спору слідує, що наказ про звільнення фактично отримано позивачем 15.09.2026 року за наслідком надходження поштової кореспонденції, направленої позивачу 09.09.2026 року.

Суд звертає увагу, що положення ст. 47, ч.5 ст. 235 КЗпП України не пов`язують обов`язок з видачі наказу про звільнення із фактом перебування працівника на роботі, а тому, в дотримання принципу справедливості та забезпечення балансу інтересів учасників слід надати оцінку загальним фактам та подіям, що охоплювали та супроводжували виниклий спір, проявляють його сутність.

Аналізуючи вимоги ч. 5 ст. 235 КЗпП України суд вважає, що для застосування цієї норми права необхідна наявність таких умов: затримка у видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення; вина власника або уповноваженого ним органу; вимушений прогул, викликаний затримкою видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення.

При цьому, хоча відповідальність за порушення строків видачі трудової книжки фактично прибрана з редакції ч.5 ст. 235 КЗпП України у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі» 5 лютого 2021 року№ 1217-IX, суд вважає необхідним звернутись до практики, наведеній у постановах Верховного суду у питаннях, пов`язаних із затримкою видачі трудової книжки, що характеризується схожестю відносин.

Так, згідно з правовою позицією Верховного Суду, що висловлена у його постанові від 29 травня 2023 року у справі № 754/8852/20 (провадження № 61-3300св23), право працівника отримати трудову книжку в день звільнення пов`язується не лише з обов`язком роботодавця видати трудову книжку, а й з обов`язком працівника її забрати, якщо роботодавець створив усі умови для її вчасної видачі.

Суд повторно акцентує, що за наслідком фактичного звернення позивача до роботодавця із заявою про видачу наказу про звільнення, яку отримано відповідачем 08.09.2026 року, копію наказу направлено наступного дня 09.09.2026 року.

Судом не здобуто будь-яких відомостей про наявність дійсного наміру позивача улаштуватись на роботу в період з 04.08.2026 року по 15.09.2026 року, що зазнавало би труднощів внаслідок відсутності інформації про наказ і фактичної дати звільнення. Позивач визнає необхідність припинення трудових відносин у період з 01.08.2026 року по сімейних обставинах.

З огляду на викладене, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 82, 137, 141, 259, 263, 265, 279 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМАГРОЗАПАС про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, видачі копії наказу про звільнення.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Д.М.Лєдньов