Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №520/17798/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Суд: Харківський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №520/17798/26

Суддя: Кухар М.Д.

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 листопада 2026 року № 520/17798/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загіну Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:

-визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), щодо не призначення та не проведення розслідування обставин нещасного випадку (раптовий вплив небезпечного середовища та гостре отруєння (інтоксикаційний та гіпертермічний синдром)), що мав місце в листопаді 2022 року (з 10.11.2022) під час проходження позивачем військової служби та безпосередньої участі у заходах із забезпечення оборони України на першій лінії (безпосередньо на лінії боєзіткнення), внаслідок чого ОСОБА_1 , отримав ушкодження здоров`я (шкоду здоров`ю).

-зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) призначити та провести розслідування обставин нещасного випадку, що стався в листопаді 2022 року (з 10.11.2022) з військовослужбовцем ДПСУ (на той час) ОСОБА_1 , відповідно до Інструкції про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків у Державній прикордонній службі України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.03.2016 №199 та зареєстрованої в МЮУ 18.04.2016 року за № 574/28704, за результатами якого скласти відповідний акт за визначеною Інструкцією формою.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що 27.05.2026 року на свою електронну адресу отримав лист начальника прикордонного загону, згідно з яким відмовлено у законних вимог. Зокрема зазначено про те, що у випадку позивача не вбачається наявності факту настання нещасного випадку, а захворювання, з якими позивач 18.11.2022 РЛ 02.12.2022 проходив у КНП «Першотравенська МЛ», не є безумовною підставою для призначення та проведення розслідування нещасного випадку, подія має ознаки нещасного випадку, а саме: раптовий вплив небезпечного середовища (низька температура, вологість) та гостре отруєння, що призвели до шкоди здоров`ю.

Відповідач у відзиві зазначив, що із заявленими позовними вимогами не погоджується, вважає їх безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах матеріального права, не відповідають дійсним обставинам та не підтверджені належними і допустимими доказами, у зв`язку з чим вважає, що у задоволенні поданого позову необхідно відмовити в повному обсязі.

Дослідивши надані матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач звернувся з заявою від 21.05.2026, яка 21.05.2026 надійшла на адресу НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України за вхідним № Г-836.

Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків у Державній прикордонній службі України, затвердженої наказом МВС України від 22.03.2016 №199 (далі – Інструкція №199), розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме: обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров`ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострих отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень через аварії, пожежі, стихійні лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани тощо), контакти із представниками тваринного і рослинного світу, які призвели до втрати військовослужбовцем працездатності на один день і більше, а також у разі смерті військовослужбовця.

Позивач згідно медичної документації (медична карта стаціонарного хворого №3883), в період з 18.11.2022 по 02.12.2022 перебував на лікуванні у інфекційному відділенні КНП «Першотравенська МЛ» з діагнозом: «Гостре позалікарняне лівобічне запалення легень кл. гр. ІІІ ст. ДН 0-І ст. Гострий назофарингіт. Інтоксикаційний і гіпертермічний синдроми. Мікоз гладкої шкіри». При цьому, відповідно до НК 025:2021 «Класифікатору хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я», вищевказані соматичні захворювання не входять до класу 19 «Травми, отруєння та деякі інші наслідки дії зовнішніх причин (S00-T98)».

Таким чином, з наданих Позивачем документів не вбачається наявності факту настання нещасного випадку у розумінні вимог Інструкції №199, а соматичні захворювання, з якими Позивач в період з 18.11.2022 по 02.12.2022 проходили лікування у КНП «Першотравенська МЛ», не є безумовною підставою для призначення та проведення розслідування нещасного випадку.

Щодо Інструкції про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків у Державній прикордонній службі України, затвердженої наказом МВС України від 22.03.2016 №199 (далі – Інструкція №199) Пункт 3 розділу I, розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме: обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров`ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострих отруєнь , одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень через аварії, пожежі, стихійні лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани тощо), контакти із представниками тваринного і рослинного світу, які призвели до втрати військовослужбовцем працездатності на один день і більше, а також у разі смерті військовослужбовця. У paзi якщо травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця спричинена діями противника, відповідне розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва) не проводиться.

Пункт 1 розділу ІІ розслідування нещасних випадків, про кожний нещасний випадок потерпілий або особа, яка його виявила, чи свідок нещасного випадку повинні негайно доповісти безпосередньому керівнику або керівнику робіт і вжити заходів для надання необхідної допомоги потерпілому. Пункт 2 розділу ІІ розслідування нещасних випадків, безпосередній керівник або керівник робіт у разі виявлення нещасного випадку доповіді про нього зобов`язаний: або отримання негайно організувати надання екстреної медичної допомоги потерпілому, забезпечити у разі необхідності його доправлення до закладу охорони здоров`я; доповісти про нещасний випадок керівнику органу Держприкордонслужби; зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку та устаткування на місці нещасного випадку у такому стані, у якому вони були на момент нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров`ю інших осіб і не призведе до більш тяжких наслідків), ужити заходів для недопущення таких випадків. Пункт 3 розділу ІІ розслідування нещасних випадків, заклад охорони здоров`я Держприкордонслужби про кожне звернення з приводу нещасного випадку повинен протягом доби повідомити орган Держприкордонслужби, військовослужбовець якого є потерпілим. Пункт 8 розділу ІІ розслідування нещасних випадків, комісія зобов`язана: б; оглянути місце нещасного випадку, одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати свідків нещасного випадку та причетних до нього осі з`ясувати обставини та причини нещасного випадку, чи не є нещасний випадок наслідком вчинення потерпілим дій у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп`яніння, вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення, навмисного заподіяння шкоди своєму здоров`ю або самогубства; визначити, чи стався нещасний випадок з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби; установити осіб, які порушили вимоги нормативно-правових актів з охорони праці (якщо такі особи були), розробити заходи щодо запобігання таким нещасним випадкам.

Пункт 11 розділу ІІ розслідування нещасних випадків, строк розслідування не може перевищувати десяти календарних днів, а у разі групового нещасного випадку - п`ятнадцяти календарних днів. Строк розслідування випадку смерті військовослужбовця не може перевищувати тридцяти календарних днів. У разі проведення лабораторних досліджень, експертизи, випробувань тощо , а також отримання рішень органів досудового розслідування, органів (посадових осіб), що уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, та суду, необхідних для встановлення обставин і причин нещасного випадку, строк розслідування може бути продовжено керівником органу Держприкордонслужби, що призначив комісію, за письмовим погодженням з вищим органом Держприкордонслужби на строк, необхідний для отримання таких висновків та рішень, про що керівник органу Держприкордонслужби, що призначив комісію, видає наказ. У разі якщо комісію призначено наказом Адміністрації Держприкордонслужби, строк розслідування продовжується наказом Адміністрації Держприкордонслужби. Пункт 13 розділу ІІ розслідування нещасних випадків, нещасний випадок, про який своєчасно не було повідомлено керівника органу Держприкордонслужби або внаслідок якого втрата працездатності настала не одразу, розслідується згідно з цією Інструкцією протягом місяця після надходження заяви потерпілого (незалежно від дати настання нещасного випадку).

За результатами розслідування комісія зобов`язана скласти: акт розслідування нещасного випадку (випадку смерті), що стався (додаток 1) (далі - акт форми Нвс-5); акт про нещасний випадок (випадок смерті), що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби (додаток 2) (далі - акт форми Нвс-1), якщо цей нещасний випадок (випадок смерті) визнано таким, що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби, або акт про нещасний випадок (випадок смерті), що стався з військовослужбовцем не під час виконання ним обов`язків військової служби (додаток 3) (далі - акт форми НПвс), якщо цей нещасний випадок (випадок смерті) визнано таким, що стався з військовослужбовцем не під час виконання ним обов`язків військової служби. Акти підписують голова і всі члени комісії. У разі незгоди зі змістом зазначених актів член комісії підписує їх з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово і додає до акта форми Нвс-5. Підписані акти подаються на затвердження керівнику органу Держприкордонслужби, який призначив комісію. Керівник органу Держприкордонслужби, який призначив комісію, розглядає та затверджує акти форми Нвс-5 та форми Нвс-1 (або форми НПвс) протягом трьох діб після їх подання.

Таким чином проведення службового розслідування станом на сьогодні, є неможливим у зв`язку з тривалим проміжком часу від можливої події, що унеможливлює проведення розслідування та встановлення обставин, котрі сприяли чи могли сприяти будь яким хворобам чи нещасним випадкам.

Також відповідно до НК 025:2021 «Класифікатору хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я», вищевказані соматичні захворювання не входять до класу 19 «Травми, отруєння та деякі інші наслідки дії зовнішніх причин (S00-T98)».

Порядок, підстави та процедура проведення розслідувань у Збройних Силах України чітко регламентовані Інструкції про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків у Державній прикордонній службі України, затвердженої наказом МВС України від 22.03.2016 №199. Аналіз зазначеної норми матеріального права вказує на те, що законодавець встановив вичерпний перелік обставин та ушкоджень, які є підставою для призначення та проведення службового розслідування за фактом травмування (нещасного випадку) військовослужбовця.

Відсутність події нещасного випадку: Захворювання на гостру пневмонію є загальносоматичною патологією (інфекційно-запальним процесом дихальних шляхів). Воно не є наслідком раптового, одномоментного, обмеженого в часі зовнішнього механічного, термічного чи хімічного впливу, тобто не є нещасним випадком у розумінні Інструкції. Невідповідність правовому критерію: зазначений діагноз та супутній йому інтоксикаційний синдром не входять до визначеного законодавством переліку ушкоджень (поранення, травми, опіки, обмороження тощо), за наявності яких у командування виникає обов`язок щодо призначення розслідування.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що захворювання позивача стало безпосереднім наслідком раніше зафіксованого травмування (наприклад, обмороження) або належить до категорії гострих професійних отруєнь чи захворювань, які потребують окремого розслідування згідно з іншими розділами Інструкції.

З огляду на вищезазначене, у НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) були відсутні законні підстави для призначення та проведення службового розслідування за фактом виявлення у позивача гострої пневмонії.

Також суд зазначає, шо згідно з частиною першою та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суди застосовують позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Стосовно реально вчиненого у спірних правовідносинах управлінського волевиявлення суб`єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб`єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов`язків, під відмовою суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.

За змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020р. у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022р. у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.

Суд зазначає, що згідно з вимогами ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень тау спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, протягом розумного строку.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв в межах повноважень і у спосіб, що передбачені статтею 19 Конституції України та законодавством України з порядку проходження військової служби військовослужбовцями під час дії воєнного стану. Крім того, дії відповідача відповідають і нормам ст.2 КАС України, яким визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, а також підстави визнання неправомірними дій суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, проаналізувавши наведене, суд вважає за необхідне вказати, що позовні вимоги є не обґрунтованими, а тому є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії-залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кухар М.Д.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua