Суд: Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Порушення недоторканності житла
Дата: 05 листопада 2026 р.
Справа: №185/6245/26
Суддя: Мицак М. С.
Справа № 185/6245/26
1-кп/185/1341/26
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 листопада 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120260463700000120 від 14 квітня 2026 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Роздори Синельниківського району Дніпропетровської області, громадянина України, не працюючого, із середньою освітою, не одруженого, на утримані має малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України,
за участю:
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
В С Т А Н О В И В:
1. Встановлені судом обставини під час судового розгляду.
22 березня 2026 року приблизно о 00 год. 10 хв. ОСОБА_3 цілеспрямовано приїхав за адресою: АДРЕСА_3 , який на належить ОСОБА_6 . В цей час у ОСОБА_3 виник протиправний умисел, спрямований на незаконне проникнення до території вищевказаного домоволодіння.
Реалізуючи його, діючи умисно, незаконно, без дозволу власника, на порушення конституційного права на недоторканість житла особи, передбаченого ст.30 Конституції України, яке гарантує кожному право на недоторканість житла та недопущення проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проти волі власника ОСОБА_6 без відповідного дозволу, підійшов до воріт, приблизно о 00 годині 10 хвилині, подолав перешкоду, а саме відчинив ворота, та зайшов до двору, тим самим проник на територію вказаного домоволодіння, що належить ОСОБА_6 , чим порушив право ОСОБА_6 , на недоторканість житла.
2. Кримінальний закон, що передбачає відповідальність за діяння, встановлені судом.
Ознаки встановлених судом діянь відповідають ознакам кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України.
Дії обвинуваченого слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 162 КК України як незаконне проникнення до іншого володіння особи.
3. Правова позиція сторони обвинувачення.
Правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, сторона кримінального провадження вважає доведеним те, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 162 КК України. Вважає, що стороною обвинувачення надано та судом досліджено достатньо доказів для встановлення відповідності викладених у обвинувальному акті фактичних обставин об`єктивній істині як зважаючи на окремі докази, так і в їх сукупності.
4. Правова позиція сторони захисту.
4.1 Сторона захисту зазначила про повне погодження з пред`явленим обвинуваченням.
4.2 Обвинувачений показав, що ОСОБА_7 є його цивільною тещею, оскільки офіційно він у шлюбі не перебуває. Вона проживає в селі у приватному житловому будинку. Точну адресу та назву вулиці він не пам`ятає. У вечірній час він приїхав до будинку, де проживає бабуся його сина, з метою забрати дитину. При цьому син проживає разом із бабусею. Коли він приїхав, на подвір`я вийшов дідусь дитини та почав висловлюватися на його адресу нецензурною лайкою, погрожував йому та заявив, що дитину йому не дасть. Після цього обвинувачений самостійно зайшов на територію подвір`я, а згодом підійшов до будинку та вдарив по вікну, щоб змусити чоловіка вийти. Потім залишив територію будівлі.
Обвинувачений підтвердив, що розумів, що будинок є власністю іншої особи та що без дозволу заходити на його територію не можна.
5. Докази надані сторонами провадження на підтвердження та спростування встановлених судом обставин.
1. Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 1202604637000120 від 23 квітня 2026 року, відповідно до якого до Павлоградського РВП надійшла заява ОСОБА_6 щодо незаконного проникнення 22 березня 2026 року приблизно о 00 год. 30 хв. ОСОБА_3 на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 .
2. Протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 14 березня 2026 року, відповідно до якого ОСОБА_6 повідомила, що в ніч із 22 березня 2026 року приблизно о 00 год. 30 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , незаконно проник на територію домоволодіння, при цьому погрожував їй фізичною розправою.
3. Заява ОСОБА_6 про відсутність заперечень щодо проведення співробітниками поліції слідчих (розшукових) дій.
4. Протокол огляду місця події від 15 квітня 2026 року, відповідно до якого проведено огляд домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 . Під час огляду встановлено, що територія домоволодіння огороджена парканом, вхід здійснюється через металеві ворота синього кольору, які зачиняються на металевий засув. Праворуч від входу розташована сусідня територія, ліворуч — будівля гаража. На території домоволодіння розташований житловий будинок, на одному з вікон якого зафіксовано розбите скло. Фототаблиця до протоколу огляду місця події від 15 квітня 2026 року, на якій зафіксовано територію домоволодіння, її огородження парканом, металеві ворота та інші особливості об`єкта огляду.
5. Відомості про судимість обвинуваченого, згідно з якими щодо нього наявне інше кримінальне провадження за ч. 1 ст. 119 КК України, обвинувальний акт у якому 12 січня 2026 року направлено до Синельниківського міськрайонного суду.
6. Довідка-характеристика з місця проживання обвинуваченого, відповідно до якої за місцем проживання на нього скарг не надходило, до адміністративної відповідальності не притягувався.
7. Відомості щодо перебування на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра, згідно з якими обвинувачений на відповідних обліках не перебуває.
6. Мотиви визнання обвинувачення обґрунтованим.
Оцінюючи питання наявності в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 Кримінального кодексу України суд враховує практику ЄСПЛ та відповідну практику Верховного Суду України.
Як встановлено судом, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , перебуває у володінні та користуванні ОСОБА_6 . Його територія огороджена парканом, вхід здійснюється через металеві ворота, які зачиняються на засув, що підтверджується протоколом огляду місця події та фототаблицею до нього.
Отже, огороджена територія подвір`я є іншим володінням особи в розумінні ст. 162 КК України та підлягає кримінально-правовій охороні незалежно від правових підстав володіння нею.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 без дозволу ОСОБА_6 самостійно відчинив ворота та зайшов на огороджену територію її домоволодіння.
При цьому сам обвинувачений не заперечував факту проникнення, підтвердив, що усвідомлював належність домоволодіння іншій особі та розумів, що не має права заходити на його територію без дозволу власника.
Пояснення обвинуваченого про те, що він прибув з метою забрати дитину, яка проживає разом із бабусею, не спростовують висновку суду про незаконність його дій, оскільки реалізація батьківських прав не надає права самовільно проникати до іншого володіння особи всупереч її волі. У разі виникнення перешкод у спілкуванні з дитиною обвинувачений мав можливість захищати свої права у встановленому законом порядку.
Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_3 усвідомлював протиправний характер своїх дій, передбачав їх наслідки та бажав їх настання, тобто діяв із прямим умислом.
Предметом даного злочину є будь-яке житло чи інше володіння, які фактично належать потерпілому і перебувають у його користуванні незважаючи на спірність реалізації відповідних повноважень. Наявність спору щодо зазначених об`єктів не виключає фактичного володіння і користування ними. На цьому наголосив Верховний Суд України у постанові від 24 березня 2016 року у справі №5-299кз15 та № 722/151/20.
Отже, сукупність досліджених доказів є достатньою для висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 поза розумним сумнівом, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 162 КК України як незаконне проникнення до іншого володіння особи.
7. Мотиви призначення покарання.
Суд враховує особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується добре, на обліках у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, має неповнолітню дитину, на даний час офіційно не працює.
Пом`якшувальні обставини - визнання винуватості.
Обтяжуючі обставини відсутні.
Призначаючи обвинуваченому вид і розмір покарання, суд керується ст. 65 КК України і враховує, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до кримінального проступку.
З врахуванням обставин провадження, ставлення обвинуваченого до вчиненого, суд вважає за необхідне призначити покарання в мінімальних межах.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не обирається.
Долю речових доказів вирішити за правилами ст. 100 КПК України.
Судові витрати відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України,
У Х В А Л И В:
Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, і призначити йому покарання за ч. 1 ст. 162 КК України у вигляді штрафу 50 н.м.д.г., що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_3 не обирати.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд, протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, а для осіб які перебувають під вартою, - в той же строк з моменту вручення копії вироку.
Суддя ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua