Суд: Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №185/3854/26
Суддя: Перекопський М. М.
Справа № 185/3854/26
Провадження № 2/185/5114/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 листопада 2026 року м.Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Перекопського М. М.,
за участю секретаря судового засідання Шевченко Н. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Павлограді в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У лютому 2026 року ТОВ "ЄАПБ" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 30916,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 січня 2025 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (надалі - первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 8286473, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 8000,00 грн строком на 360 днів зі сплатою процентів за користування кредитними коштами. Позивач зазначає, що первісний кредитор виконав свої зобов`язання за договором та перерахував відповідачу кредитні кошти, однак останній належним чином не виконував зобов`язання щодо їх повернення та сплати процентів, унаслідок чого утворилася заборгованість. У свою чергу 27.03.2025 року між первісним кредитором та позивачем укладено договір факторингу, відповідно до якого первісний кредитор відступає новому кредитору права грошової вимоги до боржників, визначених відповідними реєстрами. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору та набуття права вимоги за договором факторингу, позивач просить стягнути зазначену заборгованість, а також понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 15 квітня 2026 року було відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. У позовній заяві представник просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.
25 квітня 2026 року на електронну адресу суду надійшов відзив відповідача, у якому останній заперечує проти заявлених позовних вимог у повному обсязі. Відповідач зазначає, що сума заборгованості в розмірі 30916,00 грн є неспівмірною із сумою отриманого кредиту, яка становила 8000,00 грн, а нараховані проценти та штрафні санкції значно перевищують основний борг. Також відповідач посилається на те, що ним здійснювалися платежі на погашення кредитної заборгованості, однак позивач не надав належних доказів їх урахування під час визначення розміру заявлених вимог. На думку відповідача, це ставить під сумнів правильність розрахунку заборгованості. Окремо відповідач наголошує, що нарахована неустойка фактично є штрафною санкцією, яка не підлягає стягненню з огляду на положення законодавства щодо звільнення позичальників від відповідальності за прострочення виконання кредитних зобов`язань у період воєнного стану. Крім того, відповідач просить перевірити обґрунтованість нарахованих процентів, штрафів та інших платежів, урахувати здійснені ним платежі, зменшити розмір заявленої до стягнення заборгованості до розумного рівня. Посилаючись на своє матеріальне становище, наявність кількох кредитних зобов`язань та неможливість одноразового погашення заборгованості, відповідач також просить установити розстрочку виконання судового рішення з визначенням посильного щомісячного платежу.
Дослідивши матеріали цивільної справи, надані сторонами докази, перевіривши розрахунок заборгованості, оцінивши доводи позовної заяви та заперечення відповідача у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Судом установлено, що 25 січня 2025 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 8286473.
Відповідно до пункту 2.2.1, 2.2.2 кредитного договору сума наданого кредиту становить 8 000,00 грн, строк кредитування - 360 днів, процентна ставка - 0,95 % за кожен день користування кредитом, а також умови нарахування комісії за надання кредиту та неустойки у разі порушення строків виконання зобов`язань.
Згідно копії довідки ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» від 12 грудня 2025 року, 25 січня 2025 року було здійснено платіжну операцію з перерахування 8000,00 грн на ім`я ОСОБА_1 із зазначенням реквізитів електронного платіжного засобу, номер якого закінчується цифрами 8894.
Крім того, відповідач у своєму відзиві не заперечує факту отримання кредиту та прямо зазначає про готовність повернути основну суму боргу.
Оцінивши зазначені докази в їх сукупності, суд вважає доведеними обставини укладення кредитного договору та надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 8000,00 грн.
Відповідно до статей 626, 628, 638 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, а його зміст становлять погоджені сторонами умови, які не повинні суперечити вимогам законодавства.
Згідно зі статтями 205, 207, 639 ЦК України правочин може вчинятися в електронній формі з дотриманням установлених законом вимог.
Положеннями статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено можливість укладення електронного договору шляхом прийняття відповідної пропозиції та його підписання електронним підписом, зокрема одноразовим ідентифікатором.
Таким чином, електронна форма кредитного договору сама собою не свідчить про недодержання письмової форми правочину та не є підставою для звільнення позичальника від виконання взятих на себе зобов`язань.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.
Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений строк, а одностороння відмова від його виконання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
За змістом статей 1048, 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути отримані кошти у визначений договором строк та сплатити проценти за користування ними відповідно до погоджених умов.
27 березня 2025 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено договір факторингу № 27/03/25.
Згідно копії витягу із реєстру боржників № 9 від 25 липня 2025 року до складу переданих прав вимоги включено заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 8286473 від 25 січня 2025 року в розмірі 30916,00 грн.
Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою шляхом передання своїх прав за правочином, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі й на умовах, що існували на момент їх переходу, якщо інше не встановлено договором або законом.
Водночас передання права вимоги не змінює правової природи зобов`язання та не створює для нового кредитора права на стягнення платежів, які суперечать імперативним положенням законодавства.
За таких обставин суд дійшов висновку, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 8286473, однак обґрунтованість кожної складової заявленої заборгованості підлягає окремій перевірці.
З матеріалів справи встановлено, що відповідачу надано кредитні кошти в розмірі 8000,00 грн.
Відповідно до наданого первісним кредитором розрахунку заборгованості за договором № 8286473 станом на 25 липня 2025 року, заборгованість за основною сумою кредиту становить 8000,00 грн.
Зазначений розрахунок містить відомості про нарахування процентів, комісії, неустойки та проведені платежі. За основною сумою кредиту в ньому не відображено погашення.
Відповідач не заперечує факту отримання кредиту, проте висловлює заперечення щодо загального розміру заборгованості та врахування раніше здійснених платежів.
Саме по собі здійснення платежів за кредитним договором не свідчить про погашення основної суми боргу, оскільки їх зарахування залежить від призначення платежів, установленої договором черговості погашення заборгованості та вимог законодавства.
Надані матеріали містять відомості про погашення процентів і комісії, однак не підтверджують зменшення основної суми боргу.
З урахуванням положень статей 526, 530, 1049, 1054 ЦК України та відсутності доказів належного виконання зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту суд вважає обґрунтованою вимогу про стягнення з відповідача 8000,00 грн основного боргу.
Позивач просить стягнути з відповідача 6916,00 грн процентів за користування кредитними коштами.
Із кредитного договору та розрахунку заборгованості вбачається, що сторони погодили процентну ставку 0,95 % за кожен день користування кредитом.
За основною сумою кредиту 8 000,00 грн розмір процентів за один день становить: 8000,00 грн ? 0,95 % = 76,00 грн.
Згідно копії розрахунку первісного кредитора проценти нараховувалися за період із 25 січня 2025 року до 25 травня 2025 року включно, що становить 121 день.
Загальний розмір нарахованих процентів становить: 76,00 грн ? 121 день = 9196,00 грн.
Разом із тим розрахунок містить відомості про часткове погашення заборгованості за процентами в розмірі 2280,00 грн.
Таким чином, залишок заборгованості за процентами становить: 9196,00 грн - 2280,00 грн = 6916,00 грн.
Крім того, із розрахунку вбачається, що нарахована комісія за надання кредиту в розмірі 1380,00 грн погашена повністю та не включена позивачем до складу заявленої заборгованості.
У розрахунку відображено операції від 23 лютого 2025 року на загальну суму 3660,00 грн, із яких 1026,00 грн зазначено як списання за промоакцією, а 2634,00 грн - як оплата. Зазначена сума врахована первісним кредитором при визначенні залишку заборгованості за процентами та комісією.
Отже, твердження відповідача про повне неврахування здійснених платежів не узгоджується з наданим розрахунком, оскільки останній містить відповідні відомості про зменшення заборгованості.
Водночас відповідач не надав інших платіжних документів, які б підтверджували внесення додаткових сум, не врахованих у зазначеному розрахунку.
Суд бере до уваги, що нарахування процентів здійснено в межах погодженого сторонами строку кредитування, а заявлена до стягнення сума визначена з урахуванням відображеного в розрахунку часткового погашення.
Відповідно до статей 1048, 1054 ЦК України проценти за користування кредитом є платою за правомірне користування наданими кредитними коштами, якщо вони нараховані на підставі договору та в межах установленого строку кредитування.
При цьому проценти за користування кредитом необхідно відмежовувати від неустойки та інших санкцій, що застосовуються за порушення грошового зобов`язання.
Сам по собі факт перевищення нарахованими процентами певної частини основної суми кредиту не є безумовною підставою для звільнення позичальника від сплати договірної плати за користування кредитними коштами.
Оцінивши зміст кредитного договору, розрахунок заборгованості та заперечення відповідача, суд дійшов висновку про доведеність заборгованості за процентами в розмірі 6916,00 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 16000,00 грн неустойки, нарахованої первісним кредитором за порушення умов кредитного договору.
Із наданого розрахунку заборгованості вбачається, що неустойка нараховувалася в розмірі 400,00 грн за день протягом 40 днів, що становить 16000,00 грн.
Відповідач заперечує проти стягнення зазначеної суми, посилаючись на її неспівмірність із розміром отриманого кредиту, а також на встановлені законодавством обмеження відповідальності позичальників під час дії воєнного стану.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання.
Неустойка за своєю правовою природою є заходом цивільно-правової відповідальності за порушення зобов`язання, а не платою за правомірне користування кредитними коштами.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено спеціальне правове регулювання відповідальності позичальників у період дії воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
Згідно із зазначеною нормою у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого йому було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Також зазначеною нормою передбачено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, нараховані починаючи з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання, невиконання або часткове виконання відповідних кредитних зобов`язань, підлягають списанню кредитодавцем.
Наведена норма має імперативний характер та не ставить звільнення позичальника від сплати неустойки в залежність від його матеріального становища, розміру заборгованості або подання окремої заяви про зменшення штрафних санкцій.
Верховний Суд у постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22, аналізуючи положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, виходив із необхідності застосування встановленого законодавством звільнення від відповідальності за прострочення кредитних та позикових зобов`язань у період дії воєнного стану. Зазначене правове регулювання також було предметом аналізу Верховного Суду у постанові від 19 квітня 2024 року у справі № 911/1359/22.
У цій справі кредитний договір укладено 25 січня 2025 року, а спірну неустойку нараховано протягом 2025 року, тобто під час дії воєнного стану в Україні.
Отже, спірна сума 16000,00 грн є саме неустойкою за порушення строків виконання кредитного зобов`язання, на яку поширюється встановлене пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільнення позичальника від відповідальності.
При цьому факт включення зазначеної суми до реєстру боржників за договором факторингу не змінює її правової природи та не усуває передбачених законом обмежень щодо можливості стягнення.
Відповідно до статті 514 ЦК України новий кредитор набуває права первісного кредитора в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент їх переходу, і не може вимагати сплати суми, стягнення якої суперечить імперативним нормам законодавства.
За таких обставин правові підстави для стягнення з відповідача неустойки в розмірі 16000,00 грн відсутні.
Щодо інших доводів відповідача та прохання про розстрочення виконання судового рішення.
Судом ураховано заперечення відповідача щодо неспівмірності загального розміру заявленої заборгованості із сумою отриманого кредиту.
Зазначені доводи є обґрунтованими в частині оспорювання неустойки, оскільки її стягнення суперечить спеціальним положенням цивільного законодавства.
Водночас вимоги про повернення фактично отриманих кредитних коштів і сплату погоджених договором процентів мають самостійні правові підстави.
Саме по собі скрутне матеріальне становище боржника не припиняє його зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати належним чином нарахованих процентів.
Доводи відповідача про здійснення платежів судом перевірено з урахуванням розрахунку первісного кредитора, у якому відображено погашення процентів та комісії. Доказів здійснення додаткових платежів, які не були враховані кредитором, матеріали справи не містять.
Щодо прохання відповідача встановити розстрочення виконання рішення суд зазначає, що відповідно до статті 435 ЦПК України розстрочення виконання судового рішення допускається за наявності обставин, які істотно ускладнюють його виконання або роблять неможливим виконання в установленому порядку.
Відповідач посилається на наявність декількох кредитних зобов`язань, недостатній рівень доходів і неможливість одноразового погашення заборгованості.
Разом із тим документів, які б підтверджували фактичний розмір доходів відповідача, обсяг обов`язкових витрат, майновий стан та інші обставини, що мають значення для визначення необхідності й можливості розстрочення виконання рішення, не надано.
Також відповідачем не запропоновано конкретного графіка погашення заборгованості із зазначенням розміру щомісячних платежів та строку виконання рішення.
За відсутності належних доказів зазначених обставин суд не вбачає достатніх підстав для встановлення розстрочення виконання рішення на умовах, запропонованих відповідачем у загальному вигляді.
Водночас відповідач не позбавлений права звернутися до суду з відповідною заявою в порядку статті 435 ЦПК України, надавши докази обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення, та обґрунтований графік його виконання.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із матеріалів справи встановлено, що позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 150628 від 16 січня 2026 року.
Позивачем заявлено вимоги майнового характеру на загальну суму 30916,00 грн, із яких суд дійшов висновку про задоволення вимог на суму 14916,00 грн.
Розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить: 2662,40 грн * 14916,00 грн / 30916,00 грн = 1284,52 грн.
Крім того, у попередньому розрахунку судових витрат позивач зазначив витрати, пов`язані з витребуванням та оглядом доказів, у розмірі 1 664,00 грн.
Однак на підтвердження фактичного понесення зазначених витрат позивачем не надано платіжних документів, договорів, актів виконаних робіт або інших доказів, які б підтверджували їх розмір та безпосередній зв`язок із розглядом цієї справи.
Саме по собі зазначення певної суми в попередньому розрахунку судових витрат не є належним доказом їх фактичного понесення.
За таких обставин підстави для стягнення з відповідача на користь позивача додаткових судових витрат у розмірі 1664,00 грн відсутні.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме про стягнення 8000,00 грн основного боргу та 6 916,00 грн процентів за користування кредитом, усього 14916,00 грн, із відмовою у стягненні 16000,00 грн неустойки.
Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 247, 259, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, статтями 512, 514, 525, 526, 530, 549, 610, 612, 626, 628, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд
ухвалив:
Задовольнити частково позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» заборгованість за кредитним договором № 8286473 від 25 січня 2025 року в загальному розмірі 14916 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот шістнадцять) гривень 00 копійок, з яких: 8000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 6916,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» судовий збір у розмірі 1284 (одна тисяча двісті вісімдесят чотири) гривні 52 копійки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ", року народження, РНОКПП/код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , вул.Лісова буд.2 поверх 4, м.Бровари, р-н, Київська обл. обл., 07406.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП/код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Суддя М. М. Перекопський
Оригінал: reyestr.court.gov.ua