Постанова від 04 листопада 2026 р. у справі №682/492/26 — Хмельницький апеляційний суд

Суд: Хмельницький апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №682/492/26

Суддя: Костенко А. М.

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 682/492/26

Провадження № 22-ц/820/1784/26

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Костенка А.М. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Дубова М.В.

з участю представника заявника

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 682/492/26 за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 травня 2026 року у складі судді Шевчука В.В. у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , Головного управління Національної гвардії України про встановлення факту перебування на утриманні.

Заслухавши доповідача, пояснення представника заявника, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в :

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просив встановити факт його перебування на утриманні військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 25.05.2021 року.

В обґрунтування, поданої заяви, заявник вказував, що 12.02.2026 року він зареєстрував шлюб із ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб, однак вони ще з 1994 року разом проживають однією сім?єю, ведуть спільне господарство та виховували двох дітей від попереднього шлюбу позивачки, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

3 25.05.2021 року ОСОБА_1 встановлено III групу інвалідності та протипоказана важка фізична праця. З того часу він не працює, отримував 1 851 грн, а наразі - 2 361 грн пенсії, та перебував на утриманні ОСОБА_2 який є сином його дружини від попереднього шлюбу, відповідно його пасинком. Заявник посилався, що виховував його як рідного сина та повністю утримував до повноліття, турбувався про ОСОБА_2 . Після того як ОСОБА_1 встановили групу інвалідності, він не зміг себе забезпечувати, тоді йому фінансово допомагав пасинок ОСОБА_2 та фактично він перебував на його утриманні.

3 2024 року ОСОБА_2 був мобілізований до військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , де перебував на посаді помічника гранатометника 2-го відділення 3-го взводу оперативного призначення 1-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 .

15.03.2025 року приблизно о 11 годині 50 хвилин під час бойового зіткнення з противником на околиці населеного пункту Удачне, Донецької області солдат ОСОБА_2 отримав поранення де був направлений до ДУ «ГМКЦ МВС України» м. Київ на лікування.

04.07.2025 приблизно о 05 годині 37 хвилин медичними працівниками ДУ «ГМКЦ МВС України» м. Київ було констатовано біологічну смерть солдата ОСОБА_2 від отриманих поранень. Таким чином, смерть ОСОБА_2 пов?язана із захистом Батьківщини. До дня загибелі ОСОБА_2 постійно матеріально підтримував його, оплачував лікування, купував речі першої необхідності, турбувався про нього як члена сім?ї. Окрім того, з травня 2021 року ОСОБА_3 також встановлено III групу інвалідності та протипоказана важка фізична праця, що свідчить про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , не маючи іншого доходу, перебували на утриманні в сина ОСОБА_2 .

Заявник зазначав, що встановлення факту його утримання пасинком потрібно для отримання пенсії по втраті годувальника та всіх виплат, що передбачені законодавством для сім?ї загиблого військовослужбовця, тому він змушений звернутись до суду із заявою про встановлення факту перебування на утриманні.

Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 травня 2026 року заяву ОСОБА_1 задоволено, встановлено факт перебування ОСОБА_1 на утриманні військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 25.05.2021 року.

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України подала апеляційну скаргу, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду.

Апелянт вказує, що судом першої інстанції було допущено невірне застосування норм матеріального права, та порушення норм процесуального права, оскільки не враховано наявність спору про право, так як в/ч НОМЕР_1 заперечується встановлення даного факту, що також свідчить про існування спору про право.

Крім того, судом не прийнято до уваги, положення ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції станом на 04.07.2025), якою передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». При цьому, утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення). Таким чином, позивачу, з метою підтвердження наявності у заявника права на одержання одноразової грошової допомоги згідно постанови КМУ від 28.02.2022 №168, слід доводи факт наявності у нього права на пенсію у разі втрати годувальника, а не перебування на утримання чи родинних відносин. Доказів призначення позивачу пенсії у разі втрати годувальника матеріали справи не містять.

Також в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують розмір та джерело доходів заявника, відсутні відомості про факти надання грошової допомоги, здійснення грошових переказів, тощо, що унеможливлює встановлення факту утримання та надання позивачу грошової допомоги. Рішення суду першої інстанції взагалі не містить дослідження доказів. Заява не містила посилань на переконливі факти чи обставини, які б свідчили про постійне проживання заявника разом з ОСОБА_2 та перебування на його утриманні. Разом з тим, обставин, які б засвідчили про реальність сімейних відносин заявника та ОСОБА_2 , пов`язаність їх спільним побутом, наявність у них взаємних прав та обов`язків з наявних у матеріалах справи доказів, на нашу думку, встановити не вбачається можливим.

ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, вважає її безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення. Посилається, що в/ч НОМЕР_1 НГУ не є тією особою, право якої могло б бути порушене встановленням факту перебування заявника на утриманні загиблого ОСОБА_2 . Військова частина не претендує на жодну з виплат, передбачених для членів сім`ї загиблого, і не є їх отримувачем. Більше того, як прямо вказала Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21, між заявником та органом, який призначає грошову допомогу, не може бути спору про право, оскільки такий орган не є отримувачем допомоги. Заперечення Військової частини НОМЕР_1 проти задоволення заяви фактично зводиться до незгоди з оцінкою доказів і висновком суду про реальність відносин утримання. Як прямо зазначено у постанові ВП ВС від 11.02.2026 у справі № 308/17634/23, навіть заперечення органу влади щодо доведеності відповідного факту не означає наявності спору про право. Посилання апелянта на те, що рішення суду буде використано як преюдиційне для подальшого вирішення спору про право, прямо суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21, відповідно до якої правова мета, задля якої заявник ініціює встановлення судом факту його перебування на утриманні померлого, не може впливати на судову юрисдикцію.

Крім того, у матеріалах справи наявна довідка Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 06.05.2026 про те, що ОСОБА_3 , мати загиблого ОСОБА_2 і дружина заявника перебуває на обліку як одержувач пенсії у разі втрати годувальника з 19.01.2026 довічно. Цей доказ безпосередньо підтверджує: факт перебування на утриманні загиблого ОСОБА_2 його матері ОСОБА_3 , з якою заявник проживає однією сім`єю з 1994 року та з якою перебуває у зареєстрованому шлюбі з 12.02.2026 року. Обґрунтованість тверджень заявника про матеріальну допомогу, яку загиблий ОСОБА_2 надавав сім`ї, оскільки за тих самих фактичних обставин, що стосуються і матері загиблого, і заявника як її чоловіка та вітчима загиблого, пенсійним органом вже прийнято позитивне рішення щодо матері.

ОСОБА_4 посилається, що проживав однією сім`єю з ОСОБА_3 , матір`ю загиблого з 1994 року, що значно перевищує 5-річний строк, передбачений статтею 34 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» як умова визнання вітчима таким, що має право на пенсію нарівні з батьком. Загиблий ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто на момент початку спільного проживання ОСОБА_1 з його матір`ю мав вік близько 2 років. Заявник виховував ОСОБА_2 з раннього дитинства до повноліття та після цього, що становить понад 18 років, а не 5, як того вимагає закон.

Дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими , невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи , порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч.ч. 4, 5 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилася очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, суд апеляційної інстанції переглядає справу в повному обсязі.

Так судом встановлено, що ОСОБА_5 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а батьком ОСОБА_2 є ОСОБА_6 .

Заявник ОСОБА_1 в заяві зазначив, що з 1994 року проживав з ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу та з того часу виховував ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , як вітчим пасинка.

З 2024 року ОСОБА_7 був мобілізований до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, де проходив військову службу і виконував свої обов`язки по захисту батьківщини від агресії російської федерації.

15 березня 2025 року під час виконання бойового завдання ОСОБА_7 отримав вогнепальну травму - кульове поранення, внаслідок якого помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у військовому шпиталі.

12.02.2026 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено шлюб, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб, що виданий Славутським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, ОСОБА_1 має третю групу інвалідності, причина загальне захворювання, протипоказана важка фізична праця та отримує пенсію по інвалідності в сумі 2361 грн.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частин першої, другої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами;

2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу;

6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб (постанова Верховного Суду від 17 червня 2024 року у справі № 753/21178/21, провадження № 61-15630св23).

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Аналогічними критеріями керувалась Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).

У справі, що переглядається позивач звернулася до суду із заявою про встановлення факту перебування на утриманні пасинка, який загинув під час бойових дій. Метою встановлення зазначеного юридичного факту він зазначив отримання пенсії по втраті годувальника та всіх виплат, що передбачені законодавством для сім?ї загиблого військовослужбовця.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Положеннями частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Згідно з частинами першою, другою статті 16-1 у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

За п. 4 цієї статті до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать інші утриманці загиблої (померлої) особи, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Частиною першою статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ встановлено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Згідно з частиною першою статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Відповідно до ст. 34 цього ж Закону вітчим і мачуха мають право на пенсію нарівні з батьком і матір`ю за умови, якщо виховували або утримували померлого пасинка чи падчерку не менш як 5 років.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначений у Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975 у редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_4 ).

Положеннями пункту 9 Порядку № 975 регламентовано, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 4 цього Порядку, належать, зокрема, утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону № 2262-XII.

У пункті 20 Порядку № 975 визначено перелік документів, які подають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога.

Зокрема, передбачено, що особи, які не були членами сім`ї загиблого, але перебували на його утриманні, додають до заяви рішення суду, що підтверджує факт перебування заявника, який є членом сім`ї загиблого (померлого), на його утриманні, який визначається відповідно до Закону № 2262-XII, або іншого документа, що є підставою для встановлення факту перебування на утриманні та призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до зазначеного Закону.

Як уже зазначалося, для цілей визначення того, чи є особа утриманцем у розумінні чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, необхідно встановити, чи має така особа право на призначення пенсії в разі втрати годувальника за приписами Закону № 2262-ХІІ.

На зазначеному вище наголошено, зокрема, у пункті 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23 (провадження № 14-40цс25).

Зазначене дає підстави для висновку про те, що факт перебування особи на утриманні померлого має місце, якщо допомога, яка надавалася, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів (постанова Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 584/1166/15-ц).

Одержання пенсії або заробітної плати не створює автоматичної перешкоди для встановлення факту перебування на утриманні. Водночас за наявності власних доходів заявника суд повинен мати можливість порівняти їх з фактичним доходами й загальними витратами, а не лише ймовірним розміром допомоги, який міг надавати померлий. Саме лише істотне перевищення доходу померлої особи над доходом заявниці свідчить про фінансову можливість надавати допомогу, але не дає можливості встановити, яка частина цього доходу фактично передавалася заявниці, з якою періодичністю та чи була вона основним джерелом її засобів до існування (постанова Верховного Суду від 01 вересня 2026 року у справі № 377/870/24, постанова Верховного Суду від 22 вересня 2026 року у справі № 227/897/24).

У відповідності до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як видно з заяви ОСОБА_1 встановлення факту його перебування на утриманні ОСОБА_2 , йому необхідні для отримання пенсії по втраті годувальника та отримання всіх виплат, передбачених для сім`ї загиблого військовослужбовця.

В підтвердження вимог заяви заявником щодо його утримання загиблим ОСОБА_2 з 2021 по 2025 рік як вітчима було надано суду лише 10 чеків з магазині і видаткових накладних про придбання продуктів харчування, одягу, предметів гігієн, матеріалів тощо, однак у вказаних письмових документах відсутні дані про покупця товарів та що ці товари придбавались ОСОБА_2 саме для ОСОБА_1 .

При цьому доказів того, що загиблий ОСОБА_2 надавав заявнику постійну матеріальну допомогу, допомога, яка надавалася, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування, матеріали справи не містять.

Так заявником не надано доказів того, що він отримував перекази від ОСОБА_8 , не надано виписок з банківських рахунків, які б свідчили про переведення ОСОБА_2 коштів заявнику, передачу грошових коштів готівкою, тощо, а якщо і отримував, то в якому розмірі..

При цьому заявник взагалі не вказав розмір і види доходів ОСОБА_2 в період з 2021 по 2024 рік, з матеріалів справи не вбачається чи працював ОСОБА_2 в цей період та відповідно чи отримував певні доходи.

Отже, зважаючи на відсутність будь-яких відомостей про надання заявнику відповідної допомоги з боку загиблого ОСОБА_2 на утримання заявника, останній не довів належними та допустимими доказами факт його перебування на утримання загиблого пасинка.

Показання двох свідків, що за життя ОСОБА_8 надавав допомогу ОСОБА_1 за відсутності будь-яких інших письмових доказів, не дають підстав для встановлення фактичного розміру допомоги та регулярних доходів заявника і наявності того, що ОСОБА_1 перебував на повному утриманні загиблого ОСОБА_2 .

При цьому посилання суду першої інстанції як на доказ перебування заявника на утриманні померлого ОСОБА_2 призначення пенсій по втраті годувальника дружині заявника – ОСОБА_3 є безпідставними.

Дана обставина стосується виключно прав ОСОБА_9 , яка є матір`ю загиблого ОСОБА_2 , і жодним чином не стосується прав заявника, так як оцінка підстав перебування ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_2 це окремі правовідносини між ОСОБА_3 та Пенсійним Фондом України.

Крім того як вбачається з матеріалів справи пенсія по втраті годувальника ОСОБА_3 призначена за рішенням Пенсійного Фонду в межах його дискреційних повноважень, а не на підставі рішення суду про встановлення факту перебування ОСОБА_3 на утриманні ОСОБА_2 .

Також як вбачається з відзиву Головного управлянні пенсійного фонду в Хмельницькій області заявник ОСОБА_1 може самостійно звернутись до Пенсійного фонду з приводу призначення йому пенсії по втраті годувальника і в разі відмови в призначенні такої пенсії оскаржувати дії Пенсійного фонду у встановленому законом порядку.

При цьому апелянт в своїй апеляційній скарзі посилається на відсутність доказів перебування заявника на утриманні загиблого військовослужбовця та відповідно недоведеність своїх вимог про встановлення вищевказаного факту.

На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув, дав невірну оцінку наданим доказам, які не є достатніми та належними для задоволення заяви, а тому рішення суду першої інстанції відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 367 ЦПК України підлягає перегляду в повному обсязі та скасуванню з підстав недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви.

Доводи апелянта про залишення заяви без розгляду, оскільки наявний спір про право слід відхилити.

За обставинами справи спір про право між учасниками даної цивільної справи відсутній.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України задовольнити частково.

Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 травня 2026 року скасувати та увалити нове судове рішення.

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , Головного управління Національної гвардії України про встановлення факту перебування на утриманні відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09 листопада 2026 року.

Судді А.М. Костенко

Л.М. Грох

Т.О. Янчук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua