Постанова від 05 листопада 2026 р. у справі №676/5541/22 — Хмельницький апеляційний суд

Суд: Хмельницький апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна

Дата: 05 листопада 2026 р.

Справа: №676/5541/22

Суддя: Матущак М. С.

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 676/5541/22

Провадження № 33/820/878/26

Суддя Хмельницького апеляційного суду Матущак М.С., за участю секретаря судового засідання Дюг А.М., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Цвігун Т.С., потерпілого ОСОБА_2 та його представника – адвоката Гнідка С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому та в режимі відеоконференції матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 червня 2026 року,

в с т а н о в и в :

Цією постановою

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працює,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та закрито провадження у справі у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

За постановою суду, 18 жовтня 2022 о 22 год 16 хв у м. Кам`янці-Подільському на перехресті вул. Північна з проспектом Грушевського, де організовано круговий рух, ОСОБА_1 керував автомобілем Peugeot 207 д.н.з. НОМЕР_1 , та не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», допустив зіткнення з автомобілем Mitsubisi Lancer д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по кругу по головній дорозі. Внаслідок зіткнення обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.16.11, дод.1 д.з. 2.1 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 08 червня 2026 року, вказану постанову змінити. Виключити з мотивувальної частини постанови висновки суду про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, у решті залишити без змін.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначав, що на проголошені рішення він не був присутній, повний текст судового рішення він отримав 19 жовтня 2026 року в канцелярії Кам`янець-Подільського міськрайонного суду, що підтверджується розпискою в матеріалах справи. Тому вважав, що пропустив строк з незалежних від нього причин та умов, які слід визнати поважними.

Уважав, що постанова місцевого суду є незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушеннями норм матеріального та процесуального права України.

Зазначав, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не виконав вимог чинного законодавства та не повною мірою дослідив усі обставини справи.

Наголошував, що, встановивши факт закінчення строків накладення адміністративного стягнення, суд першої інстанції зобов`язаний був вирішити питання про закриття провадження без додаткового ухвалення рішення про винуватість особи.

Посилався на те, що суд у своїй постанові безпідставно вирішив питання щодо наявності вини в його діях, тобто вийшов за межі вимог законодавства.

Зауважував, що судом проігноровано його докази, зокрема, що під час складання протоколу ДПТ серія ААБ №166065 від 29.04.2026 року вказано інше перехрестя, а саме: п.16.11 ПДР – нерівнозначне перехрестя замість п.16.12 ПДР – рівнозначне перехрестя, до якого відноситься дане перехрестя і яке позначене знаком 4.10 «Круговий рух». Не взято до уваги й схему організації руху, та те, що працівниками поліції не внесено до протоколу знак 5.16 «Напрямок руху по смугах».

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Цвігун Т.С. на підтримання апеляційної скарги з викладених у ній мотивів; заперечення потерпілого ОСОБА_2 та його представника адвоката Гнідка С.І. проти задоволення апеляційної скарги, приходжу до висновку про таке.

Відповідно до ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду, чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Згідно з ч.1 ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Мельник проти України» (Melnyk v. Ukraine) від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03 зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року, серія A №18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність.

Згідно з ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 та ч.1 ст.287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Разом із тим, ч.ч.1 та 3 ст.285 КУпАП передбачають, що копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.

На підставі аналізу матеріалів справи вбачається, що постанову судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду щодо ОСОБА_1 було прийнято 08 червня 2026 року.

Однак, відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень цю постанову (повний текст) надіслано судом до нього 19 жовтня 2026 року, зареєстровано 19 жовтня 2026 року та забезпечено надання загального доступу – 20 жовтня 2026 року (справа № 676/5541/22, провадження № 3/676/1090/26).

Водночас, матеріали справи не містять жодної інформації стосовно надіслання копії повного тексту оскаржуваної постанови ОСОБА_1 або його захиснику Цвігун Т.С. протягом трьох днів, як того вимагають положення вищевикладеної ст.285 КУпАП, які не містять доказів отримання ними копії вказаної постанови суду у межах строку на апеляційне оскарження.

Оскільки оскаржувана постанова суду першої інстанції не була отримана апелянтом та його захисником вчасно, уважаю, що строк на її оскарження був пропущений з поважних причин за зазначених у апеляційній скарзі обставин та підлягає поновленню задля забезпечення реалізації права на судовий захист, що включає в себе, зокрема, право на апеляційний перегляд справи.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги та не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За положеннями статей 245, 252, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідальність за ст.124 КУпАП настає за порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху України, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Правила Дорожнього руху України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України – п.п.1.1.

Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими – п.п.1.3.

Згідно з п.16.11 Правил дорожнього руху України, на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.

Відповідно до вимог дорожнього знаку п.2.1 «Дати дорогу» водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під`їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 – транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі.

Згідно з п.16.3 Правил дорожнього руху України, у разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються по перехрещуваній дорозі, водій повинен зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією) або 1.13, світлофором так, щоб бачити його сигнали, а якщо вони відсутні – перед краєм перехрещуваної проїзної частини, не створюючи перешкод для руху пішоходів.

Приходжу до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, підтверджена сукупністю доказів, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №166065 від 29 квітня 2026 року;

- схемою місця ДТП від 18 жовтня 2022 року, на якій відображене місце розташування транспортних засобів;

- фототаблицями;

- висновками експертиз: №492/23-26 від 31.01.2025 року, №КСЕ-19/123-25/9196 від 03.10.2025 року, №СЕ-19/123-25/18110-ФП від 24.02.2026 року та роз`ясненнями експертів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

У судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанції ОСОБА_1 вину не визнав. Указував, що правил дорожнього руху не порушував, а висновки експертів хибні.

Водночас апеляційний суд уважає, що в цьому випадку причиною ДТП було порушення саме водієм ОСОБА_1 вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» та п.п.16.3, 16.11 ПДР – не дотримувався вказаних ПДР України, що призвело до зіткнення з автомобілем Mitsubisi Lancer, д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по колу по головній дорозі, власником якого є ОСОБА_2 . Зокрема, саме водій ОСОБА_1 не переконався в забезпеченні безпеки дорожнього руху.

Суд першої інстанції, ретельно проаналізувавши досліджені докази, навівши відповідні аргументовані мотиви, з чим погоджується апеляційний суд, дійшов переконливого та обґрунтованого висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, є доведеною.

Показання ж потерпілого ОСОБА_2 щодо обставин ДТП є послідовними, узгоджуються з іншими доказами у справі та досліджені судом першої інстанції в повному обсязі, підстав їм не довіряти немає.

Щодо доводів апелянта про те, що судом першої інстанції не було встановлено всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а обставини, які суд встановив, не відповідають дійсності та не підтверджується належними і допустимими доказами у справі, то такі, на думку апеляційного суду, є безпідставними, бо з постанови суду першої інстанції вбачається, що ним ураховано та вказано в постанові всі зазначені в матеріалах справи докази.

Переконливих доводів, які би свідчили про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, матеріали справи не містять, та не надано таких у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Окрім цього, відповідно до ст.294 КУпАП, суд апеляційної інстанції перевіряє встановлені судом першої інстанції обставини.

Ураховуючи те, що обставини ДТП були повно та всебічно встановлені судом першої інстанції на підставі доказів, наявних у матеріалах справи, а правова оцінка дій учасників ДТП потребувала спеціальних технічних знань, було обґрунтованим рішення суду першої інстанції про необхідність призначення експертиз.

Отже, суд апеляційної інстанції бере до уваги висновки експертиз, які здійснені на підставі постанови суду, при проведенні яких експертами були взяті до уваги всі матеріали справи про адміністративне правопорушення, надані відповіді на поставлені запитання, тому вони є належними та допустимими доказами.

Посилання апеляційної скарги щодо вирішення питання про закриття провадження без додаткового ухвалення рішення про винуватість особи не заслуговують на увагу.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю через закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 цього Кодексу.

Однак, відповідно до ч.2 ст.38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у ч.ч.3-8 цієї статті.

Ураховуючи викладене, закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст.38 КУпАП, не є реабілітуючою підставою, тобто, не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що закриття провадження на підставі ч.1 ст.38, п.7 ч.1 ст.247 КУпАП можливе за одночасної наявності таких умов:

- вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення;

- сплив встановленого законом строку, перебіг якого розпочинається з дня вчинення адміністративного правопорушення (при триваючому правопорушенні - з дня його виявлення).

Тобто, для обчислення встановленого законом строку для накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі у зв`язку з його спливом необхідним є встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення – протиправної, винної дії чи бездіяльності.

Так, відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Тобто, закриття провадження у справі за ст.247 КУпАП можливе лише за умови встановлення судом факту вчинення особою винної протиправної дії чи допущення винної протиправної бездіяльності, що підпадає під ознаки адміністративного правопорушення.

Інші доводи та пояснення, наведені в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду, їм була надана належна перевірка.

Водночас підстави для скасування постанови місцевого суду та закриття провадження у справі з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, відсутні.

Керуючись ст.294 КУпАП,

п о с т а н о в и в :

Постанову судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а його апеляційну скаргу – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Хмельницького

апеляційного суду Матущак М.С.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua