Суд: Хмельницький апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №686/20210/26
Суддя: Федорова Н. О.
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 686/20210/26
Провадження № 33/820/779/26
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду Федорова Н.О., з участю секретаря судового засідання Купельської Н.П., потерпілої ОСОБА_1 , її представників, адвокатів Площинської Анастасії Олексіївни та Заболотного Антона Миколайовича, прокурора Борщук Іванни Василівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 вересня 2026 року,
в с т а н о в и л а :
Цією постановою
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , фізичну-особу підприємця,
визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 1732 та ч. 2 ст. 1732 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 665 грн 60 коп судового збору.
За постановою суду, 29 червня 2026 року, близько 16 год 00 хв, ОСОБА_2 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_1 , що спільно з ним проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: обзивав останню нецензурною лайкою, висловлював образи та погрози, а також кинув склянку в обличчя потерпілої, внаслідок чого була завдана шкода психологічному та фізичному здоров`ю останньої.
Вказаними діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 1732 КУпАП.
При цьому, ОСОБА_2 29 червня 2026 року, близько 16 год 00 хв, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , в присутності свого малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_1 , що спільно з ним проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а саме обзивав останню нецензурною лайкою, висловлював образи та погрози, а також кинув склянку в обличчя потерпілої, внаслідок чого була завдана шкода психологічному та фізичному здоров`ю останньої та малолітньої дитини ОСОБА_3 .
Вказаними діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 1732 КУпАП.
Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати та провадження у справі закрити.
Стверджує, що суд порушив його право на захист, визначене ст. 268 КУпАП, оскільки не надав достатньо часу для укладення угоди з адвокатом та відмовив у задоволенні його клопотання про відкладення розгляду справи.
Вважає, що в його діях відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 1732 КУпАП, оскільки він не завдавав дружині тілесних ушкоджень.
Крім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження його винуватості.
ОСОБА_2 у судове засідання апеляційного суду не з`явився. Про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, шляхом направлення судової повістки за вказаною у апеляційній скарзі адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується даними рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № R067310020211 від 19 жовтня 2026 року. За місцем проживання відсутній.
Крім того, ОСОБА_2 повідомлено про судове засідання, призначене на 11 годину 09 листопада 2026 року, шляхом направлення у додаток «Viber» повідомлення про розгляд справи, а також шляхом вручення потерпілою судової повістки про виклик до суду, розписку про отримання якої останній відмовився підписувати (врученою судом для передання).
Захисник ОСОБА_2 , адвокат Костенко К.В., будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, шляхом надсилання повідомлення на його особисту електронну адресу, також у судове засідання апеляційного суду не з`явився.
Жодних клопотань про відкладення розгляду справи ні ОСОБА_2 , ні його захисник не надсилали, причин неявки суду не повідомили.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
ОСОБА_2 ставиться у вину вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 1732 та ч. 2 ст. 1732 КУпАП, які відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП не належать до категорії правопорушень, за якими присутність у судовому засіданні особи, яка притягається до відповідальності, є обов`язковою.
Разом з тим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що розумність тривалості розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29 травня 2008 року «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2006 року «Мороз та інші проти України» та інші).
У постанові від 15 травня 2019 року у справі № 0870/8014/12, адміністративне провадження № К/9901/6938/19, Верховний Суд дійшов висновку, що «сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки».
Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року у справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 18 березня 2021 року справа № 911/3142/19, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Отже, якщо судова повістка повертається до суду з причин того, що «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, а особа вважається повідомленою належним чином.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 рекомендованою кореспонденцією було надіслано судову повістку на вказану ним в апеляційній скарзі адресу. Однак, така повернута на адресу суду у зв`язку із відсутністю адресата. При цьому, останній був належним чином і своєчасно повідомлений про дату, час та місце судового розгляду іншими способами, зокрема, шляхом вручення судової повістки та направленням повідомлення у додаток «Viber».
Враховуючи, що клопотань про відкладення розгляду справи ні від ОСОБА_2 , ні від його адвоката Костенка К.В. не надходило, а його присутність при розгляді справи цієї категорії не є обов`язковою, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність процесуальних перешкод для розгляду справи без його участі.
Таким чином, з метою запобігання зловживанню процесуальними правами особи, стосовно якої вирішується питання про її притягнення до адміністративної відповідальності, та затягуванню розгляду справи з огляду на строки накладення адміністративного стягнення, що може бути спрямоване на уникнення адміністративної відповідальності за вчинене, апеляційний суд вважає за можливе розглянути цю справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та її захисника що не буде порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку потерпілої ОСОБА_1 та її представників, адвокатів Площинської А.О., Заболотного А.М., про законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляції, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вказані вимоги під час розгляду даної справи судом першої інстанції виконанні в повній мірі.
ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення не визнав, виклав свою версію подій, за якою пояснив, що, дійсно, 29 червня 2026 року, близько 16 год 00 хв, між ним і дружиною ОСОБА_1 виник конфлікт. Однак, він не вчиняв щодо неї домашнього насильства, в тому числі й не спричиняв їй жодних тілесних ушкоджень.
Незалежно від того, що ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення не визнав, його вина підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, досліджених місцевим судом.
Так, із даних протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 494852 від 29 червня 2026 року вбачається, що ОСОБА_2 29 червня 2026 року о 16 год 00 хв за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру щодо своєї дружини ОСОБА_1 , а саме: умисно висловлював погрози, образи, нецензурну лайку, кинув їй в обличчя склянку, чим завдав шкоди її психічному та фізичному здоров`ю.
Вказаними діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 1732 КУпАП (а.с. 1).
Відповідно до даних протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 494853 від 29 червня 2026 року ОСОБА_2 29 червня 2026 року о 16 год 00 хв за адресою: АДРЕСА_1 , у присутності свого малолітнього сина ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру щодо своєї дружини ОСОБА_1 , а саме: умисно висловлював погрози, образи, нецензурну лайку, кинув їй в обличчя склянку, чим завдав шкоди психічному та фізичному здоров`ю ОСОБА_3 .
Вказаними діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 1732 КУпАП (а.с. 14)
Даними рапорту ВП № 1 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області від 29 червня 2026 року № 24802 підтверджується, що 29 червня 2026 року о 21 год 15 хв зі служби «102» надійшло повідомлення від ОСОБА_1 про те, що її чоловік ОСОБА_2 за місцем їх спільного проживання по АДРЕСА_1 вчинив щодо неї домашнє насильство, в присутності їх малолітнього сина. Вона боїться повертатися додому, оскільки там знаходить кривдник.
За результатами відпрацювання виклику щодо ОСОБА_2 складено адміністративні протоколи, видано тимчасовий заборонний припис (а.с. 2).
У заяві від 29 червня 2026 року ОСОБА_1 повідомила, що 29 червня 2026 року, близько 16 год, її чоловік ОСОБА_2 , в присутності їхнього малолітнього сина ОСОБА_3 вчинив щодо неї домашнє насильство, а саме: погрожував їй фізичною розправою, ображав, принижував, кинув їй в обличчя стакан та завдав тілесних ушкоджень. Вона босоніж вибігла з дому, а дитина злякалась та почала плакати. Через дії ОСОБА_2 у неї розпочався біль у голові, печіння очей, вона боїться повертатися додому, переживає за свою безпеку та життя, а також за малолітнього сина. Просить терміново винести заборонний припис (а.с. 3).
Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 29 червня 2026 року, близько 16 год 00 хв, 29 червня 2026 року, між нею та її чоловіком ОСОБА_2 виник конфлікт, який переріс у домашнє насильство щодо неї. Так, ОСОБА_2 в присутності їхнього малолітнього ОСОБА_4 , завдав їй тілесних ушкоджень, жбурнувши склянку води в обличчя. Дитина злякалась, почала плакати, відпихала батька від неї. Потерпіла вибігла із дому босоніж, сусіди приклали їй лід до обличчя і вона зателефонувала в службу «102». Протягом попередніх двох тижнів чоловік також застосовував щодо неї психологічне та економічне насильство, погрожував вигнати її з дитиною з дому, казав, що вона «вийде з вікна 8 поверху», махав біля її голови дитячим стільцем та питав чи вона боїться його, штовхався, використовував нецензурну лексику. Коли вона брала телефон, щоб зафіксувати його дії, ОСОБА_2 силоміць забирав його та погрожував розбити (а.с. 4).
Даними письмових пояснень свідка ОСОБА_5 підтверджується, що 29 червня 2026 року, близько 16 год 00 хв, вона перебуваючи вдома, почули крики сусідки ОСОБА_6 та плач дитини. Відчинивши двері, побачила ОСОБА_1 босу, її обличчя було червоним та припухлим. Заспокоївши потерпілу, дала їй лід, замотаний у рушник. ОСОБА_1 сама викликала поліцію (а.с. 7).
Відповідно до даних форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 29 червня 2026 року, складеною із потерпілою ОСОБА_1 , рівень небезпеки ОСОБА_2 є низьким. Він залякував, переслідував постраждалу або дітей чи погрожував їй/їм; виганяв постраждалу особу або дітей з місця проживання, погрожував такими діями; його поведінка вплинула на безпеку постраждалої особи та дітей; вони є економічно залежними від кривдника; сім`я постраждалої особи перебуває під соціальним супроводом. Постраждала боїться насилля від кривдника коли немає свідків, а сусіди не чують (а.с. 8).
Згідно з даними форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 29 червня 2026 року, складеною із потерпілим ОСОБА_3 рівень небезпеки ОСОБА_2 є низьким. Поведінка ОСОБА_2 вплинула на його безпеку, раніш він вчиняв щодо нього домашнє насильство психологічного та економічного характеру, виганяв постраждалого із дому або погрожував такими діями (а.с. 21).
Щодо ОСОБА_2 було видано терміновий заборонний припис ЕТ № 111456 від 29 червня 2026 року із забороною у будь-який спосіб контактувати із потерпілою строком на 10 діб.
Даними довідки № 36, виданої 29 червня 2026 року черговим лікарем КНП «Хмельницька міська лікарня» Хмельницької міської ради, підтверджується, що 29 червня 2026 року о 18 год 26 хв ОСОБА_1 звернулась до травмпункту у зв?язку із отримання травми того ж дня. В результаті її огляду виявлено тілесні ушкодження у вигляді забою м?яких тканин виличної ділянки (а.с. 49).
Відповідно до висновку щодо надання психологічної допомоги Комунальною установою «Центр запобігання та протидії домашньому насильству» Хмельницької міської ради від 03 серпня 2026 року № 125 психоемоційний стан ОСОБА_7 характеризується психоемоційним стресом, що проявляється підвищеним рівнем тривожності, емоційним напруженням, почуттям небезпеки, невизначеністю щодо майбутнього та зниженням відчуття психологічної безпеки (а.с. 68-69).
Наведені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку та в сукупності підтверджують обставини, які підлягають доказуванню у справі.
Суд першої інстанції, повно, всебічно та об`єктивно розглянувши справу, прийшов до правильного висновку про достатність доказів для встановлення вини ОСОБА_2 та вмотивовано визнав його винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 1732 КУпАП.
Враховуючи наведене, твердження апелянта про те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження його винуватості, є безпідставними.
Доводи апелянта про те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 1732 КУпАП, є надуманими, на увагу суду не заслуговують, виходячи з наступного.
Диспозицією ч. 1 ст. 1732 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.
Об`єктом адміністративного правопорушення є суспільні відносини, що забезпечують охорону прав та свобод людини у сфері сімейних відносин, а саме право на захист від насильства.
Об`єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 вищенаведеного Закону фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Цим терміном позначають умисне заподіяння фізичних ушкоджень, які призводять або можуть призвести до порушень фізичного та психологічного стану людини.
Суб`єктом адміністративного правопорушення є фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку.
Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Основними ознаками домашнього насильства є: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди (фізичної, психологічної); порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
У ст. 3 Конституції України чітко зазначено, що « ОСОБА_8 , її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю». Тобто, держава та суспільство загалом мають особливий обов`язок захищати та забезпечувати права та безпеку кожної особи.
З вищенаведеного вбачається, що ОСОБА_2 , нехтуючи найвищими соціальними цінностями, які гарантовані Основним Законом України, порушуючи права і свободи людини, маючи значну перевагу у фізичних силах відносно потерпілої, діючи умисно, вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру щодо своєї дружини ОСОБА_1 в присутності їхнього малолітнього сина.
Зокрема, психологічне насильство виражалось у висловлювані нецензурною лайкою погроз, образ, приниженні.
Фізичне ж насильство виразилось у тому, що ОСОБА_2 жбурнув в обличчя потерпілої склянку із водою, чим задав їй тілесних ушкоджень.
Через такі дії чоловіка, ОСОБА_1 вибігла із дому босоніж та боялась повертатись туди. Вона почала боятись за свою безпеку та безпеку їх спільного сина.
Отже, внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 була завдана шкода як фізичному, так і психологічному здоров`ю потерпілої.
За таких обставин, місцевий суд прийшов до обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 1732 КУпАП, з чим погоджується апеляційний суд.
Що ж стосується тверджень ОСОБА_2 про порушення його права на захист, оскільки суд не надав достатньо часу для укладення угоди з адвокатом та відмовив у задоволенні його клопотання про відкладення розгляду справи, то апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України» Суд наголосив, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя насамперед покладається на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Як вбачається із матеріалів справи, протоколи про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_2 складені 29 червня 2026 року. Під час складання адміністративних матеріалів працівники поліції роз`яснили йому права, передбачені ст. 63 Конституції та ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в тому числі право користуватись юридичною допомогою адвоката.
Отже, ОСОБА_2 ще 29 червня 2026 року було роз`яснено право мати захисника під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Справи про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 1732 та ч. 2 ст. 1732 КУпАП надійшли до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області 07 липня 2026 року .
Постановою від 14 липня 2026 року вказані справи було об`єднано у одне провадження.
Її розгляд було призначено на 10 год 00 хв 20 липня 2026 року.
14 липня 2026 року ОСОБА_2 був повідомлений про розгляд справи у вказаний день шляхом надіслання йому смс-повідомлення у додаток «Viber», яке він отримав, що підтверджується даними довідки про доставку повідомлення (а.с. 30).
20 липня 2026 року ОСОБА_2 подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки він не може з`явитись у судове засідання за станом здоров`я та зазначив, що довідку надасть у наступному судовому засіданні (а.с. 39).
31 серпня 2026 року ОСОБА_2 знову звернувся до суду із клопотанням про відкладення розгляду справи у зв`язку із необхідністю ознайомлення з додатковими поясненнями потерпілої (а.с. 44).
03 вересня 2026 року ОСОБА_2 подав до суду чергове клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтував необхідністю скористатися правовою допомогою адвоката (а.с. 70).
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що у ОСОБА_2 було достатньо часу для залучення захисника, оскільки з моменту складення протоколу до постановлення оскаржуваного рішення минуло понад 2 місяці.
А тому суд, з урахуванням строків розгляду справи, обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_2 та продовжив розгляд справи.
Разом з тим, ОСОБА_2 в апеляційній інстанції також було надано можливість скористатись правовою допомогою захисника. Однак, останній таким правом не скористався.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що у даному випадку право ОСОБА_2 на захист порушено не було.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта та необхідність їх відображення у судовому рішенні, апеляційний суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення від 18 липня 2006 року у справі № 63566/00 «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України», «Руїз Торія проти Іспанії», у яких Європейський суд вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням наведеного, місцевий суд прийшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 1732 КУпАП, з яким погоджується апеляційний суд.
При накладенні стягнення, місцевим судом правильно враховано вимоги ч. 2 ст. 36 КУпАП, відповідно до яких, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 вчинив два адміністративних правопорушення, а саме: передбачене ч. 1 ст. 1732 КУпАП та ч. 2 ст. 1732 КУпАП.
Санкція ч. 1 ст. 1732 КУпАП передбачає накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб
Санкція ч. 2 ст. 1732 КУпАП тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до п`ятдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від двох до десяти діб.
Отже, більш серйозним є правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 1732 КУпАП.
Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_2 в межах санкції ч. 2 ст. 1732 КУпАП у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень відповідає положенням ст.ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним скоєному і відповідає особі правопорушника.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд прийшов до висновку, що постанова місцевого суду є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування та закриття провадження, як того просить апелянт, відсутні.
Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, суд
п о с т а н о в и в:
Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_2 ч. 1 ст. 1732 та ч. 2 ст. 1732 КУпАП залишити без змін, а його апеляційну скаргу – без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Хмельницького
апеляційного суду Федорова Н.О.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua