Постанова від 04 листопада 2026 р. у справі №683/1289/26 — Хмельницький апеляційний суд

Суд: Хмельницький апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №683/1289/26

Суддя: Янчук Т. О.

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 683/1289/26

Провадження № 22-ц/820/2428/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Грох Л.М., Костенка А.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 12 серпня 2026 року (суддя Бондарчук Л.А.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі - ТОВ «ФК «Ейс», Товариство) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову Товариство вказало, що 26.08.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії № 563303402, за умовами якого кредитодавець надав відповідачу кредит на суму 2000 грн. на умовах строковості, зворотності і платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за його користування.

Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворено шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора «MNV56C2X», який було надіслано на вказану ним електронну адресу у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

В подальшому, ОСОБА_1 збільшено суму кредиту до 17000 грн. Кредитор належним чином виконав свої зобов`язання за договором, передавши позичальнику кредитні кошти, однак ОСОБА_1 своїх зобов`язань щодо повернення отриманих кредитних коштів та сплати процентів не виконав.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладений Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» передало (відступило) за плату ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» прийняло належні ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. В подальшому додатковими угодами строк дії Договору факторингу неодноразово продовжувався.

Згідно з даними, які містяться у витягу з реєстру прав вимоги №157 від 26.10.2021, ТОВ «Таліон плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 39856,60 грн.

30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладений Договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» передало (відступило) за плату ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс»» прийняло належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за Договором кредитної лінії № 563303402 від 26.08.2021 року до ОСОБА_1

11 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем ТОВ «ФК «Ейс»» укладений Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передало (відступило) за плату ТОВ «ФК «Ейс» права вимоги, а ТОВ «ФК «Ейс» прийняло належні ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за Договором кредитної лінії 563303402 від 26.08.2021 року до ОСОБА_1 на загальну суму 69239,40 грн., з яких: 17000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 52239,40 грн. - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.

Відповідач свої обов`язки за кредитним договором не здійснював, жодних платежів ні на користь попередніх кредиторів та нового кредитора не поступало, у зв`язку з чим виникла заборгованість за Договором № 563303402 від 26.08.2021 у розмірі 69239,40 грн., яка складається з 17000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 52239,40 грн. заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом, яку позивач просив суд стягнути з відповідача та вирішити питання щодо судових витрат.

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 12 серпня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №563303402 від 26 серпня 2021 року в розмірі 69239,40 грн., а також 2662,40 грн. судового збору та 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Суд керувався тим, що ОСОБА_1 не виконав зобов`язання за кредитним договором, а тому з нього на користь ТОВ «ФК «Ейс» як нового кредитора слід стягнути вказану заборгованість. У зв`язку з розглядом справи ТОВ «ФК «Ейс» понесло обґрунтовані витрати зі сплати судового збору та на правову допомогу, а тому ці витрати слід покласти на відповідача.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. та сплачений судовий збір.

На обґрунтування скарги відповідач зазначив, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги ТОВ «ФК «Ейс» про стягнення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі, не забезпечивши всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи зокрема істотних умов Договору №563303402 від 26.08.2021 року внаслідок чого суд дійшов безпідставного висновку про наявність у відповідача обов`язку сплатити проценти у заявленому товариством розмірі. Вказує, що за умовами кредитного договору №563303402 від 26.08.2021 кредит надавався строком на 30 днів, а погоджена загальна вартість кредиту становила 18 069,60 грн, тоді як позивач заявив до стягнення 69 239,40 грн., у тому числі 52 239,40 грн. процентів, значна частина яких нарахована після закінчення строку кредитування. Доказів звернення скаржника з метою продовження строку кредитування, укладання додаткових угод, оновлення графіку розрахунків матеріали справи не містять, а сплата 75 грн після закінчення строку кредитування не підтверджує продовження договору. Після закінчення строку кредитування кредитор мав право нараховувати винятково відсотки за понадстрокове користування кредитом в порядку ст.625 ЦК України, однак вимог про стягнення відсотків за понадстрокове користування кредитними коштами за ст. 625 ЦК України заявлено не було.

Крім того, апелянт стверджує про безпідставність нарахування ТОВ «Таліон Плюс» процентів у розмірі 29 307,80 грн, оскільки умовами договору факторингу №28/1118-01 не передбачено самостійного права фактора на нарахування нових процентів.

Також зазначає, що позивач не довів належного переходу до нього права вимоги, оскільки матеріали справи не містять належних доказів оплати за договором факторингу, а акт звірки взаєморозрахунків сам по собі не підтверджує здійснення такої оплати.

Звертає увагу й на те, що договір факторингу №30/1023-01 припинив свою дію 31.12.2024, тоді як наступний договір факторингу №11/07/25-Е укладено лише 11.07.2025, у зв`язку з чим, на думку апелянта, не доведено безперервності переходу права вимоги.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Ейс» вказало, що договір між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено у передбаченому законом порядку, відповідач отримав кредитні кошти, погодився на умови кредитного договору, однак всупереч досягнутим домовленостям кредит не повернув, тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 12 серпня 2026 року - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

В силу ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 247 ЦПК України у такому випадку судове засідання не проводиться, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено, що 26 серпня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір №563303402. ( т.1 а.с. 13 зворот-16).

Згідно п. 1.1 договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 22 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, визначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Згідно з пунктом 1.3. кредитного договору кредитодавець надає перший транш за договором у розмірі 2000 грн одразу після укладення договору, який має бути повернено до 25 вересня 2021 року.

Відповідно до п. 1.4. кредитного договору, позичальник в будь-який час протягом Дисконтного періоду дії договору може збільшити суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. Повернення кредиту в повному обсязі позбавляє права позичальника отримати нові транші, а договір вважається припиненим шляхом його повного виконання.

Згідно п. 1.7 Договору, кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору, загальний строк надання кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.

Відповідно до п. 1.8 кредитного договору сторони погодили, що встановлений у пункті 1.7 договору строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.

Пунктами 1.9, 1.9.1, 1.9.2, 1.9.3 договору встановлено, що за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку:

1.9.1. виключно на період строку визначеного в п. 1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 102,20 процентів річних, що становить 0,28 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним;

1.9.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 414,10% річних, що становить 1,13% в день від суми кредиту за кожний день користування ним;

1.9.3. у випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою у розмірі 727,70% річних, що становить 1,98% в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом Дисконтного періоду.

Відповідно до п. 1.12 кредитного договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною, у розумінні статті 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах:

1.12.1. зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду;

1.12.2. з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70% річних, що становить 2,98% в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Відповідно до п. 1.13. договору проценти, в розмірі визначеному пунктами 1.9 та 1.12.2. договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня надання кредиту та до дня фактичного повернення суми Кредиту позичальником.

Пунктом п. 4.2. договору передбачено, що строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту визначеного в п.1.7 договору строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту передбачених п. 1.8. та п. 1.12. договору. У будь-якому разі зобов`язання що виникли під час дій договору діють до повного їх виконання.

Згідно до п. 4.3. договору сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні частини 2 статті 625 ЦК України.

Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора MNV56С2Х, отриманого від кредитодавця ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» на вказаний ОСОБА_1 у заявці на отримання грошових коштів в кредит від 26.08.2021 року номер мобільного телефону НОМЕР_1 (т.1а.с.24).

У п. 3.2 Правил кредитного договору визначено, що позичальник у Заявці зобов`язаний вказати повні, точні та достовірні особисті дані, які необхідні Товариству для прийняття рішення про надання чи ненадання кредиту. Позичальник також зобов`язаний оновлювати ці дані в Особистому кабінеті не пізніше 3-х календарних днів з дня виникнення змін у таких даних.

Згідно довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», з якої вбачається, що 26 серпня 2023 року о 17 год. 48 хв. на мобільний номер телефону НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , ТOB «Манівео Швидка Фінансова Допомога» відправило одноразовий ідентифікатор NV56С2Х для підписання кредитного договору № 563303402; о 17 год. 50 хв. відповідач ввів вказаний ідентифікатор та о 17 год. 50 хв. відбулось перерахування грошових коштів на банківську картку відповідачки в сумі 2000 грн. (т. 1 а.с. 32).

Видача кредитних коштів ОСОБА_1 за договором № 563303402 від 26 серпня 2021 року підтверджується платіжним дорученням № 02dd883b-3ee6-499d-a340d4e0430 на суму 2000 грн. на платіжну картку № НОМЕР_2 .

За платіжним дорученням с9d71556-1685-42a3-a75a-aeb8ea0fca3 від 04.09.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало кредитні кошти на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 в розмірі 5000 грн.

05 вересня 2021 на підставі платіжного доручення ac1c7c19-3737-432b-882f-08bf958e3cd1 ОСОБА_1 було перераховано кошти в сумі 10 000 грн. (т.1 а.с. 35-36).

Відповідно до довідок на виконання умов вказаного кредитного договору кредитодавцем було ініційовано платіжні операції по перерахуванню коштів, які надійши на рахунок відповідача 26 серпня 2021 року у сумі 2000 грн., 04 вересня 2021 року в сумі 5000,00 грн.; 05 вересня 2021 року в сумі 10000 грн. (т.1 а.с. 98-99).

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №563303402 від 26 серпня 2021 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Ейс» за кредитним договором станом на 26.12.2025 року складає 69239,40 грн. (т.1 а.с. 84).

З листа АТ КБ «ПриватБанк» від 15 червня 2026 року вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 у банку емітовано карту № НОМЕР_3 . Номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій за вказаною платіжною карткою за період 26-08-2021-31-08-2021 04-09-2021-10-09-2021 номер телефону НОМЕР_4 був/є фінансовим.

По рахунку № НОМЕР_3 було зарахування коштів на суму 2000 грн. 26.08.2021 року, на суму 5000 грн. 04.09.2021 року, на суму 10000 грн. 05.09.2021 року.

28 листопада 2018 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ «Таліон плюс» укладений договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" передало (відступило) за плату ТОВ «Таліон плюс» права вимоги, а ТОВ «Таліон плюс» прийняло належні ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

28 листопада 2018 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" і ТОВ «Таліон плюс» укладена додаткова угода № 19, якою продовжено строк дії договору факторингу № 28/1118-01 до 31.12.2020 року при цьому інші умови договору факторингу залишилися без змін.

31 грудня 2020 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" і ТОВ «Таліон плюс» укладена додаткова угода № 26, якою продовжено строк дії договору факторингу № 22/1118-01 до 31.12.2021 р. в цій додатковій угоді договір факторингу № 22/1118-01 від 28.11.2018 року викладений у новій редакції, але його номер і дата укладення залишилися без змін: № 22/1118-01 від 28.11.2018 року.

31 грудня 2021 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" і ТОВ «Таліон плюс» укладена додаткова угода № 27, яка продовжила строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року до 31.12.2022 року при цьому інші умови договору залишилися в редакції від 31.12.2020 року.

31 грудня 2022 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ «Таліон плюс» укладена додаткова угода № 31, яка продовжила строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року до 31.12.2023 року при цьому інші умови договору залишилися в редакції від 31.12.2020 року.

31 грудня 2023 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ «Таліон плюс» укладена додаткова угода № 32, яка продовжила строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року до 31.12.2024 року, та договір факторингу доповнено п.11.10; викладено розділ 3 договору "фінансування та порядок розрахунків" у новій редакції.

Відповідно до додаткової угоди № 32 від 31.12.2023 року ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" передало, а ТОВ «Таліон плюс» прийняло право вимоги за договором кредитної лінії № 563303402 від 26 серпня 2021 року до відповідача ОСОБА_1 на суму 39856,60 грн., з яких: 17000 грн. - заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) та 22856,60 грн. - заборгованість за відсотками, а також право вимагати від ОСОБА_1 належного виконання всіх грошових зобов`язань за договором кредитної лінії № 563303402 від 26 серпня 2021 року, зокрема і право нараховувати та вимагати сплату процентів за цим кредитним договором.

Відповідно до реєстру прав вимоги № 157 від 26.10.2021 року ТОВ «Таліон плюс» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором 563303402 від 26 серпня 2021 року на суму 39856,60 грн., з яких: 17000 грн. - заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) та 22856,60 грн. - заборгованість за відсотками (а.с.58-59 т.1).

30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн фінанс" був укладений договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до якого ТОВ «Таліон плюс» передало (відступило) за плату ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн фінанс" права вимоги, а ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн фінанс" прийняло належні ТОВ «Таліон плюс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с.61-67 т.1).

ТОВ «Таліон плюс» здійснило розрахунок заборгованості відповідача за договором 563303402 від 26 серпня 2021 року на момент відступлення свого права вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн фінанс" та визначило розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 563303402 від 26 серпня 2021 року в сумі 69239,40 грн., з яких: 17000,00 грн. - заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) та 52239,40 грн. - заборгованість за відсотками (а.с.83 т.1).

11 липня 2025 позивач ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» (далі - Фактор) та ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» (далі - Клієнт) уклали договір факторингу №11/07/25-Е, відповідно до умов якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти за прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Права вимоги вважаються прийнятими Фактором для здійснення факторингу шляхом підписання ним акту прийому - передачі Реєстру боржників.

Відповідно до акту прийому - передачі Реєстру боржників за договором факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025 та витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» право грошової вимоги за кредитним договором 563303402 від 26 серпня 2021 року до ОСОБА_1 на суму 69239,40 грн., з яких: 17000,00 грн. - заборгованість по основному боргу та 52239,40 грн. - заборгованість за відсотками

Факт здійснення оплати фінансування за відступлення права вимоги згідно договору факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025 підтверджується платіжними інструкціями №317 від 12.08.2025, №356 від 19.09.2025, №355 від 18.09.2025, №358 від 19.09.2025, №357 від 19.09.2025, №360 від 24.09.2025.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами статті 12 Закону України "Про електронну комерцію"регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Як вбачається із матеріалів справи, 26.08.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено електронний договір кредитної лінії № 563303402 договір. Відповідач на веб-сайті подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе та підтвердив умови отримання кредиту, після чого кредитна установа надіслала позичальнику за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор «MNV56C2X», який заявник використав для підтвердження підписання кредитного договору, а також отримав кредитні кошти на вказаний ним банківський рахунок № НОМЕР_2 .

Таким чином вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, а також без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Відповідно до платіжних доручень TOB «Манівео швидка фінансова допомога» переказало на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 2000 грн. 5000 грн. та 10000 грн. за договором № 563303402 від 26.08.2021 року.

Наведене свідчить, що свої зобов`язання за кредитним договором кредитодавець ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало в повному обсязі, видавши кредит відповідачу у розмірі 17000 грн., проте відповідач ОСОБА_1 вказані кошти разом із процентами за користування ними не повернув, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість по кредитному договору № 563303402.

У постанові Верховного Суду від 7.10.2020 по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позивачем укладання договору кредитної лінії № 563303402 від 26.08.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним (постанові Верховного Суду від 7.02.2018 у справі № 2-2035/11, постанова Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15).

У справі встановлено, що 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі, за спірним договором кредитної лінії № 563302402 від 26.08.2021 року, додатковими угодами строк договору неодноразово продовжувався.

30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн фінанс" був укладений договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до якого ТОВ «Таліон плюс» передало (відступило) за плату ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн фінанс" права вимоги, а ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн фінанс" прийняло належні ТОВ «Таліон плюс» права вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі, за спірним договором кредитної лінії № 563302402 від 26.08.2021 року.

11 липня 2025 позивач ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» (далі - Фактор) та ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» (далі - Клієнт) уклали договір факторингу №11/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «ФК «Ейс» свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі, за спірним договором кредитної лінії № 563302402 від 26.08.2021 року.

Доказів того, що договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», договір факторингу 30/1023-01від 30.10.2023 року, укладений між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», договір факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 року, укладений між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» визнано недійсним суду не надано, а тому колегія суддів вважає, що позивачем доведено ту обставину, що ТОВ «ФК «Ейс» набуло статус нового кредитора за договором кредитної лінії № 563302402 від 26.08.2021 року.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що укладення договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до виникнення кредитних правовідносин з відповідачем не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки станом на момент укладення кредитного договору договір факторингу був чинним. При цьому, право вимоги до відповідача по кредитному договору № 563302402 від 26.08.2021 року були передані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору та реєстрів, які оформлені належним чином.

Відповідно до п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, право вимоги означає всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Розділом 4 вказаного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги, згідно п. 4.1. право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку.

Відтак, умови зазначеного договору факторингу передбачали можливість передачі права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Такі умови договору не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсним не визнавався, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірним, тобто таким, що породжують певні цивільні права та обов`язки.

Крім того, додатковими угодами, строк дії договорів факторингу було продовжено, водночас умовами договору передбачалося, що перехід права вимоги здійснюється в момент підписання реєстру права вимоги. Реєстри про передачу права вимоги, наявні у матеріалах справи, є належними доказами щодо передачі відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Враховуючи наведене, право вимоги за кредитним договором № 563302402 від 26.08.2021 року після виникнення відповідного зобов`язання та його індивідуалізації у відповідних реєстрах прав вимог послідовно перейшло від первісного кредитора TOB «Манівео» до ТОВ «Таліон Плюс» відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги № 157 від 26.10.2021 року; від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відповідно до реєстру прав вимоги № 1 від 30.10.2023 року, від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК`Ейс» на підставі Реєстру боржників № б/н від 14 липня 2025 року та акта прийому-передачі цього Реєстру боржників від 14 липня 2025 року.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про доведення позивачем переходу до нього права вимоги за кредитним договором №563302402 від 26.08.2021 року, зважаючи на те, що за умовами договір факторингу право вимоги переходить з моменту підписання реєстру боржників та акту прийому-передачі реєстру боржників, а відтак доводи відповідача в цій частині є неспроможними.

Щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, суд зазначає наступне.

При укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, у якій припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зазначеній постанові Верховний Суд, розглядаючи питання стягнення штрафних санкцій за договором споживчого кредитування, сформував низку правових висновків. Зокрема, Велика Палата розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання».

Надаючи правову оцінку вказаним поняттям у частині нарахування штрафних санкцій за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього.

Відрізняються терміни в тому випадку, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання. Указаний висновок міститься у пункті 35 Постанови.

Окрім того, у пункті 54 постанови Верховний Суд вказує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України. Тобто, згідно з логікою Верховного Суду, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку частини 2 статті 1050 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від вказаного правового висновку.

Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що 26.08.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №563303402. За умовами договору дисконтний період тривав 30 днів (з 26.08.2021 року по 25.09.2021 року).

При цьому, враховуючи погоджені сторонами кредитного договору умови кредитування, колегія суддів зазначає, що строк кредиту складає 30 днів, який міг бути продовжений позичальником за умови оплати нарахованих процентів та активування функції продовження строку дисконтного періоду.

Згідно із наданим розрахунком заборгованості по кредиту відповідач 28 вересня 2021 року здійснив сплату процентів у сумі 75 грн. (т.1 а.с. 81).

Отже, відповідачем вчинялися дії з метою продовження дисконтного періоду та відповідно пролонгації договору.

Умовами кредитного договору передбачено, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Дисконтного періоду (25.09.2021 року) є відкладальною обставиною, в розумінні статті 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії Кредитної лінії (продовження загального строку дії договору на наступних умовах: 1.12.1 зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при ненадходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду; 1.12.2. з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.

Відповідачем не спростовано факт користування кредитними коштами після закінчення дисконтного періоду, тому за умовами договору строк дії кредитної лінії був продовжений.

Відповідно до розрахунку заборгованості проценти за користування кредитом нараховані відповідно до умов договору за період з 26.08.2021 року по 23.12. 2021 року, тобто в межах 90 днів після закінчення дисконтного періоду. А відтак не є процентами стягнутими в порядку частини 2 статті 625 ЦК України, а відтак доводи апеляційної скарги в цій частині є непросможними.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 569/15311/21 (провадження № 61-11750св22) наголосив на тому, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

До подібних висновків дійшов Верховний Суду у постанові від 22 червня 2022 року у справі № 296/7213/15, провадження № 61-10125 св 21.

У справі, яка переглядається відповідач заперечуючи проти розміру заборгованості по процентам, проте не спростовував його належними доказами, як того вимагають положення цивільно-процесуального законодавства щодо доказування.

Натомість, товариством надано детальний розрахунок заборгованості із зазначенням сум та дат отримання кредиту, погашення кредиту відповідачем, який підтверджений, залишком суми заборгованості, а також нарахованих процентів відповідно до закону та умов договорів між сторонами.

Тому підстави для відмови у стягненні процентів за користування кредитними коштами відсутні.

Отже, нарахування відсотків повністю обґрунтовано та не суперечить умовам договору, з якими відповідач ознайомлений та підписанням електронним одноразовим ідентифікатором підтвердив та погодився з умовами кредитного договору.

Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні суду.

Суд першої інстанції з`ясував усі обставини справи, а його висновки відповідають цим обставинам. Також суд правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права є безпідставними.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 12 серпня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09 листопада 2026 року.

Судді: Т.О. Янчук

Л.М. Грох

А.М. Костенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua