Постанова від 04 листопада 2026 р. у справі №677/1454/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 677/1454/25

Провадження № 22-ц/820/1617/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Костенка А.М.,

секретар судового засідання Дубова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 22 квітня 2026 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2025 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі – АТ «Сенс Банк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

АТ «Сенс Банк» зазначило, що 14 грудня 2017 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» (далі – АТ «Альфа-Банк), яке у подальшому змінило свою назву на АТ «Сенс Банк», і ОСОБА_1 в рамках договору про банківське обслуговування фізичних осіб укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. За умовами цього договору банк встановив ОСОБА_1 кредитну лінію у розмірі 200 000 грн під 26% річних, а та зобов`язалася повернути кредит і сплатити проценти щомісячними платежами (обов`язковий мінімальний платіж – 7% від суми заборгованості, але не менше 50 грн). ОСОБА_1 не виконала зобов`язання за договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 252 777 грн 04 коп., яка складається з 165 147 грн 22 коп. простроченого тіла кредиту та 87 629 грн 82 коп. відсотків за користування кредитом.

За таких обставин АТ «Сенс Банк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 252 777 грн 04 коп. заборгованості за кредитним договором, 3 033 грн 32 коп. витрат на сплату судового збору та 20 443 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 22 квітня 2026 року в позові відмовлено.

Суд керувався тим, що 14 грудня 2017 року між сторонами було укладено договір про банківське обслуговування, в рамках якого банк відкрив ОСОБА_1 кредитну лінію з лімітом кредитування 200 000 грн під 26% річних, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит і сплатити проценти. Водночас умовами договору не встановлено право банку на плату за овердрафтом, комісії та штрафів. Оскільки банк неправомірно списав з кредитного рахунку позивачки 215 628 грн 45 коп. овердрафту, 102 547 грн 66 коп. комісії, 600 грн штрафу, ці кошти підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за кредитом та відсотками. Сума безпідставно списаних коштів перевищує заявлену до стягнення суму боргу, внаслідок чого в позові банку слід відмовити.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі АТ «Сенс Банк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 звернулася до позивача з анкетою-заявою про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Альфа-Банк», тобто відповідачка приєдналася до запропонованих банком умов кредитування, які встановлені у стандартній формі. Сторони визначили, що вказана анкета-заява та Публічна пропозиція ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб з відповідними додатками становлять укладений між ними договір про надання банківських послуг. Крім того, ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту, в якому визначені всі умови кредитування, у тому числі щодо відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. При цьому ОСОБА_1 підтвердила свій акцепт публічної пропозиції та отримала примірник договору з усіма додатками, тобто погодила запропоновані банком умови кредитування. На виконання зобов`язання за договором банк відкрив ОСОБА_1 відновлювальну кредитну лінію, а та зобов`язалася повернути кредит і сплатити відсотки. Відповідачка не виконала зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 252 777 грн 04 коп., із яких 165 147 грн 22 коп. – прострочене тіло кредиту, 87 629 грн 82 коп. – відсотки за користування кредитом. Суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

2 липня 2026 року ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу АТ «Сенс Банк» з порушенням установленого судом строку (1 липня 2026 року). При цьому відповідачка не обґрунтувала поважність причини пропуску цього строку та не заявила клопотання про його поновлення.

Відтак апеляційний суд в силу статей 126, 127 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) залишив поданий ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу без розгляду.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Статтею 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

14 грудня 2017 року АТ «Альфа-Банк», яке у подальшому змінило свою назву на АТ «Сенс Банк», і ОСОБА_1 уклали в електронній формі договір про надання банківських послуг шляхом підписання сторонами анкети-заяви про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Альфа-Банк». Тоді ж відповідачка підписала оферту на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, а банк – акцепт пропозиції на укладення цієї угоди.

За умовами вказаного договору банк надав ОСОБА_1 споживчий кредит у виді кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії у межах ліміту 200 000 грн під 26% річних.

При цьому АТ «Альфа-Банк» відкрило ОСОБА_1 поточний рахунок і випустило платіжну карту MasterCard Debit World строком на 3 роки.

ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит і сплатити проценти щомісячними платежами (обов`язковий платіж – 7% від суми загальної заборгованості від суми за кредитною лінією, але не менше 50 грн).

Станом на 26 травня 2025 року банк нарахував ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 252 777 грн 04 коп., яка складається з 165 147 грн 22 коп. простроченого тіла кредиту та 87 629 грн 82 коп. відсотків за користування кредитом.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень частини першої статті 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, норми якої в силу частини другої статті 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як передбачено частиною першою статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Такий договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами.

Сторони вправі укласти кредитний договір в електронній формі шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Цей договір скріплюється електронним підписом сторін і прирівнюється до письмового договору.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Зібрані докази вказують на те, що 14 грудня 2017 року сторони уклали в електронній формі кредитний договір, згідно з яким банк надав відповідачці кредит у виді відновлювальної кредитної лінії з лімітом 200 000 грн під 26% річних на строк дії платіжної картки (3 роки).

Анкета-заява про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Альфа-Банк» (т. 1 а.с. 45) підписана співробітником банку та відповідачкою, що свідчить про укладення сторонами договору у письмовій формі. Ця анкета-заява не містить умов щодо розміру кредитного ліміту, а також розміру, підстав та порядку нарахування процентів, комісії, неустойки.

Оферта на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії (т. 1 а.с. 45/на звороті/), яка підписана ОСОБА_1 , містить умови щодо розміру кредитної лінії та процентної ставки, а також щодо розміру мінімального платежу.

Надана позивачем Публічна пропозиція ПАТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб із відповідними додатками (т. 1 а.с. 85-113) визначають, у тому числі: порядок отримання та повернення позичальником кредиту, права та обов`язки позичальника та банку, право банку на проценти овердрафту та комісії, відповідальність сторін тощо.

Натомість, указані документи не підписані ОСОБА_1 , а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови кредитування розуміла відповідачка, ознайомилася та погодися з ними, підписуючи анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції.

Паспорт споживчого кредиту (т. 1 а.с. 47) підписаний співробітником банку та відповідачкою. Водночас указаний паспорт не є частиною кредитного договору, а виступає способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20).

Отже за відсутності достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці умови та правила надання банківських послуг, відсутності в анкеті-заяві та оферті домовленості сторін про право банку на проценти овердрафту, комісії та неустойку, надані банком документи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору.

У зв`язку з цим до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила частини першої статті 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 3 липня 2019 року (справа № 342/180/17), яка згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.

Твердження АТ «Сенс Банк» про неправомірність застосування судом першої інстанції указаного правового висновку касаційного суду є безпідставними.

Таким чином, АТ «Сенс Банк» не довело укладення з ОСОБА_1 договору про надання банківських послуг на умовах, які зазначені у позові.

Натомість, із виписок по рахунку (т. 1 а.с. 23-41, 131-149, 178-205) та розрахунку заборгованості за кредитом (т. 1 а.с. 48) вбачається, що банк утримав з кредитного рахунку ОСОБА_1 215 628 грн 45 коп. процентів овердрафту, 102 547 грн 66 коп. комісії, 600 грн штрафу, сплата яких не встановлена за умовами договору про надання банківських послуг.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ці кошти підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за кредитом та процентами, а оскільки сума безпідставно списаних коштів перевищує заявлену до стягнення суму боргу, позов банку не підлягає задоволенню. При цьому суд правильно керувався тим, що право позивача на проценти овердрафту, комісію та неустойку не доведено.

Суд першої інстанції належним чином з`ясував усі обставини справи, а його висновки відповідають цим обставинам. Також суд правильно визначив правові норми, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними.

3.Висновки суду апеляційної інстанції

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

ухвалив:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» залишити без задоволення, а рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 22 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 9 листопада 2026 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

Л.М. Грох

А.М. Костенко

Головуючий у першій інстанції – Васільєва С.В.

Доповідач – Ярмолюк О.І. Категорія 27