Суд: Тернопільський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 05 листопада 2026 р.
Справа: №594/1021/26
Суддя: Хома М. В.
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 594/1021/26Головуючий у 1-й інстанції Губіш О.А.
Провадження № 22-ц/817/1204/26Доповідач - Хома М.В.
Категорія -
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 листопада 2026 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючої - Хома М.В.
суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 03 серпня 2026 року, ухвалене суддею Губіш О.А. у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ВСТАНОВИВ:
У червні 2026 року ТОВ «Споживчий центр» звернулося в суду з вказаним позовом, який обгрунтовано тим, що 03 серпня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №03.08.2025-100000030, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 25 000 грн строком на 184 календарні дні, з фіксованою процентною ставкою 0,85 % за кожний день користування кредитом.
Відповідач належним чином не виконав зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів, у зв`язку з чим станом на 25 червня 2026 року утворилася заборгованість у розмірі 59 625,47 грн, з яких 23 038,61 грн — заборгованість за тілом кредиту, 24 086,86 грн — заборгованість за процентами та 12 500 грн — проценти, нараховані відповідно до статті 625 ЦК України.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість, а також понесені судові витрати.
Рішенням Борщівського районного суду від 03 серпня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №03.08.2025-100000030 від 03 серпня 2025 року в розмірі 42 125,47 грн, з яких 18 038,61 грн — заборгованість за тілом кредиту та 24 086,86 грн — заборгованість за процентами. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 880,98 грн судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення в частині стягнення 18038,61 грн заборгованості за тілом кредиту, 24 086,86 грн процентів та судових витрат, здійснити повний перерахунок заборгованості з урахуванням фактично сплачених ним 19 907,36 грн, визначити правильний залишок основного боргу та процентів, а також відповідно перерозподілити судові витрати.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції, встановивши нікчемність умови кредитного договору про сплату комісії за надання кредиту в розмірі 5 000 грн та зарахувавши зазначену суму на погашення тіла кредиту, не здійснив належного перерахунку всіх платежів і подальших процентних нарахувань.
Вказує, що судом не враховано черговості погашення вимог кредитодавця, передбаченої статтею 19 Закону України «Про споживче кредитування» та не перевірено, на яку саме суму основного боргу нараховувалися проценти після здійснення кожного платежу.
Крім того, зазначає, що передбачена договором реальна річна процентна ставка становить 2 861,1 %, у зв`язку з чим вважає за необхідне перевірити правильність нарахування договірних процентів та відповідність розрахунку вимогам законодавства про споживче кредитування.
Висновок суду першої інстанції про нікчемність комісії за надання кредиту в розмірі 5 000 грн та рішення в частині відмови у стягненні 12 500 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, не оскаржуються.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Споживчий центр» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін, посилаючись на те, що кредитний договір укладено з дотриманням вимог законодавства, кредитні кошти фактично надано відповідачу, а розрахунок заборгованості здійснено відповідно до погоджених сторонами умов.
Позивач зазначає, що здійснені відповідачем платежі враховано під час визначення заборгованості, а договірні проценти нараховано за фіксованою ставкою 0,85 % на день на фактичний залишок кредиту. При цьому, товариство вважає, що підстави для додаткового перерахунку заборгованості відсутні.
Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Обставини справи.
03 серпня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 03.08.2025-100000030.
Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит у розмірі 25 000 грн строком на 184 календарні дні, з датою остаточного повернення 02 лютого 2026 року.
Сторони погодили фіксовану процентну ставку в розмірі 0,85 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом строку кредитування.
Крім того, договором передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 20 % від його суми, що становить 5 000 грн.
Згідно з умовами договору проценти за користування кредитом розраховуються шляхом множення фактичного залишку основної суми кредиту на кількість днів користування ним та відповідну процентну ставку.
Відповідно до пункту 11 Заявки до кредитного договору № 03.08.2025-100000030 від 03 серпня 2025 року, яка є його невід`ємною частиною, проценти за користування кредитом розраховуються шляхом множення суми кредиту (залишку від суми кредиту) на кількість днів користування кредитом (залишком кредиту) та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.
Згідно з пунктом 6 зазначеної Заявки сторони погодили фіксовану незмінну процентну ставку в розмірі 0,85 % за один день користування кредитом.
При цьому пунктом 4.4 кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються та обліковуються кредитодавцем щоденно.
Отже, умовами укладеного сторонами договору прямо передбачено нарахування процентів на фактичний залишок основної суми кредиту, у зв`язку з чим погашення позичальником частини основного боргу зумовлює відповідне зменшення бази для подальшого нарахування процентів.
Згідно з пунктом 9.2 договору в разі недостатності здійсненого платежу для виконання зобов`язання у повному обсязі черговість погашення вимог встановлюється законом.
Факт укладення кредитного договору підтверджується наявними у матеріалах справи офертою, заявкою позичальника, підтвердженням акцепту пропозиції та іншими документами, які містять відомості про укладення договору в електронній формі.
На підтвердження фактичного надання кредитних коштів позивачем надано документ ТОВ «Універсальні платіжні рішення», відповідно до якого 03 серпня 2025 року о 00 год 33 хв 55 с здійснено успішний переказ 25 000 грн на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 за кредитним договором № 03.08.2025-100000030, номер транзакції в системі iPay.ua — 821609805.
Крім того, матеріали справи містять відомості щодо ідентифікації відповідача з використанням системи BankID НБУ.
Відповідач факту отримання зазначеної суми кредиту не заперечує.
Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, відповідачем здійснено платежі на загальну суму 19 907,36 грн, а саме: 02 вересня 2025 року — 9 953,68 грн, 01 жовтня 2025 року — 1 944,86 грн та 02 жовтня 2025 року — 8 008,82 грн.
При цьому кредитодавець частину сплачених відповідачем коштів у розмірі 5 000 грн зарахував на погашення комісії за надання кредиту, а решту — на погашення процентів та основної суми кредиту.
За розрахунком позивача станом на 25 червня 2026 року заборгованість відповідача становила 59 625,47 грн, з яких 23 038,61 грн — тіло кредиту, 24 086,86 грн — договірні проценти та 12 500 грн — проценти, нараховані за статтею 625 ЦК України.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Разом із тим положення кредитного договору повинні відповідати імперативним нормам законодавства, що регулює правовідносини у сфері споживчого кредитування.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про споживче кредитування».
Частиною першою статті 19 зазначеного Закону визначено, що в разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора в такій черговості: у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.
При цьому відповідно до частини п`ятої статті 12 зазначеного Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності факту укладення між сторонами кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та неналежного виконання ним договірних зобов`язань щодо повернення кредиту і сплати процентів. Водночас суд установив нікчемність умови договору про сплату комісії за надання кредиту в розмірі 5 000 грн та зарахував сплачені на її погашення кошти в рахунок основного боргу, у зв`язку з чим визначив залишок заборгованості за тілом кредиту в розмірі 18 038,61 грн, а за процентами — 24 086,86 грн. При цьому суд відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення 12500 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, пославшись на положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким передбачено звільнення позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії воєнного стану.
Однак із визначеним судом першої інстанції розміром заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, повною мірою погодитися неможливо, оскільки правильно встановивши нікчемність умови кредитного договору про сплату комісії в розмірі 5 000 грн та зарахувавши зазначену суму на погашення основного боргу, суд не здійснив належного перерахунку заборгованості з урахуванням дат фактичного внесення відповідачем платежів, передбаченої статтею 19 Закону України «Про споживче кредитування» черговості їх погашення та зміни залишку основної суми кредиту, на яку підлягають нарахуванню проценти.
Зокрема, суд першої інстанції обмежився зменшенням кінцевого залишку тіла кредиту на суму нікчемної комісії, залишивши без змін визначений позивачем розмір заборгованості за процентами, не врахувавши, що зарахування сплачених відповідачем коштів на погашення основного боргу з відповідних дат впливає на базу подальшого нарахування процентів, а відтак і на загальний розмір заборгованості.
За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо необхідності здійснення повного перерахунку заборгованості з урахуванням фактично сплачених відповідачем коштів та встановленої статтею 19 Закону України «Про споживче кредитування» черговості погашення вимог кредитодавця.
При цьому колегія суддів враховує, що висновок суду першої інстанції про нікчемність умови кредитного договору щодо сплати комісії за надання кредиту в розмірі 5 000 грн є вірним і сторонами не оскаржується.
Установлена судом нікчемність комісії має враховуватися при визначенні розміру заборгованості, оскільки кошти, які кредитодавець безпідставно зарахував на її погашення, підлягають врахуванню в рахунок виконання дійсних зобов`язань позичальника за кредитним договором відповідно до встановленої законом черговості.
Оскільки умовами кредитного договору передбачено нарахування процентів на фактичний залишок основної суми кредиту, зарахування сплачених відповідачем коштів на погашення основного боргу зумовлює відповідне зменшення бази для подальшого нарахування процентів.
З огляду на наведене колегія суддів здійснює перерахунок заборгованості з урахуванням фактичних дат платежів, їх розміру, черговості погашення та залишку основної суми кредиту після здійснення кожного платежу.
Так, із матеріалів справи встановлено, що 03 серпня 2025 року відповідач отримав кредит у розмірі 25 000 грн із погодженою процентною ставкою 0,85 % за кожний день користування кредитом.
02 вересня 2025 року відповідач здійснив платіж у розмірі 9 953,68 грн.
За період із 03 серпня до 02 вересня 2025 року включно, що становить 31 календарний день, на суму отриманого кредиту 25 000 грн за погодженою сторонами ставкою 0,85 % на день нараховано проценти в розмірі 6 587,50 грн (25 000 грн ? 0,85 % ? 31 день).
Таким чином, зі сплачених відповідачем 9 953,68 грн сума 6 587,50 грн підлягає зарахуванню на погашення нарахованих процентів, а решта платежу в розмірі 3 366,18 грн (9 953,68 грн – 6 587,50 грн), яку кредитодавець зарахував на погашення нікчемної комісії, — на погашення основної суми кредиту.
Отже, після здійснення платежу від 02 вересня 2025 року залишок заборгованості за тілом кредиту зменшився з 25 000 грн до 21 633,82 грн (25 000 грн – 3 366,18 грн).
Відтак починаючи з 03 вересня 2025 року проценти за користування кредитом підлягали нарахуванню не на початкову суму кредиту 25 000 грн, а на фактичний залишок основного боргу в розмірі 21 633,82 грн.
За період із 03 вересня до 01 жовтня 2025 року включно, що становить 29 календарних днів, на зазначений залишок основного боргу за ставкою 0,85 % на день нараховано проценти в розмірі 5 332,74 грн (21 633,82 грн ? 0,85 % ? 29 днів).
01 жовтня 2025 року відповідач здійснив наступний платіж у розмірі 1 944,86 грн.
Як убачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, зазначений платіж самим кредитодавцем зараховано на дострокове погашення основної суми кредиту.
При цьому відповідно до пункту 4.4 кредитного договору позичальник має право достроково повернути кредит, у тому числі частину основної суми, а достроково сплачена частина тіла кредиту зараховується в день її фактичної сплати.
Згідно з погодженим сторонами графіком платежів строк внесення чергового платежу настав 02 жовтня 2025 року, а тому станом на 01 жовтня 2025 року проценти за поточний розрахунковий період не були простроченими.
Отже, враховуючи умови договору та фактичне зарахування зазначеного платежу самим кредитодавцем, сплачені 01 жовтня 2025 року 1 944,86 грн підлягають урахуванню в погашення основної суми кредиту.
Відповідно після здійснення цього платежу залишок тіла кредиту зменшився з 21 633,82 грн до 19 688,96 грн (21 633,82 грн – 1 944,86 грн).
02 жовтня 2025 року відповідач здійснив платіж у розмірі 8 008,82 грн.
З урахуванням погашення частини основного боргу 01 жовтня 2025 року проценти за період із 03 вересня до 02 жовтня 2025 року включно підлягають визначенню виходячи з фактичних залишків тіла кредиту за відповідні періоди.
Так, за 29 календарних днів із 03 вересня до 01 жовтня 2025 року проценти нараховувалися на залишок основного боргу в розмірі 21 633,82 грн, а за 02 жовтня 2025 року — на зменшений залишок 19 688,96 грн.
Відповідно загальний розмір процентів за зазначений період становить 5 500,09 грн [(21 633,82 грн ? 0,85 % ? 29 днів) + (19 688,96 грн ? 0,85 % ? 1 день)].
Таким чином, зі сплачених відповідачем 02 жовтня 2025 року 8 008,82 грн сума 5 500,09 грн підлягає зарахуванню на погашення нарахованих процентів, а решта платежу в розмірі 2 508,73 грн (8 008,82 грн – 5 500,09 грн) — на погашення основної суми кредиту.
Після здійснення зазначеного платежу залишок заборгованості за тілом кредиту становить 17 180,23 грн (19 688,96 грн – 2 508,73 грн).
Отже, за період із 03 серпня до 02 жовтня 2025 року відповідач здійснив платежі на загальну суму 19 907,36 грн, із яких на погашення нарахованих процентів підлягає зарахуванню 12 087,59 грн (6 587,50 грн + 5 500,09 грн), а на погашення основної суми кредиту — 7 819,77 грн (3 366,18 грн + 1 944,86 грн + 2 508,73 грн).
Відтак залишок основного боргу після врахування всіх здійснених відповідачем платежів становить 17 180,23 грн (25 000 грн – 7 819,77 грн).
У подальшому, починаючи з 03 жовтня 2025 року, проценти за користування кредитом підлягали нарахуванню саме на фактичний залишок основного боргу в розмірі 17 180,23 грн.
Оскільки після 02 жовтня 2025 року відповідач інших платежів у рахунок погашення кредитної заборгованості не здійснював, зазначений залишок тіла кредиту до закінчення погодженого сторонами строку кредитування не змінювався.
За період із 03 жовтня 2025 року до 02 лютого 2026 року включно, що становить 123 календарні дні, проценти за користування кредитом за погодженою сторонами ставкою 0,85 % на день на фактичний залишок основного боргу в розмірі 17 180,23 грн становлять 17 961,93 грн (17 180,23 грн ? 0,85 % ? 123 дні).
Таким чином, за весь погоджений сторонами строк кредитування із 03 серпня 2025 року до 02 лютого 2026 року включно нараховано договірні проценти в загальному розмірі 30 049,52 грн, з яких 6 587,50 грн — за період із 03 серпня до 02 вересня 2025 року, 5 500,09 грн — за період із 03 вересня до 02 жовтня 2025 року та 17 961,93 грн — за період із 03 жовтня 2025 року до 02 лютого 2026 року.
Із зазначеної суми процентів відповідачем сплачено 12 087,59 грн, у зв`язку з чим залишок заборгованості за договірними процентами становить 17 961,93 грн (30 049,52 грн – 12 087,59 грн).
Отже, за результатами здійсненого колегією суддів перерахунку загальна заборгованість відповідача за кредитним договором № 03.08.2025-100000030 від 03 серпня 2025 року становить 35142,16 грн, з яких 17 180,23 грн — заборгованість за основною сумою кредиту та 17 961,93 грн — заборгованість за процентами.
Натомість суд першої інстанції, встановивши нікчемність умови договору про сплату комісії та зарахувавши раніше сплачені на її погашення 5 000 грн у рахунок основного боргу, залишив без змін нараховані позивачем проценти в розмірі 24 086,86 грн.
Такий висновок суду є помилковим, оскільки фактично призвів до стягнення процентів, обчислених на завищений залишок основного боргу, без урахування погашення його частини за рахунок коштів, безпідставно зарахованих кредитодавцем на погашення нікчемної комісії.
Отже, порушення, допущене судом першої інстанції, полягає не в неправильному вирішенні питання щодо нікчемності комісії, а в неповному врахуванні правових наслідків цього висновку при застосуванні положень статті 19 Закону України «Про споживче кредитування» та визначенні розміру заборгованості.
Зокрема, суд неправильно визначив залишок основного боргу, на який підлягали нарахуванню проценти після здійснення відповідачем часткових платежів, унаслідок чого безпідставно погодився із завищеним розміром процентів, наведеним у розрахунку кредитодавця.
За результатами перерахунку заборгованість за основною сумою кредиту підлягає зменшенню з 18 038,61 грн до 17 180,23 грн, тобто на 858,38 грн, а заборгованість за процентами — з 24 086,86 грн до 17 961,93 грн, тобто на 6 124,93 грн.
Загалом визначена судом першої інстанції сума заборгованості в розмірі 42 125,47 грн підлягає зменшенню на 6 983,31 грн — до 35 142,16 грн.
Доводи апеляційної скарги щодо завищеного розміру процентів є необґрунтованими, оскільки сторони кредитного договору погодили фіксовану процентну ставку в розмірі 0,85 % за кожний день користування кредитом, яка не перевищує встановленого законом максимального розміру. Відтак, підстав для визнання неправомірним застосування зазначеної процентної ставки немає.
Посилання відповідача на складні життєві обставини, пов`язані зі зникненням його батька — військовослужбовця Збройних Сил України — під час бойових дій, саме по собі не є підставою для звільнення позичальника від виконання зобов`язань щодо повернення отриманих кредитних коштів та сплати належно нарахованих процентів.
При цьому рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 12 500 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, сторонами не оскаржується.
Відповідно до положень статті 367 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, а тому рішення в зазначеній частині не є предметом апеляційного перегляду.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, а також порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильне застосування судом першої інстанції положень статті 19 Закону України «Про споживче кредитування» та неврахування впливу фактично здійснених відповідачем платежів на розмір подальших процентних нарахувань призвели до неправильного визначення суми кредитної заборгованості, яка підлягає стягненню.
За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 03 серпня 2026 року — зміні в частині розміру стягнутої заборгованості, зі зменшенням її загального розміру з 42 125,47 грн до 35 142,16 грн, з яких 17 180,23 грн — заборгованість за тілом кредиту та 17 961,93 грн — заборгованість за процентами.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до частин першої та тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
З урахуванням того, що за результатами апеляційного перегляду позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі 35142,16 грн із заявлених позивачем 59 625,47 грн, судовий збір за подання позовної заяви підлягає відшкодуванню позивачеві пропорційно розміру задоволених вимог.
Оскільки позивачем сплачено судовий збір за подання позову в розмірі 2 662,40 грн, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 569,17 грн судового збору (2 662,40 грн ? 35 142,16 грн / 59 625,47 грн).
При вирішенні питання щодо розподілу судового збору за подання апеляційної скарги колегія суддів враховує, що відповідач оскаржував рішення суду першої інстанції виключно в частині задоволених позовних вимог на суму 42 125,47 грн.
Рішення суду в частині відмови у стягненні 12 500 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, не оскаржується, а тому зазначена сума не враховується при визначенні пропорції задоволення апеляційної скарги.
За результатами апеляційного перегляду сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача, зменшена з 42 125,47 грн до 35 142,16 грн, тобто на 6 983,31 грн.
Таким чином, апеляційну скаргу задоволено на 16,58 % від оскаржуваної суми (6 983,31 грн ? 100 / 42 125,47 грн).
За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 3 993,60 грн.
Отже, з урахуванням пропорційності задоволення апеляційної скарги з ТОВ «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 підлягає відшкодуванню судовий збір у розмірі 662,04 грн (3 993,60 грн ? 6 983,31 грн / 42 125,47 грн).
Відповідно до частини десятої статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Оскільки на відповідача покладається обов`язок відшкодувати позивачу 1 569,17 грн судового збору за подання позовної заяви, а на позивача — відшкодувати відповідачу 662,04 грн судового збору за подання апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне здійснити зарахування зустрічних сум судових витрат, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» різницю в розмірі 907,13 грн (1 569,17 грн – 662,04 грн).
У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 03 серпня 2026 року - змінити в частині розміру стягнутої заборгованості за кредитним договором.
Зменшити розмір заборгованості, стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» за кредитним договором № 03.08.2025-100000030 від 03 серпня 2025 року, з 42 125,47 грн до 35 142 (тридцяти п`яти тисяч ста сорока двох) гривень 16 копійок, з яких 17 180,23 грн — заборгованість за основною сумою кредиту, 17 961,93 грн — заборгованість за процентами.
Здійснити новий розподіл судових витрат та стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833) 907 (дев`ятсот сім) гривень 13 копійок судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 6 листопада 2026 року.
Головуюча Хома М.В.
Судді Гірський Б.О.
Костів О.З.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua