Постанова від 05 листопада 2026 р. у справі №462/4207/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 462/4207/26 Головуючий у 1 інстанції: Пилип`юк Г.М.

Провадження № 33/811/1471/26 Доповідач: Романюк М. Ф.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., з участю потерпілого ОСОБА_1 , представника потерпілого – адвоката Михалевського Ю.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 – адвоката Дикунського Миколи Володимировича на постанову судді Залізничного районного суду міста Львова від 03 серпня 2026 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 122-4, 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

вищенаведеною постановою визнано ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та обрано їй адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 50 коп.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_2 06.05.2026 року о 02 год. 02 хв. на вул. Суботівська, 12 у м. Львові, керувала транспортним засобом «BMW» д.н.з НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Медичний огляд на визначення стану сп`яніння проводився у встановленому законодавством порядку в медичному закладі КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенцій та терапії узалежнень» та підтверджується висновком медичного закладу № 000516 від 06.05.2026 року, чим порушила вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім цього, ОСОБА_2 06.05.2026 року о 02 год. 02 хв. на вул. Суботівська, 12 у м. Львові, керуючи транспортним засобом «BMW» д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрала безпечної швидкості руху, щоб мати можливість постійно контролювати рух та безпечно керувати транспортним засобом, не дотрималась безпечної дистанції та здійснила зіткнення з транспортним засобом «BMW» д.н.з. НОМЕР_2 , який був припаркований на узбіччі, чим порушила вимоги п. 1.5, 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, в результаті чого відбулася дорожньо-транспортна пригода, при якій транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Також, ОСОБА_2 06.05.2026 року о 02 год. 02 хв. на вул. Суботівська, 12 у м. Львові, керуючи транспортним засобом «BMW» д.н.з. НОМЕР_1 , будучи причетною до дорожньо-транспортної пригоди, не залишилась на місці пригоди та не повідомила підрозділ поліції, чим порушила вимоги п. 2.10а Правил дорожнього руху та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 – адвокат Дикунський М.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, а провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративних правопорушень.

Окрім того, просить допитати гр. ОСОБА_3 .

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що оскаржувана постанова є необґрунтованою, та не відповідає фактичним обставинам справи, а також прийнята із значним порушенням процесуального та матеріального права.

Звертає увагу на те, що в судовому засіданні ОСОБА_4 пояснила, що 06.05.2026 року о 02 год. 02 хв. на вул. Суботівській, 12 у м. Львові не перебувала за кермом автомобіля «BMW» д.н.з НОМЕР_1 , відповідно не була причетною до ДТП, оскільки в цей час за кермом автомобіля перебував її знайомий ОСОБА_3 .

Вказує, що на відеозаписах зафіксовано, що ОСОБА_4 постійно стверджувала, що вона не перебувала за кермом автомобіля.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та її захисник - адвокат Дикунський М.В., у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду повідомлялися належним чином.

Водночас, захисником – адвокатом Дикунським М.В. подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю його прибуття в судове засідання через сімейні обставини. Однак у поданому клопотанні не конкретизовано, які саме обставини унеможливлюють його участь у судовому засіданні, та не наведено жодних відомостей на підтвердження поважності причин неявки, а тому суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи

Суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженого рішення, судом були створені всі можливі та необхідні умови для реалізації права учасників на доступ до правосуддя.

За наведеного, з огляду на положення ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважаю за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та її захисника - адвоката Дикунського М.В., оскільки їх неявка не є перешкодою для розгляду справи.

Заслухавши пояснення потерпілого ОСОБА_1 та його представника – адвоката Михалевського Ю.Р., які заперечили апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об`єктивного та всебічного розгляду справи.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 122-4, 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Незважаючи на позицію апелянта, про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративних правопорушень, передбачених за ст. ст. 122-4, 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП її вина підтверджується зібраними у справі і перевіреними доказами, зокрема: протоколами серії ЕПР1 № 658303 від 06.05.2026 року, ЕПР1 № 658309 від 06.05.2026 року, ЕПР1 658310 від 06.05.2026 року; висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 06.05.2026 року № 000516; рапортом від 06.05.2026 року, згідно якого 06.05.2026 року о 02 год. 00 хв. в складі екіпажу «ОМЕГА-252» отримали виклик про вибух за адресою: м. Львів, вул. Суботівська, 12. Прибувши на місце події, факт вибуху не підтвердився, натомість було помічено ДТП між двома автомобілями «BMW» д.н.з. НОМЕР_1 та «BMW» д.н.з. НОМЕР_2 . На місці помітили невідомого чоловіка, який повідомив, що його звати ОСОБА_3 , який заперечував свою причетність до події, але згодом повідомив наступне: що він спав вдома, до нього зателефонувала його знайома Кристина і повідомила, що потрапила у ДТП. Шляхом обслідування прилеглих вулиць було виявлено громадянку, яка не могла чітко пояснити, чому вона знаходиться тут. Згодом було встановлено її дані, а саме що це ОСОБА_2 . У неї було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння; поясненнями ОСОБА_3 від 06.05.2026 року, згідно яких він у день події перебував у своїй квартирі, спав. Близько 02 год. 00 хв. його розбудив телефонний дзвінок, телефонувала його знайома ОСОБА_5 , повідомила, що вона вилетіла на бордюр на кінцевій, де розвертається маршрутки по вул. Суботівській, і вона не знає, що їй робити. Коли він вийшов на вказане місце, то Кристини не побачив, за якийсь час приїхали працівники поліції; схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, в якій зафіксована дорожня обстановка і місце розташування транспортних засобів від 06.05.2026 року.

Аналізуючи відомості цих доказів у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративних правопорушень, передбачених за ст. ст. 122-4, 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зазначені відомості походять з різних джерел, логічно та послідовно доповнюють та не суперечать один одному, що свідчить про їх об`єктивність.

Протоколи про адміністративні правопорушення та додані до них матеріали по документуванню адміністративних правопорушень складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Дії працівників поліції, відносно ОСОБА_2 під час складення протоколів про адміністративні правопорушення за ст. ст. 122-4, 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд вважає такими, що ґрунтуються на вимогах закону, зокрема на приписах «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» та враховує також і те, що правопорушник їх не оскаржував. Працівниками поліції було забезпечено ОСОБА_2 всі її процесуальні права.

Наведені докази, в тому числі і відеозапис, є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для прийняття рішення про винуватість ОСОБА_2 , а тому апеляційні доводи про відсутність в діях останньої складу адміністративних правопорушень є необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги про те, що 06.05.2026 року о 02 год. 02 хв. автомобілем «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 , керував не ОСОБА_2 , а її знайомий ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки такі твердження не знайшли свого об`єктивного підтвердження під час розгляду справи.

Так, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання ОСОБА_2 на керування транспортним засобом ОСОБА_3 не заслуговують на увагу, оскільки такі відомості нею не зазначались при складанні протоколу, про це вона повідомила лише у судовому засіданні.

Крім того, зазначена версія не узгоджується зі змістом пояснень самого ОСОБА_3 від 06.05.2026 року, згідно з яких він у день події перебував у своїй квартирі, спав. Близько 02 год. 00 хв. його розбудив телефонний дзвінок, телефонувала його знайома ОСОБА_5 , повідомила, що вона вилетіла на бордюр на кінцевій, де розвертається маршрутки по вул. Суботівській, і вона не знає, що їй робити. Коли він вийшов на вказане місце, то ОСОБА_5 не побачив, за якийсь час приїхали працівники поліції

Отже, зі змісту наведених пояснень убачається, що ОСОБА_3 на момент дорожньо-транспортної пригоди перебував за місцем свого проживання та прибув на місце події лише після отримання телефонного дзвінка від ОСОБА_2 , яка повідомила йому про ДТП. Таким чином, ці пояснення не підтверджують доводів апелянта про те, що саме ОСОБА_3 керував транспортним засобом, а навпаки, узгоджуються з установленими судом обставинами події.

Щодо клопотання сторони захисту про допит ОСОБА_3 , то апеляційний суд вважає, що в матеріалах справи є достатні дані щодо обставин адміністративних правопорушень, які мали місце 06.05.2026, які між собою взаємоузгоджуються, є чіткими, несуперечливими, відтак сумнівів не викликають та не потребують виклику вказаної особи у судове засідання для дачі пояснень. Жодних суперечностей, які б викликали сумнів у достовірності відомостей зазначених у документах, складених працівниками поліції, немає.

Всі інші доводи апеляційної скарги судом апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки наявними в матеріалах справи доказами не підтверджуються, мають формальний характер та зводяться до власної оцінки фактичних обставин справи та зібраних у справі доказів, при цьому, апелянт оцінює ці докази вибірково, ігноруючи при цьому їх сукупність.

При цьому апеляційний суд керується висновком ЄСПЛ, зроблений ним у справі «Серекін та інші проти України» від 10.02.2010 року, де в п. 51 Суд вказав, що хоча пункт 1 статті Конвенції (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

На переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності за вчиненні нею адміністративні правопорушення та є способом його самозахисту.

Таким чином, ані в апеляційній скарзі, ані під час розгляду справи судом апеляційної інстанцій апелянт не навів переконливих доводів, які б свідчили про відсутність в діях ОСОБА_2 , як і події, так і складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 122-4, 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з`ясував обставини, що підлягали з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та ухвалив законну, обґрунтовану постанову.

Порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б могли вплинути на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення, апеляційним судом не встановлено.

Тому підстав для скасування постанови судді Залізничного районного суду м. Львова від 03 серпня 2026 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

Постанову судді Залізничного районного суду міста Львова від 03 серпня 2026 року, якою ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 – адвоката Дикунського Миколи Володимировича – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя М.Ф. Романюк