Додаткове рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №452/2496/24 — Львівський апеляційний суд

Суд: Львівський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №452/2496/24

Суддя: Копняк С. М.

Справа № 452/2496/24 Головуючий у 1 інстанції: Кушнір А.В.

Провадження № 22-з/811/211/26 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Львів

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С. М.,

суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

розглянувши без повідомлення учасників справи заяви ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , яка підписана представником ОСОБА_4 , про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 16 вересня 2025 року (повний текст рішення складено 26 вересня 2025 року) та додаткове рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 02 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист авторських прав, припинення дій, що порушують авторське право, виплату компенсації за порушення майнових авторських прав та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

у липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про захист авторських прав, припинення дій, що порушують авторське право, виплату компенсації за порушення майнових авторських прав та відшкодування моральної шкоди, в якому просила суд:

- визнати такими, що порушують особисті немайнові та майнові авторські права ОСОБА_1 дії ОСОБА_3 щодо використання твору « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та твору « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у дизайні товару «Сумка муральна»;

- заборонити ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії, які порушують авторське право ОСОБА_1 (використання творів образотворчого мистецтва « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та «Кіт медик» авторства ОСОБА_5 будь-якими способами);

- зобов`язати ОСОБА_3 опублікувати за власний рахунок в друкованому засобі масової інформації - газеті «Голос України» відомості про допущені нею порушення авторського права на твори « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та « ІНФОРМАЦІЯ_2 » авторства ОСОБА_1 , а також судове рішення щодо цих порушень;

- стягнути з ОСОБА_3 до Державного бюджету України штраф у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивачки;

- вилучити та знищити всі піратські примірники творів образотворчого мистецтва « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та «Кіт медик» авторства ОСОБА_1 , щодо яких встановлено, що вони були виготовлені або розповсюджені з порушенням авторського права, а також усіх кліше, матриць, форм та інших предметів, за допомогою яких відтворюються примірники відповідних творів, а також матеріалів і обладнання, що використовуються для їх відтворення;

- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію за порушення авторського права в розмірі 210 240 грн 00 коп.;

- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду за порушення авторського права в розмірі 50 000 грн 00 коп.

Рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 16 вересня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист авторських прав, припинення дій, що порушують авторське право, виплату компенсації за порушення майнових авторських прав та відшкодування моральної шкоди, відмовлено.

Додатковим рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 02 жовтня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн 00 коп. В задоволенні решти вимог заяви, відмовлено.

Судові рішення оскаржила ОСОБА_1 , подавши у жовтні 2025 року через систему «Електронний суд» апеляційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , в якій просила:

- рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 16 вересня 2025 року скасувати повністю, ухвалити нове рішення про задоволення позову;

- додаткове рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 02 жовтня 2025 року скасувати повністю, у задоволенні заяви ОСОБА_3 про стягнення витрат на надання професійної правничої допомоги адвокатом, відмовити повністю.

Постановою Львівського апеляційного суду від 04 серпня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задоволено частково.

Рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 16 вересня 2025 року скасовано, ухвалено нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист авторських прав, припинення дій, що порушують авторське право, виплату компенсації за порушення майнових авторських прав та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 60 560 грн 00 коп. компенсації, завданої порушенням авторського права.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 30 000 грн 00 коп. моральної шкоди, завданої порушенням авторського права.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додаткове рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 02 жовтня 2025 року скасовано.

У серпні 2026 року від ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, яка підписана представником ОСОБА_2 , в якій заявниця просить стягнути з ОСОБА_3 на її користь судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції.

Заява мотивована тим, що при ухваленні постанови судом апеляційної інстанції не вирішено питання про розподіл судових витрат, а саме витрат зі сплати судового збору, сплачених позивачкою як при зверненні з позовом, так і при поданні апеляційної скарги. Наголошує, що судом також не вирішено питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, докази на підтвердження яких були подані до суду до ухвалення постанови.

У вересні 2026 року від ОСОБА_3 через підсистему «Електронний суд» надійшло заперечення проти заяви про ухвалення додаткового рішення, яке підписане представником ОСОБА_4 .

Також у вересні 2026 року від ОСОБА_3 через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, яка підписана представником ОСОБА_4 , в якій заявниця просить стягнути з ОСОБА_1 на її користь 15 000 грн 00 коп. витрат на оплату професійної правничої допомоги під час апеляційного розгляду.

Заява мотивована тим, що у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просила стягнути витрати на професійну правничу (правову допомогу) у зазначеному розмірі, що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт, проте таке питання постановою суду не вирішено.

У жовтні 2026 року від ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надійшло заперечення щодо заяви ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення, яке підписане представником ОСОБА_2 .

Заперечення мотивоване тим, що з огляду на принцип співмірності, складність справи, а також виходячи з характеру виконаної адвокатом відповідача роботи, заявник вважає обґрунтованим розмір витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного перегляду в сумі 1 000 грн 00 коп.

Перевіривши доводи заяв про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 , та про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_3 , виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку з реалізацією права на судовий захист у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору й стримування від подання безпідставних позовів (скарг).

Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції вирішує питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, а також про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті (частина третя статті 259 ЦПК України).

Частиною першою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (частина третя статті 270 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частини перша статті 133 ЦПК України).

Згідно із частиною другою статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до положень частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

За приписами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Аналіз змісту позовної заяви свідчить, що у ній об`єднано дві вимоги майнового характеру та п`ять вимог немайнового характеру.

За результатами розгляду апеляційної скарги, в задоволенні позовних вимог немайнового характеру відмовлено, а позовні вимоги майнового характеру задоволено частково.

З огляду на наведене, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог майнового характеру за розгляд справи судом першої інстанції в розмірі 905 грн 63 коп. та за розгляд справи судом апеляційної інстанції в розмірі 1 358 грн 44 коп.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина третя статті 133 ЦПК України).

Частиною першою статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга статті 174 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до частин другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Згідно зі частиною другою статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Як зазначено в частині восьмій статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі №911/3312/21);

- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони, може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами тощо) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21).

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2024 року в справі № 910/615/14 (№ 910/5042/22), від 26 вересня 2024 року в справі № 910/11903/23, від 25 січня 2025 року в справі № 369/849/18.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у частині третій статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 листопада 2023 року в справі № 914/2355/21 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц).

Окрім цього, при вирішенні цього питання суд має враховувати також загальні засади цивільного законодавства, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При цьому витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року в справі № 317/1209/19, від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19, від 03 лютого 2021 року в справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року в справі № 753/1203/18, від 15 червня 2021 року в справі № 159/5837/19, від 01 вересня 2021 року в справі № 178/1522/18 та інших.

З матеріалів справи убачається, що професійну правничу допомогу на стадії розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції ОСОБА_1 надавали адвокат Маленко О. В., який діяв на підставі ордеру серії АА № 1462590, виданого 06 липня 2024 року та ордеру серії АА № 1638044, виданого 23 жовтня 2025 року, та адвокат Зеров К. О., який діяв на підставі ордеру серії АА № 1485521, виданого 16 вересня 2024 року та ордеру серії АА № 1668639, виданого 19 січня 2026 року, які видані на підставі договору про надання правової допомоги № 01-09/01/23, укладеного 09 січня 2023 року між адвокатським об`єднанням «Юридична компанія «Інтерлегум» (далі – АО «ЮК «Інтерлегум») та ОСОБА_1 , умовами якого, з урахуванням завдання клієнта № 4 від 01 липня 2024 року до цього договору, визначено, що клієнт сплачує адвокатському об`єднанню гонорар у фіксованому розмірі 45 000 грн 00 коп. за участь у розгляді справи судом першої інстанції, а з урахуванням завдання клієнта № 5 від 01 жовтня 2025 року до цього договору, визначено, що клієнт сплачує адвокатському об`єднанню гонорар у фіксованому розмірі 40 000 грн 00 коп. за участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції.

Позовна заява містить попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 45 000 грн 00 коп.

Подана апеляційна скарга також містить попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000 грн 00 коп.

Вирішуючи питання щодо розмір витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів враховує, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги/додатковій угоді до договору.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18).

Однак, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема у рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

При цьому, стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24 січня 2022 року в справі №911/2737/17).

Верховний Суд неодноразово послідовно наголошував на тому, що процедура стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може використовуватися, як інститут безпідставного збагачення, оскільки таке стягнення не переслідуватиме легітимну мету та не відповідатиме процесуальній суті передбаченої положеннями процесуального законодавства України компенсації таких витрат (подібна позиція викладена в додаткових постановах Верховного Суду від 03 грудня 2024 року в справі № 908/314/18, від 12 грудня 2024 року в справі № 920/882/23 (920/234/19), від 26 листопада 2024 року в справі № 922/1792/24, від 19 листопада 2024 року в справі № 873/103/24).

Аналіз змісту заяви ОСОБА_3 проти заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення свідчить, що незважаючи на те, що така хоча і містить клопотання про зменшення розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу до 5 000 грн 00 коп., проте, така не містить достатнього обґрунтування щодо наявності підстав для зменшення витрат на професійну правничу допомогу до такого розміру, а саме в частині їх неспівмірності, підтвердженого відповідними доказами.

Поряд з цим, як зазначено вище, у даній справі в задоволенні п`яти позовних вимог немайнового характеру відмовлено, а дві позовні вимоги майнового характеру задоволено частково.

Тому, вимогу пропорційності розподілу судових витрат в даному випадку точно визначити неможливо.

Не видається можливим це зробити, виходячи також з документів наданих позивачкою на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20).

Керуючись наведеним, забезпечуючи розумний баланс між учасниками справи, виходячи з мети відшкодування судових витрат, колегія суддів вважає за можливе в даній справі застосувати аналогічний підхід при розподілі витрат на професійну правничу допомогу, який був застосований при розподілі витрат зі сплати судового збору.

Тобто, поділити заявлений до стягнення розмір витрат (гонорар адвоката) на кількість пред`явлених позовних вимог, що становить 6 428 грн 57 коп. за одну позовну вимогу (45 000,00/7). Оскільки в задоволенні п`яти позовних вимог відмовлено, то гонорар у цій частині, який складає 32 142 грн 85 коп. стягненню не підлягає. До стягнення підлягає гонорар за дві частково задоволені позовні вимоги пропорційно розміру їх задоволення, що складає 4 474 грн 28 коп. (12 857,14*34,80%).

Аналогічним чином колегією суддів проведено розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, проте виходячи з гонорару адвоката в розмір 40 000 грн 00 коп.

Відтак, до стягнення підлягає 3 977 грн 14 коп. (40 000,00/7=5 714,28; 5 714,28*5=28 571,40; 11 428,56*34,80%=3 977,14).

Вирішуючи питання відшкодування цих витрат, колегія суддів критично оцінює аргумент заяви відповідача про те, що докази на підтвердження їх розміру мали бути подані позивачкою до суду першої інстанції, адже в задоволенні її позову відмовлено, а подання нею заяви про ухвалення додаткового рішення про їх розподіл немає жодного сенсу, оскільки за таких обставин судом буде постановлено ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення.

Вирішуючи заяву відповідачки про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , в її задоволенні належить відмовити, виходячи з того, що такі, як убачається зі змісту доданого до відзиву на апеляційну скаргу акту приймання-передачі від 14 листопада 2025 року, були понесені за розгляд справи в суді першої, а не апеляційної інстанції.

При цьому колегія суддів враховує і те, що питання про їх стягнення вже було вирішено судом першої інстанції у додаткову рішенні, яке скасовано за результатами апеляційного перегляду, а ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє представник - адвокат Ткачук Т. А., на постанову Львівського апеляційного суду від 04 серпня 2026 року повернуто особі, яка її подала.

Тому, підстави для розподілу цих витрат, понесених відповідачем за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, а відтак і для ухвалення додаткового рішення з цього питання, відсутні.

А заява ОСОБА_1 , з огляду на наведене вище підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 141, 246, 259, 268, 270, 382 ЦПК України, Львівський апеляційний суд

УХВАЛИВ:

заяву ОСОБА_1 , яка підписана представником Маленком Олександром Васильовичем про ухвалення додаткового рішення у справі задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 905 грн 63 коп. за розгляд справи судом першої інстанції та 1 358 грн 44 коп. за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 474 грн 28 коп. за розгляд справи судом першої інстанції та 3 977 грн 14 коп. за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

В задоволенні заяви ОСОБА_3 , яка підписана представником ОСОБА_4 , про ухвалення додаткового рішення – відмовити.

Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної додаткової постанови.

Повна додаткова постанова складена 09 листопада 2026 року.

Головуючий С. М. Копняк

Судді: С. М. Бойко

А. В. Ніткевич

Оригінал: reyestr.court.gov.ua