Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №450/5306/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 450/5306/24 Головуючий у 1 інстанції: Кукса Д.А.

Провадження № 22-ц/811/3706/25 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого – судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря – Хоцяновича О.В.,

з участю: представника позивача – ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 , її представника – ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області, ОСОБА_2 , третя особа – ОСОБА_5 , про визнання незаконним та скасування рішення про передачу земельної ділянки у власність та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку,

встановив:

У листопаді 2024 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати незаконним та скасувати рішення Сокільницької сільської ради №303 від 09.11.2021 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу земельної ділянки у приватну власність в с.Сокільники, в с.Годовиця, с.Басівка» в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі у приватну власність земельної ділянки, площею 0,1585 га, кадастровий №4623682000:02:002:0596, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, в АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_2 (п.3 рішення №303 від 09.11.2021 року); скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку за кадастровим номером 4623682000:02:002:0596, площею 0,1585 га, розмір частки: 1, здійснену на підставі рішення Сокільницької сільської ради №303 від 09.11.2021 року, та стягнути судові витрати.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 07 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року, визнано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , за ОСОБА_5 – на 1/4 ідеальну частку, за ним ( ОСОБА_4 ) – на 1/4 ідеальну частку, за ОСОБА_2 – на 1/2 ідеальну частку.

На підставі цього рішення суду, він із братом 02.07.2021 року зареєстрували право власності на виділені їм ідеальні частки будинку.

На час здійснення ним та братом реєстрації права власності на частки в будинку, земельна ділянка, яка призначена для обслуговування цього будинку, ще не була приватизована.

З відповіді на адвокатський запит стало відомо, що 23.11.2021 року відповідачкою ОСОБА_2 на підставі рішення Сокільницької сільської ради №303 від 09.11.2021 року зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею 0,1585 га, кадастровий номер 4623682000:02:002:0596, розмір частки: 1.

Цим рішенням сільської ради затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,1585 га, з кадастровим номером 4623682000:02:002:0596, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, в АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 (п.3 рішення №03 від 09.11.2021 року), тобто передано їй в цілому земельну ділянку, на якій розташований будинок, позаяк, рішенням суду відповідачці ОСОБА_2 виділено у власність лише 1/2 частину будинку.

Позивач зазначає, що передавши у власність ОСОБА_2 всю земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, який належить на праві спільної часткової власності їм трьом, Сокільницька сільська рада порушила його право, як співвласника будинку, на володіння та користування належною йому частиною земельної ділянки, яка знаходиться під цим житловим будинком та поруч із ним.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 серпня 2025 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано пункт 3 рішення Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області №303 від 09.11.2021 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу земельної ділянки у приватну власність в АДРЕСА_2 », щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу у приватну власність земельної ділянки, площею 0,1585 га, за кадастровим номером 4623682000:02:002:0596, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, в АДРЕСА_1 , на території Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області, гр. ОСОБА_2 .

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,1585 га, кадастровий номер 4623682000:02:002:0596, розмір частки: 1, здійснену на підставі рішення Сокільницької сільської ради №303 від 09.11.2021 року.

Стягнуто з Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 1816 грн. 80 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 1816 грн. 80 коп.

Рішення суду оскаржила відповідачка ОСОБА_2 , просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позивачем застосовано неефективний спосіб захисту порушеного права, оскільки такий фактично не відновлює порушене право.

Вказує, що можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить в залежність, насамперед, від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна: оплатно чи безоплатно.

Додає, що право власника витребувати своє майно у всіх випадках і без будь-яких обмежень при володінні цим майном набувачем без правових підстав, тобто недобросовісним набувачем, передбачено статтею 387 ЦК України, а право власника витребувати своє майно від добросовісного набувача передбачено у статті 388 ЦК України і є обмеженим.

При цьому, покликається на правовий висновок Верховного Суду у постановах від 02.03.2016 року у справі №6-3090цс15 та від 21.12.2017 року у справі №1522/25684/12.

З огляду на викладене, вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 387 ЦК України, тому ефективним способом захисту порушеного права власника є витребування майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Наголошує, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові, тому суд вправі не давати оцінку іншим аргументам позовної заяви.

23.12.2025 року позивач ОСОБА_4 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи та вимоги відповідачки.

В судове засідання апеляційного суду 29.09.2026 року інші учасники справи не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи всі були належним чином повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, справу розглянуто у їхній відсутності.

Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 08.10.2026 року о 12:50.

Заслухавши пояснення сторони відповідачки ОСОБА_2 в підтримання апеляційної скарги, заперечення сторони позивача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується.

Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч.1 ст.377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.120 ЗК України, у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

У разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщено такий об`єкт, одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача у розмірі належної відчужувачу (попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об`єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо відчужувачу (попередньому власнику) у праві спільної власності на такий об`єкт належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому самому розмірі.

Судом встановлено, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 07 грудня 2018 року у справі №450/3258/17, яке набрало законної сили 02 лютого 2021 року, визнано в порядку спадкування за ОСОБА_5 право власності на 1/4 ідеальну частку, за ОСОБА_4 – право власності на 1/4 ідеальну частку та за ОСОБА_2 – право власності на 1/2 ідеальну частку житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.07.2021 року, державна реєстрація права власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на належні їм за рішенням суду по 1/4 частці житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , здійснена 02.07.2021 року.

Пунктом 3 рішення Сокільницької сільської ради №303 від 09.11.2021 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу земельної ділянки у приватну власність в АДРЕСА_2 » затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,1585 га, за кадастровим номером 4623682000:02:002:0596, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, в АДРЕСА_1 на території Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області, гр. ОСОБА_2 .

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки 351218213, сформованої 20.10.2023 року, власником земельної ділянки, площею 0,1585 га, кадастровий номер 4623682000:02:002:0596, є ОСОБА_2 , розмір частки: 1; дата та час державної реєстрації: 23.11.2021 року, документи, подані для державної реєстрації: витяг з рішення Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області від 09.11.2021 року №303.

Частиною першою статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, серед іншого і шляхом визнання прав та визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Верховний Суд у постановах від 14.05.2020 року в справі №927/580/19, від 14.01.2020 року в справі №910/15058/18, від 15.01.2020 року в справі №925/361/19, від 05.12.2019 року в справі №914/73/18 вказав, що підставами для визнання незаконним акта органу місцевого самоврядування є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Окрім цього, якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни або припинення її цивільних прав чи інтересів або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, зокрема і щодо оформлення права на земельну ділянку під набутими у власність будинком або спорудою, то визнання незаконними таких рішень і їх скасування є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів (див. постанову Верховного Суду від 29.09.2021 року у справі №128/2949/17).

За обставинами даної справи, Сокільницька сільська рада, прийнявши 09.11.2021 року рішення №303 (п.3) про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу у приватну власність земельної ділянки, площею 0,1585 га, з кадастровим номером 4623682000:02:002:0596 та цільовим призначенням – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, в АДРЕСА_1 , на території Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області, відповідачці ОСОБА_2 в цілому, фактично позбавила позивача, як співвласника будинку, розташованого на згаданій земельній ділянці, права користування такою ділянкою.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що за встановлених обставин справи обраний позивачем спосіб захисту порушених прав є ефективним, достатнім й таким, що відповідає судовій практиці, неодноразово підтвердженій висновками Верховного Суду, оскільки до передачі земельної ділянки оспорюваним рішенням у приватну власність відповідачки ОСОБА_2 , земля перебувала в комунальній власності, тому застосування положень ст.387 або ст.388 ЦК України, як про це вказує в апеляційній скарзі відповідачка, є неможливим.

Лише після скасування рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки відповідачці ОСОБА_2 та скасування державної реєстрації права власності відповідачки на земельну ділянку в цілому, правовий статус земельної ділянки буде відновлений і співвласники житлового будинку будуть мати можливість вирішити питання про свої права на спірну земельну ділянку у встановленому законом порядку.

В цьому контексті слід зазначити, що відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому, дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Про правильність обраного позивачем способу захисту порушеного права в даній справі свідчить і рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 березня 2024 року, залишене без змін постановою Львівського апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року, у справі №450/5411/23, яким було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину земельної ділянки.

Долучені представником ОСОБА_2 – адвокатом Лукою Т.М. в суді апеляційної інстанції нові докази разом із додатковими поясненнями жодним чином не впливають на законність оскаржуваного рішення і не вказують на неправильність обраного позивачем способу захисту, оскільки вирішення питання щодо меж земельної ділянки та передачі її у власність громадянам належить до компетенції місцевої ради, на території якої знаходиться ця земельна ділянка.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин та обставини справи, давши належну правову оцінку доказам, які були досліджені в судовому засіданні, застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, не допустив порушень норм процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення даного спору, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 серпня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 13 жовтня 2026 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич