Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №462/4717/25 — Львівський апеляційний суд

Суд: Львівський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 22 жовтня 2026 р.

Справа: №462/4717/25

Суддя: Бойко С. М.

Справа № 462/4717/25 Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк А. І

Провадження № 22-ц/811/3438/25 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого – судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22 вересня 2025 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У червні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) «Бізнес позика» звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором №484759-КС-002 про надання кредиту від 23.01.2024 року в розмірі 21704 грн. 29 коп. з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту – 6292 грн. 89 коп., сума прострочених платежів по процентах – 14740 грн. 32 коп., сума прострочених платежів по комісії – 671 грн. 08 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що 23.01.2024 року між сторонами укладено договір №484759-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.1 договору, ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 7000 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правилами про надання грошових коштів у кредит.

Згідно з умовами договору про надання кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,15407143% за кожен день користування кредитом.

Пунктом 3 договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав і надав позичальнику грошові кошти у розмірі 7000 грн., шляхом перерахування на банківську картку позичальника, яку останнім було вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням).

Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, а лише частково сплатила кошти на загальну суму 4257 грн. 71 коп., внаслідок чого, станом на 22.06.2025 року утворилась заборгованість в розмірі 21704 грн. 29 коп., яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 6292 грн. 89 коп.; суми прострочених платежів по процентах – 14740 грн. 32 коп.; суми прострочених платежів по комісії – 671 грн. 08 коп.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 22 вересня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» заборгованість за договором №484759-КС-002 від 23.01.2024 року у розмірі 13292 грн. 89 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» 1483 грн. 61 коп. судового збору.

Рішення суду оскаржив позивач ТОВ «Бізнес позика», просить його змінити, стягнувши з ОСОБА_1 заборгованість в повному обсязі, та здійснити розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі покликається на те, що проценти за користування кредитними коштами нараховано в період дії кредитного договору №484759-КС-002 за стандартною процентною ставкою 2% в день на залишок по кредиту, штрафні санкції за неналежне виконання умов договору не нараховувались і не входять до складу позовних вимог, а після 09.07.2024 року проценти взагалі не нараховувалися.

Звертає увагу, що в кредитних договорах ТОВ «Бізнес позика» встановлена комісія саме за надання кредиту, яка є разовою та розмір якої є незмінним.

Додає, що комісія за надання кредиту встановлюється не лише у правилах надання кредитів чи паспорті споживчого кредиту (за споживчими кредитами), а й у самих кредитних договорах, які укладаються в порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», та які підписуються за допомогою одноразових ідентифікаторів.

Наголошує, що укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а Правилами надання споживчих кредитів передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов`язкових платежів.

Вважає, що позовні вимоги ТОВ «Бізнес позика» до ОСОБА_1 у сумі 21704 грн. 29 коп. є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 13.10.2026 року, є дата складення повного судового рішення – 23.10.2026 року.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23.01.2024 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір №484759-КС-002 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

23.01.2024 року ТОВ «Бізнес позика» направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір №484759-КС-002 про надання кредиту. Цього ж дня ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №484759-КС-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

Паспортом споживчого кредиту встановлено суму кредиту – 7000 грн., строк кредитування – 24 тижнів, мета отримання кредиту – на задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, спосіб та строк надання кредиту – безготівковим шляхом, протягом трьох робочих днів, тип процентної ставки – фіксована, комісія за надання кредиту – 1050 грн.

Укладення договору підтверджується й візуальною формою послідовності дій клієнта щодо укладення електронного договору про надання кредиту №484759-КС-002 від 23.01.2024 року.

Також до матеріалів справи долучено Правила надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика», затверджені наказом директора ТОВ «Бізпозика» від 04.10.2023 року №8-ОД.

Так, відповідно до договору про надання кредиту, ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 7000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором кредиту та правилами надання споживчих кредитів.

Згідно з умовами кредитного договору, сторони визначили строк надання кредиту – 24 тижні, погодили стандартну процентну ставку за кредитом в день – 2% (фіксована), знижену процентну ставку за кредитом в день – 1,15407143% (фіксована), денну процентну ставку – 0,95%.

ТОВ «Бізнес позика» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 7000 грн. на картковий рахунок, вказаний нею в особистому кабінеті, що підтверджується анкетою клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи – https://my.bizpozyka.com/) від 21.06.2025 року та інформаційною довідкою від 23.01.2024 року про проведення транзакції на суму 7000 грн.

Документи підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-7800.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором, станом на 22.06.2025 року, становить 21704 грн. 29 коп., яка складається із: суми прострочення платежів по тілу кредиту – 6292 грн. 89 коп.; суми прострочених платежів по процентах – 14740 грн. 32 коп.; суми прострочених платежів за комісією – 671 грн. 08 коп.

Ухвалюючи рішення в оскаржуваній частині, суд першої інстанції виходив із того, що нараховані позивачем проценти в сумі 14740 грн. 32 коп. є явно завищеними і не відповідають передбаченим ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для відповідача та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем, а наявність в останнього, як кредитора, можливості стягувати з відповідача, як споживача, надмірні грошові суми процентів, спотворює їх дійсне правове призначення як засобу розумного стимулювання відповідача, як боржника, виконувати основне грошове зобов`язання. У цьому зв`язку дійшов висновку про зменшення розміру процентів до розміру заборгованості по кредиту, а саме: до 7000 грн. Суд вважав, що саме такий розмір процентів буде справедливим, забезпечить розумний баланс інтересів сторін та є адекватним у розрізі конкретних правовідносин, враховуючи знецінення валюти гривні та інфляцію в Україні. Окрім цього, суд дійшов висновку, що умовами кредитного договору, якими визначено комісію (плату) за надання кредиту, тобто за дію, яку вчиняє банк з метою встановлення правовідносин, вимагати придбання якої забороняла частина третя статті 55 Закону №2121-III, є нікчемною відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

З такими висновками колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом – це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

За приписами частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», правління Національного банку України постановою від 11.02.2021 року №16 затвердило Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил, кредитодавець надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит у додатку 2 до цих Правил.

Кредитодавець має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на тому, що платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дають змогу змінювати процентну ставку та/або інші платежі за послуги кредитодавця, включені до загальних витрат за споживчим кредитом, і такі зміни не можуть бути визначені на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил).

Встановлено, що умовами кредитного договору, Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика», Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, в п.4 паспорта споживчого кредиту передбачено комісію за надання кредиту, такі були підписані відповідачкою, що свідчить про обізнаність останньої щодо включення комісії за надання кредиту до загальних витрат за споживчим кредитом та порядком сплати такої комісії.

Також пунктами 1.4, 2.7, 5.3 Правил надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика», які є невід`ємною частиною договору про надання кредиту, визначено комісію за надання кредиту та порядок її сплати.

Таким чином, позивачем правомірно встановлено комісію за надання кредиту, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а правилами надання споживчих кредитів передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов`язкових платежів.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Приписи статей 1054, 1055 ЦК України регламентують, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Процентна ставка за договором була погоджена сторонами під час його укладення і відповідач свідомо прийняла умови договору, не висловивши застережень чи заперечень.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Стаття 534 цього Кодексу передбачає, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Згідно статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Підписуючи договір, позичальник погоджувався на укладання договору саме такого змісту. У даному випадку сторонами правовідносин погоджено в належній формі строк кредитування, а нарахування позивачем здійснено відповідно до погодженого строку.

Наведене свідчить, що позивачем правомірно здійснювалося нарахування процентів у межах строку дії кредитного договору.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, на відповідача покладено обов`язок сплатити проценти, передбачені умовами кредитного договору.

На вказане суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про зменшення розміру процентів та про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з розміром нарахованих ТОВ «Бізнес позика» процентів.

22.11.2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ, який набрав чинності 24.12.2023 року та яким внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

У п.4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3498-ІХ визначено необхідність надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу, та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.

Отже, починаючи з 25.12.2023 року (наступний день після набрання Законом №3498-ІХ чинності), максимальний розмір денної процентної ставки за договором не може перевищувати 1%.

При цьому, надавачі фінансових послуг, яким є також позивач, зобов`язувалися привести свою діяльність у відповідність до вищевказаних змін.

У той же час, пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (з 24 грудня 2023 року до 22 квітня 2024 року); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року).

Перехідні положення законопроекту застосовуються у разі, якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому, перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною другою розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п.5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено п.17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Колегія суддів звертає увагу, що договір №484759-КС-002 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) укладений 23.01.2024 року, тобто після набрання чинності вказаним вище Законом, тому розмір денної процентної ставки за користування кредитом не міг становити більше, ніж 1%.

Умовами договору сторони погодили розмір стандартної денної процентної ставки – 2%, розмір зниженої денної процентної ставки – 1,15407143% та розмір денної процентної ставки – 0,95%.

В той же час, згідно наданого ТОВ «Бізнес позика» розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що ТОВ «Бізнес позика», ігноруючи норми Закону України «Про споживче кредитування», нараховувало ОСОБА_1 проценти за користування кредитом у період з 23 січня 2024 року по 09 липня 2024 року за зниженою денною процентною ставкою та стандартною денною процентною ставкою, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає за необхідне здійснити перерахунок заборгованості за погодженим в договорі розміром денної процентної ставки 0,95%.

При здійсненні розрахунку, колегія суддів ураховує, що ОСОБА_1 на виконання умов кредитного договору здійснила наступні платежі: 28.01.2024 року – 1500 грн.; 24.02.2024 року – 1400 грн.; 08.03.2024 року – 1357 грн. 71 коп.

За період з 23.01.2024 року по 28.01.2024 року розмір нарахованих процентів склав 332 грн. 50 коп. Здійснивши 28.01.2024 року платіж в розмірі 1500 грн., ОСОБА_1 погасила нараховані їй проценти, сплатила частину комісії за надання кредиту в розмірі 308 грн. 15 коп. та погасила наданий їй кредит на суму 859 грн. 35 коп.

За період з 29.01.2024 року по 24.02.2024 року розмір нарахованих процентів склав 1575 грн. 18 коп. Здійснивши 24.02.2024 року платіж в розмірі 1400 грн., ОСОБА_1 погасила частково нараховані їй проценти, розмір не погашених процентів склав 175 грн. 18 коп.

За період з 25.02.2024 року по 08.03.2024 року розмір нарахованих та не погашених процентів склав 933 грн. 60 коп. (758,42+175,188). Здійснивши 08.03.2024 року платіж в розмірі 1357 грн. 71 коп., ОСОБА_1 погасила нараховані їй проценти, сплатила частину комісії за надання кредиту в розмірі 424 грн. 11 коп.

Таким чином, станом на 08.03.2024 року, після здійснення ОСОБА_1 платежу, не погашеним залишився кредит в розмірі 6140 грн. 65 коп. та комісія за надання кредиту в розмірі 317 грн. 74 коп.

За період з 09.03.2024 року по 09.07.2024 року розмір нарахованих процентів склав 7175 грн. 82 коп.

Враховуючи наведене, станом на 09.07.2024 року, розмір заборгованості за договором №484759-КС-002 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 23.01.2024 року склав 13634 грн. 21 коп., з яких: тіло кредиту – 6140 грн. 65 коп.; проценти – 7175 грн. 82 коп.; комісія – 317 грн. 74 коп.

Отже, рішення суду першої інстанції необхідно змінити, збільшивши розмір стягуваної з відповідача на користь позивача заборгованості до 13634 грн. 21 коп., з яких: 6140 грн. 65 коп. – прострочені платежі по тілу кредиту; 7175 грн. 82 коп. – прострочені платежі по процентах та 317 грн. 74 коп. – прострочені платежі за комісією.

Відповідно до статті 141 ЦПК України та з урахуванням наслідків розгляду справи апеляційним судом – часткового задоволення позовних вимог позивача, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1521 грн. 51 коп., тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні і в цій частині.

В іншій частині рішення суду не оскаржується, тому його необхідно залишити без змін.

Окрім того, у зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги позивача, понесені ним судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 56 грн. 68 коп. підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

ухвалив:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» задовольнити частково.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22 вересня 2025 року в частині визначення розміру заборгованості за договором №484759-КС-002 про надання кредиту від 23.01.2024 року, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», змінити, збільшивши його до 13634 гривень 21 копійки, з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту – 6140 гривень 65 копійок; сума прострочених платежів по процентах – 7175 гривень 82 копійки; сума прострочених платежів за комісією – 317 гривень 74 копійки.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22 вересня 2025 року в частині визначення розміру судового збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», змінити, збільшивши його до 1521 гривні 51 копійки.

В решті рішення суду – залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 56 гривень 68 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 23 жовтня 2026 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич

Оригінал: reyestr.court.gov.ua