Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №299/861/25 — Закарпатський апеляційний суд

Суд: Закарпатський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: завданої внаслідок ДТП

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №299/861/25

Суддя: Шевчук В. В.

Справа № 299/861/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

29 жовтня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Шевчука В.В.,

суддів Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.,

з участю секретаря Авдєєвої К.Т.,

представника позивача Бутирської І.А.,

представника відповідача Дидинська Б.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дидинська Богдана Миронівна, на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 22 травня 2026 року (Левка Т.Ю.) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП,

в с т а н о в и в:

В лютому 2025 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Малєнко О.В., звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Позов мотивовано тим, що 25 жовтня 2023 року ОСОБА_1 , о 14-50 год в м. Виноградів по вул. Ардовецька, 138, Берегівського району, керував автомобілем КІА Спортедж, р.нг. НОМЕР_1 , та порушив п.13.1 Правил дорожнього руху України, а саме – не обрав безпечний інтервал, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем Тойота RAV-4 Hybrid, р.н. НОМЕР_2 , який рухався назустріч. Внаслідок ДТП автомобілі отримали пошкодження.

ОСОБА_2 є власником автомобілю Тойота RAV-4 Hybrid, р.н. НОМЕР_2 , який отримав пошкодження внаслідок ДТП, винуватцем якого є відповідач.

Відповідно до висновку експерта від 01 грудня 2023 року № СЕ-19/126-23/9579-AB за результатами судової транспортно-товарознавчої експертизи, складеного судовим експертом Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру І.В. Россохою вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Toyota» моделі «Rav-4», номер кузова НОМЕР_3 , 2019 року виготовлення, номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок ДТП, станом на 25.10.2023 становить 464008,48 (чотириста шістдесят чотири тисячі вісім грн. 48 коп.).

Від участі у проведенні експертизи ОСОБА_1 ухилився, хоча був завчасно повідомлений про час та місце її проведення .

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована в Страховій компанії «Країна», розмір максимального страхового відшкодування за шкоду, завдану майну – 160 000 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 як винуватець ДТП, у випадку виплати страховиком відшкодування потерпілому ОСОБА_2 у сумі 160 000 грн., повинен нести цивільно-правову відповідальність за заподіяну ним шкоду внаслідок ДТП у розмірі 304 008,48 грн. (464008,48 – 160000,00).

З моменту вчинення ДТП по день звернення до суду (12.02.2025) ОСОБА_1 ухиляється від відшкодування завданої ним шкоди, будь-яких коштів потерпілому ним не перераховано, у телефонних розмовах посилається на відсутність у нього коштів та майна, на яке можна було би звернути стягнення.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 23.12.2025 розмір шкоди завданого вказаним вище ДТП зменшено до 46338 грн.

На підставі наведеного, з врахуванням зменшених позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 10752,61 грн інфляційних втрат, 3241,12 грн 3 % річних за період з 26 жовтня 2023 року по 23.02.2026 року.

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 22 травня 2026 року зменшені позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10 752,61 грн інфляційних витрат та 3 241,12 грн 3 % річних. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Додатковим рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 22 травня 2026 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 гривень. В інший частині клопотання відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дидинська Б.М., просить скасувати оскаржуване рішення повністю, ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних відмовити повністю.

Стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 1453,44 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд не навів переконливих мотивів, чому інфляційні втрати та 3% річних повинні нараховуватися саме з 26.10.2023 року, хоча розмір шкоди остаточно був визначений лише постановою Закарпатського апеляційного суду від 23.12.2025 року, а відповідач сплатив кошти добровільно 23.02.2026 року.

При оформленні первісної заяви та поданні заяви до суду про зменшення вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних , ОСОБА_3 не вказав реквізити рахунку на який відправляти кошти.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Вказує, що апелянт безпідставно стверджує, що передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та 3 % річних можуть бути нараховані на суму завданої позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майнової шкоди виключно з моменту ухвалення судового рішення про її стягнення.

Зазначає, що відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування. Статтею 1166 ЦК України встановлено обов`язок особи, яка завдала майнової шкоди неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодувати її у повному обсязі.

За таких обставин вважає, що саме факт завдання шкоди є фактом, з яким закон пов`язує виникнення у потерпілої особи права вимоги, а у заподіювача шкоди – відповідного обов`язку щодо її відшкодування. Судове рішення не створює цей обов`язок, а лише підтверджує його наявність, встановлює його розмір та забезпечує можливість примусового виконання.

В судовому засіданні представник апелянта підтримала доводи апеляційної скарги з викладених у ній підстав. Вважає, що між сторонами існував спір щодо розміру шкоди, що виключало можливість добровільного виконання зобов`язання. Лише постановою Закарпатського апеляційного суду від 23.12.2025 остаточно визначено розмір майнової шкоди, яка підлягала стягненню. У зв`язку із чим нарахування інфляційних втрат та 3% річних з 26.10.2023 є помилковим.

У судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив з підстав наведених у відзиві. Наголосив на тому, що ототожнення моменту виникнення зобов`язання з відшкодування шкоди із моментом його судового підтвердження є помилковим, оскільки інфляційні витрати та 3% річних повинні нараховуватися, як складової відшкодування шкоди, повинні нараховуватися з моменту її завдання, а саме, моменту ДТП.

Заслухавши доповідь судді, доводи сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з приписами ч.ч.1,5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Із матеріалів справи встановлено, що відповідач по справі, водій ОСОБА_1 , 25 жовтня 2023 року о 14-50 год в м. Виноградів по вул. Ардовецька, 138, Берегівського району, керував автомобілем КІА Спортедж, р.нг. НОМЕР_1 , та порушив п.13.1 Правил дорожнього руху України, а саме – не обрав безпечний інтервал, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем Тойота RAV-4 Hybrid, р.н. НОМЕР_2 , який рухався назустріч. Внаслідок ДТП автомобілі отримали пошкодження.

Ці обставини встановлені постановою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 13.12.2023 у справі № 299/7280/23, згідно якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 власником автомобіля Тойота RAV-4 Hybrid, р.н. НОМЕР_2 є позивач по справі ОСОБА_2 .

Таким чином, діями відповідача позивачу спричинено матеріальну шкоду через пошкодження належного йому на праві власності транспортного засобу - Тойота RAV-4 Hybrid, р.н. НОМЕР_2 .

Відповідно до ч. 6 статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, ті обставини, що позивачу були завдані матеріальні збитки у вигляді пошкодження його автомобіля з боку відповідача, доказуванню не підлягають.

Статтями 1166, 1167 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована в Страховій компанії «Країна», розмір максимального страхового відшкодування за шкоду, завдану майну – 160 000 грн (поліс № АР / 3732901).

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

У січні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до Виноградівського районного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП та рішенням суду від 17.06.2024 року по справі № 299/292/24 позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в якості відшкодування майнової шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою суму 304 008,48 грн ( триста чотири тисячі вісім грн. 48 коп.), витрати на сплату судового збору у сумі 3400,96 грн, витрати на проведення експертизи у сумі 2868 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19 950,00 грн.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 23 грудня 2025 року по справі № 299/292/24 рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 17.06.2024 року змінено: позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду, завдану ДТП у розмірі 46338 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 гривень. З позивача ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3496,03 гривень.

На виконання постанови Закарпатського апеляційного суду від 23 грудня 2025 року відповідач ОСОБА_1 перерахував позивачу ОСОБА_2 47842 грн, що стверджується квитанцією відділення АТ «УКРСИББАНК» №136 від 23.02.2026 ( а.с. 149).

За змістом статей 524, 533 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Судове рішення про стягнення таких коштів є рішенням про примусове виконання обов`язку в натурі, тобто підтверджує грошове зобов`язання, зокрема те, що виникло у боржника у зв`язку із завданням ним шкоди потерпілому (кредитору).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач має перед позивачем грошове зобов`язання, що підтверджується постановою Закарпатського апеляційного суду від 23.12.2025 про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди, завданої як власнику транспортного засобу, пошкодженого внаслідок ДТП, у розмірі 46338 грн.

Таким чином, збитки з відповідача стягнуто в примусовому порядку, що не заперечується сторонами, а тому, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України.

Вирішуючи питання щодо періоду прострочення виконання грошового зобов`язання, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно статтею 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала шкоди, може бути: 1) договір особи, що завдала шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки відшкодування шкоди; 2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір відшкодування шкоди.

Тільки після конкретизації змісту зобов`язання про відшкодування шкоди за допомогою рішення суду або договору про відшкодування шкоди, те чи інше зобов`язання може бути кваліфіковане як грошове, і відповідно може відбутися прострочення боржника (особи, що завдала шкоди) щодо його виконання (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду 03 квітня 2019 року у справі № 757/3725/15-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 463/389/14-ц, від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц).

Звертаючись з апеляційною скаргою відповідач вказує, що ч.2 статті 625 ЦК України може бути застосована до відносин з відшкодування шкоди, завданої майну, лише після конкретизації цього зобов`язання, в результаті якого зобов`язання з відшкодування шкоди набуває усі необхідні ознаки грошового зобов`язання.

Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги в цій частині, з таких підстав.

Згідно з приписами ЦК України відшкодуванню підлягає вся шкода, яка була завдана потерпілій особі.

Відповідно частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Положеннями пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України визначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч.3 ст.22 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди, її розмір, протиправність дій відповідача та причинний зв`язок між ними (постанова Верховного Суду від 28 липня 2025 року в справі №161/22270/23).

Підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди між сторонами є факт її завдання позивачу, а постановою Закарпатського апеляційного суду від 23.12.2025 конкретизовано її розмір та визначено спосіб відшкодування (грошові кошти).

Оскільки розмір завданої шкоди відповідачем оспорювався, тому до ухвалення Закарпатським апеляційним судом постанови від 23.12.2025 року між сторонами не лише не було конкретизовано зміст зобов`язання відповідача перед позивачем щодо способу відшкодування шкоди грошова компенсація, а і її розмір, яка, на думку позивача, мала становити 304 008,48 грн, проте Закарпатський апеляційний суд вважав обґрунтованою суму шкоди у розмірі 46338 грн.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції у тому, що до спірних відносин підлягають застосуванню приписи частини другої статті 625 ЦК України, проте не з 26.10.2023 по 23.02.2026 року, як зазначив місцевий суд в оскаржуваному рішенні, а з 23.12.2025, моменту набрання законної сили постановою Закарпатського апеляційного суду від 23.12.2025, якою конкретизовано розмір завданої шкоди 46338 грн, по 23.02.2026 року, момент відшкодування завданої шкоди.

Аналогічний підхід сформований у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №757/3725/15-ц; від 06.12.2023 у справі №522/12406/22; від 04.12.2019 у справі №463/389/14-ц; від 03.10.2023 у справі №686/7081/21.

Доказів відступу Великої Палати Верховного Суду від наведеної вище позиції, де б вона змінила правила застосування частини другої статті 625 ЦК України у деліктних зобов`язаннях, зокрема, дійшла висновку щодо можливості застосування частини другої статті 625 ЦК України при завданні шкоди майну, починаючи з наступного дня завдання такої шкоди, суду не надано.

З огляду на наведене, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 790,99 грн, а загальна сума трьох процентів річних 239,95 грн.

Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції, розглядаючи даний спір, не врахував вищенаведених обставин, повно та всебічно не дослідив наявні у справі докази та дійшов помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дидинська Богдана Миронівна, задовольнити частково.

Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 22 травня 2026 року змінити.

Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) 790,99 грн інфляційних витрат та 239,95 грн 3 % річних.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 71,38 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09.11.2026.

Головуючий

Судді

Оригінал: reyestr.court.gov.ua