Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №682/3095/26 — Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

Суд: Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №682/3095/26

Суддя: Мотонок Т. Я.

Справа № 682/3095/26

Провадження № 2-а/682/46/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року

Славутський міськрайонний суд

Хмельницької області у складі:

головуючого судді Мотонок Т.Я.,

за участю секретаря судових засідань Мелашенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 682/3095/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокат Волков Сергій Вікторович, до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, про визнання протиправними дій та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До суду надійшов позов ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник – адвокат Волков С.В., до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, про визнання протиправними дій та скасування рішення.

В обґрунтування поданого позову вказано, що 20.10.2026 поліцейський відділення поліції №1 (м. Славута) Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області, сержант поліції Цілінський М.С. виніс відносно ОСОБА_1 постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 8077051 від 20.10.2026, якою визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Вказаною постановою ОСОБА_1 ставиться у вину те, що він 20.10.2026 о 12:58 год. в м. Славута, площа Шевченка, 5, керуючи ТЗ не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», здійснив зупинку в зоні дії знаку чим порушив п. 8.4.в. ПДР – Порушення вимог заборонних знаків.

ОСОБА_1 вважає постанову протиправною, необґрунтованою, прийнятою всупереч установленого законом порядку, а тому підлягає скасуванню. Під час розгляду поліцейським справи про адміністративне правопорушення позивач в усній формі заявив поліцейському клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку з необхідністю при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, що було зафіксовано на боді-камеру поліцейського. Проте поліцейський відмовив у перенесенні розгляду справи та о 13:05 хв., коли таке клопотання було оголошено, повідомив позивача, що він переніс розгляд справи на 13:00 год. 20.10.2026 та відразу роздрукував оскаржувану постанову. Тобто розгляд справи поліцейським відбувся ще до моменту роз`яснення поліцейським для позивача прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та позбавлено особу можливості реалізувати надані йому законом права.

Позивач наголошує, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення він в усній формі заявив поліцейському клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку з необхідністю при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, що було зафіксовано на бодікамеру поліцейського.

Отже, поліцейським не вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати свої права в тому числі на отримання правової допомоги. Таким чином, відповідачем не вжито жодних дій щодо надання Позивачу можливості у повному обсязі реалізувати свої права, передбачені статтею 268 КУпАП. Такими діями відповідач порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, тому і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Отже, відповідачем не дотримано процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення та прийняття постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

За таких обставин позивач та його представник звернулися до суду та просили: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 8077051 від 20.10.2026, винесену поліцейським відділення поліції № 1 (м. Славута) Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області, сержантом поліції Цілінським М.С., якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП і застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн., справу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 , закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою суду від 28.10.2026 у даній справі відкрито провадження та призначено судове засідання на 09.11.2026 без виклику учасників справи. Крім того, вказаною ухвалою у відповідача витребувано матеріали адміністративної справи відносно ОСОБА_2 .

У встановлений судом строк учасники справи не заявили клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

Про розгляд справи сторони повідомлені належним чином.

Отже, суд не вбачає перешкод для розгляду справи по суті в призначену дату 09.11.2026.

02.11.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника ГУНП в Хмельницькій області, згідно із яким, ГУНП в Хмельницькій області заперечує проти скасування вищевказаної постанови та вважає, що вона була винесена суб`єктом владних повноважень поліцейським відділення поліції № 1 (м. Славута) Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області сержантом поліції Цілінським М.С. з дотриманням вимог КУпАП та Закону України «Про Національну поліцію». Так, твердження позивача про недотримання поліцейським процедури розгляду справи, позбавлення його можливості скористатися правовою допомогою та порушення вимог статті 268 КУпАП не відповідають фактичним обставинам події, що підтверджується відеозаписом із нагрудної камери поліцейського. Так, під час спілкування з працівниками поліції позивач спочатку заперечував, що є водієм транспортного засобу. Лише після спілкування з іншою особою за допомогою власного мобільного телефону він змінив свою позицію та повідомив, що саме він керував відповідним транспортним засобом. Зазначена обставина має істотне значення для оцінки перебігу спілкування, оскільки спростовує можливі твердження про те, що позивач від самого початку послідовно надавав пояснення щодо обставин події та був позбавлений можливості висловити свою позицію. Після цього позивач почав наполягати на необхідності перенесення розгляду справи з мотивів бажання скористатися допомогою адвоката. При цьому працівниками поліції йому було роз`яснено передбачене статтею 268 КУпАП право користуватися юридичною допомогою адвоката або іншого фахівця у галузі права, а також повідомлено про можливість звернення за безоплатною правничою допомогою у випадках та порядку, визначених законодавством. Отже, працівники поліції не заперечували права позивача на отримання правової допомоги, не забороняли йому спілкуватися з адвокатом, не перешкоджали здійсненню телефонних дзвінків та не створювали будь-яких перешкод для реалізації права на захист. Більше того, позивач фактично скористався можливістю телефонного зв`язку, здійснивши дзвінок особі, яка під час розмови через гучномовець представилася адвокатом та висловила вимогу про перенесення розгляду справи. Однак сам по собі такий телефонний дзвінок не свідчить про те, що позивач був позбавлений права на правову допомогу або що працівники поліції перешкоджали залученню ним захисника. При цьому позивач не повідомляв про конкретні обставини, які унеможливлювали залучення адвоката, не зазначав, що адвокат прямує до місця події, не повідомляв про орієнтовний час його прибуття, а також не пояснював, з яких причин не може забезпечити участь захисника шляхом попереднього узгодження з ним часу та місця надання правової допомоги. Фактично єдиною дією позивача було здійснення телефонного дзвінка, під час якого невстановлена особа, яка назвалася адвокатом, вимагала відкласти розгляд справи, не навівши конкретних обставин, які б свідчили про об`єктивну необхідність такого відкладення. У цьому випадку позивач, наполягаючи на перенесенні розгляду справи, не навів конкретних причин, які б обґрунтовували неможливість продовження розгляду справи, не повідомив про вчинення ним дій для забезпечення прибуття адвоката та не зазначив обставин, які б свідчили про реальну необхідність відкладення розгляду справи саме на іншу дату. Важливим є також те, що позивач не заперечував фактичних обставин вчиненого адміністративного правопорушення, а його заперечення стосувалися переважно процедури розгляду справи та необхідності залучення адвоката. При цьому жодних конкретних пояснень щодо правомірності здійсненої зупинки транспортного засобу в зоні дії дорожнього знаку 3.34, обставин, які б дозволяли таку зупинку, або інших фактів, що спростовували б наявність порушення Правил дорожнього руху, позивач не навів. Саме по собі бажання особи скористатися допомогою адвоката не може свідчити про незаконність дій поліцейського, якщо така особа не була позбавлена можливості реалізувати відповідне право, а заявлене клопотання розглянуто з урахуванням обставин справи.

Окремо звернуто увагу на доводи позовної заяви про те, що поліцейський нібито розглянув справу до моменту роз`яснення позивачу його процесуальних прав. Таке твердження є необґрунтованим та підлягає перевірці безпосередньо за змістом відеозапису з нагрудної камери поліцейського, який об`єктивно відображає послідовність спілкування, роз`яснення прав, заявлення клопотань та подальші дії посадової особи.

За таких обставин представник ГУНП в Хмельницькій області просив суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 .

Крім того, до відзиву на позов представником відповідача були долучені матеріали адміністративної справи відносно ОСОБА_2 , зокрема відеозаписи подій 20.10.2026.

Отже, дослідивши надані матеріали, суд приходить до наступного висновку.

Частиною другою ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Так, постановою серії ЕНА № 80177051 від 20.10.2026, винесеної поліцейським ВП № 1 (м. Славута) Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області, сержантом поліції Цілінським М.С., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. (а.с. 8).

Зі змісту постанови слідує, що 20.10.2026 о 12:58 в м. Славута по площі Шевченка, 5, водій, керуючи т/з Ford Exploter, д.н.з. НОМЕР_1 , . не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», здійснив зупинку в зоні дії знаку, чим порушив п. 8.4.в ПДР, за що відповідальність передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Отже, ч. 1 ст. 122 КУпАП відповідальність передбачена за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Дана норма закону є бланкетною (відсилочною) до інших норм законодавства, зокрема, до Правил дорожнього руху України.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами, далі Правила).

Пунктом 1.3 ПДР визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими

В спірній постанові вказано на порушення ОСОБА_1 п. 8.4.в ПДР України.

Так, вказаною нормою ПДР визначено, що дорожні знаки поділяються на групи, зокрема, заборонні знаки, які запроваджують або скасовують певні обмеження в русі. Знак 3.34 означає «Зупинку заборонено».

Отже, нормою ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за декілька правопорушень, об`єктивні сторони яких, зокрема, полягають: у порушенні вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Таким чином, зупинка транспортного засобу в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено» створює об`єктивну сторону правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 122 КУпАП.

Отож, з дослідженого в судовому засіданні відеозапису з місця події слідує, що ОСОБА_1 здійснив зупинку в межах дій дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», яким забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

Як вбачається з Правил дорожнього руху України, ними встановлено, що в межах дії даного дорожнього знаку існує єдина підстава для зупинки і стоянки транспортних засобів, а саме таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Будь яких інших випадків, які дозволяють зупинку в зоні дії дорожнього знаку, ПДР України не містять.

Відповідно до п. 1.10 ПДР України, вимушеною зупинкою є припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху.

Проте будь-яких визначених ПДР підстав для вимушеної зупинки в межах дії дорожнього знаку позивач не навів

Як вбачається з відеозапису з місця події, поліцейський роз`яснив права ОСОБА_2 , повідомив суть порушення та надавав час на залучення захисника. При цьому, варто зауважити, що працівник поліції при розгляді справи про адміністративне правопорушення не зобов`язаний забезпечувати захисника особі, відносно якої розглядається справи. ОСОБА_2 , заявляючи про бажання скористатись правовою допомогою, самостійно захисника не залучив.

Отже, під час розгляду справи позивача ознайомлено із правами, передбаченими ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, та останній відповідно до ст. 268 КУпАП мав можливість на місці ознайомитись з усіма наявними матеріалами справи, надати пояснення, докази, заявити клопотання та отримати правову допомогу. Будь-яких обмежень у користуванні правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, під час розгляду справи не встановлено, що підтверджується матеріалами відеофіксації.

Щодо відмови працівника поліції у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, то суд роз`яснює, що такі дії працівника поліції узгоджуються з положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення та відносяться до дискреційних повноважень посадової особи при розгляді справи, оскільки закон не встановлює обов`язку відкладати розгляд справи після заявлення такого клопотання. За відсутності належного обґрунтування необхідності відкладення розгляду справи відмова у задоволенні такого клопотання є правомірною та не свідчить про порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Отже, при розгляді справи поліцейський діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та КУпАП та іншими нормативно-правовими актами, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Наявний відеозапис підтверджує, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейським було з`ясовано всі фактичні обставини, враховано усні пояснення особи, встановлено наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, дотримано порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення та правомірно винесено постанову за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Постанова про накладення адміністративного стягнення серія ЕНА № 8077051 від 20.10.2026 містить відомості, встановлені ч. 3 ст. 283 КУпАП.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Отже, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 77 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (постанова Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 760/2846/17, постанова Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 536/583/17).

Відповідачем свій обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, виконано.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, оскільки факт порушення ним вимог п. 8.4.в ПДР України підтверджується належними та зібраними у справі доказами, які відповідач прийняв до уваги під час прийняття оскаржуваної постанови.

При цьому, позивачем у порушення вимог ч. 1 ст. 77 КАС України суду не надано жодного належного і допустимого доказу на підтвердження обґрунтованості позовних вимог та які спростовували б правомірність оскаржуваної постанови.

Згідно з положеннями ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний, має право, зокрема, залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оспорювана позивачем постанова винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КУпАП, обґрунтовано, тобто прийнята з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, підстав для її скасування немає, а тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 19, 25, 90, 168, 246, 258, 293 КАС України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 )

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області (адреса: м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 7, ЄДРПОУ: 40108824)

Повний текст рішення складено: 09.11.2026.

Суддя Мотонок Т. Я.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua