Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №163/2044/26 — Любомльський районний суд Волинської області

Суд: Любомльський районний суд Волинської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №163/2044/26

Суддя: Павлусь О. С.

Справа № 163/2044/26

Провадження № 2/163/755/26

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2026 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Павлуся О.С.

розглянувши в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У позовній заяві представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» (далі - ТОВ «ФК «Ейс» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 408693420 від 02.02.2020 в загальній сумі 16541,00 гривень.

Вимоги обґрунтовано тим, що кредитний договір №408693420 від 02.02.2020 відповідач як позичальник уклав із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Договір укладений у формі електронного документа з використанням електронного підпису, підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свій обов`язок за договором виконало та перерахувало відповідачу шляхом ініціювання через банк провайдер грошові кошти в розмірі 7000,00 грн. Право вимоги до відповідача за цим договором перейшло до позивача ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» на підставі договору факторингу від 05.06.2025 №05/06/25-Е, укладеного із ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», яке, у свою чергу, набуло права вимоги до відповідача на підставі укладеного із ТОВ «Таліон Плюс» договором факторингу від 05.08.2020 №05/0820-01, яке, у свою чергу, набуло права вимоги до відповідача на підставі укладеного із первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договору факторингу від 28.11.2018 №28/1118-01 з подальшими додатковими угодами щодо продовження терміну дії договору факторингу. Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на дату подання цієї позовної заяви становить 16541,00 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту в сумі 7000,00 грн та заборгованості по відсотках в сумі 9541,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача у судовому порядку.

Провадження в справі відкрито ухвалою суду від 27.08.2026, розгляд позову постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Сторонам визначені строки для подання заяв по суті спору у формі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

В межах визначеного судом строку відповідач ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву. У ньому не погодилася із заявленими позовними вимогами, заперечила укладення зазначеного кредитного договору та отримання кредитних коштів. Зазначила, що номер телефону НОМЕР_1 їй не належить і його не використовувала. Вважає, що її персональні дані могли бути використані невстановленою особою без її відома та згоди, у зв`язку з чим звертається до правоохоронних органів із відповідною заявою.

Представник позивача подала відповідь на відзив, у якому заперечила доводи відповідача, посилаючись на законодавчі норми щодо укладення договорів в електронній формі. Просила позов задовольнити в повному обсязі.

Право на подання заперечень на відповідь на відзив відповідач не скористалася.

Клопотання про розгляд справи з викликом сторін сторони не подали, тому у відповідності до положень ст.279 ЦПК суд розглянув справу за наявними у справі матеріалами.

Аналізом доказів по справі суд встановив такі фактичні обставини.

02.02.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» /кредитодавець/ та ОСОБА_1 /позичальник/ укладений кредитний договір №408693420 у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію», а саме у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Договором передбачені такі умови:

1.1. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 7000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов цього договору.

1.2. Кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичаль-ником.

1.3 На період строку, визначеного п.1.2 Договору, нарахування процентів за ко-ристування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,01 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом.

1.4 У випадку користування кредитом понад строк, встановлений п.1.2 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити товариству різницю між фактично сплаченими процентами за дисконтною та нарахованою базовою процентними ставками за весь строк користування кредитом (від дати отримання кредиту до фактичної дати його повернення).

1.5 Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протя-гом строку користування кредитом вказаного в п.1.2. договору, виключно за умови як-що розмір базової процентної ставки більший ніж 1,70 відсотків від суми кредиту за ко-жний день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до п.1.4 цього договору.

Перерахування кредитних коштів в сумі 7000,00 грн на банківський рахунок відповідача ОСОБА_1 підтверджується довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 26.05.2026 та наданою АТ КБ «Приватбанк» на виконання ухвали суду випискою по рахунку № НОМЕР_2 .

Відповідно до сформованого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» розрахунку заборгованість ОСОБА_1 станом на 12.05.2020 становить 19173,00 грн, яка складається із тіла кредиту в сумі 7000,00 грн та несплачених відсотків в сумі 12173,00 грн.

Право вимоги до ОСОБА_1 за указаним кредитним договором на суму заборгованості 19173,00 грн перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» на підставі укладеного із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та подальших додаткових угод № 19 від 28.11.2019, №26 від 31.12.2020, № 27 від 31.12.2021, №31 та №32 від 31.12.2022.

Відповідно до зробленого ТОВ «Таліон Плюс» розрахунку кредитна заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором №408693420 станом на 04.11.2020 становить 16541,00 грн, з яких: 7000,00 грн - тіло кредиту, 9541,00 грн - відсотки.

ТОВ «Таліон Плюс» відступило право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором на суму кредитної заборгованості в розмірі 16541,00 грн ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на підставі укладеного договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020.

У свою чергу, 05.06.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» уклало з ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» договір факторингу № 05/06/25-Е, на підставі якого позивач набув права вимоги до відповідача ОСОБА_1 на кредитну заборгованість за Кредитним договором № 408693420 від 02.02.2020 в загальній сумі 16541,00 грн, з яких: 7000,00 грн - тіло кредиту, 9541,00 грн - відсотки.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У частині 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).

Статтю 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із ст.3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ст.11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» визначалося, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс - коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет -магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині 1 статті 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст.1077 ЦК України).

Дослідженими доказами стверджено укладення відповідачем кредитного договору № 408693420 від 02.02.2020 і отримання за ним кредитних коштів в загальній сумі 7000,00 грн під відсотки, порядок нарахування яких, термін нарахування та відсоткова ставка чітко визначені умовами цього договору.

Кредитний договір відповідає приписам Закону України «Про електронну комерцію», відповідачем підписаний одноразовим ідентифікатором, а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, у ньому визначені усі істотні умови для даного виду договорів.

Після підписання кредитного договору у його сторін виникли взаємні права та обов`язки щодо надання у кредит коштів і їх повернення зі сплатою відповідних відсотків за користування.

Приєднаними до позову і дослідженими судом договорами факторингу, що укладені між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс», доведено перехід права вимоги до відповідача за указаним кредитним договором до позивача ТОВ «ФК «Ейс».

Заявлена позивачем до стягнення сума кредитної заборгованості по сумі і складових заборгованості відповідає реєстру боржників за договором факторингу № 05/06/25-Е від 05.06.2025, узгоджується з умовами кредитного договору.

Заборгованість відповідача перед первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» станом на 12.05.2020 становила 19173,00 грн і складалась із тіла кредиту - 7000,00 грн та нарахованих відсотків - 12173,00 грн.

Після переходу права вимоги до нового кредитора ТОВ «Таліон Плюс» та відповідно до сформованого ним розрахунку заборгованості вбачається, що новий кредитор продовжив нарахування відсотків за користування кредитними коштами та 04.11.2020 відбулося балансове списання грошових коштів в сумі 3822,00 грн.

Отже, згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» кредитна заборгованість ОСОБА_1 за договором №408693420 станом на 04.11.2020 становить 16541,00 грн, з яких: 7000,00 грн - тіло кредиту, 9541,00 грн - відсотки.

Станом та на дату звернення позивача із цим позовом до суду заборгованість відповідача за цим кредитним договором є ідентичною.

Доказів погашення відповідачем кредитної заборгованості після укладення договорів факторингу матеріали справи не містять та суду відповідачем не надано.

Таким чином, заявлена позивачем до стягнення сума кредитної заборгованості є обґрунтованою та підставною.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечила, проте не надала суду доказів, які б спростували твердження позивача щодо укладення між сторонами кредитного договору у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію», невиконання нею умов договору, наявності заборгованості та її розміру, через що у суду відсутні підстави не приймати надані позивачем докази.

Наданою на ухвалу суду від 27.08.2026 інформацією АТ КБ «Приватбанк» від 18.09.23026 №20.1.0.0.0/7-260915/83595 підтверджено, що на ім`я відповідача емітовано картку № НОМЕР_2 , номер телефону НОМЕР_1 , на який відправлялася інформація про підтвердження операцій за цією платіжною карткою був/є фінансовим. Крім цього, випискою по вищезазначеному рахунку підтверджено зарахування коштів 02.02.2020 на суму 7000,00 грн.

У частинах 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Дослідженими у справі доказами повно та об`єктивно доведено, що відповідач взятого на себе зобов`язання щодо погашення кредиту, відсотків за його користування належним чином не виконувала, тим самим порушила умови кредитного договору, у зв`язку із чим у неї утворилась заборгованість, яка складається із тіла кредиту в сумі 7000,00 грн та відсотків в сумі 9541,00 грн, а всього 16541,00 грн, які підлягають стягненню на користь ТОВ «ФК «Ейс» в судовому порядку.

Таким чином, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ч.1 ст.141 ЦПК України сплачений за позовом судовий збір слід покласти на відповідача.

У позовній заяві представник позивача також просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

На підтвердження цієї вимоги до позову додано: договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026, укладений між адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» та ТОВ «ФК «Ейс»; додаткову угоду № 25770955869 від 19.06.2026 до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026; акт прийому-передачі наданих послуг від 25.06.2026, який підписаний сторонами договору про надання правничої допомоги.

У розділі 3 договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 визначений порядок оплати послуг адвокатського бюро.

Згідно із п.3.1 договору отримання винагороди адвокатським бюро за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару.

Відповідно до п.3.3. гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами у Протоколі погодження вартості послуг до Договору (Додаток № 1 до договору).

В акті прийому-передачі надання послуг зазначено такі види наданих правових послуг:

складання позовної заяви - 2 год - 5000 грн;

вивчення матеріалів справи - 2 год - 1000 грн;

підготовка адвокатського запиту - 1 год - 500 грн;

підготовка клопотання - 1 год - 500 грн.

Загальна вартість послуг - 7000 грн.

Питання витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, урегульоване ст.137 ЦПК України.

Частинами 1 та 2 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом з цим, під час вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд у кожному конкретному випадку виходить із фактичних обставин окремо взятої справи, її доказової бази, ураховує складність справи, обсяг і складність виконаної адвокатом роботи, значимість таких дій у справі із дотриманням принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру. Без дотримання зазначених вимог рішення суду не може вважатися законним і справедливим.

Саме про такий підхід у питання витрат на професійну правничу допомогу висловив Верховний Суд у додатковій постанові від 07 серпня 2024 року в справі № 686/18768/22.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Проте, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18, від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц, від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі суд приймає до уваги характер спірних правовідносин, незначну складність справи, яка розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Також суд зауважує, що надані адвокатським бюро послуги є для нього типовими в силу укладеного із позивачем ТОВ «ФК «Ейс» договору про надання правової допомоги, який свідчать про надання адвокатським бюро аналогічної правової допомоги за іншими кредитними договорами, а відтак зазначене не потребує витрат значного часу на складання документів та визначення правових позиції.

Отже, враховуючи вищевказане та беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, фактично надані види послуг, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Саме такий розмір професійної правничої допомоги, на переконання суду, буде відповідати обсягу наданих послуг, а також вимогам розумності та справедливості.

Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» кредитну заборгованість за договором № 408693420 від 02.02.2020 в загальній сумі 16541 (шістнадцять тисяч п`ятсот сорок одну) гривню, яку становлять:

- 7000 (сім тисяч) гривень заборгованості за тілом кредиту;

- 9541 (дев`ять тисяч п`ятсот сорок одна) гривня заборгованості по відсотках.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок судового збору та 3000 (три тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом 30 днів з дня його складання може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду.

Інформація про сторін:

позивач - ТОВ «Фінансова компанія «Ейс»; місце знаходження - вулиця Юрія Поправки, буд.6,каб.13, місто Київ; код ЄДРПОУ - 42986956;

відповідач - ОСОБА_1 ; місце проживання - АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_3 .

Головуючий : суддя О.С.Павлусь

Оригінал: reyestr.court.gov.ua