Суд: Тернопільський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів
Дата: 20 жовтня 2026 р.
Справа: №500/2710/26
Суддя: Подлісна Ірина Миколаївна
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 500/2710/26
21 жовтня 2026 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження з особливостями визначеними статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Збаразького відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонально управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Збаразького відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонально управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08 серпня 2025 року головним державним виконавцем Збаразького відділу ДВС Кобзар Оксаною Петрівною винесено постанову про арешт коштів на банківських рахунках позивача ОСОБА_1 у межах суми 102 000 грн у рамках зведеного виконавчого провадження №80529030.
Зведене виконавче провадження відкрито на підставі постанов ІНФОРМАЦІЯ_1 №3/143, №3/144 та №3/145 від 15.05.2025 про накладення штрафів у розмірі 17 000 грн кожна за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
На момент накладення арешту 08.08.2025 зазначені постанови ТЦК не набрали законної сили, оскільки перебували в активному судовому оскарженні:
- 30.07.2025 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування постанов ТЦК (справа №607/15789/25);
- 31.07.2025 суддею Дзюбановським Ю.І. відкрито провадження у справі — ухвала про залишення без руху не є закриттям провадження, а провадження вже розпочалося і тривало;
- відповідно до ч. 1 ст. 255 КУпАП, постанова про адміністративне стягнення набирає законної сили після закінчення строку її оскарження, якщо її не оскаржено — у даному випадку постанови були оскаржені, а отже не набрали законної сили.
Таким чином, станом на 08.08.2025 виконавче провадження не могло здійснюватись на підставі постанов, які не набрали законної сили та перебували на судовому оскарженні.
Постанова №3/144 скасована — але залишена у зведеному провадженні.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 23.01.2026 постанову ТЦК №3/144 від 15.05.2025 скасовано, а провадження закрито.
Незважаючи на це, відповідач не виключив скасовану постанову зі зведеного виконавчого провадження №80529030 та продовжує здійснювати стягнення на її підставі.
Позивач вважає постанову відповідача від 08.08.2025 протиправною та такою, яка підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 04.05.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Позивачем 05.05.2026 надіслано до суду додаткові пояснення по справі.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов через систему "Електронний суд" із відповідними письмовими доказами 25.05.2026. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.
Згідно ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню). Про зупинення виконавчого провадження виконавець виносить постанову не пізніше наступного робочого дня з дня отримання судового рішення.
Боржником подано апеляційну скаргу не на виконавчі документи, а на рішення яким частково задоволено його позовні вимоги щодо скасування виконавчих документів.
По зведеному виконавчому провадженні №80529030 відсутні підстави для зупинення вчинених виконавчих дій та зняття арешту з коштів боржника.
Ухвалу №500/2710/26 від 04.05.2026 Збаразьким відділом державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України отримано 22.05.2026.
На підставі викладеного представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.
Позивачем 01.06.2026 надіслано до суду додаткові пояснення по справі та 05.06.2026 - заяву про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.
Ухвалою суду від 28.07.2026 ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання та призначено судове засідання на 18.08.2026 о 10:00 год.
Ухвалою суду від 18.08.2026 відкладено розгляд справи на 30.09.2026 о 10:00 год.
Позивачем 19.08.2026 надіслано до суду заяву про уточнення позовних вимог, а саме просив:
визнати протиправними дії головного державного виконавця Збаразького відділу державної виконавчої служби Кобзар Оксани Петрівни щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 08.08.2025 у зведеному виконавчому провадженні №80529030;
стягнути зі Збаразького відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь позивача судовий збір, сплачений при зверненні до суду.
Позивачем 20.08.2026 надіслано до суду додаткові пояснення по справі та долучено додаткові документи.
Ухвалою суду від 30.09.2026 відкладено розгляд справи на 21.10.2026 о 11:00 год.
Позивач в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Позов просив задовольнити повністю.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час, дату і місце розгляду справи. Причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч.3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно п.1 ч.3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи положення ч.3 ст.194, ч.3 ст.205 та ч.4 ст. 229 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду даної справи в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
08 серпня 2025 року головним державним виконавцем Збаразького відділу ДВС Кобзар Оксаною Петрівною винесено постанову про арешт коштів на банківських рахунках позивача ОСОБА_1 у межах суми 102 000 грн у рамках зведеного виконавчого провадження №80529030.
Зведене виконавче провадження відкрито на підставі постанов ІНФОРМАЦІЯ_1 №3/143, №3/144 та №3/145 від 15.05.2025 про накладення штрафів у розмірі 17 000 грн кожна за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
На момент накладення арешту 08.08.2025 зазначені постанови ТЦК не набрали законної сили, оскільки перебували в активному судовому оскарженні:
- 30.07.2025 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування постанов ТЦК (справа №607/15789/25);
- 31.07.2025 суддею Дзюбановським Ю.І. відкрито провадження у справі — ухвала про залишення без руху не є закриттям провадження, а провадження вже розпочалося і тривало;
- відповідно до ч. 1 ст. 255 КУпАП, постанова про адміністративне стягнення набирає законної сили після закінчення строку її оскарження, якщо її не оскаржено — у даному випадку постанови були оскаржені, а отже не набрали законної сили.
Таким чином, станом на 08.08.2025 виконавче провадження не могло здійснюватись на підставі постанов, які не набрали законної сили та перебували на судовому оскарженні.
Постанова №3/144 скасована — але залишена у зведеному провадженні.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 23.01.2026 постанову ТЦК №3/144 від 15.05.2025 скасовано, а провадження закрито.
Незважаючи на це, відповідач не виключив скасовану постанову зі зведеного виконавчого провадження №80529030 та продовжує здійснювати стягнення на її підставі.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2026 у справі №607/15789/25 адміністративний позов позивача задоволено. Апеляційним судом було скасовано постанову №3/143 від 15.05.2025 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, скасовано постанову №3/145 від 15.05.2025 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, провадження у відповідних справах про адміністративні правопорушення закрито.
Крім того, рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 23.01.2026 було скасовано постанову №3/144 від 15.05.2025. Отже, усі постанови ТЦК, які були підставою для зведеного виконавчого провадження №80529030, у подальшому були скасовані судами.
Подальше зняття арешту не усуває незаконності дій відповідача Відповідачем 05.06.2026 винесено постанови про зняття арешту з коштів та закінчення виконавчого провадження. Зазначені постанови підтверджують, що після скасування постанов ТЦК правова підстава для подальшого примусового виконання була відсутня.
Не погодившись із протиправною постановою відповідача від 08.08.2025, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках.
У частині першій статті 5 Закону №1404-VІІІ зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII).
У силу пункту 6 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Відповідно до частин третьої та п`ятої статті 37 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.
Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.
Частинами першою та другою статті 40 Закону №1404-VIII визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Пунктом 16 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 №2832/5), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802, визначено, що постанова про зняття арешту з майна боржника, постанова про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України, постанова про зняття майна з розшуку або скасування інших заходів примусового виконання рішення виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження, за заявою боржника у разі, якщо: судом скасовано заходи забезпечення позову за завершеним виконавчим провадженням; при повторному пред`явленні такого виконавчого документа до примусового виконання виконавче провадження за таким виконавчим документом закінчено на підставі частини першої статті 39 Закону, а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена); після повернення виконавчого документа стягувачу на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця надійшла сума коштів для задоволення вимог стягувача, виконання постанов про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та за умови, що такий виконавчий документ повторно на виконання не пред`явлено; після повернення виконавчого документа стягувачу наявні обставини, визначені частиною першою статті 39 Закону (крім випадків, коли виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні), а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена), та виконавчого збору, який підлягав стягненню у цьому виконавчому провадженні (крім випадків, коли відповідно до статті 27 Закону виконавчий збір стягненню не підлягає); арешт з майна боржника або інші заходи примусового виконання рішення скасовані судовим рішенням.
Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Спір у цій справі виник з приводу бездіяльності державного виконавця щодо не зняття арешту, накладеного у зведеному виконавчому провадженні №80529030.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд враховує, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягає примусовому виконанню.
Як видно з матеріалів справи, 08.08.2025 головним державним виконавцем Збаразького відділу ДВС Кобзар Оксаною Петрівною винесено постанову про арешт коштів боржника у межах зведеного виконавчого провадження №80529030.
Підставою для здійснення виконавчих дій були постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 №3/143, №3/144 та №3/145 від 15.05.2025 про накладення адміністративних стягнень.
Однак, на момент накладення арешту законність зазначених постанов уже була предметом судового розгляду.
30.07.2025 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування постанов ТЦК у справі №607/15789/25.
31.07.2025 судом було відкрито провадження у зазначеній справі. Таким чином, державний виконавець застосував найбільш обмежувальний захід примусового виконання — арешт коштів — у ситуації, коли правомірність самої підстави для виконання вже перевірялася судом.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2026 у справі №607/15789/25 адміністративний позов позивача задоволено. Апеляційним судом було скасовано постанову №3/143 від 15.05.2025 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, скасовано постанову №3/145 від 15.05.2025 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, провадження у відповідних справах про адміністративні правопорушення закрито.
Крім того, рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 23.01.2026 було скасовано постанову №3/144 від 15.05.2025. Отже, усі постанови ТЦК, які були підставою для зведеного виконавчого провадження №80529030, у подальшому були скасовані судами.
Відтак, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачем, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).
Оскільки, позов підлягає до задоволення, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 1331.20 грн. згідно квитанції від 29.04.2026.
Керуючись статтями 139, 241-242, 244-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії головного державного виконавця Збаразького відділу державної виконавчої служби Кобзар Оксани Петрівни щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 08.08.2025 у зведеному виконавчому провадженні №80529030.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Збаразького відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України сплачений судовий збір в розмірі 1331 грн (одна тисяча триста тридцять одна) 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Збаразький відділ державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонально управління Міністерства юстиції ( м. Івано-Франківськ) (місцезнаходження/місце проживання: вул. Шолом-Алейхема, 19,м. Збараж,Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,47302 код ЄДРПОУ/РНОКПП 40342612).
Повний текст рішення виготовлено та підписано 21 жовтня 2026 року.
Головуючий суддя Подлісна І.М.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua