Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №673/401/26 — Деражнянський районний суд Хмельницької області

Суд: Деражнянський районний суд Хмельницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: інших видів кредиту

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №673/401/26

Суддя: Грицишина Л. В.

Справа № 673/401/26

Провадження № 2/673/942/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2026 р. м. Деражня

Деражнянський районний суд Хмельницької області

в складі:

головуючої судді - Грицишиної Л.В.

з участю:

секретаря судового засідання - Осієвської Н.В.,

розглянувши в м. Деражня в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором

в с т а н о в и в:

31 березня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (далі – ТОВ «Факторинг Партнерс») звернулося до ОСОБА_1 з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №R01.00601.005398342 від 21.06.2019 року, яка утворилась станом на день подачі позову у розмірі 33 143 грн. 87 коп., з яких: 21 013 грн. 58 коп. – заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 12 130 грн. 29 коп. – заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, а також понесені витрати по справі на сплату судового збору та правову допомогу.

В обґрунтування заявленого позову вказує, що 21.06.2019 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» (далі – АТ «Ідея Банк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №R01.00601.005398342. За умовами цього договору ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 53 686 грн. 72 коп. строком на 20 місяців. Кредитним договором встановлено розмір процентної ставки 33,8% річних. ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.

Позивач вказує, що АТ «Ідея Банк» зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, шляхом видачі відповідної суми кредиту ОСОБА_1 .

Однак, в подальшому відповідач не виконав свої зобов`язання щодо повернення наданого йому кредиту.

11.12.2025 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №11-12/25, за умовами якого АТ «Ідея Банк» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» за плату належні йому права вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором №R01.00601.005398342 від 21.06.2019 року, укладеним із ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, позивач вказує, що ТОВ «Факторинг Партнерс» правомірно набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором. Оскільки відповідач зобов`язань в частині повної та своєчасної сплати суми кредиту за договорами не виконує, тому ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулось за захистом своїх прав до суду.

Ухвалою судді від 30 березня 2026 року постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін по справі.

Заочним рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 14 травня 2026 року позов ТОВ «Факторинг Партнерс» задоволено та ухвалено стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №R01.00601.005398342 від 21.06.2019 року у розмірі 33 143 грн. 87 коп., витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 662 грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 13 000 грн..

Ухвалою суду від 29 липня 2026 року за заявою відповідача ОСОБА_1 заочне рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 14 травня 2026 року скасовано, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

31.07.2026 року в електронному вигляді з використанням системи ЄСІТС підсистеми «Електронний суд», представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Довгаль П.С. направив до суду відзив, у якому вказав, що за період із 21.09.2019 року по 18.12.2020 року відповідач сплатив 46 160 грн. 05 коп., з яких 32 673 грн.14 коп. - тіло кредиту та 13 486грн. 91 коп. - проценти. За його розрахунком, залишок заборгованості за основним боргом становить 21 013 грн. 58 грн, а за процентами на дату відступлення права вимоги - 2 037 грн. 03 коп, загалом 23 050 грн. 61 коп.

Водночас представник відповідача заперечив проти визначеного позивачем розміру заборгованості за процентами у сумі 12 130 грн. 29 коп., вважаючи розрахунок необґрунтованим, таким, що не відповідає фактичному розміру заборгованості та не містить відомостей щодо порядку й формули нарахування відповідних сум.

Представник відповідача також зазначив, що ОСОБА_1 з 26.02.2022 року проходить військову службу за мобілізацією, а тому на нього поширюються гарантії, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». У зв`язку з цим вважає безпідставним нарахування та стягнення процентів за користування кредитом за період проходження відповідачем військової служби, зокрема після відступлення права вимоги.

З огляду на викладене представник відповідача вважав, що стягненню підлягає виключно заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 21 013 грн. 58 коп, а в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Крім того, представник відповідача заперечив проти заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу в сумі 13 000 грн, вважаючи його необґрунтованим та неспівмірним, і просив зменшити такі витрати.

05.08.2026 року в електронному вигляді з використанням системи ЄСІТС підсистеми «Електронний суд» представник позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» направив до суду відповідь на відзив, у якій вказав, що внесені відповідачем кошти зараховувалися в порядку черговості, визначеної п. 2.1 кредитного договору, а нарахування процентів здійснювалося відповідно до його умов, виходячи із неповернутої суми кредиту. При цьому позивач після набуття права вимоги самостійних нарахувань за договором не здійснював.

Заперечуючи проти доводів відзиву щодо застосування до відповідача пільг, передбачених п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», представник позивача зазначив, що відповідач не надав повного переліку документів, необхідних для підтвердження права на відповідну пільгу. Крім того, зауважив, що відповідач не повідомляв первісного кредитора чи позивача про наявність у нього права на пільгу з наданням підтверджувальних документів, у зв`язку з чим вважав нарахування процентів правомірним та таким, що здійснювалося відповідно до умов договору.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу представник позивача вказав, що їх розмір підтверджується доказами долученими до матеріалів справи, а тому вважає заявлені витрати обґрунтованими та просить позов задоволити в повному обсязі.

09.09.2026 року в електронному вигляді з використанням системи ЄСІТС підсистеми «Електронний суд», представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Довгаль П.С. долучив письмові документи та зазначив, що заочним рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 14.05.2026 року з відповідача стягнуто 33 142 грн. 87 коп. заборгованості за кредитним договором, 2 662 грн 40 коп. судового збору та 13 000 грн витрат на правничу допомогу. На виконання рішення було відкрито виконавче провадження № ВП 81359277, у межах якого на кошти відповідача накладено арешт та примусово стягнуто загалом 13 252 грн. 35 коп.

Водночас ухвалою суду від 29.07.2026 року заочне рішення скасовано за заявою відповідача. У зв`язку із цим останній звернувся до приватного виконавця із заявою про закінчення виконавчого провадження, скасування вжитих заходів примусового виконання та повернення стягнутих коштів. Приватний виконавець повідомила, що 27.07.2026 року стягнуті кошти перераховано на рахунки позивача, а 31.07.2026 року виконавче провадження закінчено на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на викладене представник відповідача просив зарахувати стягнуті у виконавчому провадженні 13 252 грн. 35 коп. у рахунок погашення заборгованості за основним зобов`язанням.

14.09.2026 року в електронному вигляді з використанням системи ЄСІТС підсистеми «Електронний суд» представник позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» направив до суду письмові пояснення, у яких заперечив проти зарахування коштів, стягнутих у межах виконавчого провадження № 81359277, у рахунок погашення кредитної заборгованості.

Представник позивача зазначив, що кошти були стягнуті на підставі заочного рішення, яке згодом скасовано, а тому таке стягнення не може вважатися належним виконанням кредитного зобов`язання та автоматично зараховуватися в рахунок погашення боргу під час розгляду справи. На думку позивача, питання повернення стягнутих коштів має вирішуватися шляхом застосування інституту повороту виконання судового рішення, передбаченого ст. 444 ЦПК України, після остаточного вирішення спору.

В судовому засіданні від 03.11.2026 року представник позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» - Скаско В.О. підтримав заявлені позовні вимоги, а також доводи, викладені у відповіді на відзив та письмових поясненнях, просив задоволити позов в повному обсязі враховуючи наданий детальний розрахунок заборгованості.

В судовому засіданні від 03.11.2026 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Довгаль П.С. підтримав доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, та визнав позовні вимоги частково, а саме в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 21 013 грн 58 коп. та процентів за користування кредитними коштами в сумі 4 723 грн 04 коп., нарахованих у межах строку дії кредитного договору, тобто до 21.02.2021 року.

При цьому представник відповідача погодився з правомірністю нарахування та стягнення процентів за користування кредитом у межах строку дії договору, зазначивши, що відповідач розпочав проходження військової служби вже після закінчення строку дії договору. Водночас нараховані позивачем проценти в розмірі 7 407 грн 25 коп., які, за твердженням позивача, нараховані після 21.03.2021 року, представник відповідача вважав необґрунтованими, заперечував проти їх стягнення та просив відмовити в цій частині позовних вимог.

Крім того, представник відповідача заперечив проти заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу в сумі 13 000 грн, посилаючись на їх необґрунтованість та неспівмірність зі складністю справи, у зв`язку із цим просив суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача, до 2 000 грн.

Дослідивши надані докази, заслухавши учасників процесу, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.06.2019 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №R01.00601.005398342, відповідно предметом договору є надання позивачем позичальнику грошових коштів на наступних умовах: сума кредиту 53 686 грн. 72 коп. строком на 20 місяців тобто до до 21.02.2021 року. Кредитним договором встановлено розмір процентної ставки 33,8% річних.

Із кредитного договору №R01.00601.005398342 від 21.06.2019 року вбачається, що ОСОБА_1 ознайомився з кредитним договором АТ «Ідея Банк» заповнив анкету-заяву на укладення договору, тарифами банку, строком кредитування. Власноручно підписав договір, а АТ «Ідея Банк» перерахувало суму кредиту відповідно до наявного в матеріалах справи меморіального ордеру від 21.06.2019 року, тобто АТ «Ідея Банк» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі.

11.12.2025 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №11-12/25, за умовами якого АТ «Ідея Банк» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» за плату належні йому права вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором №R01.00601.005398342 від 21.06.2019 року укладеними із ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №11-12/25 від 11.12.2025 року до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 33 143 грн. 87 коп. з яких: 21 013 грн. 58 коп. – заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 12 130 грн. 29 коп. – заборгованість за відсотками.

Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» правомірно набуло право вимоги за кредитним договором №R01.00601.005398342 від 21.06.2019 року.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 ЦК України).

Відповідно до приписів ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За ч 2. ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію товариства відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором, визнає та погоджується на запропоновані позивачем умови користування та порядок надання товариством грошових коштів.

Вищевказаний кредитний договір №R01.00601.005398342 від 21.06.2019 року підписаний відповідачем в письмовій формі, а тому, наявність підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

На підставі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Так, з наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №R01.00601.005398342 від 21.06.2019 року вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором склала 33 143 грн. 87 коп., з яких: 21 013 грн. 58 коп. – заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 12 130 грн. 29 коп. – заборгованість за відсотками.

Водночас, відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, судом враховується правовий висновок, сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 р. у справі №444/9519/12.

В п.54 вказаної Постанови, Верховний Суд вказує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

Як вбачається з п.1.2. наявного у матеріалах справи кредитного договору №R01.00601.005398342 від 21.06.2019 року, кредит надається строком 20 місяців, тобто до 21.02.2021 року.

Із наданих позивачем доказів, зокрема деталізованого розрахунку заборгованості, вбачається, що за період з 21.06.2019 року до 20.02.2021 року, тобто в межах встановленого договором строку кредитування, позивачем нараховано проценти за користування кредитними коштами в загальному розмірі 25 736 грн 62 коп. При цьому відповідачем у рахунок погашення зазначених процентів здійснювалися платежі, унаслідок чого непогашений залишок заборгованості за процентами, нарахованими протягом строку кредитування, становить 4 723 грн 04 коп.

Водночас у розділі деталізованого розрахунку заборгованості «Розрахунок процентів на прострочену заборгованість» позивачем відображено нарахування процентів за ставкою 33,80 % річних після закінчення строку кредитування, а саме за період з 23.02.2021 року до 23.02.2022 року (366 днів), на суму простроченої заборгованості за основним боргом у розмірі 21 013 грн 58 коп. Загальна сума нарахованих за цей період процентів становить 7 650 грн 93 коп., з яких відповідачем сплачено 243 грн 68 коп., а непогашений залишок складає 7 407 грн 25 коп.

Оцінюючи наведений розрахунок, суд виходить із того, що відповідно до пункту 1.2 кредитного договору строк користування кредитом був визначений сторонами до 21.02.2021 року. Отже, нарахування процентів за користування кредитними коштами на умовах, встановлених договором, є обґрунтованим у межах погодженого сторонами строку кредитування з 21.06.2019 року до 20.02.2021 року. За цей період непогашена заборгованість за процентами, з урахуванням здійснених відповідачем платежів, становить 4 723 грн 04 коп.

Разом із тим суд бере до уваги, що після закінчення строку кредитування відповідачем було здійснено часткову сплату процентів у розмірі 243 грн 68 коп., що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості. Зазначена сума підлягає врахуванню під час визначення остаточного розміру заборгованості за процентами.

Таким чином, визначаючи розмір заборгованості, що підлягає стягненню, суд враховує суму основного боргу в розмірі 21 013 грн 58 коп., а також заборгованість за процентами, нарахованими в межах строку кредитування, у розмірі 4 723 грн 04 коп., з якої вираховується сума часткової сплати процентів після закінчення строку дії договору - 243 грн 68 коп. Відтак, розмір процентної заборгованості, що підлягає стягненню, становить 4 479 грн 36 коп. (4 723 грн 04 коп. – 243 грн 68 коп.).

За таких обставин загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 25 492 грн 94 коп., з яких 21 013 грн 58 коп. - заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) та 4 479 грн 36 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, нарахованими в межах строку кредитування, з урахуванням здійсненої відповідачем часткової сплати.

Водночас нарахування позивачем процентів за ставкою 33,80 % річних за період після закінчення строку кредитування, а саме з 23.02.2021 року до 23.02.2022 року, суд вважає необґрунтованим, оскільки позивачем не доведено наявності правових підстав для продовження нарахування процентів після завершення визначеного сторонами строку кредитування. Відтак, у задоволенні позовних вимог у частині стягнення зазначених процентів слід відмовити.

Посилання сторони відповідача на положення п. 15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» як на підставу для звільнення від сплати процентів за користування кредитними коштами суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір № R01.00601.005398342 укладено 21.06.2019 року зі строком кредитування до 21.02.2021 року, тоді як відповідач був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації лише 26.02.2022 року. Отже, на момент призову відповідача на військову службу строк дії кредитування вже закінчився, а проценти, щодо яких виник спір, були нараховані до того, як відповідач набув статус військовослужбовця.

Тому відповідні заперечення сторони відповідача в цій частині не спростовують обґрунтованості вимог позивача щодо стягнення заборгованості за процентами, нарахованими у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Оцінюючи доводи відповідача щодо необхідності врахування під час визначення розміру заборгованості грошових коштів у сумі 13 252 грн 35 коп., стягнутих із нього в межах виконавчого провадження №ВП 81359277, суд доходить висновку про їх необґрунтованість з огляду на таке.

Як встановлено судом, зазначені кошти були стягнуті з ОСОБА_1 за кредитним договором № R01.00601.005398342 від 21.06.2019 року в порядку примусового виконання заочного рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 14 травня 2026 року. При цьому в подальшому вказане судове рішення скасоване, а отже, воно втратило законну силу та не може надалі розглядатися як чинна правова підстава для примусового стягнення визначених ним сум.

При цьому скасування заочного рішення не припиняє та не змінює автоматично зобов`язань сторін, які виникли з кредитного договору, а лише усуває правову підставу для виконання відповідного судового рішення. Відтак питання про наявність та розмір заборгованості за кредитним договором підлягає вирішенню судом під час нового розгляду справи на підставі досліджених доказів, з урахуванням умов договору, факту надання кредитних коштів, виконання сторонами своїх зобов`язань та обґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку.

Водночас правові наслідки фактичного стягнення коштів на виконання скасованого судового рішення врегульовані інститутом повороту виконання судового рішення, передбаченим ст. 444 ЦПК України.

Відповідно до положень ст. 444 ЦПК України питання про поворот виконання вирішується судом за наявності відповідної заяви сторони, а якщо таке питання не було вирішено судом апеляційної чи касаційної інстанції, заява відповідача про поворот виконання розглядається судом першої інстанції, який розглядав справу. Таким чином, законодавець визначив окремий процесуальний порядок відновлення порушених майнових прав особи внаслідок виконання судового рішення, яке згодом було скасоване.

Такий підхід узгоджується з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною в рішенні від 02.11.2011 року № 13-рп/2011, відповідно до якої поворот виконання рішення є процесуальною гарантією захисту майнових прав особи, що полягає у поверненні сторін виконавчого провадження до попереднього становища у зв`язку зі скасуванням правової підстави для виконання рішення. Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 04.09.2019 року у справі № 569/15646/16-ц.

Отже, поворот виконання судового рішення є самостійним процесуальним способом захисту прав відповідача, а тому питання повернення коштів, стягнутих на виконання скасованого заочного рішення, не може підмінятися їх автоматичним зарахуванням у рахунок заборгованості, яка є предметом розгляду в цій справі.

За таких обставин суд відхиляє доводи відповідача щодо необхідності зменшення заявленої до стягнення заборгованості на суму 13 252 грн 35 коп., оскільки зазначені кошти були стягнуті в межах примусового виконання судового рішення, яке в подальшому скасоване, а питання повернення стягнутого майна підлягає вирішенню в порядку повороту виконання судового рішення. Відтак відсутні підстави для автоматичного зарахування вказаної суми в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором під час визначення її розміру в цій справі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на наступне.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, від 22.01.2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 03.02.2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі №753/1203/18.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.07.2024 року між Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Факторинг Партнерс» був укладений договір про надання правової допомоги №02-07/2024.

Згідно заявки на надання юридичної допомоги №539 від 02.02.2026 року, акта №29 про надання юридичної допомоги від 27.02.2026 року вбачається, що вартість наданих Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» юридичних послуг щодо підготовки позовної заяви ТОВ «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором становить 13 000 грн.

Судом враховується клопотання відповідача щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу, оскільки дана справа є типовою, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, регулювання даної категорії справи здійснюється невеликим обсягом нормативно-правових актів, справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження.

За таких обставин підготовка адвокатом позовної заяви, формування пакета доданих документів, а також участь у судових засіданнях не вимагали виконання значного обсягу юридичної, аналітичної чи технічної роботи.

Таким чином, враховуючи клопотання відповідача, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 13 000 грн. є завищеною і непропорційною до предмету спору.

З огляду на критерії співмірності, розумності та фактичний обсяг наданих юридичних послуг, суд вважає за необхідне зменшити суму таких витрат до 3 000 грн.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, дійшов висновку про необхідність розподілу судових витрат пропорційно до розміру задоволених та відмовлених позовних вимог.

Суд, прийшов до висновку, що з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог підлягають стягненню на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 307 грн. 48 коп. та витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 047 грн. 81 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.13, 81, 141, 263-265, 268, 279, 280-282, 352, 354, 355, ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором №R01.00601.005398342 від 21.06.2019 року у розмірі 25 492 грн. 94 коп., з яких: 21 013 грн. 58 коп. – заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 4 479 грн 36 коп. заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 047 грн. 81 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 2 307 грн. 48 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», місцезнаходження: вул. Ґедройця Єжи,6, офіс 521 м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 09.11.2026 року.

Суддя: Л. В. Грицишина

Оригінал: reyestr.court.gov.ua