Суд: Шумський районний суд Тернопільської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №609/222/26
Суддя: Катерняк О. М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 609/222/26
2/609/342/2026
09 листопада 2026 року Шумський районний суд Тернопільської області
в складі головуючого судді: Катерняк О.М.,
за участю секретаря судового засідання: Мацишиної Г.О.,
представника позивача-відповідача ОСОБА_1 – адвоката Шиміна О.П., представника відповідача-позивача ОСОБА_2 – адвоката Швеця Д.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом про визнання обов`язку ОСОБА_2 за договором позики перед ОСОБА_1 відсутнім,
ВСТАНОВИВ:
І. Стислий виклад позиції сторін.
1. 09 березня 2026 року адвокат Шимін Олег Павлович, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач), через систему «Електронний суд» звернувся із позовом до ОСОБА_2 (далі відповідач) з вимогою про стягнення боргу за договором позики в розмірі 28554 доларів США 32 центів та трьох відсотків річних в розмірі 3468 доларів США 76 центів, всього 32023 доларів США 08 центів.
2. Позов обґрунтовано тим, що 19 лютого 2020 року між ОСОБА_1 (Позикодавець) та ОСОБА_2 (Позичальник) укладено договір позики грошових коштів, згідно якого Позичальник отримав позику в сумі 30000 доларів США 00 центів, які зобов`язався повернути протягом 24 місяців, про що Позичальник видав Позикодавцеві розписку від 19.02.2020. Однак, відповідач виконав свої зобов`язання щодо повернення всієї суми позики лише частково в сумі 1341,88 доларів США, а саме шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Позивача наступними частинами: 03.05.2023 в сумі 3795,98 грн, що по курсу НБУ на цю дату, еквівалентно 103,80 дол. США; 05.06.2023 в сумі 3743,72 грн, що по курсу НБУ на цю дату, еквівалентно 102,38 дол. США; 30.06.2023 в сумі 3748,74 грн, що по курсу НБУ на цю дату, еквівалентно 102,51 дол. США; 28.08.2023 в сумі 3849,25 грн, що по курсу НБУ на цю дату, еквівалентно 105,26 дол. США; 18.01.2024 в сумі 4020,10 грн, що по курсу НБУ на цю дату, еквівалентно 105,58 дол. США; 03.05.2024 в сумі 3795,98 грн, що по курсу НБУ на цю дату, еквівалентно 96,02 дол. США; 13.05.2024 в сумі 4020,10 грн, що по курсу НБУ на цю дату, еквівалентно 101,21 дол. США; 30.08.2025 в сумі 5025,13 грн, що по курсу НБУ на цю дату, еквівалентно 121,79 дол. США; 01.09.2025 в сумі 5025,13 грн, що по курсу НБУ на цю дату, еквівалентно 121,61 дол. США; 05.09.2025 в сумі 5025,13 грн, що по курсу НБУ на цю дату, еквівалентно 121,53 дол. США; 08.09.2025 в сумі 5025,13 грн, що по курсу НБУ на цю дату, еквівалентно 121,91 дол. США; 04.10.2025 в сумі 5025,13 грн, що по курсу НБУ на цю дату, еквівалентно 121,74 дол. США; 21.10.2025 в сумі 5025,13 грн, що по курсу НБУ на цю дату, еквівалентно 120,34 дол. США. Всього 57124,65 грн, що еквівалентно 1445,68 дол.США. Таким чином, станом на день подання позову заборгованість відповідача перед позивачем за договором позики становить 28554,32 доларів США.
Крім того, представник позивача зазначає, що відповідно до положеннями ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. У договорі позики сторони обумовили строк повернення позики - до 19 лютого 2022 року. Відтак, в період прострочення з 20 лютого 2022 року по 09 березня 2026 року на суму позики нараховується 3 % річних, виходячи з наступного розрахунку: Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення, всього 3% річних складає 3468,76 дол.США. Отже, стягненню з відповідача підлягає також сума трьох процентів річних 3468,76 доларів США. З цих підстав просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики в розмірі 28554 долари США 32 центи та три відсотки річних в розмірі 3468 доларів США 76 центів, всього 32023,08 долари США, а також стягнути судові витрати.
3. 05 червня 2026 року через систему «Електронний суд» представником відповідача ОСОБА_2 – адвокатом Швецем Д.Ю. подано відзив на позовну заяву. Вважає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на те, що позивач не довів факту виникнення між сторонами правовідносин за договором позики та не підтвердив свого права вимагати від відповідача повернення коштів, що є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні позову. Зазначає, що починаючи з 06 жовтня 2015 року відповідач перебуває у фактичних трудових відносинах із фізичною особою — підприємцем ОСОБА_3 , який здійснює господарську діяльність під комерційним найменуванням "Ноутбук Центр". Трудова функція відповідача полягала та полягає у продажу комп`ютерної техніки. Позивач ОСОБА_1 також пов`язаний із "Ноутбук Центр" та, за вказівкою ОСОБА_3 , фактично виконує функції керівника мережі авторизованих сервісних центрів "Ноутбук Центр". При виконанні трудових обов`язків відповідач здійснював продаж комп`ютерної техніки та регулярно звітував про результати такого продажу як ОСОБА_3 , так і ОСОБА_1 . У 2019 році ОСОБА_3 було виявлено дебіторську заборгованість клієнтів за придбану комп`ютерну техніку. Оскільки відповідач відповідав за продаж техніки, ОСОБА_3 поклав на нього обов`язок із забезпечення повернення боргу клієнтів за придбану комп`ютерну техніку. З метою контролю повернення зазначеної заборгованості ОСОБА_3 вказав відповідачу скласти розписку про нібито отримання позики для ОСОБА_1 із зазначенням ОСОБА_3 як свідка та визначив графік повернення заборгованості, зафіксувавши це у електронному листі, скерованому відповідачу та позивачу (на електронну адресу, зазначену самим позивачем при поданні цього позову). При цьому розписка від 19.02.2020 не містить жодної згадки про передачу грошових коштів відповідачу будь-ким, у тому числі позивачем. Крім того, ОСОБА_3 повідомив відповідача, що з 2020 року його заробітна плата стане як засіб забезпечення повернення заборгованості клієнтів "Ноутбук Центру". Вказує, що у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Відповідно, розписка від 19.02.2020 має безгрошовий характер та не надає право ОСОБА_1 взагалі звертатися з цивільним позовом про стягнення грошових коштів. Також зазначає, що зазначена розписка від 19.02.2020 не містить жодних відомостей про те, що позивач ОСОБА_1 фактично передав відповідачу грошові кошти. У розписці відсутні вказівки на джерело коштів, спосіб, місце та обставини їх передачі. Формулювання розписки сконструйоване як зобов`язання вчинене на користь ОСОБА_1 , а не як отримання коштів від нього. Таким чином, зі змісту розписки неможливо встановити факт реальної передачі коштів від позивача до відповідача, що є обов`язковою умовою виникнення позикових правовідносин. З цих підстав просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
4. 09 червня 2026 року через систему «Електронний суд» представником позивача ОСОБА_1 – адвокатом Шиміним О.П. подано відповідь на відзив. Не погоджується із твердженням відповідача, що надана розписка має безгрошовий характер, так як не підтверджує факту передачі коштів. Зазначає, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. 19.02.2020 між сторонами був укладений договір, за яким ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 в позику грошові кошти в сумі 30000,00 доларів США та зобов`язався повернути за 24 місяці. Вказує, що факт отримання грошових коштів в позику підтверджується власноручно написаною відповідачем розпискою, яка є належним та достатнім доказом факту отримання позики, так як містить відомості, що відповідачем отримано грошові кошти саме в позику, суму позики - 30000,00 дол. США, інформацію позикодавця та позичальника, а також зобов`язання повернути позику протягом 24 місяців, дату 19.02.2020 та особистий підпис ОСОБА_2 . Таким чином посилання представника відповідача, що вказана розписка не підтверджує факт передачі коштів в позику вважає безпідставним.
Окремо зазначає, що не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджені жодними доказами доводи представника відповідача, що між сторонами фактично склалися інші правовідносини з повернення дебіторської заборгованості. Вказує, що Відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які підтверджували обставини, на які він посилається у відзиві на позовну заяву, оскільки в долученому листуванні відсутні будь-які згадки про те, що відповідач не отримував позики у позивача, а також того, що між сторонами під виглядом правовідносин з позики, фактично склались якісь інші правовідносини. Надані скріншоти програмного продукту цих обставин також не підтверджують, оскільки не містять жодних посилань на інші зобов`язання чи суб`єктів господарювання з якими, як стверджує відповідач, у нього виникли правовідносини з повернення дебіторської заборгованості. Натомість підтверджують лише той факт, що сторони звіряли виконання відповідачем зобов`язань з погашення заборгованості. Сам факт перебування відповідача у трудових відносинах з третіми особами також жодним чином не спростовує факту отримання позики у позивача та не свідчить, що фактично мали місце правовідносини з погашення дебіторської заборгованості, як це вказує відповідач. Просить позовні вимоги задовольнити повністю.
5. 09 червня 2026 року через систему «Електронний суд» представником відповідача ОСОБА_2 – адвокатом Швецем Д.Ю. подано заперечення на відповідь на відзив. Зазначає, що починаючи з 06 жовтня 2015 року відповідач перебуває у фактичних трудових відносинах із фізичною особою — підприємцем ОСОБА_3 , який здійснює господарську діяльність під комерційним найменуванням "Ноутбук Центр", що підтверджується записами в трудовій книзі відповідача, а також відомостями про страховий стаж та заробітну плату за відповідний період. Трудова функція відповідача полягала та полягає у продажу комп`ютерної техніки. Звертає увагу суду, що як зі змісту самої розписки, долученої позивачем до позовної заяви, так і з доказів, які стосуються господарської діяльності авторизованої мережі сервісних центрів “Ноутбук-Центр” вбачається, що відповідач не отримував від позивача жодних коштів. Позовні вимоги ОСОБА_1 вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки у ОСОБА_2 не виник жодний обов`язок щодо повернення коштів позивачу, оскільки жодного договору позики між позивачем та відповідачем не було укладено.
6. Крім того, 09 червня 2026 року через систему «Електронний суд» представником відповідача ОСОБА_2 – адвокатом Швецем Д.Ю. подано зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про визнання обов`язку ОСОБА_2 за договором позики перед ОСОБА_1 відсутнім.
7. Зустрічний позов обґрунтовано тим, що починаючи з 06 жовтня 2015 року відповідач ОСОБА_2 перебуває у фактичних трудових відносинах із фізичною особою — підприємцем ОСОБА_3 , який здійснює господарську діяльність під комерційним найменуванням "Ноутбук Центр". Трудова функція відповідача полягала та полягає у продажу комп`ютерної техніки. Позивач ОСОБА_1 також пов`язаний із "Ноутбук Центр" та, за вказівкою ОСОБА_3 , фактично виконує функції керівника мережі авторизованих сервісних центрів "Ноутбук Центр", що підтверджується відомостями, розміщеними на веб-сайті https://notebooksc.business-guide.com.ua/. При виконанні трудових обов`язків відповідач здійснював продаж комп`ютерної техніки та регулярно звітував про результати такого продажу як ОСОБА_3 , так і ОСОБА_1 . У 2019 році ОСОБА_3 було виявлено дебіторську заборгованість клієнтів за придбану комп`ютерну техніку. Оскільки відповідач відповідав за продаж техніки, ОСОБА_3 поклав на нього обов`язок із забезпечення повернення боргу клієнтів за придбану комп`ютерну техніку. З метою контролю повернення зазначеної заборгованості ОСОБА_3 вказав відповідачу скласти розписку про нібито отримання позики для ОСОБА_1 із зазначенням ОСОБА_3 як свідка та визначив графік повернення заборгованості, зафіксувавши це у електронному листі, скерованому відповідачу та позивачу (на електронну адресу, зазначену самим позивачем при поданні цього позову). При цьому розписка від 19.02.2020 не містить жодної згадки про передачу грошових коштів відповідачу будь-ким, у тому числі позивачем. Крім того, ОСОБА_3 повідомив відповідача, що з 2020 року його заробітна плата стане як засіб забезпечення повернення заборгованості клієнтів "Ноутбук Центру". Вказує, що у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Відповідно, розписка від 19.02.2020 має безгрошовий характер та не надає право ОСОБА_1 взагалі звертатися з цивільним позовом про стягнення грошових коштів. Також зазначає, що зазначена розписка від 19.02.2020 не містить жодних відомостей про те, що позивач ОСОБА_1 фактично передав відповідачу грошові кошти. У розписці відсутні вказівки на джерело коштів, спосіб, місце та обставини їх передачі. Формулювання розписки сконструйоване як зобов`язання вчинене на користь ОСОБА_1 , а не як отримання коштів від нього. Таким чином, зі змісту розписки неможливо встановити факт реальної передачі коштів від позивача до відповідача, що є обов`язковою умовою виникнення позикових правовідносин. З огляду на наведене, позивач не довів факту виникнення між сторонами правовідносин за договором позики та не підтвердив свого права вимагати від відповідача повернення коштів, що є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні позову.
Також, відповідач реалізує своє право на оспорювання договору позики з підстав його безгрошовості та удаваності, оскільки зазначена розписка від 19.02.2020 року написана виключно на вимогу роботодавця ОСОБА_3 в межах існуючих трудових відносин. Враховуючи, що договір позики є реальним, він вважається укладеним з моменту передання грошової суми. Оскільки позивач не передавав відповідачу грошових коштів за договором позики, то такий договір не був укладений. Вказує, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. З цих підстав, просив прийняти зустрічний позов ОСОБА_2 до розгляду та об`єднати в одне провадження із первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики; визнати обов`язок ОСОБА_2 за договором позики перед ОСОБА_1 відсутнім.
8. 30 червня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 – адвоката Шиміна О.П. надійшов відзив на зустрічний позов. Не погоджується із твердженням позивача за зустрічним позовом про те, що розписка від 19.02.2020 має безгрошовий характер, між сторонами фактично не укладався договір позики і він не отримував коштів, а складена розписка написана в забезпечення виконання зобов`язанням з повернення дебіторської заборгованості, а відтак договір позики є неукладеним. Зазначає, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. 19.02.2020 між сторонами був укладений договорі позики, за яким ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 в позику грошові кошти в сумі 30000,00 доларів США та зобов`язався повернути за 24 місяці. Факт отримання грошових коштів в позику підтверджується власноручно написаною відповідачем розпискою від 19.02.2020, яка є належним та достатнім доказом факту отримання грошових коштів саме в позику, містить відомості про те, що відповідачем отримано саме позику, суму позики, інформацію про позикодавця та позичальника, а також зобов`язання повернути позику протягом 24 місяців, дату та особистий підпис ОСОБА_2 . Таким чином вважає безпідставним посилання представника позивача, що вказана розписка не підтверджує факт передачі коштів в позику. Також вважає, що не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджені жодними доказами доводи представника позивача, що між сторонами фактично склалися інші правовідносин. Вказує, що сам факт перебування відповідача у трудових відносинах з третіми особами також жодним чином не спростовує факту отримання позики та не свідчить, що фактично мали місце правовідносини з погашення дебіторської заборгованості, як це вказує відповідач, а позиція відповідача є нічим іншим як намаганням ухилитися від обов`язку з повернення позики. Просить відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання відсутнім обов`язку за договором позики.
9. 14 липня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 – адвоката Швеця Д.Ю. надійшла відповідь на відзив. Вказує, що розписка була написана ОСОБА_2 лише та виключно в ході виконання своїх трудових обов`язків. Це підтверджують і долучені до зустрічного позову копії листування з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як керівниками мережі авторизованих сервісних центрів "Ноутбук Центр". З вказаних листувань, починаючи з 2016 року, чітко вбачається, що справжня природа цієї розписки пов`язана з поверненням дебіторської заборгованості клієнтів, яким ОСОБА_2 здійснював продаж комп`ютерної техніки. Враховуючи наведене, вважає доводи, зазначені у відзиві на зустрічний позов такими, що не спростовують позовні вимоги за зустрічним позовом, не підтверджують ні факту укладення договору позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ні факту передачі будь-яких коштів.
10. 19 серпня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 – адвоката Швеця Д.Ю. надійшло клопотання про призначення судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи. Клопотання мотивоване тим, що обставиною, яка входить до предмета доказування у цій справі, є змістовне навантаження тексту розписки від 19.02.2020, зокрема наявність або відсутність у ньому інформації про особу, від якої автор тексту одержав грошові кошти. Встановлення цієї обставини потребує спеціальних знань, а саме проведення семантико-текстуальної експертизи, яка є підвидом лінгвістичної експертизи мовлення відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5. Таким чином, з метою з`ясування обставин, що мають значення для справи, а саме об`єктивного змісту частини тексту розписку від 19.02.2020 року, зокрема тексту «взяв позику у сумі 30 000 USD (тридцять тисяч доларів США) ОСОБА_1 », виникла необхідність у призначенні судова лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи.
11. 27 серпня 2026 року через систему «Електронний суд» представником відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 – адвокатом Шиміним О.П. подано заперечення на клопотання про призначення експертизи. Зазначає, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Як вбачається із матеріалів справи, протягом усього часу розгляду справи, представник відповідача у заявах по суті спору посилався на те, що наявна у справі розписка про отримання позики в сумі 30000,00 дол. США була складена ОСОБА_2 з метою забезпечення виконання зобов`язань з повернення заборгованості, яка виникла в процесі виконання ним трудових відносин з реалізації комп`ютерної техніки. Тобто, фактично доводи відповідача зводяться до того, що написання розписки мало формальний та безгрошовий характер, метою якої було забезпечення виконання ОСОБА_2 погашення дебіторської заборгованості за реалізовану комп`ютерну техніку. При цьому відповідачем не заперечуються факти власноручного написання цієї розписки та часткового повернення позики позивачу. В той же час, представником відповідача за первісним позовом в клопотанні про призначення експертизи ставляться питання, які не потребують спеціальних знань експерта. Усі поставлені питання носять виключно правовий характер та є юридичними категоріями. Аналіз питань, запропонованих Відповідачем, свідчить про спробу перекласти на експерта обов`язок суду з оцінки доказів, юридичних питань та тлумачення умов договору позики. Текст розписки викладений загальновживаною мовою, не містить вузькоспеціальних термінів, шифрів чи професійного жаргону, які б вимагали застосування спеціальних знань. Тобто фактично, для належної оцінки розписки як доказу укладення договору позики та встановлення дійсних правовідносин сторін, відсутня необхідність у спеціальних знаннях судового експерта який має кваліфікацію за експертною спеціальністю «Семантико-текстуальні дослідження писемного мовлення». Просив відмовити у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 – адвоката Швеця Д.Ю. про призначення судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи від 19.08.2026.
12. В судовому засіданні представник позивача-відповідача ОСОБА_4 – адвокат Шимін О.П. пояснив, що розписка написана власноручно відповідачем, має всі умови отримання в борг грошових коштів: суму, вид валюти, зобов`язання повернути, строк повернення. Розписка видається після фактичного отримання коштів, тому підтверджує факт передачі коштів. Вказав на наявність в розписці окремих помилок при складанні, зокрема, вказано позикодавця в родовому відмінку, проте це на вплинуло на її зміст. Договори позики не укладаються між сторонніми особами, між ними можуть бути і трудові відносини, однак сторона відповідача не надала доказів, що ОСОБА_2 має якусь іншу заборгованість, що винен якісь гроші за товар, натомість відповідач частково повертав кошти, в призначені платежу не вказував про якусь дебіторську заборгованість. Стверджує, що між позивачем та відповідачем інших відносин, окрім договору позики, не існує. Факт наявності розписки у ОСОБА_1 підтверджує як факт передачі ним коштів ОСОБА_2 , так і те, що позика не повернута. Вважає, що посилання представника відповідача на існування між сторонами спору лише трудових відносин є намаганням ухилитись від виконання зобов`язань за договором позики. Підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити повністю, у зустрічному позові відмовити.
13. В судовому засіданні представник відповідача-позивача ОСОБА_2 – адвокат Швець Д.Ю. пояснив, що ОСОБА_2 не отримував ніяких коштів в ОСОБА_1 , розписка не містить інформації про передачу будь-яких коштів, а прізвище ОСОБА_1 чомусь написано в розписці в давальному відмінку, що вказує на те, що ОСОБА_1 не позикодавець. Розписка написана в присутності ОСОБА_3 , який є керівником ТОВ «Ноутбук Центр» та власником торгівельної мережі з продажу комп`ютерної техніки, а ОСОБА_2 є його найманим працівником, ОСОБА_1 є директором в цьому бізнес-центрі в межах бренду. З 2015 року ОСОБА_2 працює у ФОПа ОСОБА_3 , в обов`язки ОСОБА_2 на цій роботі входило реалізація комп`ютерної техніки, яка вже була у користуванні, тобто не нової. Техніка надавалась покупцям без попередньої оплати, через деякий час, якщо покупці не мали претензій до товару, вони здійснювали оплату. ОСОБА_2 отримував готівкою кошти від покупців та вносив їх на рахунок ОСОБА_1 , а той, в свою чергу, проводив ці суми в бухгалтерському обліку через програму 1С. Стверджував, що ОСОБА_2 коштів в ОСОБА_1 не позичав, тому обов`язку з їх повернення в нього не виникло та ОСОБА_1 є неналежним позивачем у цій справі. Просив в позові ОСОБА_1 відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити.
ІІ. Процесуальні дії у справі.
14. Ухвалою суду від 13 березня 2026 року відкрито провадження за даним позовом за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 02 квітня 2026 року.
15. Ухвалою суду від 02 квітня 2026 року підготовче засідання відкладено на 23 квітня 2026 року через неявку відповідача.
16. Ухвалою суду від 23 квітня 2026 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду на 20 травня 2026 року.
17. Ухвалою суду від 20 травня 2026 року клопотання представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Швеця Д.Ю. про повернення до стадії підготовчого провадження задоволено, повернуто на стадію підготовчого провадження та призначено підготовче засідання на 10 червня 2026 року.
18. В підготовчому засіданні, призначеному на 10 червня 2026 року оголошено перерву до 16 червня 2026 року.
Крім того, ухвалою суду від 10 червня 2026 року зустрічний позов залишено без руху, стороні позивача надано п`ятиденний термін з дня отримання цієї ухвали для усунення недоліків зустрічної позовної заяви.
19. Ухвалою суду від 16 червня 2026 року зустрічний позов ОСОБА_2 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 , підготовче засідання у даній справі відкладено на 04 серпня 2026 року.
20. Підготовче засідання, призначене на 04 серпня 2026 року відкладено на 19 серпня 2026 року за клопотанням представника позивача за зустрічним позовом.
21. В підготовчому засіданні 19 серпня 2026 року оголошено перерву до 27 серпня 2026 року у зв`язку із ознайомленням сторони позивача з клопотанням відповідача про призначення судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи.
22. Ухвалою суду від 27 серпня 2026 року у задоволенні клопотання представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 – адвоката Швеця Д.Ю. про призначення судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи відмовлено. Крім того, підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 22 вересня 2026 року.
23. В судовому засіданні призначеному на 22 вересня 2026 року оголошено перерву до 08 жовтня 2026 року за клопотанням представника позивача за первісним позовом ОСОБА_4 – адвоката Шиміна О.П.
24. Судове засідання призначене на 08 жовтня 2026 року за клопотанням представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 – адвоката Швеця Д.Ю. відкладено на 29 жовтня 2026 року.
25. 29 жовтня 2026 року через систему «Електронний суд» представником позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 – адвокатом Швецем Д.Ю. подано клопотання про відкладення судового розгляду справи, яке судом задоволено не було, продовжено стадію дослідження доказів у справі.
29 жовтня 2026 року суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, відповідно до абз.2 ч.1 ст.244 ЦПК України, та відклав його ухвалення та проголошення на 16:00 год 09 листопада 2026 року.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
26. Представником позивача за первісним позовом ОСОБА_1 – адвокатом Шиміним О.П. долучено до матеріалів справи оригінал Розписки, яка є предметом позову, котра містить рукописний текст наступного змісту:
«Я, ОСОБА_2 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Шумським РВ УМВС України в Тернопільській області 19 червня 2002р. ІНН НОМЕР_2 .
Взяв позику у суммі 30000 USD (тридцять тисяч доларів США)
ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Залізничним РВЛМ МВС 24 липня 2008р. ІНН НОМЕР_4 у присутності ОСОБА_3 , паспорт НОМЕР_5 , ІНН НОМЕР_6
Зобов`язуюсь віддати за 24 місяці від дати позики.
19.02.2020р.
Підпис ОСОБА_2 ».
27. На підтвердження визнання відповідачем ОСОБА_2 боргу перед позивачем ОСОБА_1 , представником позивача за первісним позовом надано Виписку по надходженнях по картці/рахунку НОМЕР_7 ОСОБА_1 , надану АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за період з 04.12.2020 по 06.02.2025. З виписки вбачається, що ОСОБА_2 у вказаний період здійснював перекази коштів на рахунок ОСОБА_1 , зокрема: - 03.05.2023 на суму 3777 грн (без комісії); - 05.06.2023 на суму 375 грн (без комісії); - 30.06.2023 на суму 3730 грн (без комісі); - 28.08.2023 на суму 3830 грн (без комісії); - 18.01.2024 на суму 4000 грн (без комісії); - 13.05.2024 на суму 4000 грн (без комісії), всього на суму 19712 грн.
28. До відзиву на позов, представником відповідача за первісним позовом було додано роздруківку переписки між ним та ОСОБА_5 в месенджері «Телеграм». Основною темою переписки є повернення боргу ОСОБА_6 ОСОБА_7 .
Так, із переписки вбачається, що ОСОБА_6 звітував ОСОБА_7 про здійснення платежів на погашенню боргу в гривні, зокрема: 01.09.2025 в рахунок боргу зараховано 5000 грн; 02.09.2025 в рахунок боргу зараховано 5000 грн; 05.09.2025 в рахунок боргу зараховано 5000 грн; 08.09.2025 в рахунок боргу зараховано 5000 грн; 16.09.2025 в рахунок боргу зараховано 5000 грн; 06.10.2025 в рахунок боргу зараховано 5000 грн; 21.10.2025 в рахунок боргу зараховано 5000 грн, всього 35000 грн. Тобто, ОСОБА_2 визнавав наявність боргу та здійснював дії на його погашення.
29. Випискою з веб-сайту Бізнес Гід підтверджується, що ОСОБА_1 є керівником сервісного центру Ноутбук Центр, який є професійною мережею сервісів по ремонту та гарантійному обслуговуванню ноутбуків в Україні.
30. Крім того, випискою з веб-сайту Опендатабот підтверджується, що керівником та засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «НОУТБУК ЦЕНТР» є ОСОБА_3 .
31. На підтвердження перебування у фактичних трудових відносинах з ФОП ОСОБА_3 , який здійснює господарську діяльність під комерційним найменуванням «Ноутбук Центр», представником відповідача за первісним позовом надано скіншоти із сайту Сервісного центру Ноутбук Центр.
Із сканкопії трудової книжки ОСОБА_2 , отриманої з Порталу електронних послуг Пенсійного фонду України вбачається, що він з 06.10.2015 прийнятий на роботу до ФОП ОСОБА_3 , а отже перебував з останнім в трудових відносинах.
Із відомостей про страховий стаж відповідача, отриманих з Порталу електронних послуг Пенсійного фонду України, вбачається, що його страховий стаж станом на 27.05.2026, за період з 2006 по 2026 роки складає 12 років 10 місяців 8 днів.
Із відомостей про заробітну плату відповідача, отриманих з Порталу електронних послуг Пенсійного фонду України станом на 27.05.2026, вбачається, що протягом 2023-2024 років заробітна плата відсутня.
Крім того із Відомостей про заробітну плату відповідача станом на 27.05.2026 (дохід по місяцях) слідує, що з 2020 по 2022 рік ОСОБА_2 отримував заробітну плату, будучи працевлаштованим у ФОП ОСОБА_3 .
Слід зазначити, що відповідач за первісним позовом не заперечує факту перебування з 06 жовтня 2015 року у фактичних трудових відносинах із ФОП ОСОБА_3 .
Також відповідач за зустрічним позовом не заперечує, що ОСОБА_1 також пов`язаний із « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та, за вказівкою ОСОБА_3 фактично виконує функції керівника мережі авторизованих сервісних центрів «Ноутбук Центр».
32. Сканкопією електронного листа, адресованого ОСОБА_8 підтверджується, що позивач, як керівник сервісного центру, виставляв відповідачу плани та алгоритми роботи. При виконанні трудових обов`язків відповідач за первісним позовом здійснював продаж комп`ютерної техніки та регулярно звітував про результати такого продажу як ОСОБА_3 так і ОСОБА_1 щодо коштів, які надходять за продаж комп`ютерної техніки.
33. Витягом з Наказу командира Військової частини НОМЕР_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 №322 від 08.11.2025 підтверджується, що до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення зараховано рядового ОСОБА_2 , який прибув для проходження військової служби за призовом під час мобілізації з ІНФОРМАЦІЯ_3 , 07 листопада 2025 року та призначено на посаду стрільця 2-го відділення 2-го патрульного взводу 2-ї патрульної роти 2-го патрульного батальйону (ВОС 100915П).
34. Витягом з Наказу командира Військової частини НОМЕР_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 №69 від 09.03.2026 підтверджується, що на військову службу за контрактом прийнято стрільця 2-го відділення 2-го патрульного взводу 2-ї патрульної роти 2-го патрульного батальйону рядового ОСОБА_2 (Г-240680), призваного під час мобілізації на особливий період, наказом командира військової частини від 06.03.2026 №13 по особовому складу, з укладенням контракту про проходження військової служби строком з 06 березня 2026 року до оголошення демобілізації.
35. Відомостями про заробітну плату відповідача станом на 27.05.2026 підтверджується, що з листопада 2025 року ОСОБА_2 отримував заробітну плату від Військової частини НОМЕР_8 Національної Гвардії України.
ІV. Оцінка Суду.
36. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
37. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.
38. Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
39. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Зазначений правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року у справі №6-32цс13.
40. Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від відповідача виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦПК України.
41. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
42. Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
43. Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядок, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
44. Згідно з ч. 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
45. Тлумачення ст.ст. 1046 та 1047 Цивільного кодексу України в їх зв`язку свідчить, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. При цьому, укладання окремого договору позики між сторонами спору, або нотаріальне посвідчення підпису боржника на розписці не обов`язкове.
Такий же висновок зроблений Верховним Судом України в постанові від 11.11.2015 року у справі №6-1967цс15, постанові від 18.01.2017 року у справі №6-2789цс16 та постанові Верховного Суду від 10.09.2018 року у справі №520/632/16-ц.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постановах від 02.07.2014 року у справі №6-79цс14, від 24.02.2016 року у справі №6-50цс16, від 13.12.2017 року у справі за №309/3458/14-ц, досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки. Позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані в меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
У постанові від 26.05.2021р. у справі №405/8280/19 Верховний Суд зазначив, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику. Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки. Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, в такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша стаття 1049 ЦК України). Таким чином, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 Цивільного кодексу України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
46. Так, як встановлено в судовому засіданні, 19 лютого 2020 року відповідачем власноручно написана розписка про отримання позики у сумі 30000 USD (тридцять тисяч доларів США). Крім того, у тексті розписки зазначено про те, що відповідач зобов`язується повернути позику за 24 місяці позивачу ОСОБА_1 .
Аналізуючи зміст правочину, суд приходить до висновку, що текст розписки містить безумовне та однозначне зобов`язання стосовно повернення певної грошової суми на користь позивача ОСОБА_1 . Також слід відмітити, що розписка містить дату її складання (19.02.2020), наявність загального боргу в конкретно визначеній сумі (30000 доларів США) та зобов`язання щодо їх повернення (за 24 місяці).
47. Відповідно до вимог ст. 545 Цивільного кодексу України кредитор, прийнявши виконання зобов`язання, повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Так, письмова форма договору 19 лютого 2020 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , у присутності ОСОБА_3 , оформленого розпискою, внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору позики, а й передачі, отримання коштів та наявності загального боргу.
Наявність оригіналу розписки в позивача (позикодавця), долученого представником позивача до матеріалів справи та оглянутого судом в судовому засіданні, згідно з положеннями ст. 545 Цивільного кодексу України свідчить, що зобов`язання з повернення коштів ОСОБА_2 не виконано.
При цьому, як зазначає позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 , починаючи з 06 жовтня 2015 року відповідач ОСОБА_2 перебуває у фактичних трудових відносинах із фізичною особою — підприємцем ОСОБА_3 , який здійснює господарську діяльність під комерційним найменуванням "Ноутбук Центр". Трудова функція відповідача полягала та полягає у продажу комп`ютерної техніки. Позивач ОСОБА_1 також пов`язаний із "Ноутбук Центр" та, за вказівкою ОСОБА_3 , фактично виконує функції керівника мережі авторизованих сервісних центрів "Ноутбук Центр". При виконанні трудових обов`язків відповідач здійснював продаж комп`ютерної техніки та регулярно звітував про результати такого продажу як ОСОБА_3 , так і ОСОБА_1 . У 2019 році ОСОБА_3 було виявлено дебіторську заборгованість клієнтів за придбану комп`ютерну техніку. Оскільки відповідач відповідав за продаж техніки, ОСОБА_3 поклав на нього обов`язок із забезпечення повернення боргу клієнтів за придбану комп`ютерну техніку.
Безпідставними суд вважає доводи відповідача про те, що розписка була написана в результаті виявлення недостачі за наслідкам його трудової діяльності, оскільки матеріали справи не містять жодних актів недостач, чи будь-яких інших звернень відповідача безпосередньо до керівника мережі авторизованих сервісних центрів "Ноутбук Центр" - позивача по справі, з приводу досить таки значної недостачі. Не надано також жодних договорів купівлі-продажу/поставки, актів прийому – передачі проданого товару, накладних, рахунків-фактур, які б підтверджували дебіторську заборгованість покупців перед сервісним центром "Ноутбук Центр" чи фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 .
Крім того, у випадку виявлення відповідачем такої недостачі та примушування відшкодувати завдані не ним збитки підприємству, останній вправі був звернутись до правоохоронних органів з метою захисту свого порушеного права. Натомість матеріали справи не містять жодних даних щодо такого звернення.
Також слід зазначити, що відповідачем за первісним позовом було визнано факт існування боргу перед позивачем, оскільки впродовж певного часу він чинив дії, щодо часткового погашення вказаного боргу, що підтверджується перепискою в месенджері «Телеграм», де зафіксовані скріни відомостей про здійснення переказу коштів, а також сама переписка між сторонами, у котрій основною темою є якнайшвидше погашення боргу.
Сплачуючи борг позивачу ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття умов боргової розписки, яка створила для нього певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано.
Це відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі Першої судової
палати Касаційного цивільного суду викладеній у Постанові від 23.12.2020 по справі
№127/23910/14-ц, а саме: «Часткова сплата боржником або з його згоди іншою
особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання
ним боргу».
Такими діями відповідач підтвердив та визнав, що зобов`язання з повернення позики в нього виникли саме перед ОСОБА_1 , тому останній є належним позивачем у даному спорі.
48. Відповідно до статті 204 ЦК України вчинений сторонами правочин є дійсним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, тоді як обов`язок щодо спростування презумпції правомірності правочину покладається на відповідача.
Під час розгляду цієї справи, відповідач за первісним позовом не надав належних доказів, які б підтверджували, що він не складав та не підписував розписку, датовану 19 лютого 2020 року.
У матеріалах справи відсутні відомості щодо визнання вказаного правочину, оформленого у формі розписки, недійсним у судовому порядку.
49. Згідно з абзацом другим частини першої статті 218 Цивільного кодексу України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
50. З метою захисту майнових інтересів позичальника від недобросовісного позикодавця стаття 1051 Цивільного кодексу України надає позичальникові право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані в меншій кількості, ніж встановлено договором. Обставину стосовно передавання чи навпаки, непередавання грошових коштів або речей, доводить та сторона, яка посилається на таку обставину.
При встановленні судом факту неотримання позичальником від позикодавця грошей або речей, визначених родовими ознаками, договір позики вважається неукладеним. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані в меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
51. А тому, з врахуванням наведених вище обставин, суд приходить висновку про те, що між сторонами склались відносини договору позики, а тому первісний позов підлягає до задоволення.
52. Разом з тим, стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача трьох відсотків річних слід зазначити, що у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19).
53. Разом з тим, згідно п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який продовжувався Указами Президента України та діє на цей час.
За таких обставин, нарахування пені та 3% річних на суму боргу в період дії в Україні воєнного стану не відповідає п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України.
Отже, позовна вимога в цій частині не підлягає задоволенню.
54. Щодо вимог позивача за зустрічним позовом про визнання обов`язку ОСОБА_2 за договором позики перед ОСОБА_1 відсутнім, судом встановлено наступне.
Як вже зазначалось вище, у відповідності до ст. 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Позивач за зустрічним позовом не визнає отримання ним грошових коштів, зазначених в розписці, вказує, що насправді ці кошти не були одержані ним, що фактично розписка свідчить про те, що він погодився повернути гроші від виявленої недостачі, яка виникла за місцем його роботи. Розписка від 19.02.2020 має безгрошовий характер та не надає право ОСОБА_1 взагалі звертатися з цивільним позовом про стягнення грошових коштів, оскільки він, окрім усього іншого, і не є позикодавцем за змістом розписки від 19.02.2020. Зазначена розписка не містить жодних відомостей про те, що позивач ОСОБА_1 є позикодавцем та фактично передавав відповідачу будь-які грошові кошти. У розписці відсутні вказівки на джерело коштів, спосіб, місце та обставини їх передачі. Формулювання розписки сконструйоване як зобов`язання вчинене на користь ОСОБА_1 , а не як отримання коштів від нього. Таким чином, зі змісту розписки неможливо встановити факт реальної передачі коштів від позивача до відповідача, що є обов`язковою умовою виникнення позикових правовідносин.
Проте, факт отримання відповідачем коштів підтверджується наявними у позивача оригіналом розписки боржника, копія якої додана до позовної заяви, а її оригінал долучено представником позивача до матеріалів справи.
55. Згідно положень ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Тобто, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Таким чином, надана розписка є документом, що підтверджує боргове зобов`язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 .
Додатково суд наголошує, що відповідачем ОСОБА_2 було визнано існування вказаного боргу, оскільки він здійснював дії на його погашення, про що звітував позивачу.
56. Як зазначав неодноразово Верховний Суд в своїх постановах, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
З матеріалів справи вбачається та не оспорювалося ОСОБА_2 , що надана ОСОБА_1 на підтвердження своїх вимог розписка написана та підписана ОСОБА_2 власноручно. Однак, позивач за зустрічним позовом у поданій зустрічній позовній заяві просить визнати обов`язок ОСОБА_2 за договором позики перед ОСОБА_1 відсутнім з підстав його не укладення між ними, так як кошти фактично не передавались.
57. Суд, дослідивши зміст поданої розписки, оригінал якої було оглянуто у судовому засіданні, встановив те, що між сторонами виникли правовідносини із договору позики грошових коштів, оскільки вказана розписка містить відомості, що ОСОБА_2 зобов`язався їх повернути ОСОБА_1 .
Верховний Суд у своїй постанові від 12.11.2020 року (справа № 154/3443/18) зазначив, що розписка позичальника є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. Наявність оригіналу боргової розписки у позивача без зазначення на ній про повернення оспорюваних сум, свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.
Суд звертає увагу, що наявність у позивача за первісним позовом оригіналу боргової розписки свідчить про наявність у останнього права вимоги до відповідача щодо виконання боргового зобов`язання.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що підстави для визнання обов`язку ОСОБА_2 за договором позики перед ОСОБА_1 відсутнім відсутні.
58. Відповідно до ст. 509 цього Кодексу зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
59. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
60. Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
61. Відповідно до ст. 610 цього Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
62. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Станом на день подачі позову до суду відповідачем не повернуто борг за розпискою, за змістом якої він зобов`язувався повернути кошти у розмірі 30000 доларів США позивачу.
63. Окрім того, Верховний Суд у своїй постанові від 04.07.2018 року у справі №761/12665/14-ц зазначив, що правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті. Таким чином, при визначенні зобов`язання в іноземній валюті суд не вправі змінювати грошовий еквівалент зобов`язання і в резолютивній частині рішення зазначає саме розмір іноземної валюти, що підлягає стягненню.
У розписці від 19.02.2020 сторони не погоджували визначення гривневого еквіваленту виконання зобов`язання, а сума отримана позичальником визначена у доларах США, тому при визначені розміру заборгованості суд вважає, що стягнення повинно відбуватись у валюті, зазначеній у розписці, тобто у доларах США.
64. Разом з тим, за положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.04.2020 року у справі № 638/17330/16ц.
З огляду на наведене, первісний позов підлягає частковому задоволенню, вимоги ж зустрічної позовної заяви є недоведеними, а тому задоволенню не підлягають.
65. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
66. Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).
67. Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
68. Статтею 81 ЦПК України встановлено, що обов`язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи, у тому числі і на позивача. Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (ст.77-ст.80 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
69. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується вимогами ч. 2 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої: 1) у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача; 2) у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 визначено ціну позову 1400343,67 грн, при цьому позовна вимога зазначена в доларах США з сумою стягнення 32023,08 доларів США, що по курсу НБУ на дату подання позовної заяви становить 1400343,67 грн.
Оскільки, суд задовольняє позовні вимоги частково: на суму 28554,32 доларів США, що становить 89.17% від ціни позову, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 12486,87 грн (14003,44 грн х 0,8917).
70. Судовий збір сплачений позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 слід залишити за ним, у зв`язку з відмовою у позові.
На підставі викладеного та керуючись статтями 11, 16, 202, 203, 204, 218, 509, 526, 530, 545, 625, 610, 626, 640, 646, 1046, 1047, 1049, 1051 ЦК України, статтями 4, 10, 13, 60, 61, 76-79, 80, 81, 88, 89, 141, 208, 209, 212-218 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У Х В А Л И В:
1.Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики – задовольнити частково.
2.Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики в розмірі 28554,32 долари США (двадцять вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири долари США 32 центи).
3.Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12486,87 (дванадцять тисяч чотириста вісімдесят шість гривень 87 копійок) грн. сплаченого судового збору.
4.У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання обов`язку ОСОБА_2 за договором позики перед ОСОБА_1 відсутнім – відмовити повністю.
5.Сплачений позивачем за зустрічним позовом судовий збір залишити за ним.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повне рішення суду складено 09 листопада 2026 року.
Реквізити сторін:
Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя: Оксана КАТЕРНЯК
Оригінал: reyestr.court.gov.ua