Суд: Шумський районний суд Тернопільської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Умисне легке тілесне ушкодження
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №609/1056/26
Суддя: Харлан М. В.
ВИРОК
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа № 609/1056/26
1-кп/609/113/2026
09 листопада 2026 року
Шумський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника – адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі суду, в м. Шумськ кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026216010000213 від 13 вересня 2026 року про обвинувачення:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, не депутата, з середньою освітою, працюючого сторожем у ФГ «Івашенюків», на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, відповідно до ст.89 КК України раніше не судимого, -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,
В С Т А Н О В И В:
11 вересня 2026 року, близько 00 год. 30 хв., між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , які перебували на подвір`ї господарства, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та яке належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відбувся словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_5 виник протиправний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 .
В подальшому, 11 вересня 2026 року, близько 00 год. 30 хв., ОСОБА_5 , реалізовуючи свій протиправний умисел, перебуваючи на подвір`ї господарства, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , та яке належить ОСОБА_7 , в ході словесного конфлікту із ОСОБА_4 , наблизився до останньої та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, схватив обома руками за верхній одяг ОСОБА_4 , почав шарпати та примусово посадив останню на ґрунтове покриття, від чого ОСОБА_4 не втримавши рівновагу лягла спиною на ґрунтове покриття, де ОСОБА_5 наніс ОСОБА_4 один удар правою ногою в область правої ноги, далі, продовжуючи свої протиправні дії, під час того, як ОСОБА_4 намагалася підвестися, ОСОБА_5 наніс один удар правою ногою в область правої ноги та лівої руки.
Своїми протиправними діями ОСОБА_5 спричинив потерпілій ОСОБА_4 тілесне ушкодження у вигляді синця лівого плеча, що поширюється на передпліччя, та два синці правого стегна, які за ступенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень.
Вказаними діями обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України, тобто умисне завдання легких тілесних ушкоджень.
Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 , в присутності захисника – адвоката ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, визнав повністю, у скоєному розкаявся. Вказав, що обставини викладені у обвинувальному акті відповідають дійсності.
Обвинувачений ОСОБА_5 , визнавши свою винність у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України за обставин, викладених у обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.
Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів поданих на підтвердження події кримінального правопорушення та винуватості обвинуваченого у вчиненні даного кримінального правопорушення. Під час проведення судових дебатів просив призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді максимального штрафу, передбаченого санкцією ч.1 ст.125 КК України, в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд, встановивши, що учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікацію кримінального правопорушення, з`ясувавши їхню думку щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, при цьому встановив, що обвинувачений та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, що немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.
Аналізуючи всі дані в їх сукупності, суд, дійшов переконання про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та кваліфікує його дії за ч.1 ст. 125 КК України, як умисне спричинення легких тілесних ушкоджень.
Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він є уродженцем с. Вовківці Шумського району Тернопільської області, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, із середньою-загальною освітою, працює сторожем у ФГ «Івашенюків», одружений, не депутат, не адвокат, на утримані малолітніх та неповнолітніх дітей немає, відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимий, не перебуває на обліку в лікаря – психіатра та лікаря - нарколога, являється учасником бойових дій.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься до кримінального проступку, особу винного, його вік, сімейний стан, посередню характеристику, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, зокрема до обставин, що пом`якшують покарання, суд відносить повне визнання у вчиненні кримінального правопорушення. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
При цьому суд також враховує те, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
На підставі наведеного, виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, приймаючи до уваги, що покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_5 слід призначити покарання у межах санкцій статті обвинувачення у виді штрафу в дохід держави, оскільки саме таке покарання буде необхідне і достатнє для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Вищевказане покарання суд вважає необхідними та достатніми для досягнення мети не лише кари за вчинене обвинуваченим, а й буде слугувати для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим так і іншими особами.
Підстав для застосування положень ст.ст. 69, 75 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд не вбачає.
З матеріалів справи вбачається, що в ході досудового розслідування та судового розгляду у кримінальному провадженні цивільний позов не заявлявся.
Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.
Витрати на залучення експертів для проведення експертиз під час досудового розслідування - відсутні.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 349, 369, 370, 374 КПК України, ст. ст. 50, 65, 66, 67, 382 КК України, суд, –
УХВАЛИВ:
ОСОБА_5 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 коп.
Речові докази, а саме: скріншот телефонного дзвінка ОСОБА_4 з ОСОБА_7 за 11.09.2026р. та фото розірваної ОСОБА_5 футболки, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження – залишити при матеріалах кримінального провадження, після набрання вироком законної сили.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляція на вирок може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Шумський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
Відповідно до п.15 ст.615 КПК України, після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини.
Учасникам судового провадження вручається повний текст вироку в день його проголошення.
Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя: ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua