Суд: Луцький міськрайонний суд Волинської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №185/6512/26
Суддя: Мазур Д. Г.
Справа № 185/6512/26
Провадження № 2/161/8087/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 листопада 2026 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Мазура Д.Г.,
за участі секретаря судового засідання Дручок О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Луцького міськрайонного суду Волинської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02 серпня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 8190047, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти та зобов`язався повернути їх і сплатити проценти за користування ними.
24 грудня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 24122025/1, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 8190047 від 02 серпня 2025 року.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором, позивач просить стягнути з нього заборгованість у загальному розмірі 29 380,00 грн та понесені судові витрати.
01 липня 2026 року ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області матеріали цивільної справи передано для розгляду за підсудністю до Луцького міськрайонного суду Волинської області.
17 серпня 2026 року ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 вересня 2026 року відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
14 вересня 2026 року до суду надійшов відзив, у якому представник відповідача, адвокат Скользнєва В. В., просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на недоведеність факту отримання відповідачем кредитних коштів та відсутність належних первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували виникнення і розмір заборгованості. Зазначає про неправомірність нарахування комісій за надання та обслуговування кредиту, а також безпідставність стягнення пені та штрафних санкцій з огляду на дію воєнного стану. Крім того, вказує на необґрунтованість заявленого розміру заборгованості та просить стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.
16 вересня 2026 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача Какун А. С. заперечує доводи відповідача, зазначаючи, що кредитний договір укладено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, а факт перерахування кредитних коштів підтверджується поданими доказами. Вважає умови договору щодо нарахування комісій правомірними. Також зазначає, що відповідач не надав належних доказів на спростування позовних вимог, а заявлені витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн є неспівмірними та документально не підтвердженими. Просить задовольнити позов у повному обсязі.
05 жовтня 2026 року ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області задоволено клопотання представника позивача про витребування інформації в АТ «Райффайзен Банк».
Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив проводити розгляд справи за його відсутності.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився. Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони відповідача. У задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.
У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону й у встановлений строк.
Згідно зі ст.ст. 1048, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти в порядку та на умовах, установлених договором.
Судом установлено, що 02 серпня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 8190047. За умовами договору відповідачу надано кредит у розмірі 10 000,00 грн строком на 360 днів.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною. Електронний договір, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Статтею 12 цього Закону передбачено можливість підписання електронного правочину електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Кредитний договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором. На підтвердження перерахування кредитних коштів позивач надав платіжне доручення від 02 серпня 2025 року.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов допускається у випадках, установлених договором або законом.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.
Згідно з листом АТ «Райффайзен Банк» від 26 жовтня 2026 року платіжну картку із закінченням номера 8542 емітовано на ім`я ОСОБА_1 . Банківська виписка підтверджує зарахування 10 000,00 грн на рахунок за цією карткою 02 серпня 2025 року. Отже, платіжне доручення в сукупності з листом банку та випискою підтверджує фактичне отримання відповідачем кредитних коштів і спростовує відповідні доводи відзиву.
24 грудня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 24122025/1, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 8190047 від 02 серпня 2025 року.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 8190047 на загальну суму 29 380,00 грн, з яких 10 000,00 грн — заборгованість за основною сумою кредиту, 0,00 грн — заборгованість за процентами, 5 000,00 грн — неустойка, 11 680,00 грн — комісія за обслуговування кредиту, 2 700,00 грн — комісія за надання кредиту.
Відповідно до ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином. До нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Таким чином, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
Доказів повернення відповідачем кредитних коштів матеріали справи не містять. За таких обставин вимога позивача про стягнення 10 000,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту підлягає задоволенню.
Щодо вимог про стягнення комісій суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом належать, зокрема, проценти, комісії та інші обов`язкові платежі, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Вирішуючи питання про стягнення комісії, суд враховує її правову природу та підстави нарахування.
Як вбачається з умов кредитного договору від 02 серпня 2025 року, сторони погодили комісію за надання кредиту в розмірі 27 % від суми кредиту. Цю комісію відображено у графіку платежів та враховано при визначенні загальних витрат за споживчим кредитом.
Доводи відповідача про відсутність окремої послуги суд оцінює з огляду на те, що за погодженими умовами ця комісія пов`язана з наданням кредиту. Факт надання відповідачу 10 000,00 грн підтверджено банківською випискою, а заявлена до стягнення сума відповідає погодженому сторонами розміру комісії (10 000,00 грн ? 27 % = 2 700,00 грн). За таких обставин вимога про стягнення 2 700,00 грн комісії за надання кредиту підлягає задоволенню.
Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення 11 680,00 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості суд виходить із такого.
Пунктом 1.5.2 кредитного договору передбачено комісію за обслуговування кредитної заборгованості за весь строк кредитування в розмірі 32 120,00 грн. Комісія нараховується за ставкою 14,60 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період згідно з графіком платежів.
Зі змісту договору вбачається, що комісію встановлено, зокрема, за інформаційну підтримку позичальника телефоном та в особистому кабінеті, відновлення пароля, інформування про дати сплати чергових платежів, консультаційні та інші послуги, пов`язані з обслуговуванням кредитної заборгованості.
Водночас відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору безоплатно надає споживачу передбачену законом інформацію про кредит та стан його погашення. За частиною п`ятою статті 12 цього Закону умови договору, які обмежують установлені законом права споживача, є нікчемними.
У постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду звернув увагу на необхідність встановлення конкретного змісту додаткових і супутніх послуг, за які встановлено комісію за обслуговування кредиту, та правомірності покладення відповідної плати на споживача.
У цьому випадку комісія охоплює, зокрема, надання інформації про стан кредитної заборгованості, яку у випадках, передбачених статтею 11 Закону України «Про споживче кредитування», кредитодавець зобов`язаний надавати безоплатно. Позивач не обґрунтував, які саме додаткові платні послуги надано відповідачу та яка частина заявлених 11 680,00 грн припадає на такі послуги. За цих обставин вимога про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги про стягнення неустойки суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в період дії в Україні воєнного або надзвичайного стану та в тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від сплати неустойки за таке прострочення. Неустойка та інші платежі, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання зобов`язань за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.
Аналогічний підхід щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до кредитних правовідносин викладено в постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23.
Кредитний договір № 8190047 укладено 02 серпня 2025 року, у період дії воєнного стану. За розрахунком позивача до складу заборгованості включено 5 000,00 грн неустойки, нарахованої у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за цим договором. Зазначену суму вже було включено до реєстру боржників на дату відступлення права вимоги 24 грудня 2025 року. Оскільки неустойку нараховано за прострочення в період дії воєнного стану, вона не підлягає стягненню.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 12 700,00 грн заборгованості за кредитним договором № 8190047 від 02 серпня 2025 року, з яких 10 000,00 грн — заборгованість за основною сумою кредиту та 2 700,00 грн — комісія за надання кредиту. У задоволенні вимог про стягнення 11 680,00 грн комісії за обслуговування кредиту та 5 000,00 грн неустойки слід відмовити.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Сплата позивачем судового збору в розмірі 2 662,40 грн підтверджується платіжною інструкцією № 154305 від 24 березня 2026 року. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 150,87 грн судового збору (2 662,40 грн ? 12 700,00 грн / 29 380,00 грн).
У відзиві відповідач заявив вимогу про стягнення з позивача 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статей 133, 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних із розглядом справи. Для їх розподілу суд враховує умови договору, докази обсягу та вартості наданих послуг, складність справи, обсяг виконаних робіт і витрачений адвокатом час.
На підтвердження витрат відповідач подав договір про надання правничої допомоги від 14 липня 2026 року, акт здачі-приймання наданих послуг від 02 вересня 2026 року та квитанцію до прибуткового касового ордера від тієї ж дати на суму 8 000,00 грн.
Позивач заперечував проти відшкодування заявлених 8 000,00 грн, посилаючись на відсутність документального підтвердження та неспівмірність витрат. Подані відповідачем документи підтверджують обсяг, вартість та оплату наданих послуг. Визначаючи розмір витрат, що підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт і витрачений час.
Оцінюючи розумність витрат, суд враховує підхід Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21. З огляду на ціну позову, складність справи, обсяг роботи адвоката, яка полягала в ознайомленні з матеріалами справи та підготовці відзиву, а також розгляд справи за відсутності учасників суд вважає обґрунтованим для розподілу розмір витрат у сумі 5 000,00 грн.
Відповідно до п. 3 ч.2 ст. 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 2 838,67 грн витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру вимог, у задоволенні яких відмовлено (5 000,00 грн ? 16 680,00 грн / 29 380,00 грн).
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 81, 137, 141, 247, 263–265 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 8190047 від 02 серпня 2025 року в розмірі 12 700,00 (дванадцять тисяч сімсот) гривень 00 копійок, з яких 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок — заборгованість за основною сумою кредиту, 2 700 (дві тисячі сімсот) гривень 00 копійок — заборгованість зі сплати комісії за надання кредиту.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 1 150 (одну тисячу сто п`ятдесят) гривень 87 копійок судового збору.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 838 (дві тисячі вісімсот тридцять вісім) гривень 67 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач — Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, 2, код за ЄДРПОУ 35625014.
Відповідач — ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Дата складення повного тексту рішення 06 листопада 2026 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Д.Г. Мазур
Оригінал: reyestr.court.gov.ua