Суд: Приморський районний суд м. Одеси
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №522/22386/23
Суддя: Русєва А. С.
ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2026 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі колегії суддів:
головуючий – суддя ОСОБА_1
судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретарів судового засідання – ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
прокурорів: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
захисників – ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
потерпілого – ОСОБА_14 ,
обвинуваченого – ОСОБА_15 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12023163520000506 від 22.09.2023 року за обвинуваченням:
ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Клебань, Тульчинського району, Вінницької області, громадянина України, офіційно не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 06.02.2024 року Суворовським районним судом м. Одеси за ч.2 ст. 286-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років,
у вчиненні злочину передбаченого ст. 348 КК України, -
встановив:
Згідно з наказом Департаменту патрульної поліції НП України № 603 о/с від 11.03.2022 р. по особовому складу, та у відповідності до частини 2 статті 47, частини 1 статті 49, статті 52 та частини 1 статті 56 Закону України «Про Національну поліцію», ОСОБА_14 прийнято на службу в поліцію по управлінню патрульної поліції Одеської області, з 14 березня 2022 року поліцейським взводу №2 роти №3 батальйону №2 полку, та присвоєне спеціальне звання старшого сержанта поліції та закріплено спеціальний жетон з індивідуальним номером 0064446.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський взводу №2 роти №3 батальйону №2 полку Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції старший сержант поліції ОСОБА_14 , виконує функції офіційних представників органу виконавчої влади, які служать суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, тобто являється службовою особою правоохоронного органу – представником влади, на якого положеннями ч.2 ст. 19 Конституції України та ч.1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» покладаються обов`язки: діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати права і свободи людини.
Відповідно до розділу ІІ посадової інструкції, затвердженої Наказом Департаменту патрульної поліції №5112 від 13.11.2018 р. поліцейський взводу №2 роти №3 батальйону №2 полку Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції поліцейський старший сержант поліції ОСОБА_14 , під час несення служби здійснює:
-безперервне та цілодобове патрулювання території обслуговування з метою забезпечення публічної безпеки і порядку, контролю за дотриманням правил дорожнього руху, забезпечення його безпеки та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі;
-первинне реагування на повідомлення про правопорушення (у тому числі ті, що надходять на планшет), а також самостійне виявлення правопорушень під час патрулювання та в інших випадках, передбачених законодавством;
-припинення виявлених кримінальних та адміністративних правопорушень, застосовуючи для цього передбачені законодавством права і повноваження;
-розгляд справ про адміністративні правопорушення, застосовує заходи адміністративного впливу до правопорушників у випадках та у спосіб, які передбачені законодавством;
-контроль за дотриманням учасниками дорожнього руху чинних правил, норм і стандартів у сфері безпеки дорожнього руху;
-інші функції, передбачені законодавством.
Згідно посадових інструкцій, інспектор під час несення служби з метою виконання завдань має право:
-вимагати від будь-якої особи дотримання публічного порядку та безпеки, прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; вимагати припинення правопорушень;
-використовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, для виявлення і фіксації правопорушень, зокрема нагрудні відеокамери (відеореєстратори);
-зупиняти транспортні засоби у випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасникам та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі та інші завдання, визначені цією статтею.
Згідно п.п. 1 п.1 ч.1 ст. 255 КУпАП, посадові особи органів Національної поліції уповноважені складати протоколи про адміністративні правопорушення.
Таким чином, ОСОБА_14 , згідно з ч.3 ст. 18 та п.1 примітки до ст. 364 КК України при виконанні службових обов`язків за своєю посадою постійно здійснює функції представника влади, у зв`язку з чим є службовою особою.
Так, 22.09.2023 р. автопатруль, на службовому автомобілі марки «Тойота Пріус» із державним номерним знаком НОМЕР_1 позивний «Океан 309», у складі старшого сержанта поліції ОСОБА_14 поліцейського взводу №2 роти №3 батальйону №2 полку Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції та сержанта поліції ОСОБА_16 поліцейського взводу №1 роти №2 батальйону №2 полку Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, перебуваючи в форменому одягу співробітника Національної поліції України, здійснювали патрулювання та забезпечення громадської безпеки в Приморському районі м. Одеси.
Того ж дня, о 20 годині 02 хвилини, на планшетний пристрій вказаного автопатруля надійшло повідомлення про адміністративне правопорушення, зокрема про те, що за адресою: АДРЕСА_2 , знайомий ініціатора звернення ОСОБА_17 , громадянин ОСОБА_15 поводить себе неадекватно, погрожує та не випускає з житла. Зі слів, обставини невідомі, просять допомогу поліції.
В подальшому, прибувши за вказаною адресою патрульні поліцейські ОСОБА_14 та ОСОБА_16 подзвонили у дверний дзвінок вказаної квартири, після чого вхідні двері до квартири їм відчинила ОСОБА_17 та пояснила, що її співмешканець ОСОБА_15 поводить себе агресивно та не випускає її, та мати останньої ОСОБА_18 з квартири з невідомих їм причин. З метою встановлення всіх обставин, а також повного, всебічного та неупередженого дослідження всіх обставин справи, ОСОБА_17 , її мати ОСОБА_18 , та ОСОБА_15 який знаходився в стані алкогольного сп`яніння, були запрошені до Відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Градоначальницька,33.
Прибувши до вказаного відділення поліції ОСОБА_17 та її матері ОСОБА_18 було запропоновано написати письмову заяву з приводу її звернення на спецлінію оператора «102» та пояснення з цього приводу, на що останні погодились та пішли до кімнати прийому громадян відділення поліції, а ОСОБА_15 , в свою чергу, залишився у фойє відділення поліції.
Через деякий час, розуміючи про настання негативних наслідків для себе та бажаючи уникнення відповідальності, ОСОБА_15 приблизно о 21 годині 10 хвилин направився у бік виходу із відділення поліції, однак був зупинений на виході з нього старшим сержантом поліції ОСОБА_14 , однак бажаючи уникнення затримання, ОСОБА_15 який перебував у стані алкогольного сп`яніння, дістав з нагрудної сумки, яка була при ньому, ніж розкладний однопредметний, фабричного виробництва, з металевим руків`ям, який розкрив, тим самим оголивши лезо. Далі, діючи умисно, протиправно та, бажаючи настання тяжких наслідків, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, раптово наніс лезом ножа старшому сержанту поліції ОСОБА_14 удар в нижню щелепу зліва з переходом на підщелепну ділянку та побіг у бік проїзної частини вулиці Градоначальницька в м. Одеса, де на перехресті з вулицею Скісна, приблизно в 15 метрах від входу до приміщення відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Градоначальницька,33, незважаючи на раніше отримане тілесне ушкодження, у вигляді колото-різаної рани в проекції кута нижньої щелепи зліва з переходом на підщелепну ділянку, був наздогнаний ОСОБА_14 . Після чого, ОСОБА_15 , продовжуючи свої протиправні дії, направлені на посягання на життя працівника правоохоронного органу, розуміючи негативні наслідки та бажаючи їх настання завдав ще одного удару лезом ножа в праву пахвинну область ОСОБА_14 , внаслідок чого останній отримав тілесне ушкодження у вигляді колото-різаної рани правої пахвинної області, однак ОСОБА_15 не зміг довести свій злочинний умисел на умисне вбивство працівника правоохоронного органу до кінця через обставини, що не залежали від його волі, у зв`язку із тим, що він злякався, що може бути затриманий за скоєний ним особливо тяжкий злочин.
В результаті злочинних дій ОСОБА_15 потерпілому ОСОБА_14 спричинені наступні тілесні ушкодження: колото-різані рани в проекції кута нижньої щелепи зліва з переходом на підщелепну ділянку, в правій пахвинній області, яка не проникає в грудну клітину. Вказані ушкодження, як у сукупності, так і окремо, не були небезпечними для життя, а викликають розлад здоров`я строком понад 6 днів, але не більше трьох тижнів (21 день), і за цим критерієм, згідно п.п.2.3.3 і 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
В подальшому, ОСОБА_15 , скориставшись тим, що ОСОБА_14 більше його не може переслідувати в результаті отриманих тілесних ушкоджень, побіг у бік «Дюківського парку», розташованого за адресою: м. Одеса, вулиця Розкидайлівська,56, з метою втекти та уникнути притягнення до кримінальної відповідальності за скоєння ним особливо тяжкого злочину, де і був через нетривалий час затриманий співробітниками поліції та доставлений до ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, а його протиправна діяльність припинена, а потерпілий ОСОБА_14 з отриманими тілесними ушкодженнями був доставлений до КНП «Міська клінічна лікарня №1» ОМР, де йому було надано невідкладну медичну допомогу.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_15 заявив, що частково визнає свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст. 348 КК України та не погоджується з кваліфікацією його дій. Обвинувачений пояснив суду, що того вечора він разом із товаришем вживав алкогольні напої, а саме коньяк, загальною кількістю приблизно 0,5 літра, після чого повернувся додому та ліг спати. Згодом його розбудила співмешканка, між ними виникла сварка з приводу вживання ним алкоголю. Вони голосно сварилися, у зв`язку з чим сусіди викликали поліцію. Після прибуття працівників поліції йому запропонували проїхати разом із ними до відділення поліції, на що він погодився. У відділенні поліції він, знаходячись у стані алкогольного сп`яніння, спілкувався з працівниками поліції та сидів на лавці у фойє. При цьому його особистий огляд не проводили та про наявність у нього заборонених предметів не запитували. Під час перебування у відділенні йому повідомили, що він перебуває у розшуку за вчинений злочин. Обвинувачений зазначив, що мав при собі барсетку, у якій знаходилися документи та складаний ніж фабричного виробництва із металевим руків`ям, сріблястого кольору, з кнопковим механізмом відкривання та лезом завдовжки приблизно 10 см. Раніше, коли він працював водієм автобуса, завжди носив цей ніж із собою, зокрема для господарських та побутових потреб. Згодом, розуміючи, що перебуває у розшуку, він вирішив залишити приміщення відділення поліції та попрямував до виходу. Вийшовши на вулицю, побачив працівника поліції, який раніше доставив його до відділення – ОСОБА_14 . Останній зробив йому зауваження та попросив повернутися до приміщення відділення поліції. Працівник поліції його не затримував і фізично не хапав, а лише жестом руки запропонував повернутися. За твердженням обвинуваченого, він дістав ніж, щоб налякати працівника поліції та уникнути затримання, після чого відштовхнув його та побіг. Не мав наміру вбивати поліцейського, або заподіювати йому тілесні ушкодження, нікуди конкретно не цілився, а лише один раз махнув ножем, намагаючись налякати поліцейського, щоб той та інші працівники поліції не переслідували його. Не пам`ятає, куди саме завдав ударів ножем, оскільки перебував у стані алкогольного сп`яніння. При цьому зазначив, що пам`ятає лише один рух ножем та не може пояснити, чому потерпілий отримав два тілесні ушкодження. Удару в ділянку нижньої щелепи зліва він цілеспрямовано не завдавав, а другого поранення, за його словами, взагалі не бачив. Діяв спонтанно, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, та не обдумував своїх дій. Не мав наміру вбивати потерпілого або заподіювати йому тілесні ушкодження, а хотів лише налякати працівника поліції та втекти, щоб уникнути затримання. Після цього працівники поліції почали його переслідувати, рухаючись за ним у напрямку парку. За його словами, він бачив позаду приблизно трьох-чотирьох працівників поліції, а загалом на вулиці їх було близько п`яти-шести. Він хотів налякати їх ножем і втекти, оскільки вважав, що за такої кількості поліцейських не зможе уникнути затримання іншим способом.
Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_15 своєї вини у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ст. 348 КК України, його вина у вищевказаних протиправних діяннях повністю, поза розумним сумнівом, доведена сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів, безпосередньо досліджених судом, які було отримано відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства.
Вина ОСОБА_15 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 348 КК України, підтверджується наступними доказами.
Так, потерпілий ОСОБА_14 у судовому засіданні дав показання, що 22.09.2023 року заступив на патрулювання о 20:00 годині у форменому одязі поліцейського, разом із напарницею ОСОБА_16 на службовому автомобілі «Тойота Пріус». Під час несення служби вони отримали повідомлення про домашнє насильство за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 96, де чоловік погрожував жінці та її матері. Прибувши за вказаною адресою, поліцейські поспілкувалися із заявницею, яка повідомила, що її співмешканець ОСОБА_15 ображає її та матір. Під час перевірки обставин події потерпілий перебував із ОСОБА_15 , тоді як його напарниця спілкувалася із жінками. Згодом ОСОБА_16 повідомила йому, що ОСОБА_15 перебуває в активному розшуку у зв`язку з ДТП. Щоб уникнути можливого конфлікту, поліцейські вирішили доставити останнього до Портофранківського відділення поліції для з`ясування обставин. У відділенні поліції потерпілий разом із напарницею з`ясовували порядок передачі ОСОБА_15 до іншого підрозділу поліції та оформлення відповідних документів. При цьому ОСОБА_15 спочатку поводився спокійно, перебував у фойє відділення. Потерпілий зазначив, що декілька разів виходив на вулицю, а ОСОБА_15 слідував за ним, однак на його вимогу повертався до приміщення відділення. Під час останнього виходу ОСОБА_15 не виконав вимогу повернутися, підійшов до нього та поклав руку на плече, після чого почав стискати її в ділянці шиї. Потерпілий відкинув руку обвинуваченого, а останній відступив до будівельних блоків, що знаходилися позаду, та невдовзі завдав йому удару ножем у ліву частину обличчя, після чого почав тікати. Потерпілий почав переслідувати ОСОБА_15 з метою його зупинити, однак останній завдав йому ще одного удару ножем у праву пахвинну ділянку. Згодом на допомогу прибули інші екіпажі поліції, які долучилися до переслідування. Біля перехрестя вулиць Градоначальницької та Скісної ОСОБА_15 почав рухатися в його бік, при цьому напарниця попередила про наявність у нього ножа. Потерпілий мав намір застосувати газовий балончик, однак відчув, що з рани на шиї тече кров, у зв`язку з чим повернувся до відділення поліції, де йому спочатку надали допомогу працівники поліції, а згодом медики. Також потерпілий зазначив, що не бачив, звідки саме ОСОБА_15 дістав ніж, останній йому не погрожував, а мовчки наближався з ножем. Поверхнева перевірка обвинуваченого перед доставленням до відділення не проводилася, оскільки останній поводився спокійно, не було достатніх підстав для її проведення, а також з метою уникнення конфлікту. Крім того, під час руху в автомобілі потерпілий запитував ОСОБА_15 про наявність заборонених предметів, на що той відповів, що таких не має. За зовнішніми ознаками у нього була лише невелика сумка, нічого підозрілого потерпілий не помітив. На думку потерпілого, ОСОБА_15 знав про перебування у розшуку та намагався уникнути притягнення до відповідальності.
Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні пояснила, що 22.09.2023 року разом із напарником ОСОБА_14 прибула за повідомленням про домашнє насильство, яке надійшло від співмешканки ОСОБА_15 . Під час перевірки особи останнього за наявними обліками було встановлено, що він перебуває в активному розшуку. З метою уникнення можливого опору поліцейські вирішили доставити його до Портофранківського відділення поліції. У приміщенні відділення свідок відійшла до кімнати та телефоном повідомляла відповідний підрозділ про встановлення місцезнаходження розшукуваної особи, щоб ОСОБА_15 не чув її розмови. У цей час ОСОБА_14 вийшов на вулицю, а приблизно через одну-дві хвилини свідок, вийшовши з приміщення, побачила його з пораненням шиї. Потерпілий тримався за ліву частину шиї та кричав, що він «трьохсотий». Під час огляду свідок також помітила пошкодження светра в правій частині тулуба. ОСОБА_14 повідомив їй, що ОСОБА_15 вдарив його ножем та втік із відділення поліції. Зі слів ОСОБА_14 їй стало відомо, що ОСОБА_15 спочатку вийшов за ним із приміщення відділення, завдав удару, а коли ОСОБА_14 почав його переслідувати, знову вдарив ножем. Свідок зазначила, що не бачила безпосередньо моменту нападу, оскільки в цей час перебувала в кімнаті та спілкувалася телефоном. Також свідок пояснила, що ОСОБА_15 не затримували та поверхневу перевірку йому не проводили, оскільки поліцейські не хотіли провокувати конфлікт та можливий опір. На момент доставлення до відділення він поводився спокійно й адекватно. При цьому поліцейські знали про його перебування в розшуку та вважали, що йому також відомо про це. У коридорі відділення, окрім ОСОБА_15 , інших цивільних осіб та працівників поліції не було. Згодом їй стало відомо, що обвинуваченого затримав інший екіпаж поліції.
Свідок ОСОБА_19 у судовому засіданні дав показання, що разом із колегою доставив до Портофранківського відділення поліції двох затриманих осіб. Біля входу до відділення він зустрів ОСОБА_14 , з яким привітався, а також побачив ОСОБА_15 . Через декілька секунд почув крики та вибіг на вулицю, де побачив ОСОБА_14 та ОСОБА_20 за автомобілем, а ОСОБА_15 — біля стіни. ОСОБА_20 попередила його, що в ОСОБА_15 є ніж. Після цього ОСОБА_15 почав тікати. Свідок почув, як ОСОБА_14 повідомив про отримане поранення. Також ОСОБА_20 сказала, що ОСОБА_15 провів ножем біля її шиї, однак під час огляду будь-яких тілесних ушкоджень у неї свідок не виявив. Надалі разом з іншими працівниками поліції він почав переслідувати обвинуваченого. Під час переслідування ОСОБА_15 неодноразово ховався та кидався на поліцейських із ножем. Згодом свідок наздогнав його в Дюківському парку, де, почувши звуки поліцейських сирен, переконав здатися. Свідок зазначив, що безпосередньо момент заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_14 не бачив. Ніж, який перебував у лівій руці ОСОБА_15 , помітив після попередження ОСОБА_20 . За зовнішнім виглядом це був ніж типу «фінка».
Свідок ОСОБА_20 у судовому засіданні дала показання, що працює інспектором Управління патрульної поліції та 22.09.2023 року заступила на нічну зміну разом із ОСОБА_19 . Близько 00:00 години вони отримали повідомлення про бійку, після чого затримали двох осіб та доставили їх до Портофранківського відділення поліції. Після прибуття до відділення ОСОБА_19 зайшов усередину із затриманими, а вона із планшетом та протоколами вийшла до виходу. На вулиці вона побачила ОСОБА_14 , до якого підійшов ОСОБА_15 , обійняв його зі спини, після чого відштовхнув його та почав тікати, в той час вона ще не розуміла, що ОСОБА_15 наніс удар ножем ОСОБА_14 . Пробігаючи повз неї, ОСОБА_15 завдав їй удару в ділянку шиї, після чого вона разом з ОСОБА_14 почала його переслідувати. Надалі чоловік сховався за автомобілем, де поліцейські спробували його оточити. Саме тоді свідок побачила в нього ніж та попередила про це інших працівників поліції. Чоловік продовжив тікати вулицею Градоначальницькою в напрямку Дюківського парку, при цьому тримав ніж та здійснював ним незрозумілі рухи, намагаючись рухатися в бік ОСОБА_14 . Під час переслідування ОСОБА_14 схопився за шию та почав кричати, що він «трьохсотий». Після прибуття інших екіпажів продовжилося переслідування обвинуваченого, а вона телефоном передавала інформацію іншим екіпажам. Приблизно через десять хвилин чоловіка наздогнали та затримали в Дюківському парку.
Свідок ОСОБА_21 у судовому засіданні пояснила, що працює навпроти відділення поліції та приблизно 23.09.2023 року почула шум, після чого виглянула на вулицю. Вона побачила чоловіка, який біг від вулиці Скісної в напрямку вулиці Балківської, а його переслідували працівники поліції та рухалися численні поліцейські автомобілі. Також свідок бачила на землі працівника поліції, якому, за словами присутніх, було завдано поранення в шию, та якому викликали швидку медичну допомогу. Свідок зазначила, що особу чоловіка, який тікав, бачила лише зі спини, обличчя не розгледіла та впізнати його не може, але за статурою він був міцної тілобудови. Про факт поранення поліцейського дізналася зі слів працівників поліції.
Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_15 є її другом дитинства, з яким вони згодом протягом року проживали однією сім`єю. Увечері 22.09.2023 року вона разом із матір`ю повернулася додому приблизно о 19:00–20:00 годині, де перебував ОСОБА_15 . Останній відчинив їм двері, після чого між ними виникла сварка через те, що він перебував у стані алкогольного сп`яніння. У зв`язку з конфліктом сусіди викликали поліцію. Після прибуття працівників поліції вона разом із матір`ю на таксі приїхала до відділення поліції, тоді як ОСОБА_15 був доставлений туди поліцейськими. У приміщенні відділення вона перебувала в кабінеті та надавала пояснення щодо конфлікту. У цей час обвинувачений знаходився в коридорі. Згодом вони почули крик про те, що чоловік утік та поранив поліцейського ножем, після чого вийшли до коридору, однак там уже нікого не було. Працівника поліції, якому було заподіяно тілесні ушкодження, вона не бачила та момент нападу не спостерігала. Також пояснила, що ОСОБА_15 іноді носив із собою складаний похідний ніж із відкривачкою та іншими додатковими пристосуваннями.
Також вина обвинуваченого ОСОБА_15 , у пред`явленому обвинувачені за ст. 348 КК України підтверджується дослідженими судом письмовими доказами:
- протоколом огляду місця події від 22.09.2023 року з додатком у вигляді таблиці ілюстрацій, згідно якого оглянута частина земельної ділянки розташованої у парку «Дюковський» в м. Одеса по вул. Балківська. Під час проведення огляду виявлено ніж металевий з рукояткою зі вставкою чорного кольору, рукоятка 11 см, лезо 9 см., біля якого перебував чоловік, який представився як ОСОБА_15 , 1972 р.н., який був затриманий працівниками поліції (Том №2 а.с. 16-22).
Протоколом огляду місця події від 22.09.2023 р. з додатком у вигляді таблиці ілюстрацій, згідно якого було оглянута ділянка місцевості 4 м. на 20 м. за адресою: м. Одеса, вул. Градоначальницька,33, навпроти буд. 2 по вул. Скісна до перехрестя вул. Скісна, вул. Градоначальницька. Під час огляду виявлені плями речовини бурого кольору, сумка чорного кольору, з особистими речами ОСОБА_15 (Том №2 а.с.23-33).
Протоколом затримання ОСОБА_15 від 22.09.2023 р. з додатком у вигляді ілюстрацій, (Том №2 а.с. 65-69).
Протоколом про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 23.09.2023 р., відповідно до якого ОСОБА_22 заявив, що 22.09.2023 р. під час несення служби у складі «Океан-309» біля ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області по вул. Градоначальницька, 33, особа яка була доставлена до ВП №1, ОСОБА_15 наніс ОСОБА_14 , декілька ударів ножем у шию та пахву. (Том №2 а.с. 72).
Висновком експерта №1398 від 25.09.2023 р. відповідно до якого на підставі даних судово-медичної експертизи гр-на ОСОБА_14 , 1994 р.н., та даних медичної документації на нього ж у гр-на ОСОБА_14 виявлені тілесні ушкодження: колото- різані рани в проекції кута нижньої щелепи зліва з переходом на підщелепну ділянку (1), правій пахвинній області (1), яка не проникає в грудну клітку. Зазначені ушкодження утворилися від дії предмета (предметів), який має колюче-ріжучі властивості, індивідуальні особливості якого (яких) в ушкодженнях не відобразились, яким міг бути клинок ножа. Дані ушкодження утворилися незадовго до звернення гр-на ОСОБА_14 у лікувальний заклад (КНП «МКЛ №1» ОМР), і таким чином, могли бути заподіяні 22.09.2023 р. В розпорядженні експерта не має відомостей про виникнення тілесних ушкоджень у гр. ОСОБА_14 в більш ранні терміни. Описані ушкодження, як у сукупності, так і окремо, не були небезпечними для життя, а викликають розлад здоров`я строком понад 6 днів, але не більше трьох тижнів (21 день), і за цим критерієм, згідно п.п. 2.3.3 і 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995 р), відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Тілесні ушкодження у гр. ОСОБА_14 виникли від не менш ніж дворазової травмуючої дії (в область лівої підщелепної ділянки та правої пахвинної області). Враховуючи характер та локалізацію ушкоджень слід вважати, що вони не могли утворитися одномоментно, в умовах падіння з положення стоячи на площині (Том №2 а.с.83-84).
Довідкою та додатками до довідки ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України за №3779 від 25.09.2023 року ОСОБА_14 , 1994 р.н. (Том №2 а.с.85-88).
Медичною довідкою від 22.09.2023 р. за № 24114 КНП «Міська клінічна лікарня №1» ОМР Департаменту охорони здоров`я Одеської міської ради яка надана ОСОБА_14 , в тому, що він звертався в відділення екстреної медичної допомоги 22.09.2023 р. о 21.40 годин (Том №2 а.с. 89).
Витягом з Наказу по особовому складу за №603 о/с від 11.03.2022 року про прийняття на службу в поліцію з 14 березня 2022 року ОСОБА_14 поліцейським взводу №2 роти №3 батальйону №2 полку на підставі заяви ОСОБА_23 від 07.03.2022 року (Том №2 а.с. 136).
Посадовою інструкцією поліцейського роти №3 батальйону №2 управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції затверджену Наказом Департаменту патрульної поліції від 13.11.2018 р. №5112 (Том №2 а.с. 137-139).
Протоколом огляду предмету (відеозапису) від 02.11.2023 року з додатками у вигляді фотознімків, згідно якого проведено огляд відеофайлів з боді-камери (ІD реєстратор 471476) відеоспостереження, яка перебувала на форменому одязі поліцейського взводу №2 роти №3 батальйону №2 Дпп НП України ОСОБА_14 , на якому записані відеофайли з відтворенням події, що мала місце 22.09.2023 р. (Том №2 а.с. 153-155).
Протоколом огляду предмету (відеозапису) від 02.11.2023 року з додатками у вигляді фотознімків, згідно з яким проведено огляд відеофайлів з боді-камери (ІD реєстратор 471068) відеоспостереження, яка перебувала на форменому одязі поліцейського Дпп НП України ОСОБА_24 , на якому записаний відеофайли з відтворенням події, що мала місце 22.09.2023 р. (Том №2 а.с. 156-159).
Протоколом огляду предмету (відеозапису) від 02.11.2023 р. з додатками у вигляді фотознімків, та DVD-R дисків, згідно якого проведено огляд відеофайлів з боді-камери (ІD реєстратор 471528) відеоспостереження, яка перебувала на форменому одязі поліцейського Дпп НП України ОСОБА_16 , на якому записаний відеофайли з відтворенням події, що мала місце 22.09.2023 р. (Том №2 а.с. 160-162).
Висновком експерта судово-медичної експертизи № 1827 від 03.10.2023 року з додатком у вигляді таблиці, відповідно до якого кров потерпілого ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВО (Том №2 а.с. 172-173).
Висновком експерта судово-медичної експертизи № 1828 від 03.10.2023 р. з додатком у вигляді таблиці, відповідно до якого кров підозрюваного ОСОБА_15 , 1972 р.н., відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В за ізосерологічною системою АВО (Том №2 а.с. 175-176).
Висновком експерта судово-медичної експертизи № 1857 від 03.10.2023 р. з додатком у вигляді таблиці, відповідно до якого:
3.1. Кров потерпілого ОСОБА_14 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В з супутнім антигеном Н за ізосерологічною системою АВО.
3.2. Кров підозрюваного ОСОБА_15 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВО.
3.3. На марлевому тампоні зі змивом речовини бурого кольору, вилученим 23.09.2023 р. під час проведення огляду місця події за адресою: м. Одеса, вул. Градоначальницька,33, знайдена кров людини, при встановленні групової належності якої виявлені антигени А і Н (ізогемаглютиніни не виявлені), властиві групі крові А з ізогемаглютиніном анти-В з супутним антигеном Н за системою АВО, що не виключає її походження від потерпілого ОСОБА_14 . Присутність крові підозрюваного ОСОБА_15 – носія антигену Н, як основного, можлива тільки в якості домішки у разі походження крові від двох осіб та при наявності у нього тілесних ушкоджень, що супроводжувались зовнішньою кровотечею на момент події (Том №2 а.с. 178-180).
Висновком експерта судово-медичної експертизи № 1856 від 03.10.2023 р., з додатком у вигляді зведеної таблиці відповідно до якого:
3.1 Кров потерпілого ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В з супутнім антигеном Н за ізосерологічною системою АВО.
3.2.Кров підозрюваного ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В за ізосерологічною системою АВО.
3.3. На відрізку марлі, вилученому під час огляду місця події за адресою: м. Одеса, вул. Градоначальницька,33, виявлена кров людини групи А з ізогемаглютиніном анти-В з супутнім антигеном Н за ізосерологічною системою АВО, що не виключає її походження від потерпілого ОСОБА_14 (у разі походження крові від однієї особи). Походження крові від підозрюваного ОСОБА_15 можливо тільки у якості домішки, при умові походження крові від двох осіб або більше та при умові наявності пошкоджень з зовнішньою кровотечею, на момент події у останнього (Том №2 а.с.185-187).
Висновком експерта судово-медичної експертизи №1859 від 03.10.2023 р. з додатком у вигляді зведеної таблиці відповідно до якого:
3.1.Кров потерпілого ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В з супутнім антигеном Н за ізосерологічною системою АВО.
3.2. Кров підозрюваного ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВО.
3.3. На марлевому тампоні (за постановою – відрізку марлі) зі змивом речовини бурого кольору, вилученим 23.09.2023 р. під час проведення огляду місця події за адресою: м. Одеса, вул. Градоначальницька,33, знайдена кров людини, при визначенні групової належності виявлені антигени А і Н, властиві групі крові А з ізогемаглютиніном анти-В з супутнім антигеном Н за системою АВО, що не виключає походження крові від потерпілого ОСОБА_14 , (носія антигенів А і Н за системою АВО), якщо кров походить від однієї особи. У разі походження крові від двох або більше осіб, кров підозрюваного ОСОБА_15 – носія антигену Н, як основного, може бути присутня в якості домішки, при наявності у нього тілесних ушкоджень з зовнішньою кровотечою на момент події (Том №2 а.с.189-191).
Висновком експерта судово-медичної експертизи № 1868 від 03.10.2023 р. з додатком у вигляді зведеної таблиці відповідно до якого:
3.1.Кров потерпілого ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В з супутнім антигеном Н за ізосерологічною системою АВО.
3.2. Кров підозрюваного ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В за ізосерологічною системою АВО.
3.3. На чоловічій майці, яка вилучена у підозрюваного ОСОБА_15 , виявлена кров людини. При встановлені групової приналежності крові виявлені антигени А та Н, властиві групі крові А з ізогемаглютиніном анти-В з супутнім антигеном Н за системою АВО, що не виключає її походження від потерпілого ОСОБА_14 (носія антигенів А та Н), у разі походження крові від однієї людини. Походження крові від підозрюваного ОСОБА_15 (носія антигену Н, у якості основного) можливо тільки у якості домішки, при умові походження крові від двох осіб або більше та при умові наявності пошкоджень з зовнішньою кровотечою, на момент події, у останнього (Том №2 а.с.193-195).
Висновком експерта судово-медичної експертизи №1874 від 03.10.2023 р. з додатком у вигляді зведеної таблиці відповідно до якого:
3.1. Кров потерпілого ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В з супутнім антигеном Н за ізосерологічною системою АВО.
3.2. Кров підозрюваного ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В за ізосерологічною системою АВО.
3.3. На батнику, який належить потерпілому ОСОБА_14 , виявлена кров людини групи А з ізогемаглютиніном анти-В з супутнім антигеном Н за ізосерологічною системою АВО, що не виключає її походження від самого потерпілого ОСОБА_14 , носія даної групової приналежності (у разі походження крові від однієї людини). Походження крові від підозрюваного ОСОБА_15 (носія антигену Н у якості основного) можливо тільки у якості домішки, при умові походження крові від двох осіб або більше, та при наявності пошкоджень з зовнішньою кровотечею на момент події у останнього) (Том №2 а.с. 197-199).
Висновком експерта судово-медичної експертизи №520 від 03.10.2023 р. з додатком у вигляді таблиці відповідно до якого:
3.1. Кров потерпілого ОСОБА_14 , 1994 р.н., за ізосерологічною системою АВО відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В з супутнім антигеном Н.
3.2. Кров підозрюваного ОСОБА_15 , 1972 р.н., за ізосерологічною системою АВО відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В.
3.3 На розкладному ножі з промисловим маркуванням «Ganzo», вилученому 22.09.2023 року в ході проведення огляду місця події, в об`єктах №№1,2 знайдено кров та виявлений білок людини.
При визначенні групової належності крові в об`єктах №№ 1,2 виявлені антигени А та Н ізосерологічної системи АВО, які властиві групі крові А з ізогемаглютиніном анти-В з супутнім антигеном Н, що не виключає можливості походження крові в об`єктах №№1,2 від особи (осіб) з вищевказаною групою крові за системою АВО, у тому числі і від потерпілого ОСОБА_14 .
Враховуючи групові характеристики підекспертних наявність крові підозрюваного ОСОБА_15 на ножі в об`єктах №№ 1,2 можлива у вигляді домішки до крові потерпілого ОСОБА_14 (носія антигенів А та Н), лише при наявності у підозрюваного ОСОБА_15 (носія антигена Н, як основного) пошкоджень з зовнішньою кровотечею на момент події. В пазу даного розкладного ножа (об`єкт №3) крові не знайдено (Том №2 а.с.201-204).
Протоколом медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп`яніння №001090 від 23.09.2023 року, відповідно до якого у ОСОБА_15 виявлені залишкові явища попереднього вживання алкоголю (Том №2 а.с. 205).
Висновком судово-психіатричного експерта №649 від 09.11.2023 року відповідно до якого ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення (станом на 22.09.2023 р.) у якому він підозрюється, на будь-який психічний розлад не страждав, у тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності не перебував, був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. Як слід з матеріалів кримінального провадження, а також зі слів самого ОСОБА_15 , в період часу, що відноситься до скоєння кримінального правопорушення в якому він підозрюється, він знаходився у стані простого (непатологічного) алкогольного сп`яніння, в структурі якого не відзначалось якісно порушеної свідомості, будь-яких хвилювань психотичного рівня (марення, галюцинації), що не обмежувало та не позбавляло його здатності повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час підозрюваний ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також не страждає на будь-який психічний розлад. Здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом не потребує застосування примусових заходів медичного характеру. За своїм психічним станом підозрюваний ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , може приймати участь у проведенні слідчих дій (Том №2 а.с.206-211).
Протоколом огляду предметів від 10.11.2023 р., згідно якого було оглянуто світло-відбиваючий жилет зеленого кольору; натільна майка чорного кольору; бантик чорного кольору з одним пагоном та двома шевронами; частина змивів на марлі з розкладного ножа; розкладний ніж з рукояткою чорного кольору; марлевий тампон із змивом бурого кольору; зразки крові на марлі потерпілого ОСОБА_14 , та підозрюваного ОСОБА_15 ; відрізок марлі; марлевий тампон із змивом речовини бурого кольору; чорного кольору; чоловічи шорти (Том №2 а.с. 224).
Також, вина ОСОБА_15 підтверджується наступними документами, які містять інформацію, яка підтверджує дані про наявність обставин, що мають значення для цього кримінального провадження, і, які доведені обвинуваченням. При цьому враховує, що дослідженні і наведені рапорти співробітників поліції та витяги з ЄРДР, надані прокурором в підтвердження вини обвинуваченого, є документами та не є процесуальним джерелом доказів в розумінні вимог КПК України, зокрема ст. 84 КПК України, однак ці документи судом враховуються в сукупності з іншими дослідженими доказами.
Рапортом про те, що 22.09.2023 р. о 21.47 годин надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 22.09.2023 року о 21.18 годин Приморський район м. Одеси по вул. Градоначальницькій, буд. 33, при затриманні на вулиці біля ВП №1 затриманий напав з ножем на працівника патрульної поліції старшого сержанта ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Д/З різана рана шиї зліва та різана рана пахової ділянки зправа, стан середній доставлений до «МКЛ №1», викликали ШМД, працівник поліції. Заявник ОСОБА_25 (Том №2 а.с. 7).
Рапортом про те, що 23.09.2023 року о 03.36 годин надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 23.09.2023 р. о 03:35 годин за адресою: Приморський район м. Одеса вулиця Балківська «Дюківський парк» під час конвою у гр. ОСОБА_15 було виявлено тілесні ушкодження, які отримав під час затримання. Заявник ОСОБА_26 (Том №2 а.с. 8).
Рапортом про те, що 22.09.2023 року о 21.57 годин надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 22.09.2023 р. о 21.19 годин за адресою: м. Одеса, Приморський район, вул. Градоначальницька, буд. 33 ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , напав на заявницю та її напарника ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ножем та наніс тілесні ушкодження чоловікові в районі шиї. Чоловіка затримано. Швидка забрала потерпілого. Заявник ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (Том №2 а.с.9).
Рапортом про те, що 22.09.2023 р. о 20.39 годин «Океан-304» отримав виклик «Бійка» по вул. Ніжинська,40, який надійшов від громадян. Прибувши до вказаної адреси виявили двох або більше осіб, які влаштували бійку та було їх вирішено супроводжувати до ВП №1 ОРУП №1. Як повідомив інспектор, що коли він заходив до приміщення ВП прямо у дверях розминувся з чоловіком у синій майці та чорних шортах, та будучи у приміщенні почув як на дворі почалися крики напарниці та іншого співробітника, які кричали «Кинь ножа». Як повідомив інспектор, що коли він вийшов на вулицю він побачив, що чоловік почав тікати у бік вул. Балківська, та він разом з напарницею ОСОБА_27 почали бігти за ним та кричати щоб він кинув ножа, але чоловік повертався в бік поліцейських та біг з ножем на них. Переслідуючи чоловіка до «Дюківського парку» на території якого було затримано ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно відбулося застосування фізичної сили та спец. засобів, а саме кайдани згідно ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», кайдани (Б-М-92) № 311512976 даний факт фіксували на боді камери № 473257 та № 471068. На місце події було викликано СОГ, командира роти, та інш. (Том №2 а.с. 10).
Рапортом про те, що 22.09.2023 р. о 21.54 годин до ВП №1 Одеського РУП №1 ГУНП в Одеській області по спец. лінії 102 надійшло повідомлення про те, що до МКЛ-1 м. Одеси доставлено інспектора взводу №2 роти №3 батальйону №2 полку УПП в Одеській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (спеціальний жетон №0064446), з діагнозом: різана рана шиї зліва, різана рана пахової ділянки справа, стан середній, госпіталізований. Встановлено, що 22.09.2023 р. о 20.50 годин екіпаж «Океан-0309» УПП в Одеській області ДПП отримали виклик «Домашнє насильство» (ЄО-10400) за адресою: АДРЕСА_2 . Прибувши на місце події виявили гр. ОСОБА_15 , 1972 р.н., не працює, перебуває у розшуку по ч.2 ст. 286-1 КК України за ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, який влаштував сварку зі своєю дружиною. Вказане подружжя доставлено до ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області за адресою: вул. Градоначальницька,33, м. Одеса (Приморський район) де о 21.18 годин біля адміністративної будівлі гр. ОСОБА_15 ножем наніс вищевказані тілесні ушкодження працівнику поліції. Вирішується питання щодо затримання гр. ОСОБА_15 згідно ст. 208 КПК України. На теперішній час проводяться подальші слідчі дії. Проінформовано НПУ 5/2-4531 (Том №2 а.с. 11).
Рапортом, відповідно до якого 22.09.2023 року о 20.39 годин за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська,40. Прибувши на місце виклику було виявлено двох осіб, яких супроводжували в ВП для написання заяви. Прибувши до ВП №1 ОРУП №1 разом зі старшим лейтенантом поліції ОСОБА_19 , який направився до приміщення з особами з виклику, інспектор вийшовши з автомобіля та направляючись до відділку, побачила, що з відділку вийшов невідомий чоловік, який підійшов до інспектора поліції, а саме до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_14 , інспектор відштовхнув чоловіка, та останній побіг в сторону іншого інспектора та вдарив її предметом схожим на ніж в область шиї, після чого здійснив удар в ході руху інспектору ОСОБА_14 також в область шиї та побіг в бік вулиці Степана Олейніка та Балківська. Інспектор поліції ОСОБА_14 залишився на місці очікувати на ШМД, а інспектор разом з напарником ОСОБА_19 , побігли за чоловіком, який був затриманий в парку «Дюковський» екіпажем «Океан-304» та екіпажем «Океан-306», які прибули на допомогу. Особу чоловіка встановлено згідно бази даних ІПНП, АРМОР, яким виявився гр. ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , предмет схожий на ніж був на момент переслідування та затримання в руці чоловіка. На місце викликано СОГ, командира роти, та інш. Камери нагрудні №473257, та №471068 (Том №2 а.с.12).
Рапортом відповідно до якого під час несення служби в нічну зміну 22.09.2023 р. у складі екіпажу «Океан-309» ( ОСОБА_16 , та ОСОБА_14 ) о 20.05 годин отримали виклик «Адміністративне правопорушення» за адресою: м. Одеса, вул. В. Арнаутська, 96. Прибувши за вказаною адресою, було виявлено гр. ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває у розшуку ВП №3 (м. Одеса, ОРУП №1 ГУНП в Одеській області), РД №010092 від 29.07.2022 р., у зв`язку із вчиненням діянь, за які передбачена відповідальність за ч.2 ст. 286-1 КК України. Зазначену особу було доставлено до ВП №1 ОРУП №1 та негайно сповіщено ВП №3 ОРУП №1 про місце перебування гр. ОСОБА_15 (Том №2 а.с.13).
Всі перелічені джерела інформації суд оцінює за правилами документа (ст. 99 КПК України), а відомості, що вони містять, визнає належними та допустимими. Враховуючи цілковиту узгодженість між собою вказаних доказів за змістом, їх єдність та взаємозв`язок за часом та характером подій, суд визнає наведені та проаналізовані вище документовані дані про діяльність ОСОБА_15 направлену на посягання на життя працівника правоохоронного органу, у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків щодо охорони громадського порядку, а тому кладе в основу обвинувального вироку.
Разом із цим, судом відхиляються надані в якості доказів стороною обвинувачення протоколи проведення слідчого експерименту з додатками у вигляді диску від 10.10.2023 за участю потерпілого ОСОБА_14 , від 11.10.2023 р., за участю підозрюваного ОСОБА_15 та його захисника ОСОБА_12 , від 20.10.2023 за участю свідка ОСОБА_20 (Том №2 а.с. 212-215, 216-219, 220-223), як такі, що є недопустимими, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 та ч. 5 ст. 240 КПК України, метою слідчого експерименту є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, про проведення якого складається протокол із дотриманням вимог цього Кодексу.
За змістом ч. 7 ст. 223 КПК України, проведення слідчого експерименту без залучення понятих допускається лише за умови обов`язкового здійснення безперервної відеофіксації цієї процесуальної дії.
При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 107 КПК України, незастосування технічних засобів фіксування кримінального провадження у випадках, коли воно є обов`язковим, тягне за собою недопустимість результатів відповідної процесуальної дії.
Окрім того, в силу вимог ч. 4 ст. 95 КПК України суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому або прокурору, а ст. 23 КПК України закріплює засаду безпосередності дослідження доказів судом.
Оцінюючи протокол слідчого експерименту від 10.10.2023 року за участю потерпілого ОСОБА_14 та відповідний оптичний диск, суд встановив істотний технічний брак доданого відеозапису, зокрема: після виходу учасників на вулицю відеозображення повністю відсутнє («білий екран») за наявності лише звукового ряду. Наведена дефектність свідчить про порушення принципу безперервності та повноти фіксування. Оскільки якість технічного запису у ключових моментах унеможливлює оцінку обставин, суд позбавлений можливості безпосередньо дослідити хід дії. Водночас вказаний технічний брак унеможливив візуальну перевірку присутності понятих, які вказані у протоколі. За умов пошкодження відеофайлу та неможливості зафіксувати реальну присутність учасників хід слідчої дії стає повністю неперевірюваним. Сама ж текстова частина протоколу зводиться лише до стислої фіксації слів потерпілого без опису досліджень та моделювання події.
Аналогічні порушення допущені під час проведення слідчого експерименту від 11.10.2023 року за участю підозрюваного ОСОБА_15 та його захисника ОСОБА_12 . Переглядом відеозапису встановлено, що реального відтворення дій, обстановки та обставин події, моделювання поведінки учасників, механізму травми під час процесуальної дії не здійснювалося. Натомість слідча дія звелася виключно до надання підозрюваним усних пояснень та викладу власних версій події. За своєю юридичною суттю така дія є прихованим допитом на місці події, показання з якого суд не вправі покладати в основу судового рішення.
Досліджений судом протокол слідчого експерименту від 20.10.2023 року за участю свідка ОСОБА_20 також містить ознаки прихованого допиту на місці, оскільки свідок фактично давала усні пояснення без проведення жодних експериментальних дослідів чи моделювання поведінки кожного з учасників. Окрім того, судовим переглядом відеозапису виявлено повну відсутність понятих під час проведення дії на місці події, попри наявність їхніх підписів у самому протоколі. Оскільки відеозапис, який є невід`ємним додатком, не фіксує їхньої реальної присутності та участі, це свідчить про суттєве порушення процедури фіксування і викликає обґрунтовані сумніви у достовірності протоколу.
Зважаючи на систематичну інформаційну порожнечу протоколів, неналежну якість та неповноту технічного фіксування, а також невідповідність фактичного перебігу дій зазначеним у протоколах реквізитам учасників, суд дійшов висновку про недопустимість протоколів слідчих експериментів від 10.10.2023 року, 11.10.2023 року та 20.10.2023 року разом із відеозаписами до них і відхиляє їх.
Водночас суд зазначає, що визнання вказаних протоколів слідчих експериментів та відеозаписів до них недопустимими доказами не впливає на доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні відповідно до ст.91 КПК, повною мірою та поза розумним сумнівом підтверджуються іншими зібраними у справі та безпосередньо дослідженими судом належними і допустимими доказами, які суд зазначив вище і, які у своїй сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку.
Крім того, суд не приймає як докази та виключає з переліку доказів обвинувачення протокол освідування особи від 02.10.2023 року (щодо обвинуваченого) (Том №2 а.с. 165-167), протокол освідування особи від 02.10.2023 року (щодо потерпілого) (Том №2 а.с. 168-170), а також висновок експерта судово-медичної експертизи № 1869 від 03.10.2023 року, згідно з яким на шортах підозрюваного ОСОБА_15 , слідів крові не виявлено (Том №2 а.с.182-183), виходячи з наступного.
Відповідно до ст.84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Згідно зі ст.85 КПК, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Оскільки за результатами проведення вказаних слідчих дій (освідувань) та експертних досліджень жодних слідів кримінального правопорушення, тілесних ушкоджень чи інших відомостей встановлено не було, а висновком експерта підтверджено повну відсутність слідів крові на одязі обвинуваченого, зазначені процесуальні документи (протоколи) та експертне дослідження не містять жодної доказової інформації, не підтверджують і не спростовують обставин, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, у зв`язку з чим суд відхиляє їх як такі, що позбавлені доказового значення.
Таким чином, аналіз вищезазначених доказів, які досліджені судом і визнані належними та допустимими, дає підстави суду дійти висновку, що у своїй сукупності усі вищезазначені докази є взаємопов`язаними та достатніми для висновку про винуватість ОСОБА_15 в інкримінованому кримінальному правопорушенні.
Зокрема, вина обвинуваченого ОСОБА_15 підтверджується безпосередніми показаннями потерпілого ОСОБА_14 , наданими в судовому засіданні, який послідовно описав обставини нападу на нього та чітко вказав на обвинуваченого, як на особу, що нанесла йому удари ножем. Вина також підтверджена показаннями допитаних у судовому засіданні свідків — працівників поліції, які дали детальні показання про те, що перебували у безпосередній близькості до місця події, виявивши події, оперативно залучилися для надання допомоги та здійснили фізичне затримання ОСОБА_15 на місці вчинення злочину. Окрім того, свідки підтвердили, що безпосередньо під час затримання виявили та зафіксували у потерпілого ОСОБА_14 свіжі криваві поранення у ділянці шиї та паху. Об`єктивні обставини нападу та характер заподіяних травм підтверджуються висновком судово-медичної експертизи № 1869 від 03.10.2023 року потерпілого ОСОБА_14 . Зазначені докази логічно узгоджуються між собою, а також із іншими доказами, які досліджені судом та які підтверджуються вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Оцінюючи показання обвинуваченого ОСОБА_15 в частині невизнання ним умислу на позбавлення життя працівника правоохоронного органу, суд визнає таку позицію способом захисту, спрямованим на применшення фактичного характеру та суспільної небезпечності вчинених ним дій, з огляду на таке.
Так, обвинувачений не заперечував факту зберігання при собі складаного ножа, його діставання під час виходу з приміщення відділення поліції, а також застосування цього ножа під час конфлікту з потерпілим ОСОБА_14 . Водночас стверджував, що не мав наміру вбивати останнього чи заподіювати йому тілесні ушкодження, а лише хотів налякати працівника поліції, щоб уникнути затримання та втекти. Також наполягав, що здійснив лише один рух ножем, нікуди конкретно не цілився та не пам`ятає обставин отримання потерпілим двох тілесних ушкоджень.
Однак такі пояснення обвинуваченого не узгоджуються з іншими дослідженими в судовому засіданні доказами та ними спростовуються.
Так, потерпілий ОСОБА_14 чітко вказав на два окремі епізоди застосування ножа, які відбувалися послідовно, за різних обставин та в різних анатомічних ділянках тіла.
Зазначені показання потерпілого узгоджуються з висновками судово-медичного дослідження щодо наявності у потерпілого двох окремих колото-різаних ран: у проекції кута нижньої щелепи зліва з переходом на підщелепну ділянку та в правій пахвинній області. Отже, твердження обвинуваченого про здійснення лише одного руху ножем та незнання обставин отримання потерпілим другого поранення спростовується характером і локалізацією фактично виявлених тілесних ушкоджень у сукупності з показаннями потерпілого.
Крім того, показання потерпілого в частині подальшого переслідування обвинуваченого та продовження ним протиправних дій знайшли підтвердження у показаннях свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_19 . Зокрема, свідок ОСОБА_20 бачила, як ОСОБА_15 після контакту з ОСОБА_14 почав тікати, а згодом, перебуваючи біля автомобіля, тримав у руці ніж, здійснював ним рухи та намагався наблизитися до потерпілого. Свідок ОСОБА_19 також підтвердив, що під час переслідування обвинувачений неодноразово ховався та кидався на працівників поліції з ножем.
При цьому суд враховує, що зазначені свідки не були безпосередніми очевидцями моменту заподіяння обох тілесних ушкоджень ОСОБА_14 , однак вони сприймали такі ушкодження одразу після їх отримання ОСОБА_14 і, їх показання підтверджують обставини подальшої поведінки обвинуваченого, наявність у нього ножа та його активні дії, спрямовані проти працівників поліції.
Також суд враховує показання свідка ОСОБА_20 , яка пояснювала, що бачила, як при виході з відділу поліції, обвинувачений обійняв потерпілого зі спини, після чого відштовхнув його та почав тікати, потім вона зрозуміла, що в саме в цей момент ОСОБА_15 наніс удар ножем ОСОБА_14 . Тому суд критично оцінює твердження ОСОБА_15 про те, що він лише намагався налякати потерпілого, оскільки такі пояснення не узгоджуються з фактичним способом його дій. Застосувавши ніж під час безпосереднього контакту з працівником поліції, обвинувачений не обмежився демонстрацією цього предмета чи словесними погрозами, а фактично завдав потерпілому два удари в різні ділянки тіла, у тому числі в ділянку нижньої щелепи з переходом на підщелепну ділянку, а також у праву пахвинну область. Після цього він не припинив своїх дій, а продовжив утечу, маючи при собі ніж, та під час переслідування демонстрував готовність застосовувати його щодо інших працівників поліції.
За таких обставин пояснення обвинуваченого про виключно залякувальний характер його дій не знаходять належного підтвердження, оскільки фактична поведінка останнього свідчить не лише про бажання уникнути затримання, а й про свідоме застосування ножа щодо працівника правоохоронного органу.
Відхиляє суд і посилання обвинуваченого на те, що він перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, діяв спонтанно та не обмірковував своїх дій. Сам по собі факт вживання алкогольних напоїв не свідчить про відсутність у особи умислу та не виключає усвідомлення нею фактичного характеру власної поведінки. Більше того, із самих показань ОСОБА_15 вбачається, що він усвідомлював перебування працівника поліції перед ним, розумів, що останній може перешкодити його втечі, свідомо дістав ніж із сумки, розкрив його та застосував під час протистояння з потерпілим. Такі обставини свідчать про цілеспрямований характер його поведінки, а не про випадковий чи неконтрольований рух.
Окремо суд враховує, що обвинувачений сам підтвердив, що дістав ніж саме для того, щоб його застосувати та уникнути затримання. Таким чином, його власні пояснення підтверджують усвідомлення ним того, що ніж може бути використаний як засіб впливу на потерпілого з метою подолання його опору. Водночас подальша поведінка обвинуваченого, зокрема фактичне нанесення двох ударів ножем та продовження протиправних дій під час переслідування, не відповідає заявленій ним версії про виключно демонстративне використання ножа.
Суд також зауважує, що відсутність у потерпілого тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, сама по собі не спростовує наявності умислу на позбавлення життя. Для встановлення спрямованості умислу необхідно враховувати не лише фактичні наслідки, а й знаряддя вчинення злочину, спосіб його застосування, кількість та локалізацію ударів, характер дій винного до та після їх заподіяння, а також інші обставини події.
Таким чином, суд вважає, що наведені обвинуваченим пояснення про відсутність наміру позбавити життя потерпілого та здійснення лише одного руху ножем спростовуються сукупністю досліджених доказів, зокрема показаннями потерпілого, які узгоджуються з висновками судово-медичного дослідження та в частині подальшої поведінки обвинуваченого підтверджуються показаннями свідків.
При цьому суд враховує, що обвинувачений застосовував ніж як предмет, здатний спричинити смертельні ушкодження, завдаючи ударів у ділянки тіла, в яких розташовані життєво важливі органи та анатомічні структури. (зокрема, удар у ділянку нижньої щелепи з переходом на підщелепну ділянку створював небезпеку ушкодження великих кровоносних судин шиї, дихальних шляхів та інших життєво важливих структур). Отже, обираючи саме такі ділянки тіла для нанесення ударів ножем, обвинувачений об`єктивно створював реальну загрозу життю потерпілого. При цьому суд наголошує, що використання ножа, який має гостре лезо, для нанесення ударів у зазначені ділянки тіла свідчить про усвідомлення обвинуваченим небезпечного характеру своїх дій та можливості настання смертельних наслідків.
Той факт, що внаслідок дій обвинуваченого потерпілий отримав тілесні ушкодження, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи віднесені до категорії легких тілесних ушкоджень із короткочасним розладом здоров`я, не свідчить про відсутність умислу на позбавлення життя, оскільки фактичний результат злочинних дій не завжди відповідає їх первісній спрямованості. Ненастання смерті потерпілого за таких обставин саме по собі не спростовує наявності умислу на вбивство, а підлягає оцінці разом з іншими доказами у справі.
Розглядаючи клопотання сторони захисту про перекваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_15 з умисного вчинення замаху на вбивство працівника правоохоронного органу, у зв`язку з виконанням цим працівником слухових обов`язків (ст. 348 КК України) на умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням ним службових обов`язків (ч. 2 ст. 345 КК України), суд визнає його безпідставним та таким, що підлягає відхиленню, з огляду на таке.
Основним аргументом захисту є посилання на те, що виявлені у потерпілого ОСОБА_14 колото-різані рани належать до легких тілесних ушкоджень, що на думку захисту, свідчить про відсутність умислу на вбивство. Суд не погоджується з такою оцінкою, оскільки суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст.348 КК, характеризується умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), спрямованою на позбавлення життя потерпілого. Для встановлення змісту й спрямованості умислу обвинуваченого суд виходить з сукупності всіх обставин вчиненого злочину, зокрема: характеру, знаряддя злочину, локалізації, кількості та динаміки заподіяних ушкоджень, а також поведінки обвинуваченого безпосередньо під час події.
Як встановлено судом, знаряддям вчинення злочину виступив предмет, що має колюче-ріжучі властивості (клинок ножа, який обвинувачений зберігав при собі), тобто предмет, який об`єктивно має підвищену суспільну небезпеку та за своїми фізичними характеристиками притаманний заподіянню смертельних поранень. Аналізуючи локалізацію тілесних ушкоджень, суд зазначає, що удари ножем наносилися обвинуваченим у життєво важливі органи людини — у проекцію кута нижньої щелепи зліва з переходом на підщелепну ділянку (шия та голова), де розташовані магістральні кровоносні судини (сонна артерія, яремна вена), а також у праву пахвинну область. Нанесення ударів гострим предметом у такі анатомічні зони свідчить, що обвинувачений усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав можливість настання смерті працівника правоохоронного органу і свідомо допускав такі наслідки або бажав їх настання.
Те, що виявлені ушкодження не призвели до смерті потерпілого ОСОБА_14 і за своїм медичним наслідком були кваліфіковані як легкі, є результатом обставин, які не залежали від волі обвинуваченого (зокрема, активного опору потерпілого, траєкторії руху клинка, яка випадково не зачепила магістральні судини, а також оперативного втручання колег потерпілого, які затримали нападника). Сама по собі ступінь тяжкості фактично заподіяних тілесних ушкоджень у цьому випадку не визначає спрямованість умислу і не може слугувати підставою для зміни кваліфікації, оскільки склад злочину за ст.348 КК за своєю конструкцією є урізаним і вважається закінченим з моменту вчинення замаху на життя, незалежно від фактичного настання смерті чи ступеня тяжкості наслідків.
Також, і згідно з позиції Верховного Суду щодо умислу для кваліфікації за ст. 348 КК України не обов`язково, щоб смерть потерпілого фактично настала. Оскільки диспозиція статті охоплює як вбивство, так і замах на вбивство.
Зазначене знайшло своє відображення у висновку ККС ВС від 11 червня 2021 року у справі № 740/1193/20: відповідно до якого суть позиції суду: наявність прямого умислу на вбивство правоохоронця свідчить характер та локалізація дій нападника. Якщо особа усвідомлювала, що поліцейський виконує обов`язки, бачила на ньому бронежилет, жетон, поліцейську форму, нагрудні знаки, та інш., але завдала удару ножем саме у незахищену частину тіла (ділянку життєво важливих органів) та намагалася повторити удар, це безумовно свідчить про намір убити, а не просто заподіяти тілесні ушкодження.
Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 629/847/15-к: суб`єктивна сторона злочину вимагає, щоб обвинувачений усвідомлював, що посягає на життя саме працівника правоохоронного органу у зв`язку з його діяльністю. Водночас точна обізнаність винного зі змістом конкретних службових обов`язків, які в цей момент виконує правоохоронець (наприклад, номер інструкції, межі патрулювання тощо), не є обов`язковою для встановлення умислу. Достатньо усвідомлення загального статусу потерпілого.
Особа, яка здійснила замах на вбивство працівника правоохоронного органу, у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення, або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити.
Позицію захисника ОСОБА_12 щодо недоведеності умислу обвинуваченого на позбавлення життя потерпілого та необхідності перекваліфікації його дій з ч. 2 ст. 348 КК України на ч. 2 ст. 345 КК України суд визнає необґрунтованою, оскільки вона спростовується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів.
Так, судом встановлено, обвинувачений, усвідомлюючи, що перед ним перебуває працівник правоохоронного органу, який виконує свої службові обов`язки, застосував щодо нього ніж та завдав два удари в різні ділянки тіла — у ділянку нижньої щелепи з переходом на підщелепну ділянку та в праву пахвинну ділянку. Характер використаного знаряддя, кількість ударів, їх локалізація, а також обставини вчинення дій у сукупності свідчать про спрямованість умислу обвинуваченого на позбавлення потерпілого життя, а не лише на заподіяння йому тілесних ушкоджень чи залякування з метою втечі.
При цьому суд не погоджується з доводами захисника про те, що відсутність тяжких або небезпечних для життя тілесних ушкоджень виключає наявність умислу на вбивство. Фактичний ступінь тяжкості отриманих ушкоджень сам по собі не є визначальним для встановлення спрямованості умислу, оскільки наслідок злочину залежить не лише від характеру дій винного, а й від інших обставин, зокрема точності та сили удару, глибини проникнення клинка, руху потерпілого та випадкового збігу обставин. Вирішальним у цьому випадку є те, що обвинувачений застосував ніж, завдаючи ударів у ділянки тіла, де розташовані життєво важливі анатомічні структури.
Отже, встановлені судом обставини, послідовність подій, а також ролі та дії обвинуваченого та потерпілого в їх розвитку, без сумніву, свідчать про те, що нанесення обвинуваченим цілеспрямованих ударів передбачалося і охоплювалося його умислом, тому безумовно має місце причинний зв`язок між умисними діями обвинуваченого та здійсненням запланованих ударів потерпілому ножем, та саме такого наслідку своїх умисних дій обвинувачений передбачав і міг передбачити. Отже, дії обвинуваченого, спрямовані на завдання ударів ножем потерпілому, та наслідки цих дій перебувають у прямому причинному зв`язку із наслідками, які настали, тобто те, що обвинувачений ОСОБА_15 наніс потерпілому ОСОБА_14 тілесні ушкодження ножем в область шиї та пахвинної області, відповідно, свідчить про те, що останній передбачав настання для потерпілого більш тяжких наслідків у виді смерті. Серед зазначеного судом також враховується, що висновком судово-психіатричної експертизи № 649 від 09.11.2023 року, встановлено, що ОСОБА_15 , в момент скоєння інкримінованого йому кримінального правопорушення не страждав на психічне захворювання або інший хворобливий психічний розлад, не перебував у стані тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності. Він міг повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_15 , суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений ОСОБА_15 , вчинив умисний злочин, направлений проти авторитету органів державної влади, який у відповідності до положень ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
ОСОБА_15 є громадянином України, перебуває у цивільному шлюбі, має зареєстроване місце проживання, раніше судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем колишньої роботи характеризується позитивно та посередньо характеризується адміністрацією ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Обставини, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_15 є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.
Факт перебування обвинуваченого у стані алкогольного сп`яніння під час вчинення кримінального правопорушення повністю й об`єктивно підтверджується показаннями свідків та самого обвинуваченого, який у судовому засіданні факт вживання ним алкогольних напоїв напередодні події та перебування у стані алкогольного сп`яніння безпосередньо під час вчинення злочину не оспорював, підтвердивши вказані обставини в повному обсязі.
Обставини, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_15 , відсутні.
Також суд враховує, що потерпілий у цьому кримінальному провадженні не заявляв до обвинуваченого претензій ні матеріального, ні морального характеру, не наполягав на суворому покаранні винного, а злочин не потягнув за собою більш тяжких наслідків.
Конституційний Суд України у рішенні від 02.11.2004 року зазначив, що окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права – є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Отже, враховуючи дані про особу винного та відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання і те, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, а також другорядну роль кари як мети покарання, оскільки метою покарання є не лише кара, але й перевиховання злочинця та запобігання подібним злочинам у майбутньому, суд приходить висновку, що конкретні обставини даного кримінального провадження та наведені вище дані про особу обвинуваченого, його поведінку в суді, дають підстави вважати, що виправлення ОСОБА_15 та попередження вчинення ним нових подібних кримінальних правопорушень можливо досягти лише в ізоляції від суспільства, з призначенням йому покарання за ст. 348 КК України у виді позбавлення волі на мінімальний строк, що передбачений санкцією частини статі, за якою ОСОБА_15 визнається винуватим.
Визначаючи мінімальний строк покарання, яке має понести обвинувачений за вчинене, суд враховує, що його поведінка в суді свідчила про те, що він весь час судового розгляду фактично визнавав протиправність своїх дій, заперечення вини стосувались лише незгоди з кваліфікацією його дій та в судових дебатах і останньому слові заявив, що він жалкує про те, що його дії потягли саме такі наслідки для здоров`я потерпілого, що свідчить про позитивні висновки, відверте засудження своєї поведінки обвинуваченим, яка стала наслідком кримінального провадження відносно нього. Суд також враховує час, який пройшов з дня вчинення злочину, протягом якого дещо знизилась його суспільна небезпека. Крім того, протягом усього судового розгляду обвинувачений перебував під вартою, тому на переконання суду, у обвинуваченого було достатньо часу для переосмислення своєї поведінки і усвідомлення протиправності його дій.
Оцінюючи характер вчиненого кримінального правопорушення, обставини його вчинення і наслідки, суд також враховує поведінку потерпілого безпосередньо перед подією та під час її розвитку.
Так, відповідно потерпілий будучи поліцейським та неодмінно обізнаним про положення Закону України «Про Національну поліцію», КУпАП, КПК, відомчих Інструкцій, Правил та Положень з тактико-спеціальної підготовки, мав обов`язок перед поміщенням ОСОБА_15 в службовий автомобіль та доставленням йлшл до відділу полії, з метою дотримання заходів особистої та оточуючих безпеки, мав вжити заходів безпеки та провести його поверхневу перевірку, в тому числі, на предмет наявності у ОСОБА_15 колото-ріжучих предметів, зброї тощо. Однак такої перевірки потерпілим та поліцейськими, які входили до складу екіпажу проведено не було, за що як потерпілий ОСОБА_14 так і свідок ОСОБА_20 були піддані дисциплінарними стягненням. Отже, належне виконання потерпілим своїх службових обов`язків та вчасне вилучення у ОСОБА_15 ножа, могло запобігти тим негативним наслідкам, що настали та вчиненню обвинуваченим злочину, що розглядається.
Таким чином, в даному випадку, за переконанням суду, покарання у виді позбавлення волі саме у мінімальних межах санкції статті, за якою обвинувачений визнається винним, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, у зв`язку з чим суд не вбачає необхідності призначати більш суворе покарання винному.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_15 суд також враховує те, що злочин за цим вироком він вчинив до ухвалення вироку Суворовського районного суду м. Одеси від 06.02.2024 року, що набрав законної сили 07.03.2024 року, яким він засуджений за ч.2 ст.286-1 КК України до позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк п`ять років, тому у цій справі йому слід призначити остаточне покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК України.
Вказані обставини справи дають підстави суду визначити обвинуваченому ОСОБА_15 покарання в силу ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень із застосуванням принципу поглинення покарання у виді позбавлення волі менш суворого більш суворим, з приєднанням додаткового покарання, призначеного попереднім вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 06.02.2024 року у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк п`ять років. При цьому у силу другого речення ч. 4 ст. 70 КК частково відбуте обвинуваченим покарання у виді позбавлення волі за вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 06.02.2024 року, слід зарахувати в строк остаточно призначеного покарання за цим вироком.
На переконання суду таке покарання та принцип його призначення буде відповідати ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину та є необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів, тобто для досягнення мети покарання, відповідно до положень, які містяться в ст.50 КК України.
В даному випадку, за переконанням суду, таке покарання та принцип його призначення повністю досягне мети його застосування та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки і не становитиме для нього особистого надмірного тягаря, у зв`язку з чим суд не вбачає необхідності призначати більш суворе покарання винному.
Судом також встановлено, що у даному кримінальному провадженні обвинувачений ОСОБА_15 , був затриманий 22.09.2023 року та перебуває під вартою у зв`язку із застосуванням до нього ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 25.09.2023 року запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тому в силу ч. 5 ст. 72 КК України в строк призначеного покарання за даним вироком обвинуваченому ОСОБА_15 , слід зарахувати строк його попереднього ув`язнення з розрахунку день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі.
Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу, суд враховуючи ризики, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, що були підставою для застосування відносно ОСОБА_15 , такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, не зменшились та не перестали існувати, не вбачає підстав для зміни або скасування застосованого відносно ОСОБА_15 , запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
Арешт, накладений у даному кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Приморського районного суду від 25.09.2023 року (справа №522/18884/23, провадження №1-кс/522/6130/23, – слід скасувати.
На підставі ст. 96-1, п.4 ч.1 ст.96-2 КК України, слід конфіскувати у власність держави використаний як знаряддя вчинення особливо тяжкого злочину – ніж металевий з рукояткою зі вставкою на рукоятці чорного кольору, зі слідами речовини бурого кольору, рукоятка 11 см, лезо 9 см.
Питання про долю речових доказів, визнаних такими постановами слідчого, суд вирішує у відповідності до положень ст. 100 КПК України, зокрема речові докази, а саме: два DVD-R диска Videx mamba16x,4,7 GB 120 min, на якому знаходиться файли з боді-камери відеоспостереження поліцейського ДПП НП України ОСОБА_20 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , з відтворенням події, що мала місце 22.09.2023 року за адресою: м. Одеса, вул. Градоначальницька,33, слід залишити в матеріалах кримінального провадження до якого вони долучені; світло-відбиваючий жилет зеленого кольору, натільну майку чорного кольору, чоловічі шорти, бантик чорного кольору з одним пагоном та двома шевронами, слід повернути законним володільцям; частину змивів на марлі з розкладного ножа, марлевий тампон із змивом бурого кольору, зразки крові на марлі потерпілого ОСОБА_14 та підозрюваного ОСОБА_15 , відрізок марлі, марлевий тампон із змивом речовини бурого кольору, – слід знищити.
Процесуальні витрати відсутні.
Керуючись ст. ст. 369 – 371, 373 – 375 КПК, суд –
ухвалив:
ОСОБА_15 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.348 КК України та призначити йому покарання за ст. 348 КК України, у виді позбавлення волі на строк 9 (дев`ять) років.
На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання у виді позбавлення волі, призначеного та не відбутого повністю за попереднім вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 06.02.2024, яким він засуджений до позбавлення волі на строк до 3 (трьох) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років, визначити ОСОБА_15 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 9 (дев`ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років.
Строк відбуття покарання у виді позбавлення волі обвинуваченому ОСОБА_15 рахувати з моменту набрання вироком законної сили, зарахувавши йому в силу другого речення ч.4 ст.70 КК України у строк покарання, призначеного за цим вироком, частково відбуте ним покарання за попереднім вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 06.02.2024 року.
В силу ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк відбування призначеного ОСОБА_15 покарання, строк його попереднього ув`язнення в період часу з 22.09.2023 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою застосований до обвинуваченого ОСОБА_15 до набрання вироком законної сили, залишити без змін.
З набранням вироком законної сили арешти, накладені на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 25.09.2023 року (справа №522/18884/23, провадження №1-кс/522/6130/23), – скасувати.
На підставі ст. 96-1, п.4 ч.1 ст.96-2 КК України КК України, конфіскувати у власність держави використаний як знаряддя вчинення злочину – ніж металевий з рукояткою зі вставкою на рукоятці чорного кольору, зі слідами речовини бурого кольору, рукоятка 11 см, лезо 9 см.
Речові докази:
- світло-відбиваючий жилет зеленого кольору, натільна майка чорного кольору, бантик чорного кольору з одним пагоном та двома шевронами, чоловічі шорти, – повернути законним володільцям;
- частину змивів на марлі з розкладного ножа, марлевий тампон із змивом бурого кольору, зразки крові на марлі потерпілого ОСОБА_14 та підозрюваного ОСОБА_15 , відрізок марлі, марлевий тампон із змивом речовини бурого кольору, – знищити.
- два DVD-R диска Videx mamba16x,4,7 GB 120 min на якому знаходиться файли з боді-камери відеоспостереження поліцейського ДПП НП України ОСОБА_20 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , з відтворенням події, що мала місце 22.09.2023 року за адресою: м. Одеса, вул. Градоначальницька,33, – залишити в матеріалах кримінального провадження до якого вони долучені.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, в той же строк, з моменту вручення йому копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення вироку надсилати його копію учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Колегія суддів
Приморського районного суду м. Одеси
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Єдиний унікальний номер справи: №522/22386/23
Номер провадження № 1-кп/522/1481/26
Головуючий суддя – ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua