Суд: Приморський районний суд м. Одеси
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: інших видів кредиту
Дата: 26 жовтня 2026 р.
Справа: №522/5489/24
Суддя: Домусчі Л. В.
Справа №522/5489/24
Провадження № 2/522/610/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2026 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
у складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.,
за участі секретаря судового засідання – Мазовецької А.В.,
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
ВСТАНОВИВ:
До Приморського районного суду м. Одеси 09.04.2024 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 25.11.2021 року між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) було укладено Договір позики грошей, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Ланіною В.І., зареєстрованого в реєстрі за № 3000. За умовами договору, позикодавець передав позичальнику у власність грошові кошти у розмірі 360 500 грн., що на момент підписання Договору, в еквіваленті, за домовленістю сторін, склало 13 352 долара США, а відповідач зобов`язався повернути грошові кошти в строк та на умовах передбачених зазначеним Договором. Згідно з п. 2 Договору, позика була передана позикодавцем позичальнику безпосередньо при підписанні сторонами Договору. Підписанням Договору позичальником підтверджено факт одержання ним від позикодавця грошових коштів в сумі 360 500 грн. Позивач виконав своє зобов`язання по Договору у повному обсязі та в момент підписання Договору, передав відповідачу грошові кошти в розмірі 360 500 грн. Сторонами також було погоджено та зазначено в Договорі графік сплати (повернення) відповідачем суми позики. Однак відповідачем не було здійснено жодного платежу щодо повернення суми позики. Пунктом 9 Договору передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити позикодавцю суму боргу, а також пеню у розмірі 3% від простроченої суми за кожен день прострочення.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором позики грошей у розмірі 521 728,06 грн., 3% річних від суми заборгованості – 20 081, 70 грн. та витрати по сплаті судового збору.
Матеріали позову суддя отримала 10.04.2024 року.
Ухвалою суду від 12.04.2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позову. Недоліки позову були усунуті 24.04.2024 року.
Заяву про усунення недоліків суддя отримала 25.04.2024 року.
Ухвалою суду від 30.04.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 10.06.2024 року.
23.05.2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Мазур Н.С. надала суду заяву, в якійпросила провадження по даній справі закрити, посилаючись на те, що Приморського районного суду м.Одеси перебувала справа №522/24871/21 за позовом ОСОБА_2 до ГлчянаКарапетаЛевоновича, третя особа Приватний нотаріус ЛанінаВікторія Іванівна про визнання договору позики грошей недійсним. Рішенням суду від 20.12.2023 року у задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовлено. 3 06.03.2024 року в проваджені Одеського апеляційного суду перебуває дана справа за апеляційною ОСОБА_3 . Станом на 09.04.2024 року - на дату звернення до суду з позовом, позивачу було відомо, що по справі № 522/24871/21 подано апеляційну скаргу на рішення суду від 20.12.2023року, остаточне рішення по даній справі відсутнє, вважає, що подібний предмет спору вже розглядається в суді.
10.06.2024 року представник ОСОБА_2 – адвоката Мазур Н.С. на електронну адресу суду надала клопотання про відкладення розгляду справи у зв?язку із зайнятістю в іншому процесі.
У підготовчому засіданні 10.06.2024 року була присутня представник ОСОБА_1 – адвокат Баранчук Л.М., не заперечувала проти відкладення розгляду справи.
Протокольною ухвалою суд задовольнив клопотання адвоката Мазур Н.С. та відклав розгляд справи на 13.06.2024 року.
У підготовче засідання 13.06.2024 року сторони не з?явились, представник ОСОБА_1 – адвокат Баранчук Л.М.через канцелярію суду надала заяву, в якій просила закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті, справу просила розглядати за відсутністю сторони позивача.
Ухвалою суду від 13.06.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.09.2024 року.
У судове засідання 10.09.2024 року з`явилася представник ОСОБА_1 – адвокат Баранчук Л.М., вважала за доцільне відкласти розгляд справи.
Протокольною ухвалою суд ухвалив у зв`язку з першою неявкою відповідача та його представника, відкласти судове засідання на 26.11.2024 року для їх повторного виклику.
У судовому засіданні 26.11.2024 року була присутня представник ОСОБА_1 – адвокат Баранчук Л.М., на питання головуючого по справі зазначила, що на теперішній час справа № 522/24871/21 перебуває в апеляційній інстанції, було призначено на 21.11.2024 року, але відкладено на 06.02.2025 року. Вважає, що відсутні підстави для закриття провадження у даній справі № 522/5489/24.
ОСОБА_2 та його представник – адвокат Мазур Н.С. у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи були сповіщені належним чином.
Протокольною ухвалою суд ухвалив клопотання представника відповідача – адвоката Мазур Н.С. від 23.05.2024 року про закриття провадження у справі залишити без задоволення, оскільки відсутні підставі ст. 256 ЦПК України.
На питання головуючого по справі адвокат Баранчук Л.М. зазначила, що предмет позову по справі № 522/24871/21 за позовом ОСОБА_2 до ГлчянаКарапетаЛевоновича, третя особа: Приватний нотаріус Ланіна Вікторія Іванівна про визнання договору позики грошей недійсним, стосується одного й того ж договору позики, що є в цій справі.
Питання щодо зупинення провадження даної справи залишила на розсуд суду.
Ухвалою суду від 26.11.2024 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішення у справі № 522/24871/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Приватний нотаріус Ланіна Вікторія Іванівна про визнання договору позики грошей недійсним.
24.06.2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання представника ОСОБА_1 – адвоката Баранчук Л.М. про поновлення провадження у справі, в якому зазначила, що на даний час відпали обставини, що стали підставою для зупинення провадження у даній справі, оскільки судове рішення у справі № 522/24871/21 набрало законної сили.
Ухвалою суду від 29.06.2026 року поновлено провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.10.2026 року.
У судове засідання 27.10.2026 року учасники справи не з`явились, про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Представник позивача – адвокат Баранчук Л.М. 27.10.2026 року через канцелярію суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності та просила позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до ст. 268 ЦПК України датою складення повного тексту рішення є 09.11.2026 року.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини справи.
Судом встановлено, що 25 листопада 2021 року між ОСОБА_1 (надалі – Позикодавець) та ОСОБА_2 (надалі – Позичальник) укладено Договір позики грошей, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ланіною В.І., зареєстрованого в реєстрі за № 3000.
Згідно з п. 1 Договору позики, позикодавець передав у власність, а позичальник прийняв у власність 360 500 грн., що на момент підписання цього договору в еквіваленті, за домовленістю сторін, становить 13 352 долари США, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю в строк та на умовах, передбачених цим договором, позику в вищезазначеному розмірі.
Відповідно до п. 2 Договору позики, позика передається позикодавцем позичальнику безпосередньо при підписанні сторонами цього Договору готівкою. Підписання цього Договору позичальником підтверджує факт одержання ним від позикодавця грошових коштів в сумі, визначеній в п. 1 Договору. Підписаний позичальником Договір є доказом передачі позики від позикодавця до позичальника.
У відповідності до п. 3 Договору позики, строк виплати повної суми боргу до 25 травня 2022 року, без нарахування відсотків. У разі продовження строку дії цього договору сторони укладають додатковий договір про внесення змін та доповнень до договору.
Згідно з п. 4.2 Договору позики, повернення позиченої суми грошей повинно вчинятися частково, щомісячно за наступним графіком:
- 25.12.2021 року – 9180 грн., що на момент підписання цього договору в еквіваленті, за домовленістю сторін, становить 300 доларів США;
- 25.01.2022 року – 9180 грн., що на момент підписання цього договору в еквіваленті, за домовленістю сторін, становить 300 доларів США;
- 25.02.2022 року – 9180 грн., що на момент підписання цього договору в еквіваленті, за домовленістю сторін, становить 300 доларів США;
- 25.03.2022 року – 9180 грн., що на момент підписання цього договору в еквіваленті, за домовленістю сторін, становить 300 доларів США;
- 25.04.2022 року – 9180 грн., що на момент підписання цього договору в еквіваленті, за домовленістю сторін, становить 300 доларів США;
- 25.05.2022 року – 314 600 грн., що на момент підписання цього договору в еквіваленті, за домовленістю сторін, становить 1 652 доларів США.
Станом на 25травня 2022 року дату повернення позики за договором і на час звернення з позовом до суду позичальник ОСОБА_2 позику не повернув і розмір неповернутої суми боргу позичальника перед позикодавцем складає 521 728,06 грн.
Відповідно до частини 1 статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договорупозики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).
Як передбачено частиною 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 16 січня 2019 року у справі №464/3790/16.
Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Як передбачено частинами 1, 2 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Разом з тим стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010).
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526 ЦК України).
Як передбачено статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Аналізуючи долучений позивачем до матеріалів справи договір позики, судом встановлено, що він підписаний обома сторонами, посвідчений нотаріально, тобто факт укладення договору і отримання позичальником коштів за договором підтверджено належним (письмовим) доказом.
Сторони дотримались письмової форми договору.
Крім того, у проваджені Приморського районного суду м. Одеси перебувала справа № № 522/24871/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Приватний нотаріус Ланіна Вікторія Іванівна про визнання договору позики грошей від 25.11.2021 року недійсним.
20 грудня 2023 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси у задоволенні ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Приватний нотаріус Ланіна Вікторія Іванівна про визнання договору позики грошей недійсним відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного суду від 27 травня 2026 року апеляційну ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін.
У зазначеній справі суди досліджували доводи ОСОБА_2 щодо укладення договору під впливом фізичного та психологічного насильства, погроз, а також відсутності його вільного волевиявлення. За результатами розгляду справи суди дійшли висновку про недоведеність обставин, які відповідно до статті 231 Цивільного кодексу України могли б бути підставою для визнання правочину недійсним.
Зокрема, апеляційний суд зазначив, що сам факт звернення особи до правоохоронних органів та внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не є безумовним доказом застосування насильства чи погроз під час укладення правочину. Подані докази не підтвердили наявності обставин, які свідчили б про вчинення договору всупереч справжній волі позичальника.
Судами також досліджено зміст договору позики, зокрема його положення щодо передачі позикодавцем грошових коштів та підтвердження позичальником факту їх отримання шляхом підписання договору.
Відповідно до частин четвертої та сьомої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту під час розгляду іншої справи, не є обов`язковою для суду.
З огляду на наведене суд враховує рішення у справі № 522/24871/21 та постанову Одеського апеляційного суду від 27 травня 2026 року в частині встановлених обставин щодо укладення договору позики, його змісту та відсутності доведених підстав для визнання його недійсним.
Таким чином, позивач довів факт укладення договору і факт передачі ним коштів позичальнику на вказаних у договорі умовах, тобто виконання ним умов договору.
Згідно ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Матеріалами справи встановлено, що предметом договору позики укладеного між сторонами 25.11.2021 року є грошові кошти в сумі 360 500 грн., що в еквіваленті складає 13 352 доларів США.
Згідно з п. 1.2 Договору позику, сторони узгодили, що у випадку зміни курсу гривні до долара США, позика підлягає поверненню, таким чином, щоб розмір повернутої позики (частина позики) відповідав доларовому еквівалентові позики за курсом Національного Банку України продажу доларів США, станом на дату повернення позики (частини позики).
З огляду на те, що курс гривні до долара США змінився станом на день формування позовної заяви, тобто 02.04.2024 року, та відповідно до встановленого НБУ офіційного курсу гривні до долара США становить 39,0749 грн. за 1 (один) долар США , тому сума неповернутої позики за Договором, що підлягає стягненню з відповідача складає 521 728,06 грн. (13 352 дол.США х 39,0749 грн.)
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
З урахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку про задоволення заявлених позовних вимог в частині стягнення коштів у сумі 521 728,06 грн.
Щодо стягнення трьох процентів річних за порушення грошового зобов?язання суд зазначає наступне.
Нормою п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Крім цього, позивач за період 26травня 2022 року по 02квітня2024 року нараховано три відсотки річних у розмірі 20 081,70 грн. відповідно до вимог ст. 625 ЦК України.
Проте з вищевказаних підстав, а саме норм п. 18Перехідних положень Цивільного кодексу України, 3% річних не підлягають стягненню з відповідача з 23 лютого 2022 року.
Таким чином позовна вимога про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 20 081,70 грн.є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову сплачений судовий збір в сумі 5 418,09 грн. Оскільки позов задоволено частково на 96,3 %, то судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно – у розмірі 5 217,62 грн.
Керуючись, ст.ст. 15, 16, 202, 204, 526, 610, 625, 629, 631, 1046-1049 ЦКУкраїни, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 43, 64, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов ГлчянаКарапетаЛевоновича до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики– задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) заборгованість за Договором позики грошей від 25.11.2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ланіною В.І., в розмірі 521 728 (п?ятсотдвадцять одна тисяча сімсот двадцять вісім) гривень 06 копійки.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 5 217 (п`ять тисяч двісті сімнадцять) гривень 62 копійки.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч. 1 ст. 354 ЦПК України.
Повний текст рішення суду складено 09.11.2026 року.
Суддя Домусчі Л.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua