Постанова від 05 листопада 2026 р. у справі №509/299/19 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Суд: Овідіопольський районний суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: бездіяльність слідчого, прокурора

Дата: 05 листопада 2026 р.

Справа: №509/299/19

Суддя: Козирський Є. С.

Провадження № 1-кс/509/867/26

Справа № 509/299/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання (скаргу) представника потерпілої ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_4 від 01.11.2026 про захист арештованого майна потерпілої та забезпечення виконання ухвал про арешт майна у кримінальному провадженні № 12017160150003076 від 30.10.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 358, ст. 356 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

Представник потерпілої ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням (скаргою), яке є новою редакцією зведеного клопотання від 23.10.2026, на бездіяльність дізнавача сектору дізнання Відділення поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області та прокурора Чорноморської окружної прокуратури Одеської області, яка полягає у невиконанні ухвал слідчих суддів Овідіопольського районного суду Одеської області від 07.02.2023 у справі № 509/407/23 та від 24.01.2025 у справі № 509/59/25 про арешт так званого «порому «Кислицький»» (він же – пором ВИЛ-0224-К).

В обґрунтування клопотання (скарги) представник потерпілої зазначає, що підроблення документів, на підставі яких 13.10.2017 відбулася перереєстрація порому ВИЛ-0224-К на ім`я ОСОБА_5 під назвою «Кислицький», встановлено численними судовими рішеннями, проте упродовж дії арешту орган дізнання не встановив фактичного місцезнаходження арештованого майна, не провів його огляду та опису, не вирішив питання про його зберігання як речового доказу відповідно до ст. 100 КПК України, не визначив особу, відповідальну за його зберігання, і не повідомив осіб, у фактичному користуванні яких перебуває пором, про заборону користування ним. За доводами скарги, у період дії арешту пором використовувався, був перетворений на складову самовільної інженерно-технічної споруди через Кислицький рукав річки Дунай, а після її демонтажу – на несамохідну баржу, пришвартовану біля берега с. Кислиця.

Представник потерпілої посилається на ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), зокрема на рішення від 22.10.2026 у справі Dotsenko v. Ukraine (заява № 81496/17), відповідно до якого держава має позитивні обов`язки щодо захисту майна від кримінальних посягань приватних осіб, а явні та серйозні недоліки в діяльності органів влади, яким відомо про таке посягання, самостійно становлять порушення зазначеного положення.

Представник потерпілої просить, зокрема: застосувати рішення ЄСПЛ у справі Dotsenko v. Ukraine та надати оцінку тому, чи вчинили дізнавач і прокурор належні та ефективні дії для захисту арештованого майна; витребувати від органу дізнання, прокуратури, Ізмаїльського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області та Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України інформацію про фактичний стан арештованого майна; зобов`язати дізнавача і прокурора припинити бездіяльність щодо виконання ухвал про арешт і вчинити визначені у скарзі дії, у тому числі провести огляд порому за участю спеціаліста та скласти опис арештованого майна; зобов`язати прокурора внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) відомості за заявою представника потерпілих від 25.07.2026 (ЄО № 14578) та надати органу дізнання письмові вказівки; зобов`язати дізнавача і прокурора повідомити слідчого суддю про виконання ухвал про арешт; зазначити в ухвалі про чинність і обов`язковість ухвал про арешт; надіслати копію клопотання та ухвали керівникам Одеської обласної прокуратури, Чорноморської окружної прокуратури Одеської області та ГУНП в Одеській області.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Судом встановлено, що сектором дізнання Відділення поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області здійснюється дізнання в об`єднаному кримінальному провадженні № 12017160150003076 від 30.10.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 358, ст. 356 КК України. ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ТОВ «Злагода» мають у цьому кримінальному провадженні статус потерпілих. Станом на день розгляду скарги жодній особі не повідомлено про підозру.

Ухвалою слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 07.02.2023 у справі № 509/407/23 накладено арешт на пором ВИЛ-0224-К, власником якого є ОСОБА_6 , а орендарем – ТОВ «Злагода», який має назву «Кислицький» внаслідок перереєстрації на ОСОБА_5 , із забороною відчуження, розпорядження та користування. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27.10.2023 у справі № 509/407/23 зазначену ухвалу залишено без змін.

Ухвалою слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 24.01.2025 у справі № 509/59/25 накладено арешт на пором ВИЛ-0224-К, розташований у с. Кислиця Ізмаїльського району Одеської області, зареєстрований (перереєстрований) на ім`я ОСОБА_5 у 2017 році на підставі так званого «Акту технічного нагляду судна» від 15.11.2015 за підписом ОСОБА_7 (свідоцтво про право власності на судно серії НОМЕР_1 від 13.10.2017), який має назву «Кислицький». Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.10.2025 закрито провадження за клопотанням представника ОСОБА_8 – адвоката ОСОБА_9 про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначеної ухвали.

Ухвалами слідчих суддів Овідіопольського районного суду Одеської області від 28.02.2025 у справі № 509/748/25, від 10.02.2026 та від 04.06.2026 у справі № 509/299/19 відмовлено у задоволенні клопотань представника ОСОБА_8 – адвоката ОСОБА_9 про скасування арешту. В ухвалі від 04.06.2026 слідчий суддя дійшов висновку, що арештоване майно не втратило ознак речового доказу, арешт необхідний для його збереження, а потреба в цьому заході забезпечення кримінального провадження не відпала.

Факт підроблення документів, на підставі яких відбулася перереєстрація порому ВИЛ-0224-К на ім`я ОСОБА_5 під назвою «Кислицький», неодноразово констатовано судовими рішеннями, зокрема ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 25.04.2022 у справі № 522/4353/22, ухвалами слідчих суддів Овідіопольського районного суду Одеської області від 07.02.2023 у справі № 509/407/23, від 27.02.2023 у справі № 509/814/23, від 24.01.2025 у справі № 509/59/25 та від 04.06.2026 у справі № 509/299/19, ухвалою Одеського апеляційного суду від 27.10.2023 у справі № 509/407/23, рішенням Болградського районного суду Одеської області від 28.05.2024 у справі № 946/298/24, а також ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 01.06.2026 у справі № 509/744/26.

Зокрема, встановлено, що стверджуваний підписант так званого «Акту технічного нагляду судна» від 15.11.2015 – інженер-інспектор ДП «Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України» ОСОБА_7 – помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується актовим записом про смерть № 6027 та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 11.07.2007; ДП «Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України» зазначеного акта не видавало, так званий «пором «Кислицький»» під його технічним наглядом ніколи не перебував, а номер акта технічного огляду, на який міститься посилання у документах на ім`я ОСОБА_5 , належить іншому судну. Висновком експерта від 12.11.2018 № 365-П встановлено, що так званий «Договір купівлі-продажу судна» від 14.02.2003, начебто укладений між в.о. голови СВК «Кислицький» ОСОБА_10 та ОСОБА_5 , та акт приймання-передачі до нього виготовлені за допомогою друкуючого пристрою з електрофотографічним способом друку, а підписи від імені ОСОБА_10 та ОСОБА_5 сформовані частками тонера; записи про призначення ОСОБА_10 виконувачем обов`язків голови СВК «Кислицький» у його трудовій книжці відсутні.

Прокурор Чорноморської окружної прокуратури Одеської області, який здійснює процесуальне керівництво, у клопотанні від 06.02.2026 про закриття кримінального провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України сам визнав безсумнівну констатацію та доведення факту підроблення зазначених документів. Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 01.06.2026 у справі № 509/744/26 у задоволенні цього клопотання відмовлено з огляду на неповноту досудового розслідування.

Відповідно до листів Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (далі – Адміністрація судноплавства) від 17.02.2026 № 2499/03-1/15-26, від 03.07.2026 № 10663/02-1-1/15-26 та від 08.07.2026 № 10866/02-1-1/15-26, а також доданих до них документів, експлуатацію так званого «порому «Кислицький»» заборонено Приписом № 001 від 23.09.2019 та повторно Приписом № 001 від 01.09.2022 у зв`язку з відсутністю суднових сертифікатів, класифікаційного свідоцтва та акта технічного огляду; за порушення заборони власника порому притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 188-15 КУпАП (постанови № АВ001182 від 02.09.2021 та № АВ001183 від 24.01.2022). У січні 2024 року встановлено, що конструкція порому закріплена до іншої металевої конструкції і обидві використовуються як споруда для переправлення через Кислицький рукав. Приписом від 05.02.2026 № 22-5 заборонено експлуатацію споруди, яку, за даними Адміністрації судноплавства, експлуатувало селянське (фермерське) господарство ОСОБА_5 в особі ОСОБА_8 ; 16.02.2026 встановлено відсутність порому «Кислицький» на місці його розміщення; станом на 26.02.2026 споруду демонтовано, а несамохідна баржа з написом «Кислицький» пришвартована лагом до правого берега материкової частини с. Кислиця.

Водночас, як повідомила Адміністрація судноплавства, у Державному судновому реєстрі України наявні записи про арешт так званого «порому «Кислицький»» відповідно до ухвали Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12.01.2022 у справі № 500/2395/18 та ухвали слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 24.01.2025 у справі № 509/59/25, а в Судновій книзі України записи про арешт судна з реєстраційним номером «ВИЛ-0224-К» відсутні.

З матеріалів скарги також вбачається, що листом Одеської обласної прокуратури від 18.08.2026 № 09/1/1-5962ВИХ-26 повідомлено про ініціювання питання щодо відсторонення дізнавача від проведення дізнання у кримінальному провадженні № 12017160150003076 у зв`язку з неефективним досудовим розслідуванням, а листом Ізмаїльського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області від 21.08.2026 № 305003-2026 – про те, що ухвала про арешт майна на виконанні в цьому підрозділі не перебуває, а документи про огляд та опис майна відсутні.

Матеріали, надані слідчому судді, не містять відомостей про те, що дізнавач або прокурор встановили фактичне місцезнаходження арештованого майна, вирішили питання про його зберігання як речового доказу, визначили особу, відповідальну за його зберігання, чи письмово повідомили осіб, у фактичному володінні або користуванні яких перебуває арештоване майно, про заборону його відчуження, розпорядження та користування. Таких відомостей не надано і дізнавачем та прокурором, які в судове засідання не з`явилися.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає, зокрема, у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк. Відповідно до ч. 1 ст. 175 КПК України ухвала слідчого судді про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором, а у кримінальному провадженні, в якому здійснюється дізнання, відповідно до ст. 40-1 КПК України ці повноваження належать дізнавачу. Отже, виконання ухвали про арешт майна є процесуальною дією, строк вчинення якої визначено законом, і бездіяльність щодо її вчинення може бути предметом оскарження до слідчого судді.

Обов`язок негайно виконати ухвалу про арешт майна не припиняється спливом часу та існує доти, доки ухвала залишається чинною і не виконаною. З огляду на триваючий характер оскаржуваної бездіяльності слідчий суддя вважає, що строк, передбачений ч. 1 ст. 304 КПК України, не пропущений, а тому питання про його поновлення не вирішується.

Слідчий суддя ще раз констатує, що факт підроблення документів на так званий «пором «Кислицький»», а саме так званого «Акту технічного нагляду судна» від 15.11.2015 від імені ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та так званого «Договору купівлі-продажу судна» від 14.02.2003, а також факт перереєстрації порому ВИЛ-0224-К на ім`я ОСОБА_5 під назвою «Кислицький» на підставі зазначених документів послідовно встановлено низкою судових рішень, жодне з яких не скасовано, визнано прокурором, який здійснює процесуальне керівництво, і підтверджено офіційними відомостями ДП «Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України» та Адміністрації судноплавства. Смерть ОСОБА_7 у 2007 році є юридичним фактом, підтвердженим державною реєстрацією смерті, що об`єктивно виключає можливість підписання ним будь-яких документів у 2015 році. За таких обставин слідчий суддя вважає факт підроблення зазначених документів неоспорюваним.

Ця констатація стосується документів і не вирішує питання про винуватість будь-якої конкретної особи, яке відповідно до ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України може бути вирішене лише обвинувальним вироком суду. Для цієї скарги неоспорюваність факту підроблення документів має те значення, що жодна особа не може посилатися на такі документи як на правову підставу для користування арештованим майном, а обставини, які зумовили накладення арешту, не відпали.

Відповідно до ч. 2 ст. 129-1 Конституції України та ст. 21 КПК України судове рішення є обов`язковим до виконання. Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, а завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Відповідно до ст. 100 КПК України та Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104 (далі – Порядок № 1104), сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити зберігання речових доказів у спосіб, що запобігає їх втраті, пошкодженню чи зміні.

Виконання ухвали про арешт речового доказу не вичерпується внесенням запису до відповідного реєстру. Запис про арешт у Державному судновому реєстрі України забезпечує заборону відчуження та перереєстрації майна, однак сам по собі не забезпечує ані дотримання заборони користування ним, ані його фізичного збереження. При цьому, за даними Адміністрації судноплавства, у Судновій книзі України записи про арешт судна з реєстраційним номером «ВИЛ-0224-К» відсутні.

З матеріалів скарги вбачається, що попри наявність двох чинних ухвал про арешт так званого «порому «Кислицький»» і неодноразову відмову у скасуванні арешту, арештоване майно після накладення арешту використовувалося як складова споруди для переправлення через Кислицький рукав і змінило свій стан, тоді як відомостей про вжиття дізнавачем і прокурором заходів для виконання ухвал про арешт у частині збереження майна матеріали не містять. Така бездіяльність не узгоджується із завданнями кримінального провадження, визначеними ст. 2 КПК України, та засадою законності (ст. 9 КПК України) і створює реальну загрозу втрати речового доказу, питання про який відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України має бути вирішене в остаточному рішенні у кримінальному провадженні.

Слідчий суддя також враховує, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ч. 5 ст. 9 КПК України практика ЄСПЛ застосовується як джерело права. За усталеною практикою ЄСПЛ право на суд було б ілюзорним, якби остаточне обов`язкове судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін (Hornsby v. Greece, § 40), а ст. 1 Першого протоколу до Конвенції покладає на державу позитивні обов`язки щодо захисту майна, у тому числі від посягань приватних осіб (Sovtransavto Holding v. Ukraine, § 96). У рішенні у справі Dotsenko v. Ukraine, на яке посилається представник потерпілої, ЄСПЛ зазначив, що такий обов`язок є обов`язком щодо засобів, а не результату, і полягає у вчиненні органами влади, яким відомо про посягання на майно, належних і ефективних дій для його захисту. Водночас оцінка того, чи становлять обставини цієї справи порушення Конвенції, належить до компетенції ЄСПЛ і не є предметом розгляду скарги в порядку ст. ст. 303–307 КПК України.

Разом з тим слідчий суддя враховує межі своїх повноважень під час розгляду скарг на бездіяльність на стадії досудового розслідування. Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність може бути, зокрема, про зобов`язання вчинити певну дію або про відмову у задоволенні скарги. Слідчий суддя не є органом досудового розслідування, не здійснює процесуального керівництва і не може підміняти дізнавача та прокурора у визначенні тактики розслідування, конкретних слідчих (розшукових) дій і способу їх проведення, що відповідно до ст. ст. 36, 40-1 КПК України належить до їхньої компетенції.

Тому, зобов`язуючи припинити бездіяльність, слідчий суддя визначає лише ті дії, без вчинення яких ухвали про арешт майна не можуть вважатися виконаними: встановлення фактичного місцезнаходження арештованого майна, вирішення питання про його зберігання як речового доказу з визначенням відповідальної особи та доведення арешту. Спосіб вчинення та процесуальної фіксації цих дій, у тому числі необхідність проведення огляду із залученням спеціаліста та складення опису, дізнавач визначає самостійно відповідно до вимог КПК України.

Підстав для витребування від органу дізнання, прокуратури, Ізмаїльського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області та Адміністрації судноплавства додаткової інформації слідчий суддя не вбачає, оскільки обставини, необхідні для вирішення скарги, встановлені з наданих матеріалів, а обов`язок надати відомості про виконання ухвал про арешт покладається цією ухвалою на дізнавача і прокурора.

Вимога про зобов`язання прокурора внести до ЄРДР відомості за заявою представника потерпілих від 25.07.2026 (ЄО № 14578) задоволенню не підлягає, оскільки до скарги не додано копії зазначеної заяви та документів про її подання і реєстрацію, а тому перевірити її зміст, дату надходження та наявність підстав, передбачених ч. 1 ст. 214 КПК України, неможливо. Це не позбавляє потерпілу права оскаржити бездіяльність щодо невнесення відомостей до ЄРДР окремою скаргою в порядку п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України з наданням відповідних документів.

Вимога про зобов`язання прокурора надати органу дізнання письмові вказівки задоволенню не підлягає, оскільки надання таких вказівок відповідно до ч. 2 ст. 36 КПК України є повноваженням прокурора, яке він реалізує самостійно, і слідчий суддя не може визначати його зміст.

Вимоги про зазначення в ухвалі окремих висновків щодо чинності ухвал про арешт, щодо значення раніше постановлених ухвал слідчих суддів, про надання оцінки окремим листам органів влади, а також про надіслання копії клопотання та ухвали керівникам Одеської обласної прокуратури, Чорноморської окружної прокуратури Одеської області та ГУНП в Одеській області не охоплюються рішеннями, передбаченими ч. 2 ст. 307 КПК України. Висновки слідчого судді щодо обставин, які мають значення для вирішення скарги, у тому числі щодо чинності та обов`язковості ухвал про арешт від 07.02.2023 у справі № 509/407/23 та від 24.01.2025 у справі № 509/59/25, викладено в мотивувальній частині цієї ухвали, а її копія направляється дізнавачу і прокурору для виконання.

Враховуючи викладене, клопотання (скарга) підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 21, 40-1, 100, 170, 175, 303, 304, 306, 307, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, –

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання (скаргу) представника потерпілої ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_4 від 01.11.2026 задовольнити частково.

Зобов`язати уповноваженого дізнавача сектору дізнання Відділення поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області, який здійснює дізнання у кримінальному провадженні № 12017160150003076, та уповноваженого прокурора Чорноморської окружної прокуратури Одеської області, який здійснює процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні, припинити бездіяльність щодо виконання ухвал слідчих суддів Овідіопольського районного суду Одеської області від 07.02.2023 у справі № 509/407/23 та від 24.01.2025 у справі № 509/59/25 про арешт «порому «Кислицький»» (пором ВИЛ-0224-К) і невідкладно, але не пізніше десяти днів з дня отримання копії ухвали слідчого судді, вчинити такі дії:

1) встановити фактичне місцезнаходження так званого «порому «Кислицький»»;

2) забезпечити зберігання арештованого майна як речового доказу відповідно до ст. 100 КПК України та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104, визначити особу, відповідальну за його зберігання, і попередити її під розписку про відповідальність за ст. 388 КК України;

3) письмово повідомити осіб, у фактичному володінні чи користуванні яких перебуває арештоване майно, зокрема ОСОБА_8 і ОСОБА_11 , про арешт і заборону відчуження, розпорядження та користування ним і вжити заходів до фактичного припинення користування цим майном.

В іншій частині у задоволенні клопотання (скарги) відмовити.

Копію ухвали невідкладно направити дізнавачу сектору дізнання Відділення поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області, який здійснює дізнання у кримінальному провадженні № 12017160150003076, та прокурору Чорноморської окружної прокуратури Одеської області, який здійснює процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні, – для виконання, а також представнику потерпілої – адвокату ОСОБА_4 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua