Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №456/4198/26 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Суд: Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №456/4198/26

Суддя: Янів Н. М.

Справа № 456/4198/26

Провадження № 2/456/2517/2026

РІШЕННЯ

іменем України

09 листопада 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Яніва Н. М. ,

з участю секретаря судового засідання Сунак Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Короткий виклад позицій сторін у справі.

Позивач ТОВ «Укр кредит фінанс», через свого представника, скориставшись системою «Електронний суд», звернувся до Стрийського міськрайонного суду Львівської області з позовною заявою, у якій просить ухвалити рішення про стягнення з ОСОБА_1 на свою користь заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 103 427 грн. Крім того, позивач просить, при ухваленні рішення покласти на відповідача судові витрати у справі.

В обґрунтування поданої позовної заяви, позивач зазначає, що 10.10.2025 року між ТОВ «Укр кредит фінанс» і відповідачем у справі – ОСОБА_1 , було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1611-6517. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту – 29 500 грн; строк кредитування – 300 днів; базовий період – 14 днів; знижена % ставка – 0,90 % в день; стандартна % ставка – 1 % в день; комісія за видачу кредиту – 20% від суми кредиту. Позивач виконав свої зобов`язання за договором своєчасно та в повному обсязі. Однак, відповідач всупереч умовам кредитного договору, порушив вищезазначені умови і в кінцевому підсумку не повернув у повному обсязі кредит, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором навіть після спливу строку кредитування, встановленого умовами кредитного договору.

Таким чином, у зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором борг відповідача становить 103 427 гривень, а саме: заборгованість за кредитом – 29500 гривень; заборгованість за нарахованими процентами – 53 277 гривень заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК – 14 750 гривень, заборгованість за комісією – 5 900 грн, а тому позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.

Відповідач ОСОБА_1 для реалізації свого процесуального права, скориставшись правовою допомогою адвоката Любарської І.В., подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, вважаючи їх необґрунтованими та недоведеними. Насамперед стороною відповідача зазначено, що наданий позивачем паспорт споживчого кредиту має інформаційний характер і сам по собі не підтверджує укладення кредитного договору та погодження його істотних умов. Крім того, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт укладення договору саме відповідачем в електронній формі. Відповідач наголошує на відсутності доказів направлення та використання одноразового ідентифікатора, реєстрації й авторизації відповідача в особистому кабінеті кредитодавця, прийняття ним пропозиції укласти договір, а також проходження процедури ідентифікації та верифікації. Аналогічні заперечення стосуються і Правил відкриття кредитної лінії, які, на думку відповідача, не можуть вважатися погодженою частиною договору без належного підтвердження ознайомлення з ними та їх прийняття позичальником. Також відповідач вказує на відсутність належних доказів фактичного отримання ним кредитних коштів у сумі 29 500 грн. На підтвердження перерахування коштів позивач надав довідку про перерахування кредиту та довідку платіжної системи EasyPay, однак такі документи, за твердженням відповідача, не є первинними банківськими документами, не підтверджують зарахування коштів на рахунок саме відповідача та не дають змоги встановити належність йому платіжної картки, на яку нібито здійснено переказ. На думку відповідача, надані позивачем документи не доводять ані факту виникнення заборгованості в заявленому розмірі, ані правомірності нарахування кожної зі складових позову. Щодо заборгованості за процентами в сумі 53 277 грн відповідач вважає їх розмір несправедливим, непропорційним сумі кредиту та таким, що порушує принципи добросовісності, розумності й справедливості. Він наголошує, що кредитодавець не вправі виходити за межі погоджених умов і строку кредитування та нараховувати надмірні платежі, які створюють для споживача непропорційний фінансовий тягар. Відповідач також заперечує проти стягнення 5 900 грн комісії за надання кредиту, оскільки позивач не конкретизував, за які саме послуги вона нарахована, та не надав доказів їх фактичного надання, вартості й погодження відповідачем. Крім того, відповідач вважає безпідставною вимогу про стягнення 14 750 грн процентів річних на підставі статті 625 ЦК України, оскільки в період дії воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплачувати неустойку за прострочення виконання кредитного зобов`язання. Також відповідач звертає увагу на те, що позивач не надав належних доказів направлення та отримання відповідачем досудової вимоги про дострокове повернення кредиту. У зв`язку із цим, на його переконання, кредитодавець не довів виникнення права вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту. З огляду на викладене відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову ТОВ «Укр кредит фінанс» у повному обсязі та стягнути з позивача на його користь понесені витрати на професійну правничу допомогу.

У судове засідання сторони не зявились.

Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22.07.2026 року головуючим суддею щодо розгляду вищевказаної позовної заяви визначено суддю Яніва Н.М..

На виконання положень ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддею вжито заходів для отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, який не є суб`єктом підприємницької діяльності - відповідача ОСОБА_1 ..

Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Янів Н.М. від 31.07.2026 року позовну заяву ТОВ «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28.08.2026 року розгляд справи було відкладено у зв`язку з неявкою сторін у судове засідання.

У судовому засіданні котре відбулося 22.09.2026 року оголошено перерву.

Сторони у справі належно та завчасно повідомлялись судом про місце, дату та час призначеного судового засідання по їх справі щодо її розгляду по суті, про що у справі наявні відповідні письмові підтвердження.

Усі заяви та клопотання були вирішені судом у встановленому порядку, у тому числі клопотання представника позивача про розгляд справи у його відсутності та клопотання представника відповідача про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розгляд справи по суті відбувся 09.11.2026 року.

Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст.4, ч. 1 ст.5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених цим Кодексом, зокрема, статтею 82 ЦПК України, яка закріплює підстави звільнення від доказування.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У свою чергу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 3ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч. 6ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Разом з тим стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 в справі № 2-383/2010.

Встановленні судом фактичні обставини справи, оцінка доказів та мотиви, з яких виходи суд.

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Відтак, судом встановлено, що 10.10.2025 року між ТОВ «Укр кредит фінанс» і відповідачем у справі – ОСОБА_2 , за допомогою веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр кредит фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1516-4997.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У постанові Верховного Суду від 07.10.2020 по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

Основні кроки оформлення кредитної угоди за допомогою Веб-сайту: Клієнт створює заявку на отримання кредиту; отримує дзвінок від співробітника ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», проходить перевірку та надає сканкопії документів (паспорту та ідентифікаційного коду) або верифікується за допомогою технології BankID; отримує рішення Кредитора щодо можливості надання кредиту; при позитивному рішенні щодо надання кредиту, Клієнт отримує доступ до «особистого кабінету»; в «особистому кабінеті» Клієнт отримує гіперпосилання для ознайомлення з Офертою щодо укладення договору. Оферта, що міститься за гіперпосиланням, є пропозицією у розумінні ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про електрону комерцію» та, відповідно до ч. 5 ст. 11 ЗУ «Про електрону комерцію», включає умови, викладені у Правилах надання споживчих кредитів, що є невід`ємною частиною договору, що пропонується до укладення клієнту; Клієнт самостійно вносить до інформаційно-телекомунікаційної системи Кредитора номер своєї банківської картки, на яку бажає отримати кредит; після прийняття Клієнтом оферти, йому на телефонний номер (зазначений Клієнтом при реєстрації) надсилається одноразовий ідентифікатор для підписання Кредитного договору; Клієнт в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитора, підписує Кредитний договір шляхом введення одноразового ідентифікатора; після підписання Кредитного договору інформаційно-телекомунікаційна система Кредитора, в автоматичному режимі направляє екземпляр Кредитного договору, Правила та інші супутні документи на e-mail вказаний Клієнтом; Інформаційно-телекомунікаційна система Кредитора, в автоматичному режимі перераховує кредитні кошти за реквізитами вказаними Клієнтом.

Таким чином, без відповідних дій з боку відповідача укладення договору було б неможливе.

Поряд з цим, судом встановлено, що договір про відкриття кредитної лінії №1611-6517 від 10.10.2025 року разом із додатками №2 та №3 до нього підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора – А6631.

У свою чергу, паспорт споживчого кредиту та додаток до нього підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора – А6731.

Відповідно до оформлення кредитної угоди за допомогою Веб-сайту одноразовий персональний ідентифікатор направляється відповідачу на номер мобільного телефону вказаний ним реєстрації в особистому кабінеті.

Так, Верховний Суд у постанові від 04.12.2023 №212/10457/21 прийшов до висновку, що позивач не довів, що телефонний номер, з використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором кредитних договорів, йому не належить.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про належне укладення кредитного договору, шляхом проставляння електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора сторін.

Відтак, судом беззаперечно встановлено, що 10.10.2025 року між ТОВ «Укр кредит фінанс» і відповідачем у справі – ОСОБА_1 , було укладено кредитний договір № 1611-6517, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачеві кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту – 29 500 грн; строк кредитування – 300 днів; базовий період – 14 днів; знижена % ставка – 0,90 % в день; стандартна % ставка – 1 % в день.

Також, серед умов кредитного договору встановлено комісію за видачу кредиту, яка становить 20% від суми виданого кредиту.

Виходячи з аналізу роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, законодавством України прямо визначені можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача.

Таким чином, при укладенні кредитного договору сторони погодили усі істотні умови такого, суму кредитних коштів, строк кредитування, порядок та розмір нарахування процентів та інших зобов`язань.

Жодних заперечень з приводу того, що відповідач не погодився з умовами та правилами надання кредиту під час укладення та підписання договору чи про зарахування та розподілення сплачених коштів відповідачем висловлено не було.

Отже, підписавши договір, відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з їх умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту, позики до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

Оскільки ТОВ «Укр кредит фінанс» є небанківською фінансовою установою, та не надає фінансових платіжних послуг. А отже, не має повноважень щодо надання документів, що посвідчують переказ коштів (банківських платіжних доручень). Товариство в межах виконання умов укладеного договору ініціює платіжні операції шляхом подання відповідної платіжної інструкції надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням необхідних реквізитів, які клієнт вказав в заявці на отримання кредитних коштів для їх подальшого зарахування на рахунок отримувача.

Таким чином, ТОВ «Укр кредит фінанс» в межах виконання умов укладеного договору ініціювало платіжні операції шляхом подання відповідної платіжної інструкції надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням необхідних реквізитів, які клієнт вказав в заявці на отримання кредитних коштів для їх подальшого зарахування на рахунок отримувача надавачем фінансових платіжних послуг отримувача.

Відтак позивач через партнера ТОВ «ФК «Контрактовий дім», видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про успішне перерахування платежу на карту отримувача (відповідача), чим виконав свої зобов`язання за договором своєчасно та в повному обсязі.

Перерахування кредитних коштів відповідачу у розмірі 29 500 грн на картковий рахунок, вказаний ним в особистому кабінеті, підтверджується довідка про перерахування суми кредиту та довідкою про перерахування коштів від фінансово-розрахункової установи.

Саме по собі заперечення відповідачем факту отримання коштів не спростовує відповідних відомостей, якщо вони підтверджені належними та допустимими доказами.

Таким чином судом встановлено, що позивач ТОВ «Укр кредит фінанс» свої зобов`язання за укладеним кредитним договором виконав у повному обсязі.

Крім того, відповідно до умов кредитного договору, сторони визначили строк кредитування – 300 днів; базовий період – 14 днів; знижена% ставка – 0,90 % в день; стандартна % ставка – 1 % в день.

Відповідно до розрахунку заборгованості, у перших 14 днів кредитування проценти нараховувалися відповідно до погодженої зниженої ставки у розмірі 0,90%, надалі після закінчення базового періоду ставка процентів становила 1%.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Таким чином, погоджена сторонами стандартна процентна ставка в розмірі 1 % на день відповідає зазначеній граничній величині, а застосування протягом базового періоду зниженої ставки в розмірі 0,90 % на день не свідчить про порушення встановленого законом обмеження.

Також, відповідно до висновків Верховного суду, у тому числі висловленого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), згідно якого право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

У даній справі судом встановлено, що нарахування процентів здійснювалося від 10.10.2025 року до 09.04.2026 року, тобто у межах строку кредитування, який був визначений сторонами при укладенні договору та становить 300 днів і ставка процентів не перевищувала встановлений законом розмір.

За таких обставин, оскільки нарахування процентів здійснювалося до закінчення погодженого сторонами строку кредитування, а їх розмір визначався відповідно до передбачених договором процентних ставок, підстав вважати саме по собі нарахування процентів за період до 09 квітня 2026 року неправомірним немає. Відтак, за умови дотримання встановленого законом обмеження денної процентної ставки та відсутності обставин, які зумовлювали б дострокове припинення права нараховувати договірні проценти, такі нарахування є правомірними.

Посилання відповідача на те, що розмір процентів за користування кредитом є надмірним, а тривалість строку кредитування він не міг об`єктивно оцінити з огляду на те, що є пересічним громадянином і не володіє всіма особливостями та нюансами кредитних правовідносин, суд оцінює критично.

Так, відповідно до правового висновку, викладеного Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25), за відсутності встановленої законом нікчемності відповідної умови договору суд не вправі без належної позовної вимоги споживача самостійно визнавати таку умову недійсною, змінювати договір та на цій підставі зменшувати розмір процентів за користування кредитом.

При цьому суд вправі здійснити тлумачення нечітких або двозначних положень договору на користь споживача, оскільки таке тлумачення є способом з`ясування змісту договірних умов, а не їх зміною.

У цій справі відповідач, заперечуючи проти розміру нарахованих процентів та посилаючись на їх неспівмірність із сумою отриманого кредиту, відповідних вимог про визнання недійсною умови кредитного договору щодо процентної ставки або про зміну умов договору не заявив.

За таких обставин самі лише посилання відповідача на надмірність та неспівмірність договірних процентів не створюють правових підстав для їх довільного зменшення судом.

Водночас наведене не звільняє суд від обов`язку перевірити правильність нарахування процентів, відповідність застосованої процентної ставки умовам договору та вимогам імперативних норм законодавства, а також наявність підстав для застосування передбачених законом наслідків нікчемності відповідних договірних умов.

Водночас суд зазначає, що передбачене частиною восьмою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» правило щодо тлумачення нечітких або двозначних положень договору на користь споживача застосовується у випадках, коли зміст відповідних договірних умов допускає декілька варіантів їх розуміння або не дає можливості однозначно встановити погоджені сторонами права та обов`язки.

Як вбачається з умов кредитного договору, положення щодо розміру процентної ставки, порядку та періоду її нарахування сформульовані чітко, визначено та не допускають неоднозначного тлумачення. Аналогічні умови відображені в інших документах, що стосуються укладення кредитного договору.

При цьому відповідач не навів конкретних положень договору, які б суперечили одне одному або допускали різне тлумачення щодо розміру процентної ставки чи порядку її застосування.

Отже, доводи відповідача фактично зводяться до незгоди з погодженим сторонами розміром процентів та оцінки їх як надмірних, що саме по собі не свідчить про нечіткість або двозначність умов договору та не створює підстав для застосування правила їх тлумачення на користь споживача.

Саме по собі посилання на відсутність спеціальних знань у сфері кредитування не свідчить про те, що відповідач був позбавлений можливості ознайомитися з умовами договору до його укладення, усвідомити зміст погоджених зобов`язань або що відповідні умови були нав`язані йому всупереч його волі. Так само суб`єктивне сприйняття погодженого розміру процентів як надмірного не є достатньою підставою для висновку про неправомірність їх нарахування за відсутності належних доказів порушення кредитодавцем вимог законодавства чи умов договору.

При цьому суд виходить із того, що сам факт погодження сторонами певних умов кредитування не звільняє кредитодавця від обов`язку дотримуватися встановлених законом обмежень та вимог щодо захисту прав споживачів фінансових послуг.

Однак, як уже встановлено судом, нарахування процентів за користування кредитом здійснювалося на умов укладеного кредитного договору, та не суперечило нормам законодавства.

Незважаючи на це, відповідач порушив умови кредитного договору і в кінцевому результаті не повернув в повному обсязі кредитні кошти, а також не виконав в повному обсязі всі інші грошові зобов`язання, а тільки частково вносив грошові кошти на повернення кредиту.

Так, судом на підставі розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1611-6517, борг відповідача становить 103 427 гривень, з яких: заборгованість за кредитом – 29500 гривень; заборгованість за комісією – 5 900 грн; заборгованість за нарахованими процентами – 53 277 гривень заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК – 14 750 гривень.

Втім, суд погоджується із твердженнями сторони відповідача щодо неправомірності стягнення з відповідача заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Представник позивача при обґрунтуванні стягнення заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК посилається на Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким були внесені зміни до ЗУ «Про споживче кредитування», зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень, зазначаючи, що на підставі вказаних змін, за договорами укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Втім, Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1611-6517 від 10.10.2025 року, відповідачу нараховано 14 750 грн. процентів на підставі ст. 625 ЦК України.

Однак, враховуючи наведені положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, нарахування та стягнення процентів річних на підставі статті 625 ЦК України за кредитним договором № 1611-6517 від 10.10.2025 року, здійснене в період дії воєнного стану, є таким, що не відповідає вимогам законодавства.

Висновки суду за результатом розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи.

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Судом беззаперечно встановлено, що між ТОВ «Укр кредит фінанс» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1611-6517, що підтверджується матеріалами справи.

При укладенні кредитного договору сторони погодили усі істотні умови такого, суму кредитних коштів, строк кредитування, порядок та розмір нарахування процентів та інших зобов`язань.

Жодних заперечень з приводу того, що відповідач не погодився з умовами та правилами надання кредиту під час укладення та підписання договору чи про зарахування та розподілення сплачених коштів відповідачем висловлено не було.

Таким чином, враховуючи, що розмір заборгованості підтверджується долученими до справи доказами, суд приходить до висновку, що доводи позову в частині стягнення суми заборгованості по тілу кредиту в розмірі 29 500 грн, по процентах в розмірі - 53 277 грн та комісії з надання кредиту у розмірі – 5 900 грн, що разом у сумі становить 88 677 грн, є обґрунтованими та підставними, відтак підлягають до задоволення.

Поряд з цим, стягнення відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 14 750 грн. за кредитним договором № 1611-6517 від 10.10.2025 року, тобто у період дії воєнного стану, не відповідає вимогам Закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно, до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позивачем, при поданні даної позовної заяви до суду, було сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, який підтверджено платіжною інструкцією №42071 від 02.06.2026 року.

Відтак, у зв`язку із частковим задоволенням заявлених позовних вимог, слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2 282,74 грн (88 677 х 100 : 103 427 = 85,74 %; 2662,40 х 85,74 : 100 = 2 282,74)

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 88 677 (вісімдесят вісім тисяч шістсот сімдесят сім) грн, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 29 500 (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот) грн., заборгованості за процентами у розмірі 53 277 (п`ятдесят три тисячі двісті сімдесят сім) грн., заборгованості за комісією у розмірі 5 900 (п`ять тисяч дев`ятсот) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» сплачений судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 282 (дві тисячі двісті вісімдесят дві) грн 74 коп..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс»; місцезнаходження юридичної особи: б-р. Лесі Українки, 26, оф. 407, м. Київ, 01133; код у ЄДРПОУ: 38548598,

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Назар ЯНІВ

Оригінал: reyestr.court.gov.ua