Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №947/17155/26 — Київський районний суд м. Одеси

____________________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/17155/26

Провадження № 2/947/4407/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2026 року м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Скриль Ю.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитнимдоговором від 21.09.2025 у розмірі 25 759,00 грн, а також судових витрат у розмірі 2662,40 гривень та витрат на професійну допомогу в сумі 5000,00 грн.

В обґрунтування вимог зазначає, що 21.09.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено Договір про надання коштів у кредит №6779886, умовами якого встановлено, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 7 000,00 грн строком на 360 днів (з 21.09.2025 по 15.09.2026), із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,95 %, яка нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17,25% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 1 207,50 грн). У разі порушення Позичальником/Відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується неустойка в розмірі 350,00 грн за кожен день понадстрокового користування.

Враховуючи умови Договору кредиту та додаткової угоди, та здійснені відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту, які складають – 2500 грн, заборгованість останнього за договором кредиту складає 25 759,00 грн, зокрема: 7 000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 4 951,50 грн – сума заборгованості за процентами; 1 207,50 грн – сума заборгованості за комісією; 12 600,00 грн. – сума заборгованості за пенею/неустойкою; 0 грн. – сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

В подальшому, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали Договір факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за вказаними вище кредитними договорами.

Відповідно до Реєстру прав вимог №2 від 25.02.2026– Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги до відповідача за кредитним договором № 45581833 від 10.10.2025 року в сумі в сумі 25 759,00 грн, з яких 7 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 4 951,50 грн - сума заборгованості за відсотками, 1 207,50 грн - сума заборгованості за комісією, 12 600,00 грн – сума заборгованості за пенею/неустойкою, 0,00 грн - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Відповідач зобов`язання за кредитним договором не виконав.

Позивач з метою захисту своїх прав звернувся до суду з вказаним позовом.

У подальшому, позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, яку прийнято судом ухвалою від 03.09.2026, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача11 759,00 грн, з яких: 7 000,00 грн становить тіло кредиту, 4 759,00 грн - проценти. Додатково позивач просить стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн та 4 500,00 грн витрат на правову допомогу.

Відзив на позовну заяву з урахуванням зменшених позовних вимог

Відповідач не згоден з вимогами позовної заяви з урахуванням зменшення позовних вимог та зазначає, що наданий позивачем розрахунок процентів містить нарахування щоденних відсотків за періоди після закінчення погодженого строку дії кредитного договору. Після закінчення цього строку зобов`язання сторін переходять у площину невиконання грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України), а не договірної плати за користування грошима. Нарахування та включення до розрахунку процентів за межами строку кредитування є прямим порушенням закону, тому сума 4 759,00 грн підлягає списанню.

Щодо стягнення судового збору у розмірі 2 662,40 грн зазначив, що позивач добровільно зменшив ціну позову більш ніж на 50%. Відтак надлишково сплачений судовий збір позивач зобов`язаний повертати з держбюджету, а не перекладати його на відповідача. У разі задоволення судом залишку боргу на нього може бути покладено лише пропорційну суму від ціни позову 11 759,00 грн, а не первинні 2 662,40 грн.

Також відповідач заявив клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що дана справа є типовою для кредитної сфери, малозначною та розглядається в порядку спрощеного провадження. Підготовка шаблонної позовної заяви та короткої заяви про зменшення вимог не вимагала значного обсягу правничої роботи. Більше того, робота представника позивача спочатку звелася до пред`явлення штучно завищеної та необґрунтованої суми (25 759 грн), від якої позивач у подальшому сам відмовився. Недобросовісна робота представника сторони не повинна оплачуватися за рахунок відповідача. Вважає суму правничої допомоги 4 500,00 грн неспівмірною.

Процесуальні дії та рух справи

Позивач через підсистему «Електронний суд» звернувся до Київського районного суду м. Одеси з вказаним позовом.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільна справа розподілена судді Київського районного суду м. Одеси Скриль Ю.А.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 28.05.2026відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу визначений п`ятнадцятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для надання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано за останнім відомим місцем реєстрації відповідача.

28.08.2026 до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

31.08.2026 від позивача до суду надійшла заява про зменшення Ухвалою суду від 03.09.2026 вказану заяву прийнято судом.

07.09.2026 до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з урахуванням зменшених позовних вимог.

Інші заяви/клопотання, письмові пояснення від сторін та/або їх представників, у тому числі із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, до суду не надійшли.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше, без проведення судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Встановлені фактичні обставини

Суд встановив, що між 21.09.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладений Договір про надання коштів у кредит №6779886, на виконання якого первісний кредитор надав відповідачу, а відповідач отримав у користування кредитні кошти у розмірі 7000,00 грн.

Стороною відповідача також не оспорюється факт набуття позивачем прав вимог до відповідача.

Так судом встановлено, що ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали Договір факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту №6779886 від 21.09.2025.

Згідно зп.2.1.3. Договору факторингу, перехід від Клієнта до Фактора права вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, після чого Позивач/Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу (день підписання реєстру прав вимог).

Підписаний сторонами Реєстр прав вимог в паперовому/електронному вигляді – є невід`ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта/Кредитодавця до Фактора/Позивача вимоги.

Відповідно до Реєстру прав вимог №2 від 25.02.2026, кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги заборгованостей до Боржників на умовах передбачених Договором факторингу №25/02/26 від 25.02.2026, в тому числі до відповідача в сумі 25 759,00 грн, з яких: 7 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 4 951,50 грн - сума заборгованості за відсотками, 1 207,50 грн - сума заборгованості за комісією, 12 600,00 грн – сума заборгованості за пенею/неустойкою, 0 грн - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Позивач з урахуванням зменшених позовних вимог просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 11 759,00 грн, з яких: 7 000,00 грн становить тіло кредиту, 4 759,00 грн - проценти.

Відповідач не погоджується із заборгованістю за процентами у сумі 4759,00 грн, оскільки вважає, що вони нараховані поза межами строку кредитування.

Дослідженням умов договору щодо строків кредитування суд встановив, що відповідно до п.2.2.2 Договору строк кредитування/строк договору становить 360 днів.

Пунктом 2.4. Договору не передбачено наявність у Позичальника права ініціювати укладення додаткових угод для продовження Строку кредитування.

З розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування процентів за користування кредитом здійснювалось первісним кредитором у період з 21.09.2025 по 20.12.2025 за процентною ставкою 0,95% ( по 66,50 грн в день), та становить 6051,50 грн. Сплачені відповідачем грошові кошти у розмірі 1100,00 грн зараховані в рахунок погашення процентів за користування кредитом, сплачені відповідачем 1400,00 грн – в рахунок сплати неустойки.

З урахуванням чого розмір нарахованих процентів зменшився до 4951,50 грн.

Згідно з Реєстром прав вимог № 2 від 25.02.2026, до позивача відступлене право вимоги з укладеним з відповідачем договором на суму 25759,00 грн, до якої включена заборгованість за тілом кредиту у розмірі 7000,00 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом - 4951,50 грн, заборгованість за комісією - 1 207,50 грн, заборгованість за неустойкою - 12 600,00 грн.

Оцінка аргументів та Мотиви суду

Відповідно до ч. 1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не впливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно до ст. 598 ч.1 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Згідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Суд відповідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України, ураховуючи, що сторонами у справі не оспорюється та визнається, вважає встановленим факти укладання 21.09.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 . Договору про надання коштів у кредит №6779886, отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 7000,00 грн, переходу прав вимоги від первісного кредитора до позивача, та неповернення боргу ОСОБА_1 .

Дослідженням умов договору щодо строків кредитування суд встановив, що відповідно до п.2.2.2 Договору строк кредитування/строк договору становить 360 днів.

Пунктом 2.4. Договору не передбачено наявність у Позичальника права ініціювати укладення додаткових угод для продовження Строку кредитування.

Отже строк дії договору рахується з 21.09.2025 по 15.09.2026 включно.

З розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування процентів за користування кредитом здійснювалось первісним кредитором у період з 21.09.2025 по 20.12.2025 за процентною ставкою 0,95% (по 66,50 грн в день), та становить 6051,50 грн. Сплачені відповідачем грошові кошти у розмірі 1100,00 грн зараховані в рахунок погашення процентів за користування кредитом, сплачені відповідачем 1400,00 грн – в рахунок сплати неустойки.

З урахуванням чого розмір нарахованих процентів зменшився до 4951,50 грн.

Згідно з Реєстром прав вимог № 2 від 25.02.2026, до позивача відступлене право вимоги з укладеним з відповідачем договором на суму 25759,00 грн, до якої включена заборгованість за тілом кредиту у розмірі 7000,00 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом - 4951,50 грн, заборгованість за комісією - 1 207,50 грн, заборгованість за неустойкою - 12 600,00 грн.

Отже, суд виснував, що первісний кредитор нарахував проценти за користування кредитом в межах строків кредитування та дії договору.

Окрім цього, виходячи із заяви про зменшення позовних вимог, дослідженого розрахунку заборгованості, суд дійшов висновку, що платіж відповідача на суму 14000,00 грн, який було зараховано в рахунок сплати неустойки, перерозподілено позивачем шляхом зарахування сплати комісії за видачу позики (1207,50 грн) та зараховано в частину погашення заборгованості по процентами за користування кредитом (зараховано 192,50 грн).

Таким чином, розмір заборгованості за процентами за користування кредитом склав 4759,00 грн (4951,50 – 192,50), які позивач просить стягнути з відповідача з урахуванням зменшених позовних вимог.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість зменшених позовних вимог, які підлягають задоволенню.

Таким чином, ураховуючи відсутність доказів, що підтверджують повернення відповідачем кредитних коштів та сплату процентів, суд виснував про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення за кредитними договорами заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом.

Отже позовні вимоги з урахуванням з їх зменшенням підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, ураховуючи зменшення позивачем своїх позовних вимог, прийняття їх судом, а таке зменшення не пов`язане з їх визнанням з боку відповідача, суд дійшов висновку, що на користь позивача з відповідача слід стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, з урахуванням розміру зменшення позовних вимог.

Зокрема, первинні позовні вимоги заявлені на суму 25 759,00 грн, у подальшому позивач їх зменшив до 11 759,00 грн, отже позовні вимоги задовольняються на 45,65% (розрахунок: 11759 х 100 / 25759).

Таким чином з відповідача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 215,38 грн (2662,4 х 45,65%).

Разом з цим, суд роз`яснює норми статті 7 Закону України «Про судовий збір», якими передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Щодо витрат на правничу допомогу у сумі 4500,00 грн

Позивач просить стягнути на свою користь витрати на правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн.

Відповідач заявив клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що дана справа є типовою для кредитної сфери, малозначною та розглядається в порядку спрощеного провадження. Вважає суму правничої допомоги 4 500,00 грн неспівмірною.

Суд оцінивши доводи представників сторін у справі, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат позивач надав суду копію договору надання правничої допомоги від 20.08.2025№20-08/25; Витяг від 09.03.2026 з Акту № 10ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №20-08/25 від 20.08.2025 (Додаток № 2 до Договору); Акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги (Додаток № 1 до Договору); свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер на надання правничої допомоги, платіжну інструкцію.

Суд при вирішенні цього питання враховує практику Верховного Суду, викладену у постанові ВП ВС від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, відповідно до якої у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення».

Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання про недоцільність відступлення від позиції викладеної у вище вказаній постанові (від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23), у своєму рішенні від 25.03.2026 у справі № 372/6826/24 зазначила, що ВП ВС у згаданій постанові не формулювала правового висновку щодо можливості суду з власної ініціативи зменшувати розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, за критерієм співмірності розміру цих витрат, від якого просила відступити колегія суддів.

До того ж ВП ВС вже неодноразово висловлювалася з питання розподілу витрат на правничу допомогу між сторонами. Зокрема, у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року, ухваленій за наслідками вирішення справи № 755/9215/15-ц, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що:

«21. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

22. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

36.Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами [цитування частини шостої статті 137 ЦПК України].

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

39.Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи».

Подібні висновки щодо порушеного правового питання викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21. Питання про відступ від наведених висновків раніше не вирішувалося, а також колегія суддів не порушує його в ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Згадані висновки фактично застосовані Великою Палатою Верховного Суду під час ухвалення постанови від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23.

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що з урахуванням ціни позову, підготовленої позиції, а також ураховуючи, що вказана категорія справ належить до малозначних та нескладних, розгляд якої проводився без участі сторін, з урахуванням доречних аргументів сторони відповідача щодо наявності підстав для зменшення розміру вказаних судових витрат, суд вважає за необхідне зменшити суму витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн.

Саме такий розмір витрат на правничу допомогу суд вважає обґрунтованим та співмірним з урахуванням складності цієї справи та обсягу виконаної роботи з підготування позовної заяви.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача, з урахуванням наявності підстав для задоволення позовних вимог (з урахуванням їх зменшення самим позивачем на 45,65%), підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 1 369,50 грн (3000 х 45,65%)

Керуючись ст.ст.12, 13, 89, 134, 141, 258, 264-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги (з урахуванням їх зменшення) Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість Договір про надання коштів у кредит від 21.09.2025 № 6779886 у розмірі 11 759 (одинадцять тисяч сімсот п`ятдесят дев`ять) гривень 00 копійок, з яких: 7000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 4759,00 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» судовий збір у розмірі 1 215 (одна тисяча двісті п`ятнадцять) гривень 38 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» витрати на правничу допомогу у розмірі 1 369 (одна тисяча триста шістдесят дев`ять) гривень 50 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», ЄДРПОУ: 43311346, адреса: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 адреса: АДРЕСА_1 .

Рішення суд підписане 09.11.2026.

Суддя Ю. А. Скриль