Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №380/21625/26 — Львівський окружний адміністративний суд

Суд: Львівський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №380/21625/26

Суддя: Лунь Зоряна Іванівна

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2026 рокусправа № 380/21625/26

м. Львів, вул. Чоловського, буд. 2

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), в якому просить суд:

-визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо відмови сержанту ОСОБА_1 у призначенні, нарахуванні та виплаті одноразової грошової винагороди відповідно до Порядку реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 (зі змінами), та скасувати рішення Комісії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, оформлене листом від 18 вересня 2026 року № 50/14-М-240.

-зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити сержанту ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) одноразову грошову винагороду відповідно до Порядку реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 (зі змінами), у розмірі 1 000 000,00 (один мільйон) гривень, а у разі відсутності повних 6 місяців (180 діб) участі у бойових діях — здійснити виплату пропорційно фактичному часу участі з розрахунку 1/6 частини від 1 000 000 гривень (166666,67грн) за кожні повні 30 календарних днів безпосереднього виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення першого ешелону оборони чи наступу, а також у повному обсязі — у зв`язку з отриманням бойових ушкоджень здоров`я (поранень, травм, контузій) під час захисту Батьківщини, з одночасним нарахуванням і виплатою 100 відсотків грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач був прийнятий на військову службу за контрактом у 2023 році у віці до 25 років. Вказує, що за час проходження служби брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних дій, що підтверджує відповідними документами. 11.02.2025 прийнято постанову Кабінету Міністрів України №153, відповідно до якої, як вважає позивач, він мав право на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 мільйон гривень. Позивач зазначає, що звертався до відповідача про виплату одноразової винагороди, проте йому відмовлено у її виплаті з тих підстав, що позивач брав участь у бойових діях тривалістю лише 56 календарних днів, тобто менше шести місяців станом на дату набрання чинності постановою №153. Позивач же вважає, що він брав участь у бойових діях більше, ніж 56 днів, а саме з 09 квітня 2024 року до 06 червня 2026 року на Донецькому операційному напрямку, з 01 липня 2024 року до 01 вересня 2024 року на Запорізько-Покровському напрямку, з 15 червня 2026 року до сьогодні на Добропільському напрямку. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду та просить позов задовольнити

Ухвалою суду від 13.10.2026 суддя прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги він не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що оскільки участь позивача станом на 13 лютого 2025 року становить 56 днів, тобто менше шести місяців, виплата за таких обставин може визначатися лише за абзацом третім пункту 4 Постанови № 153. Цей абзац передбачає виплату з розрахунку 1/6 від одного мільйона гривень «за кожні 30 днів» безпосередньої участі у бойових діях (сумарно обчислених). Разом з цим, позивач просить виплатити винагороду в повному обсязі «у зв`язку з отриманням бойових ушкоджень».

Так, відповідач вказує, що у заяві від 26 серпня 2026 року позивач не посилався на жодне поранення і не просив виплатити винагороду за абзацом четвертим. Відповідач не розглядав і не відмовляв за цією підставою, тому предметом оскарження вона бути не може. Поранення 22 вересня 2026 року сталося вже після ухвалення оскаржуваного рішення від 18 вересня 2026 року, яке не могло враховувати обставину, що виникла через чотири дні.

Стосовно твердження позивача, що відповідач застосував до нього обмеження, встановлені для колишніх строковиків, то відповідач вказує, що таке не відповідає змісту оскарженого рішення за результатами його розгляду. Єдина умова, яка визначила результат, -це участь в бойових діях станом на 13 лютого 2025 року. Вона однаково застосовується до всіх осіб, на яких поширюється абзац другий, незалежно від порядку вступу на службу. Положення, додані постановою від 30 липня 2025 року № 942, поширюють право на виплату на додаткові категорії військовослужбовців лише за умови, що вони: «...відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту...». Просить у позові відмовити.

Суд встановив такі обставини справи.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був прийнятий на військову службу за контрактом, укладеним 16 березня 2023 року, тобто під час воєнного стану, і на дату набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» не досяг 25 років.

Позивач брав безпосередню участь у бойових діях.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 21.10.2026 № 267 сумарна тривалість безпосередньої участі ОСОБА_1 у заходах в період 13.04.2024, 27.04.2024, 06.05.2024, з 01.07.2024 по 12.07.2024, з 23.07.2024 по 01.09.2024, тобто станом на 13 лютого 2025 року, становить 56 днів.

26 серпня 2026 року позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із заявою про видачу довідки про безпосередню участь у бойових діях та про виплату одноразової грошової винагороди.

Листом від 18 вересня 2026 року № 50/14-М-240 позивача повідомлено про відмову у виплаті винагороди з тієї підстави, що позивач брав безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій, загальна тривалість якої за сукупністю становить 56 календарних днів, тобто менше шести місяців станом на дату набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Не погодившись з такими діями відповідача щодо відмови у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень на підставі пункту 4 Постанови КМ України від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1-3статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII(далі - Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного часу неодноразово продовжувався та триває на дату розгляду даної справи. Отже, як у спірний період, так і нас час розгляду даної справи на території України діє особливий період.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України №453 вирішено погодитися з пропозицією Міністерства оборони та Міністерства внутрішніх справ стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» вирішено погодитись з пропозицією Міністерства оборони стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) (далі також Постанова №153).

Пунктом 3 Постанови №153 установлено, що:

1) учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу; Збройні Сили; Міністерство оборони; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил;

2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;

3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Пунктом 4 Постанови №153 установлено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р.№ 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених); (абзац 3)

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу молодший лейтенант;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

З положень абз. 2 п. 4 Постанови №153 слідує, що кваліфікуючими умовами для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у порядку п. 4 постанови КМ України від 11.02.2025 року №153 є одночасна сукупність таких факторів як:

1) належність здобувача виплати до осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил;

2) призов або прийняття здобувача виплати на військову службу у віці до 25 років;

3) призов або прийняття здобувача виплати на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р.№ 2102-IX;

3) особиста та безпосередня участь здобувача виплати у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою.

Як встановив суд, відповідач заперечує лише одну з наведених вище кваліфікуючих умов, а саме, що позивач брав безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій, загальна тривалість якої за сукупністю становить 56 календарних днів, тобто менше шести місяців станом на дату набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153. З огляду на таке, відповідач заперечує виплату позивачу 1 мільйона грн одноразової грошової винагороди в повному розмірі.

При цьому, суд зауважує, що якщо строк безпосередньої участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, що за сукупністю становить менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постанови №153, то це є підставою для відмови у одноразовій грошовій винагороди у розмірі 1 млн. гривень відповідно до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153.

Водночас, військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому пункту 4 Постанови №153, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

Суд встановив, що відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 21.10.2026 № 267 сумарна тривалість безпосередньої участі позивача у заходах в період 13.04.2024, 27.04.2024, 06.05.2024, з 01.07.2024 по 12.07.2024, з 23.07.2024 по 01.09.2024, тобто станом на 13 лютого 2025 року, становить 56 днів.

Інших доказів на підтвердження обставин тривалості безпосередньої участі позивача у заходах станом на дату набрання чинності Постанови №153, - сторони до суду не подали.

Крім того, суд встановив, що заявою про виплату одноразової грошової винагороди від 26.08.2026, поданою командуванню військової частини НОМЕР_1 , позивач просив, окрім іншого, здійснити виплату одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМ України від 14.02.2025 №153 у повному розмірі 1 млн грн у разі наявності встановленого періоду/вислуги виконання завдань або частинами у розмірі 1/6 частини за кожні 30 днів.

Суд встановив, що відповідач, заяву позивача від 26.08.2026 розглянув повністю і вирішив, що позивачу не належить виплата 1 млн грн. у повному обсязі.

Однак, відповідач не урахував заяви позивача в частині, що стосується виплати 1/6 частини одноразово грошової винагороди, передбаченої Постановою №153, про що також просив позивач.

При цьому, суд наголошує, що позивач брав безпосередню участь у бойових діях, яка станом на 13 лютого 2025 року становить 56 днів, що підтверджується довідкою від 21.10.2026 № 267. Цю тривалість відповідач визнає.

Отже, суд висновує про наявність правових підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн грн за кожні 30 днів безпосередньої участі позивача у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Таким чином, дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди в частині стосується виплати 1/6 частини одноразово грошової винагороди, передбаченої Постановою №153, не відповідають вимогам чинного законодавства.

З метою ефективного відновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов`язує військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 мільйона гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених), як це передбаченою пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Під час воєнного стану особи, які уклали контракт на умовах, визначених цим Порядком, призначаються до військових частин відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил».

Стосовно виплати позивачу одноразової винагороди у зв`язку із пораненням, то позивач із заявою чи рапортом до відповідача не звертався, відтак відповідна підстава позову є передчасною та необґрунтованою.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Підстави для розподілу судових витрат, зважаючи на звільнення позивача від їх сплати, відповідно до ст.ст.132-139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо відмови ОСОБА_1 нарахуванні та виплаті одноразової грошової винагороди, оформлені листом від 18 вересня 2026 року № 50/14-М-240.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 мільйона гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених), як це передбаченою пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Під час воєнного стану особи, які уклали контракт на умовах, визначених цим Порядком, призначаються до військових частин відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил».

У задоволенні позову в частині інших позовних вимог відмовити.

Судові витрати не розподіляти.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 09.11.2026.

Суддя Лунь З.І.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua