Суд: Львівський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Заява про ухвалення додаткового рішення
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №380/12973/26
Суддя: Сподарик Наталія Іванівна
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа №380/12973/26
ДОДАТКОВЕ СУДОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ХІНКЕЛЬ-КОГУТ» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,
в с т а н о в и в:
На розгляді Львівського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІНКЕЛЬ-КОГУТ» (юридична адреса: 81500, Львівська область, м. Городок, вул. Перемишлянська, 95г; адреса для листування:79011, м. Львів, вул. І. Франка, 94/2а; код ЄДРПОУ 31678998) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 43971343) із вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України за №UA209000/2026/000208/2 від 16.02.2026 про коригування митної вартості товарів;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA209170/2026/000166 Львівської митниці Державної митної служби України.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.10.2026 позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 16.02.2026 №UA209000/2026/000208/2.
Визнано протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці №UA209170/2026/000166.
Стягнуто з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ХІНКЕЛЬ-КОГУТ» судовий збір в сумі 11095 (одинадцять тисяч дев`яносто п`ять) гривень 64 копійок.
02.11.2026 за вх.№99819 від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі. Зазначив, що під час розгляду справи було подано у підтвердження витрат на правову допомогу, однак судом не вирішено питання щодо стягнення таких на користь позивача. Просить ухвалити додаткове рішення у справі №380/12793/26.
04.11.2026 за вх.№100800 від представника відповідача надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у яких зазначив, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24 000 грн є завищеними та неспівмірними зі складністю справи й обсягом виконаних адвокатом робіт. Також вказав на відсутність належного документального підтвердження таких витрат. Просив відмовити у задоволенні заяви.
При вирішенні поданої заяви, суд виходить з такого.
Оскільки розгляд справи №380/12793/26 здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні), суд вважає за доцільне розгляд цієї заяви здійснити у порядку письмового провадження.
Вирішуючи подану заяву, суд враховує наступне.
Відповідно до ч.7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч.2 ст.252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Відповідно до ч.3 ст.252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Частиною 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.
Порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу врегульовано ст.134 КАС України.
При цьому, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 3 вказаної статті визначено, що для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
З огляду на положення частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у постановах від 22 квітня 2019 року у справі №806/2143/18, від 23 квітня 2020 року у справі №760/6496/17.
Відповідно до ч. 5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду, у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.12.2018 (справа №826/856/18), від 16.05.2019 №823/2638/18, від 04.02.2020 №280/1764/19.
Згідно з ч.7 ст.134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною дев`ятою статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №826/15063/18, від 20 листопада 2020 року у справі №910/13071/19.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.ч.2, 3 ст.30 вищевказаного Закону).
Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.
Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача подано копії ордера серії ВС №1472757, угоди про надання правничої допомоги від 23.02.2026, акта про надання правової (правничої) допомоги відповідно до угоди від 23.02.2026 (додаток №1 до угоди), а також платіжної інструкції №4241 від 19.06.2026.
Відповідно до пункту 1.1 угоди від 23.02.2026 замовник доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу щодо захисту прав та інтересів замовника у справі, що стосується оскарження рішення Львівської митниці №UA209000/2026/000208/2 від 16.02.2026 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації.
Згідно з пунктом 4.1 вказаної угоди за послуги, надані адвокатом, замовник сплачує гонорар (винагороду) в розмірі 4000,00 грн за одну годину роботи адвоката.
Відповідно до пункту 2 акта про надання правової (правничої) допомоги, в порядку та на умовах, визначених угодою від 23.02.2026, виконавець надав замовнику правничу допомогу, а саме: консультації та складення документів процесуального характеру (адміністративного позову) про визнання протиправним та скасування рішення Львівської митниці №UA209000/2026/000208/2 від 16.02.2026 про коригування митної вартості товарів та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2026/000166 Львівської митниці.
Загальний обсяг наданих послуг становить 6 годин, що у грошовому еквіваленті становить 24000,00 грн.
Таким чином, заявлена до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу складається з вартості консультацій та підготовки адміністративного позову, виходячи з погодинної ставки 4000,00 грн та загальної тривалості надання послуг 6 годин.
Суд бере до уваги заперечення Львівської митниці, у яких відповідач зазначив, що заявлений розмір витрат є завищеним та неспівмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, та обсягом фактично виконаних робіт.
Зокрема, відповідач вказав, що справа не є складною, стосується одного епізоду спірних правовідносин, не потребувала дослідження значного обсягу матеріалів, а підготовка позовної заяви не вимагала значної юридичної та технічної роботи. Крім того, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а тому адвокат не брав участі у судових засіданнях.
Також відповідач звернув увагу на відсутність детального розрахунку часу, витраченого на надання окремих послуг, та зазначив, що платіжна інструкція містить посилання на рахунок, який не долучено до матеріалів справи, і не містить посилання на відповідну угоду або номер судової справи.
Оцінюючи подані документи, якими представник позивача обґрунтовує понесення витрат на професійну правничу допомогу, складність справи та обсяг доказів, суд дійшов висновку, що заявлена сума витрат у розмірі 24000,00 грн є неспівмірною зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.
Судом враховано відомості Єдиного державного реєстру судових рішень, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій (у тому числі Верховного Суду) з аналогічного предмета спору та аналогічними мотивами тим, що наведені в адміністративному позові позивача, що значно спростило роботу адвоката при підготовці даного адміністративного позову.
Суд зауважує, що предмет спору в цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.
Тобто, з позиції суду підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.
При цьому суд враховує, що відповідно до поданого акта правнича допомога полягала виключно в наданні консультацій та складенні адміністративного позову. Інших самостійних видів правничої допомоги, зокрема підготовки відповіді на відзив, додаткових пояснень чи участі в судових засіданнях, у зазначеному акті не відображено.
Суд також зазначає, що консультації з питань оскарження рішення митного органу безпосередньо пов`язані з підготовкою відповідної позовної заяви, а тому при визначенні співмірного розміру витрат необхідно враховувати фактичний обсяг усієї виконаної адвокатом роботи, не допускаючи необґрунтованого збільшення вартості правничої допомоги.
Крім того, акт про надання правової (правничої) допомоги містить лише загальну кількість витраченого часу — 6 годин, без окремого визначення часу, витраченого на консультації та складення адміністративного позову. Водночас сама по собі відсутність такого розподілу не свідчить про ненадання правничої допомоги, однак підлягає оцінці судом у сукупності з іншими обставинами справи.
Вирішуючи питання співмірності витрат адвоката, заявлених до стягнення, суд зазначає, що стаття 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання заявником вимог частини п`ятої даної статті щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
У той же час, відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив рішення від 26.06.2019, в якій викладено правові висновки про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку представник позивача просить стягнути з відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.
Суд вважає, що заявлені представником позивача до відшкодування витрати на правничу допомогу в загальному розмірі 24000,00 грн не відповідають критерію розумності їхнього розміру, а їх стягнення з Львівської митниці в повному обсязі становитиме надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу пропорційного розподілу судових витрат.
Заявлений розмір витрат є неспівмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим на їх виконання, та обсягом наданої правничої допомоги.
З огляду на викладене, суд, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, характер спірних правовідносин, обсяг виконаних адвокатом робіт та заперечення відповідача, вважає, що співмірний розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача, становить 1000,00 грн.
Щодо решти витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.
За таких обставин, суд вбачає підстави для ухвалення додаткового рішення на підставі пункту 3 частини 1 статті 252 КАС України та часткового задоволення заяви представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 243, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІНКЕЛЬ-КОГУТ» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу — задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІНКЕЛЬ-КОГУТ» (81500, Львівська область, м. Городок, вул. Перемишльська, 95Г; код ЄДРПОУ 31678998) понесені у справі №380/12973/26 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.
В іншій частині заяви представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу — відмовити.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Сподарик Наталія Іванівна
Оригінал: reyestr.court.gov.ua