Суд: Львівський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №380/7903/26
Суддя: Костецький Назар Володимирович
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 листопада 2026 рокусправа № 380/7903/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, буд. 1, м. Миколаїв, код ЄДРПОУ 13844159), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-
в с т а н о в и в:
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якій позивач просить суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 17.04.2026р. №134650041712;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 , до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років передбачених пунктами «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», про що прийняти відповідне рішення, наступні періоди:
- з 02.09.1991р. по 29.08.2003р. – викладач по класу фортепіано і концертмейстр в Яворівській школі мистецтв ім. М. Вербицького (п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»);
- з 01.09.2003р. по 30.06.2018р. – викладач по класу фортепіано і концертмейстр в Львівській державній музичній школі №3 (п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»);
- з 30.06.2018р. по 01.10.2019р. – викладач початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу в Львівській державній музичній школі №3 (п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»);
- з 01.10.2019р. по 16.08.2021р. – викладач мистецької школи (за видами навчальних дисциплін) в Львівській державній музичній школі №3 (п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»);
- з 16.08.2021р. по 07.11.2025р. – (день призначення пенсії по віку) викладач мистецької школи (за видами навчальних дисциплін) в Львівській музичній школі №3 (п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення») (п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»);
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, як це передбачено пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернулась із заявою від 10.04.2026 до пенсійного органу щодо призначення та виплату грошової допомоги в розмірі 10 пенсій при призначенні пенсії за віком згідно з пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Проте, рішенням ГУ ПФУ в Миколаївській області від 17.04.2026 №134650041712 позивачці відмовлено призначенні та виплату такої грошової допомоги, оскільки до стажу роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» неможливо зарахувати періоди роботи заявниці з 02.09.1991 по 29.08.2003 викладачем в Яворівській дитячій школі мистецтв ім. М. Вербицького, оскільки не відповідають вимогам Постанови №433 та з 01.09.2003 по теперішній час у Львівській музичній школі №3, оскільки згідно статуту зазначений комунальний заклад відноситься до управління культури департаменту розвитку Львівської міської ради та є закладом спеціалізованої мистецької освіти, але окрім музичної (мистецької) освіти не забезпечує ще й повну загальну середню освіту.
Позивачка вважає, що має законне право на призначення і виплату їй грошової допомоги, оскільки її страховий стаж на посадах, передбачених пунктами «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», становить понад 30 років і до моменту призначення пенсії по віку жодних виплат вона не отримувала.
Ухвалою суду від 29.04.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач-1, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується із наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, що підтверджується документально, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058 будь-якого іншого виду пенсії. Проаналізувавши матеріали електронної пенсійної справи та додатково надані документи встановлено, що до стажу роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е” - “ж” статті 55 Закону № 1788 неможливо зарахувати періоди:- з 02.09.1991 по 29.08.2003 викладачем в Яворівській дитячій школі мистецтв ім. М. Вербицького, оскільки не відповідають вимогам Постанови № 433;- з 01.09.2003 по теперішній час у львівській музичній школі № 3, оскільки згідно статуту зазначений комунальний заклад відноситься до управління культури департаменту розвитку Львівської міської ради та є закладом спеціалізованої мистецької освіти, але окрім музичної (мистецької) освіти не забезпечує ще й повну загальну середню освіту. Підстави зарахувати до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років передбачених пунктами “е” - “ж” статті 55 Закону № 1788, спірних періодів роботи Позивача відсутні
Відповідач-1 вважає, що оскаржуване рішення від 17.04.2026 о/р 134650041712 є правомірним, законним та прийнятим в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства. Просить відмовити в задоволенні позову.
Відповідач-2, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що не здійснював розгляд по суті заяви позивачки від 10.04.2026 та доданих до неї документів, а також не приймав жодних рішень та не вчиняв дій відносно позивачки, які можуть бути оскаржені до суду. Вважає, що вимоги позивачки до відповідача-2 є безпідставними і необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Представник позивача в спростування заперечень відповідачів, висловлених у відзивах на позовну заяву, подав до суду відповіді на відзиви.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію по втраті годувальника, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
10.04.2026 позивачка звернулась до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою щодо призначення грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності заяву позивачки розглянуло Головне управління ПФУ в Миколаївській області та рішенням від 17.04.2026 о/с 134650041712 (вих. №9853/03-16 від 17.04.2026) відмовлено позивачці в перерахунку пенсії відповідно до заяви від 10.04.2026.
Рішення обґрунтоване неможливістю зарахувати періоди роботи заявниці з 02.09.1991 по 29.08.2003 викладачем в Яворівській дитячій школі мистецтв ім. М. Вербицького, оскільки не відповідають вимогам Постанови №433та з 01.09.2003 по теперішній час у Львівській музичній школі №3, оскільки згідно статуту зазначений комунальний заклад відноситься до управління культури департаменту розвитку Львівської міської ради та є закладом спеціалізованої мистецької освіти, але окрім музичної (мистецької) освіти не забезпечує ще й повну загальну середню освіту.
Вважаючи протиправним оскаржуване рішення, позивачка звернулась до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, право на пенсію в Україні є конституційним правом громадянина України.
Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно п. 2-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до п. 7-1 розділу Прикінцевих положень Закону № 1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 вказаного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України №1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати» від 23.11.2011 № 1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок № 1191).
Відповідно до п. 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховується періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсі, за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачено, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років» (далі - Постанова № 909).
Пунктом 5 Порядку № 1191 встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (у редакції, чинній після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1436) установлено заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років:
- у вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації, професійно-технічних навчальних закладах - директори, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, педагоги професійного навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи;
- у позашкільних навчальних закладах: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Приписами ч. 1 ст. 10 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VІІ передбачено, що невід`ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про позашкільну освіту» від 22.06.2000 № 1841-ІІІ структуру позашкільної освіти становлять: заклади позашкільної освіти; інші заклади освіти як центри позашкільної освіти, до числа яких належать: заклади загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, в тому числі школи соціальної реабілітації, міжшкільні навчально-виробничі комбінати, заклади професійної та фахової передвищої освіти; гуртки, секції, клуби, культурно-освітні, спортивно-оздоровчі, науково-пошукові об`єднання на базі закладів загальної середньої освіти, міжшкільних навчально-виробничих комбінатів, закладів професійної та фахової передвищої освіти; клуби та об`єднання за місцем проживання незалежно від підпорядкування, типів і форм власності; культурно-освітні, фізкультурно-оздоровчі, спортивні та інші заклади освіти, установи; фонди, асоціації, діяльність яких пов`язана із функціонуванням позашкільної освіти.
Згідно п. 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2011 № 433, до позашкільних навчальних закладів віднесені мистецькі школи: музична, художня, хореографічна, хорова, школа мистецтв тощо.
Пунктом 7 вказаного Переліку встановлено, що центр, палац, будинок, клуб художньої творчості дітей, юнацтва та молоді, художньо-естетичної творчості учнівської молоді, дитячої та юнацької творчості, естетичного виховання відносяться до позашкільних навчальних закладів.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
З аналізу наведених норм законодавства суд робить висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах і вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
При розгляді справи суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 20.02.2019 у справі №462/5636/16-а, від 19.03.2019 у справі № 466/5637/17.
У постанові від 30.01.2019 у справі №876/5312/17 Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду України щодо призначення викладачам у позашкільних навчальних закладах освіти пенсії за вислугу років, визначивши, що викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти, а тому стаж роботи викладачем в музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена Переліком № 909.
Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 25.07.1986, позивачка працювала, зокрема:
з 02.09.1991 по 29.08.2003 – викладачем по класу фортепіано і концертмейстером у Яворівській школі мистецтв;
з 01.09.2003 по 30.06.2018 – викладачем по класу фортепіано і концертмейстером у Львівській державній музичній школі №3;
з 30.06.2018 по 01.10.2019 – викладачем початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу у Львівській державній музичній школі №3;
з 01.10.2019 по 16.08.2021 – викладачем мистецької школи (за видами навчальних дисциплін) у Львівській державній музичній школі №3;
з 16.08.2021 по 07.11.2025 (день призначення пенсії по віку) – викладачем мистецької школи (за видами навчальних дисциплін) у Львівській музичній школі №3.
Відповідно до довідки Яворівської дитячої школи мистецтв ім. М. Вербицького від 17.11.2025 №18, у 1988 році згідно наказу №51-А від 24.08.1988 «Яворівська дитяча музична школа» була перейменована на «Яворівську дитячу школу мистецтв». У 1993 році згідно розпорядження Представника Президента України по Львівській області №1220 від 31.12.1993 було присвоєно Яворівській школі мистецтв ім`я М. Вербицького.
Відповідно до довідки Львівської музичної школи №3 від 31.12.2025 №167, ОСОБА_1 прийнята на посаду по класу викладача фортепіано та концертмейстера з 1 вересня 2003 року (наказ №45 від 1.09.2003).
Таким чином, наявними доказами підтверджено, що позивачка з 02.09.1991 та, зокрема, о моменту виходу на пенсію за віком (07.11.2025) працювала на посадах викладача по класу фортепіано і концертмейстера, викладача початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу, викладача мистецької школи (за видами навчальних дисциплін)
Суд зазначає, що робота позивачки на вказаних посадах відносяться до педагогічних посад працівників освіти, а тому стаж роботи на даних посадах має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена Переліком № 909.
Враховуючи те, що стаж позивачки на вищевказаних посадах має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та в сукупності становить понад 30 років, суд констатує, що позивач набула право на призначення відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії.
З огляду на викладені висновки, суд вважає, що відповідач-1 протиправно не зарахував до пільгового стажу осіб стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років передбачених пунктами «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоди роботи позивачки: з 02.09.1991 по 29.08.2003 – викладачем по класу фортепіано і концертмейстером у Яворівській школі мистецтв; з 01.09.2003 по 30.06.2018 – викладачем по класу фортепіано і концертмейстером у Львівській державній музичній школі №3; з 30.06.2018 по 01.10.2019 – викладачем початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу у Львівській державній музичній школі №3; з 01.10.2019 по 16.08.2021 – викладачем мистецької школи (за видами навчальних дисциплін) у Львівській державній музичній школі №3; з 16.08.2021 по 07.11.2025 – викладачем мистецької школи (за видами навчальних дисциплін) у Львівській музичній школі №3, внаслідок чого оскаржуване рішення відповідача-1 від 17.04.2026 №134650041712.
Відтак, з метою ефективного захисту прав позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача-1 зарахувати до пільгового стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років передбачених пунктами «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», про що прийняти відповідне рішення, наступні періоди роботи позивачки: з 02.09.1991 по 29.08.2003 – викладачем по класу фортепіано і концертмейстером у Яворівській школі мистецтв; з 01.09.2003 по 30.06.2018 – викладачем по класу фортепіано і концертмейстером у Львівській державній музичній школі №3; з 30.06.2018 по 01.10.2019 – викладачем початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу у Львівській державній музичній школі №3; з 01.10.2019 по 16.08.2021 – викладачем мистецької школи (за видами навчальних дисциплін) у Львівській державній музичній школі №3; з 16.08.2021 по 07.11.2025 – викладачем мистецької школи (за видами навчальних дисциплін) у Львівській музичній школі №3.
Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача-1 нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, як це передбачено пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Враховуючи те, що судом встановлено протиправність рішення відповідача-1 про відмову у перерахунку пенсії від 17.04.2026 №134650041712, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача-1 нарахувати та виплатити позивачці грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, як це передбачено пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Позовні вимоги звернуті до відповідача-2 не підлягають до задоволення з наведених вище підстав.
Згідно із вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення позову частково.
Що стосується судового збору, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такий підлягає стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1, оскільки протиправне рішення відповідача-1 стало підставою для звернення позивачки із позовом до суду.
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 17.04.2026 №134650041712.
3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, буд. 1, м. Миколаїв, код ЄДРПОУ 13844159) зарахувати до пільгового стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років передбачених пунктами «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», про що прийняти відповідне рішення, наступні періоди роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ): з 02.09.1991 по 29.08.2003 – викладачем по класу фортепіано і концертмейстером у Яворівській школі мистецтв; з 01.09.2003 по 30.06.2018 – викладачем по класу фортепіано і концертмейстером у Львівській державній музичній школі №3; з 30.06.2018 по 01.10.2019 – викладачем початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу у Львівській державній музичній школі №3; з 01.10.2019 по 16.08.2021 – викладачем мистецької школи (за видами навчальних дисциплін) у Львівській державній музичній школі №3; з 16.08.2021 по 07.11.2025 – викладачем мистецької школи (за видами навчальних дисциплін) у Львівській музичній школі №3.
4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, буд. 1, м. Миколаїв, код ЄДРПОУ 13844159) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, як це передбачено пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
6. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, буд. 1, м. Миколаїв, код ЄДРПОУ 13844159) судовий збір у розмірі 2130 (дві тисячі сто тридцять) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст судового рішення складено 09.11.2026 року.
СуддяКостецький Назар Володимирович
Оригінал: reyestr.court.gov.ua