Суд: Львівський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: визначення митної вартості товару
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №380/4353/26
Суддя: Костецький Назар Володимирович
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 листопада 2026 рокусправа № 380/4353/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАМП-ЗАХІД» (вул. Ковельська, буд.109/ Б, м. Львів., код ЄДРПОУ 36659531) до Львівської митниці (вул. Т. Костюшка, 1, м. Львів, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання скасування рішення,-
в с т а н о в и в:
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАМП-ЗАХІД» до Львівської митниці, у якій позивач просить суд:
- скасувати рішення Львівської митниці UA209000/2026/000074/2 про коригування митної вартості товарів від 21.01.2026 року;
- визнати протиправною картку відмови Львівської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2026/000133 та скасувати її.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час здійснення митного оформлення товарів ним було надано всі необхідні та передбачені чинним законодавством документи, на основі яких можливо встановити митну вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України. Водночас, відповідачем не наведено причин щодо неможливості перевірки наданих позивачем документів, а зі змісту оскаржуваного рішення не вбачається який саме показник ціни придбаного товару, на думку митного органу, був сумнівним чи помилковим. У зв`язку із чим позивач вважає, що оскаржувані рішення відповідача є протиправними та підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 16.03.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що підставою для невизнання заявленої митної вартості товарів, слугувало те, що за результатами опрацювання поданих декларантом до митного оформлення документів було встановлено відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, в тому числі неподання документів, передбачених ч. 2 ст. 53 МК України. Відсутність повних та достовірних відомостей, що підтверджують здійснення позивачем всіх платежів, у тому числі і витрат понесених на транспортування товару до митного кордону України (які включаються в обов`язковому порядку до числових значень складової митної вартості товару), з урахуванням умов поставки, що унеможливлює підтвердження числового значення митної вартості імпортованих товарів за заявленою декларантом ціною договору (основним методом). Долучені до матеріалів справи документи дають підстави вважати про неврахування витрат на транспортування товару за межами митної території України у складі числових значень митної вартості товару, які передбачені статтею 58 МК України. Недостатність інформації для підтвердження заявленої позивачем митної вартості у наданих ним документах, розбіжності у числових значеннях складової митної вартості товару у наданих позивачем документах унеможливили застосування першого методу (за ціною договору).
Також вказує, що посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема ч.2 ст. 53 МК України, а що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів.
Щодо оскаржуваної картки відмови, зазначає, що така картка лише містить інформацію про причини відмови та роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує здійснення митного оформлення, не є за своєю природою рішенням контролюючого органу та не породжує жодних правових наслідків.
Вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягає скасуванню. Просить відмовити в задоволенні позову.
Представник позивача в спростування заперечень відповідача, висловлених у відзиві на позовну заяву, подав до суду відповідь на відзив.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
18.02.2024 між ТОВ «ВАМП-ЗАХІД» (Україна) (Покупець) та YUHUAN JINLI AUTO PARTS CO,. LTD (Китай) (Продавець) укладено договір №VMP20240218, відповідно до якого Продавець зобов`язується виготовити автомобільні запчастини та зобов`язується продавати їх тільки Покупцю.
До митного оформлення було подано митну декларацію 26UA209230004408U4.
Під час розгляду документів, поданих до митного оформлення товару, митний орган опрацював інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та виявив невідповідність складових митної вартості.
Львівська митниця надіслала декларанту пропозиції про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.
Митний брокер надав відповідачу наступні документи: Рахунок-фактура (інвойс) №JL-251057 від 20-10-2025 на поставлені товари; Зовнішньо-економічний контракт №VMP20240218 від 18/02/2023 з виробником-постачальником;. Рахунок на оплату транспортних послуг №2601192 від 19-01-2026 4; Довідка про транспортні витрати №2592 від 19-01-2026; Довідка про розподіл транспортних витрат №422 від 19.01.2026; Договір про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом 28/10/2024 від 28-10-2024; Договір про організацію перевезень автомобільним транспортом 1706/25/1-авто/Ф від 17.06.2025; Специфікація №JL-251057 від 20.10.2025 виробника-експортера; Прайс-лист виробника-експортера від 01.10.2025; Звіт про незалежну експертну оцінку №16-01-226 від 20.01.2026 щодо вартості аналогічних поставлених товарів; INTERNET посилання на сайти з пропозиціями аналогічних товарів на внутрішньому ринку; Заявка імпортера ВН-0074590 від 02.10.2025 з деталізацією асортименту та кількості товарів; Лист імпортера б/н від 21.01.2026 щодо призначення імпортованих товарів до бюджетного сегменту легкових автомобілів; Митна декларація 25UA209230072405U9 від 08.08.2024 (в т.ч. інвойс та банківський валютний переказ); Експортна декларація 310120250514965274 від 10.11.2025 країни експортера (Китай).
За результатами розгляду поданих документів, митним органом видано карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA209230/2026/000133.
Митним брокером було подано ще одну митну декларацію 26UA209230004986U9 для розмитнення спірної вартості товару. В графі 43 митної декларації декларантом було вказано першим метод визначення митної вартості товару, проте митний орган знову скоригував митну вартість товару і товар був розмитнений по шостому (резервному) методу.
21.01.2026 митним органом винесено рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2026/000074/2.
Відповідно до графи 33 вказаного рішення, митним органом встановлено наступні розбіжності:
- відповідно до вимог п. 3.4 зовнішньоекономічного контракту від 18.02.2024 № VMP20240218 визначено, що оплату за поставлений товар Покупець має здійснювати шляхом перерахування вартості товару на основі попередніх інвойсів. Проте даний документ не надано митному органу;
- п. 5.2 зовнішньоекономічного контракту визначено, що партія Продукції надходить згідно з індивідуальними Заявками по справжньому контракту. Проте даний документ (заявки) декларантом не надано митному органу, що є порушенням положень даної угоди. Положенням п.4.1 контракту передбачено що якість товару повинно відповідати нормам, прийнятим по кожному виду товару в країні виробництва товару. Декларантом не наданий документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи, що підтверджують виробника товару та ТМ;
- у рахунку фактурі від 20.10.2025 № JL-251057 відсутня інформація про термін оплати товару. Декларантом не надано банківський платіжний документ щодо оплати товару, таким чином умови зовнішньоекономічної угоди щодо оплати товару визначені некоректно та незрозуміло;
- наданий комерційний інвойс № JL-251057 від 20.10.2025 та пакувальний лист № JL-251057 від 20.10.2025 не містять ідентифікації особи, уповноваженої на укладення таких документів, що, в свою чергу, ставить під сумнів об`єктивність числових даних, зазначених у таких документах;
- у коносаменті від 12.11.2025 № ХМ251100065 у лівому нижньому куртку міститься посилання на документ, який до митного оформлення не подавався;
- розрахунок вартості транспортних витрат від 19.01.2026 № 422 здійснений ФОП ОСОБА_1 , який згідно з гр. 14 ЕМД є декларантом, а не перевізником/експортером. Не подано договір на перевезення та заявку;
- рахунок на перевезення № 2601192 від 19.01.2026 не містить відомостей щодо експедитора, що суперечить вимогам ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999р., в якому передбачається що первинний обліковий документ повинен обов`язково містити в тому числі «особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції». Що може свідчити про недостовірність заявлених документів та наявність іншого первинного облікового документа. В даному рахунку міститься посилання на ще один коносамент, який до митного оформлення не подавався. Вищезазначений рахунок містить пункт витрат: - "експедиторська винагорода на території України". Однак, відповідні витрати поза митною територією України в рахунку відсутні з чого можна зробити висновок, що відповідна сума стосується послуг на всьому маршруті переміщення вантажу. Згідно пункту 4 статті 306 Господарського кодексу України, транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу. Законом України від 01.07.2004 №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Враховуючи викладене, плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортованих вантажів на комерційних умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, в тому числі в разі надання послуги на всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, є частина загальних витрат на транспортування, тому в межах вимог законодавства з питань державної митної справи (зокрема, п. 4, 10 статті 58 МКУ), ПКУ (п. 190.1 статті 190) є обов`язковою для включення до бази оподаткування таких товарів;
- винагорода експедитора щодо надання послуг по експедируванню вантажу до місця ввезення на митну територію України документально не підтверджено та, відповідно, не включено до складу митної вартості товару. Якщо в рахунках на оплату транспортних витрат відсутня розбивка винагорода експедитора за надання послуг за межами території України та на території України, то до транспортних витрат на доставку товару до митного кордону України враховується вся сума експедиторської винагороди зазначеної в рахунку ТЕО. Не включено усі числові значення митної вартості. Відповідно до наданих документів продавець поставляє товар на умовах «FOB NINGBO», термін FOB Free on Board (Назва порту відвантаження) який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. Відповідно до част. 10 ст. 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування; витрати на навантаження, вивантаження,- витрати на страхування цих товарів. З огляду на маршрут транспортування товару (Ningbo - Gdansk - Україна)при умовах поставки FOB - Ningbo (Китай) експедитор повинен надавати послуги з розвантаження, перевантаження та обробки товару в порту Gdansk. Разом з тим, згідно з гр. 21 декларації митної вартості, поданої до ЕМД декларантом не включено до заявленої митної вартості таку складову як витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару, інформація про вартість таких витрат відсутня у поданих документах та рахунку на транспорт. Підтвердження розрахунку за транспортні витрати (банківські та платіжні документи) до митного оформлення не подавались.
На вимогу митного органу, декларантом надано : договори на перевезення, інтернет та прайс-лист. Даний «прайс-лист» містить суб`єктивний характер і не дає можливості зробити висновки щодо об`єктивних умов визначення ціни при здійсненні зовнішньоекономічної операції - Оскільки не містить інформації щодо умов поставки, на підставі яких розрахована ціна товару .
інтернет, який неможливо ідентифікувати до даної поставки, висновок експертної організації, що має довідковий характер. - відповідно до вимог п. 3.1.1 договору про організацію перевезень автомобільним транспортом від 17.06.2025 № 1706/25/1-авто/Ф визначено, що Замовник зобов`язаний надати Виконавцю Заявку на перевезення вантажу. Заявка подається в узгодженій формі яка фіксується у вигляді доповнення до цього договору. Проте даний документ (заявки) декларантом не надано митному органу, що є порушенням положень даної угоди; Експортна декларація країни відправлення 310120250514965274 - не містить відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару. Вищезазначена МД не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту, через відсутність в ній дати експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними; У вищезазначеній МД у графі «номер коносаменту» митної декларації країни експорту вказано -інший номер коносаменту, який до митного оформлення не подавався. - у графі «країна призначення» митної декларації країни відправлення вказано POL, що суперечить положенням даної зовнішньоекономічної операції. У графі номер інвойсу вказано номер JL-251057 ,який відповідає документу «специфікація». До того ж в даному документі відсутня вартість товарів. Документального підтвердження або спростування виявлених розбіжностей - не надано.
Митницею було застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ) для визначення митної вартості.
Джерелом інформації для коригування митної вартості товару 1 слугувала МД 25UA100060540989U9 від 24.12.2025, де вартість товару (75 Запасні частини системи підвіски) становить 7,02 дол. США за кг.; товару 2 слугувала МД 25UA110130023947U2 від 16.12.25 де вартість товару (9 частини та пристрої моторних транспортних засобів товарних позицій ... накінечник рульової тяги ) – 6,16 дол. США за кг . Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.
Вважаючи протиправними оскаржувані рішення відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - МК України).
Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.2 ст.52 МК України).
Відповідно до ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою цієї ж норми передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Як передбачено частиною третьою ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 МК України).
Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно із ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Частиною третьою ст.54 МК України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6 ст.54 МК України).
Згідно із ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Згідно із ч.2 ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною третьою цієї ж норми передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч.2 ст.64 МК України).
Суд встановив, що позивачем одночасно із митною декларацією було надано відповідачу документи для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі-продажу (контракту), а також додаткові документи.
Відповідач надіслав декларанту, відповідно до вимог частин другої-третьої статті 53 МК України, вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, а саме: рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Щодо наявності у відповідача правових підстав для надіслання вимог про надання додаткових документів, суд зазначає, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Натомість відповідач, не вказавши які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи можуть їх підтвердити, поставив позивача у невизначене становище.
Суд також зазначає, що відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
У відповідності до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При розгляді справи суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 29.01.2019 у справі №815/6827/17.
Суд встановив, що відповідачем під час запитування додаткових документів не було повідомлено позивачу, які саме підстави послугували причиною для запитування додаткових документів, а направлено запит про надання повного переліку документів, що передбачений ч. 3 ст. 53 МК України.
З цього приводу суд звертає увагу, в першу чергу, на те, що Верховний Суд у постанові від 23.01.2020 по справі № 804/4365/16 сформував правовий висновок щодо протиправності вимог митних органів надавати всі документи, передбачені ч. 3 ст. 53 МК України.
З огляду на вищевикладене, суд висновує, що вимога надати всі документи за загальним переліком, безвідносно їхньої релевантності в кожному конкретному випадку, є безпідставною та такою, що направлена на позбавлення декларанта можливості надати документи, які б стосувалися дійсних зауважень митного органу. Вимога із загальним переліком документів та без зазначення конкретних сумнівів митного органу може мати тільки одну мету - створення формальних підстав для відмови у визнанні митної вартості.
Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Аналізуючи наведені в оскаржуваному рішенні № UA209000/2026/000074/2 від 21.01.2026 про коригування митної вартості товарів підстави його винесення, суд зазначає наступне.
Щодо зауважень відповідача, що до митного оформлення не було надано документів, що підтверджують якість товару, виробника товару та ТМ, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України ліцензія на виробництво товару, нормативно-технічна документація на виготовлення товару, сертифікат на систему якості товару, сертифікат продукції власного виробництва, свідоцтво про присвоєння товару штрихового коду ЕАN не є документами, що підтверджують митну вартість товару та жодним чином не стосується складових цінового значення товарів. Суд також зауважує, що відповідач не довів, яким чином неподання вказаних документів впливає на заявлену позивачем митну вартість товару.
Щодо зауваження митниці про те, що у рахунку-фактурі від 20.10.2025 № JL-2510 відсутня інформація про термін оплати товару, то таке зауваження суд оцінює критично та відхиляє, оскільки умови оплати за поставлений товар визначені пунктами 3.1 - 3.4 зовнішньоекономічного договору №VMP20240218 від 18.02.2024, який декларант надав митниці під час митного оформлення імпортованих товарів.
Щодо зауваження про те, що у коносаменті від 12.11.2025 № ХМ251100065 внизу в лівому кутку зазначений номер документа, який до митного оформлення не подано, суд зазначає, що коносамент - це документ, який видається морським перевізником вантажу його відправнику, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов`язання доставити вантаж до пункту призначення та передати його одержувачу. Тобто коносамент є товаророзпорядчим документом, основною метою якого є підтвердження укладеного між сторонами договору морського перевезення. Факт доставлення імпортованого позивачем товару до порту у м. Гданськ, Польща (тобто реалізація укладеного між сторонами договору морського перевезення) підтверджується матеріалами справи та сторонами не заперечується.
Щодо твердження відповідача про те, що наданий комерційний інвойс № JL-251057 від 20.10.2025 та пакувальний лист № JL-251057 від 20.10.2025 не містять ідентифікації особи, уповноваженої на укладення таких документів, суд зазначає, що документи, які підтверджують повноваження особи представляти компанію не визначені частинами 2 та 3 статті 53 МК України як такі, що обґрунтовують заявлену митну вартість та повинні безумовно чи на вимогу митниці подаватися до митного контролю, тому їх відсутність під час митного оформлення імпортованих товарів не впливає на правильність визначення митної вартості чи на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначене порушення носить формальний характер та жодним чином не перешкоджає можливості перевірити заявлену митну вартість товару.
Щодо зауваження відповідача про те, що експортна декларація країни відправлення 310120250514965274 не містить відміток митних органів країни відправлення, суд зазначає, що що митна декларація країни відправлення за змістом ч. 2 ст. 53 МК України не є основним документом, який підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 09.04.2021 у справі №804/5143/16 (провадження №К/9901/30264/18).
При цьому, позивач не впливає на заповнення експортної декларації, тож форма та зміст залежить тільки від продавця.
Суд наголошує, що вказані відповідачем обставини жодним чином не свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, або наявність ознак не автентичності поданих до митного оформлення документів.
Щодо доводів відповідача про не включення до митної вартості витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару, пов`язаних з його транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, суд зазначає таке.
За офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) термін FOB (Free On Board – «Франко-борт») означає, що продавець зобов`язаний здійснити завантаження товару на борт судна в названому порту відвантаження та нести всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту переходу товару через поручні судна. Отже, витрати на завантаження товару на борт судна в порту Нінбо покладені на продавця і включені до ціни товару, а тому окремому включенню до митної вартості не підлягають.
Витрати на обробку вантажу в порту призначення підтверджені матеріалами справи. Згідно п. 2.2.3. договору транспортного експедирування №103/19-02 від 01.03.2019 між ТОВ «ВАМП-ЗАХІД» та ТОВ «ФОРМАГ» на виконавця покладаються обов`язки пов`язані із здійснюванням прийманням, накопиченням, сортуванням, складанням, навантаженням, розвантаженням, зберігання та перевезення товару. Тобто, згідно із даним договором витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів входять у вартість всіх транспортно-експедиторських послуг.
Надані до митного оформлення довідки про транспортні витрати №2592 від 19.01.2026 та про розподіл транспортних витрат №422 від 19.01.2026 містять інформацію про вартість перевезення товару за весь маршрут від постачальника до покупця.
У постанові від 31.05.2019 року у справі №804/16553/14 Верховний Суд зробив висновок щодо можливості підтвердження витрат на перевезення відповідними документами, якщо вони містять необхідні відомості про такі витрати.
Відтак довідка про транспортні витрати може бути належним доказом відповідних витрат у сукупності з іншими документами, якщо вона дозволяє встановити їх розмір та зв`язок із товаром, що декларується. У цьому випадку подані документи є взаємопов`язаними та містять інформацію щодо сторін договорів, товару, маршруту перевезення, вартості транспортних послуг та їх складових.
Відповідачем не доведено, що зазначені у цих документах транспортні витрати є недостовірними або що декларантом до митної вартості включено витрати, які не підлягали такому включенню.
Щодо твердження митного органу про те, що рахунок № 2601192 від 19.01.2026 містить пункт витрат: "експедиторська винагорода на території України", однак відповідні витрати поза митною територією України в рахунку відсутні, то таке твердження відповідача є безпідставним, оскільки в зазначеному рахунку відсутній пункт витрат "експедиторська винагорода на території України".
Щодо зауваження про те, що рахунок на перевезення № 2601192 від 19.01.2026 не містить відомостей щодо експедитора, суд зазначає, що законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, а тому такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №804/16553/14.
На вимогу митного органу декларант надав договір на організацію перевезень автомобільним транспортом 1706/25/1-авто/Ф від 17.06.2025; договір про надання транспортно-експедиційних послуг 28/10/2024 від 28.10.2024.
Водночас до митної декларації окрім розрахунку від 19.01.2026 №422 декларантом надавалася довідка від ТОФ «ФОРМАГ» (Експедитора) від 19.01.2026 №2592, яка містить інформацію про витрати за межами митної території України (морський фрахт, надбавка до фрахту тощо) та на митній території України (автоперевезення за маршрутом та транспортно-експедиторське обслуговування). Також вказано, що страхування вантажу не проводилося.
Вказана інформація також відображена в рахунку №2601192 від 19.01.2026 від ТОФ «ФОРМАГ», який надавався до митного оформлення.
Що стосується різниці у номерах коносаментів, суд бере до уваги пояснення позивача про те, що в експортній декларації зазначено номер основного (master) коносамента, тоді як до митного оформлення в Україні подано house-коносамент, оформлений експедитором. За таких обставин сама по собі відмінність номерів коносаментів не свідчить про недостовірність митної вартості, якщо митний орган не довів, що йдеться про різні товари, різні поставки або різні умови їх транспортування. Відповідачем такого зв`язку не доведено.
Щодо зауважень відповідача про відсутність банківського платіжного документу щодо оплати товару, а умови зовнішньоекономічної угоди щодо оплати товару визначені некоректно та незрозуміло, суд звертає увагу, що пунктами 3 та 4 частини 2 статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: рахунок-фактура (інвойс); або рахунок-проформа; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Пунктом 3.4 Контракту від 18.02.2024 № VMP20240218 визначено, що оплату «Покупець» за поставлений здійснює товар шляхом перерахування вартості товару на умовах передоплати на основі попередніх інвойсів або після отримання товару протягом 360 днів.
Отже, за умовами зовнішньоекономічного контракту покупець може оплатити товар протягом 360 днів після отримання товару.
Оскільки покупець оплати станом на день митного оформлення не здійснив, то відповідно такі документи не міг подати. А тому, відсутність платіжного документа не може бути підставою для коригування митної вартості.
Водночас позивачем надано обов`язкові документи, які підтверджують заявлену митну вартість відповідно до частини 2 статті 53 МК України, а саме: зовнішньоекономічний контракт від 18.02.2024 № VMP20240218, рахунок-фактуру (інвойс) №JL-251057 від 20.10.2025.
Суд зауважує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17.04.2018 у справі №815/329/17, фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахуванням додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №420/18880/21.
Також у постанові від 11.06.2019 у справі №813/1755/17 Верховний Суд зазначив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Щодо не надання договору на перевезення та заявки, то суд зауважує, що на вимогу митного органу декларант надав договір на організацію перевезень автомобільним транспортом 1706/25/1-авто/Ф від 17.06.2025, договір про надання транспортно-експедиційних послуг 28/10/2024 від 28.10.2024.
Водночас заявка на організацію перевезення та експедирування вантажів не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару. Також варто зазначити, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до договору. Частини 2 та 3 статті 53 МК України не визначають заявку на перевезення документом, що обґрунтовує заявлену митну вартість та повинен безумовно чи на вимогу митниці подаватися до митного контролю. Згідно ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Крім цього, відповідач в оскаржуваному рішенні не зазначив як саме заявка впливає на митну вартість чи її складові.
Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було. Доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення. А митним органом не обґрунтовано, яким чином вищевикладені обставини впливають на рівень митної вартості ввезеного товару.
Оцінюючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування методів 2а, 2б, 2в, 2г. Застосування резервного методу та визначення митної вартості імпортованого товару обґрунтовано митницею використанням інформації з баз даних ЄАІС Держмитслужби та зазначенням номеру та дати митної декларації для товару, та вартості такого товару.
В графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вказано номер та дату митних декларацій: товару 1 - № 25UA100060540989U9 від 24.12.2025, товару 2 - № 25UA110130023947U2 від 16.12.2025, що слугували джерелом інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості. При цьому відповідач не пояснив аргументацію обрання саме цих декларацій в якості джерела інформації для визначення митної вартості, а не будь-яких інших.
У постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17 Верховний Суд зазначив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Верховний Суд також вказав, що рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
У даній справі в оскаржуваному рішенні митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номера та дати митної декларації, яка з неочевидних суду причин була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.
Враховуючи наведені мотиви, суд робить висновок, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, а відповідач не довів правомірності прийнятих ним рішення про коригування митної вартості товарів в частині визначення митної вартості імпортованого товару.
З огляду на викладене, суд робить висновок про те, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA209000/2026/000074/2 від 21.01.2026 не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2026/000133, суд зазначає, що у постанові від 23.07.2021 року у справі № 820/3979/17 Верховний Суд зазначив наступне: «Оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості, вимогу про визнання її протиправною правомірно визнано судами обґрунтованою».
Відтак, беручи до уваги вказані висновки, адміністративний позов у цій частині також підлягає задоволенню.
При цьому, судом не беруться до уваги інші посилання відповідача, з огляду на встановлені обставини.
Згідно із вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення позову повністю.
Щодо відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу , суд зазначає, що питання про відшкодування таких витрат суд зможе розглянути після подання позивачем доказів на підтвердження їх розміру у порядку, передбаченому ст. 143 КАС України.
Що стосується судового збору, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такий підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці № UA209000/2026/000074/2 від 21.01.2026 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2026/000133.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАМП-ЗАХІД» (вул. Ковельська, буд.109/ Б, м. Львів., код ЄДРПОУ 36659531) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (вул. Т. Костюшка, 1, м. Львів, код ЄДРПОУ 43971343) судовий збір у розмірі 6656 (шість тисяч шістсот п`ятдесят шість) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст судового рішення складено 09.11.2026 року.
СуддяКостецький Назар Володимирович
Оригінал: reyestr.court.gov.ua