Суд: Львівський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №380/18730/26
Суддя: Мартинюк Віталій Ярославович
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 листопада 2026 рокусправа № 380/18730/26
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого-судді Мартинюка В.Я., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи у м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність, яка полягає у непроведенні повного та остаточного розрахунку у день виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення — 31.07.2026, та проведенні остаточного розрахунку лише 28.08.2026;
зобов`язати нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 01.08.2026 по 28.08.2026 включно, тобто за 28 календарних днів, обчислений відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, з урахуванням належних обов`язкових податків і зборів;
зобов`язати надати детальний письмовий розрахунок суми середнього заробітку, нарахованої та виплаченої на виконання судового рішення.
В обгрунтування позову зазначає, що 31.07.2026 — у день виключення його зі списків особового складу та всіх видів забезпечення — ІНФОРМАЦІЯ_2 був зобов`язаний провести повний та остаточний розрахунок. Остаточний розрахунок був проведений не 31.07.2026, як цього вимагає законодавство, а лише 28.08.2026. Період затримки становить 28 календарних днів — з 01.08.2026 по 28.08.2026 включно.
Відповідач у відзиві вказав, що позивач виключений із списків частини 31.07.2026. Для проведення розрахунку з позивачем ІНФОРМАЦІЯ_3 , як розпорядник коштів третього рівня 05.08.2026 подано до забезпечувального органу основну заяву-розрахунок на серпень 2026 року, в якій зазначено суми необхідні для виплати позивачу при звільненні. По надходженню коштів ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснено виплату належних позивачу сум.
28.09.2026 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №218 від 31.07.2026 року позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Як вбачається із витягу з карткового банківського рахунку позивача, який наявний в матеріалах справи, йому 11.08.2026 року було виплачено відповідачем 30656 грн. 48 коп. (грошове забезпечення за липень 2026 року); 25.08.2026 року – 9850 грн. 00 коп. (грошове забезпечення за липень 2026 року); 28.08.2026 року – 82400 грн. 76 коп. (грошове забезпечення за серпень 2026 року).
Змістом спірних правовідносин є бездіяльність з приводу проведення повного та остаточного розрахунку у день виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч.3 ст.9 Закон № 2011-XII).
Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.
Згідно з статтею 117 цього Кодексу у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Так, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
Необхідно зазначити, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на рядовий і начальницький склад стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.
При цьому, питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. Такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.
Конституційний Суд України у рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що згідно з статтею 47 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку.
Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Отже, можливість задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні перебуває у залежності від проведення фактичного розрахунку. Не встановивши конкретну дату повного розрахунку, суд позбавлений можливості достеменно встановити період затримки, а відтак і розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Позивач, обгрунтовуючи бездіяльність відповідача з приводу не проведення з ним повного та остаточного розрахунку у день виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, посилається на те, що грошове забезпечення йому було виплачено протягом серпня 2026 року, тобто протягом наступного місяця після виключення його зі списків особового складу відповідача (31.07.2026 року).
Відповідно до абзацу першого п.8 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (з наступними змінами та доповненнями; далі – Порядок №260), грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується, зокрема, щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий (абзаци другий та третій зазначеної норми).
Даний Порядок №260 прийнятий на виконання статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відтак, з урахуванням наведеної норми, вбачається, що відповідач виплатив позивачу належне, на його думку, грошове забезпечення у серпні 2026 року за минулий місяць (за липень 2026 року), тобто за місяць, у якому його було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Іншими словами, у даному випадку відповідач діяв у межах визначених Порядком №260 та провів виплату позивачу грошового забезпечення у строк, визначений чинним спеціальним законодавством.
Як наслідок, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги з приводу нарахування та виплати йому середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні є безпідставними та необгрунтованими.
При цьому, судом не беруться до уваги інші твердження позивача, з огляду на зазначену обставину.
З огляду на викладене, судом не встановлено порушень діями відповідача критеріїв правомірності, визначених ч.2 ст.2 КАС України, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Щодо судових витрат, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, такі не підлягають стягненню із сторін.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМартинюк Віталій Ярославович
Оригінал: reyestr.court.gov.ua