Суд: Самбірський міськрайонний суд Львівської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про повернення безпідставно набутого майна (коштів)
Дата: 24 вересня 2026 р.
Справа: №452/869/26
Суддя: Кущ Т. М.
Справа №452/869/26
Провадження №2/452/1093/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"25" вересня 2026 р. м. Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Кущ Т.М.,
при секретарі судового засідання Роман Л.І.,
за участі
представника позивача Малецької О.Р.,
представника відповідача - адвоката Козадаєва В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Самбірського міськрайонного суду Львівської області цивільну справу в порядку спрощеного провадження з викликом сторін за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області) до ОСОБА_1 про стягнення переплати пенсії, -
В С Т А Н О В И В :
На підставі частини 6 статті 259 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) в судовому засіданні 25 вересня 2026 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
12 березня 2026 року ГУ ПФУ у Львівській області в особі його представника Страхоцької О.Я. звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 з вимогою про стягнення переплати пенсії в розмірі 103231 грн. 00 коп., посилаючись на те, що ОСОБА_1 перебував на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області як одержувач пенсії по інвалідності з 13 липня 2022 року та отримував пенсію по інвалідності по 31 жовтня 2025 року. Проте, згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України (далі – Витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи), зареєстрованого за №В-1961 від 20 серпня 2025 року, відповідача ОСОБА_1 визнано таким, якому інвалідність не встановлена з 13 липня 2022 року, відтак останній не мав права на отримання пенсії з вказаного часу. За таких обставин, позивач прохає стягнути з відповідача суму надміру виплаченої пенсії за період з 13 липня 2022 року по 31 жовтня 2025 року в розмірі 103231 грн. 10 коп. (а.с.1-3,86-88).
Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 12 травня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків, які позивачем виконано (а.с.26).
Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 29 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та було призначено розгляд справи по суті на 22 липня 2026 року о 16 год. 00 хв. (а.с.37,84), під час проведення якого відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на
стороні позивача, - Державну установу «Український державний науково дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», та в подальшому судовий розгляд справи було відкладено на 24 вересня 2026 року о 12 год. 00 хв..
У судовому засіданні 24 вересня 2026 року судом було оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомлено, що вступну та резолютивну частини судового рішення буде проголошено (підписано) 25 вересня 2026 року о 10 год. 00 хв..
15 липня 2026 року через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Козадаєва В.С. надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній прохав у задоволенні позовних вимог ГУ ПФУ у Львівській області відмовити в повному обсязі. Вказав, що відповідач ОСОБА_1 не визнає позовні вимоги, оскільки Витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, зареєстрованого за №В-1961 від 20 серпня 2025 року, не отримував. При цьому, матеріали справи не містять відомостей, а позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що прийняття рішення про призначення пенсії та сам факт здійснення надміру виплаченої пенсії, здійснено внаслідок поведінки відповідача, яка б містила ознаки зловживання чи за своїм характером була недобросовісною, а відтак виплачені пенсійні виплати не підлягають поверненню (а.с.49-54).
22 липня 2026 року через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» від представника позивача Страхоцької О.Я. надійшла відповідь на відзив, в якій остання зазначила, що згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, зареєстрованого за №В-1961 від 20 серпня 2025 року, який є чинним, відповідачу ОСОБА_1 було скасовано інвалідність з 13 липня 2022 року, оскільки ОСОБА_1 з 13 липня 2022 року не визнано особою з інвалідністю, а тому з 01 листопада 2025 року виплату пенсії припинено. Вказала, що згідно ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), визначено суму для повернення коштів, як надміру виплачених у зв`язку з безпідставним їх набуттям в розмірі 103231 грн. 10 коп. за період з 13 липня 2022 року по 31 жовтня 2025 року (а.с.63-68).
Заперечення на відповідь на відзив від відповідача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Козадаєва В.С. до суду не надходили.
Відповідач ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в жодне судове засідання не з`явився, клопотання про відкладення судового засідання або про розгляд справи за його відсутності не заявляв.
Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою (п.4 ч.3 ст.223 ЦПК України).
З урахуванням думки інших учасників справи, суд дійшов висновку про можливість проведення судових засідань та ухвалення судового рішення за відсутності відповідача ОСОБА_1 та за участі його повноважного представника – адвоката Козадаєва В.С..
У судовому засіданні представник позивача Малецька О.Р. вимоги позовної заяви підтримала з підстав, викладених у такій, просила позов задовольнити в повному обсязі, надавши судові відповідні пояснення.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Козадаєв В.С. в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, вважав, що його довіритель не повинен повертати пенсійні виплати, оскільки пенсію йому було призначено у встановленому законом порядку, жодних неправомірних дій для її отримання відповідач не вчиняв, про рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, зареєстрованого за №В-1961 від 20 серпня 2025 року, ОСОБА_1 не було відомо, відтак просив відмовити у задоволенні позову.
Суд, з`ясувавши позицію учасників судового розгляду, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та надавши їм належну оцінку, вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
У відповідності до ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень частин 1-4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
Згідно копії виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) до довідки серії 12 ААВ №619356 від 13 липня 2022 року та копії довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ №619356 від 13 липня 2022 року, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю, група інвалідності – третя, причина інвалідності – загальне захворювання, інвалідність встановлена – довічно, підстава: акт огляду МСЕК №1340 (а.с.4,10-12,57-58,89).
Як встановлено судом під час розгляду справи по суті та не заперечувалось сторонами, ОСОБА_1 перебував на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області, як одержувач пенсії по інвалідності, та отримував пенсію по інвалідності у період з 13 липня 2022 року по 31 жовтня 2025 року, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі – Закон). У подальшому пенсія не виплачувалась.
З Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, зареєстрованого за №В-1961 від 20 серпня 2025 року, вбачається, що ОСОБА_1 не встановлено групу інвалідності з 13 липня 2022 року (а.с.13,95).
Із копії проколу індивідуального перерахунку за період з 01 червня 2022 року по 31 жовтня 2025 року ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії за вказаний період та визначено переплату призначеної пенсії в сумі 103231 грн. 10 коп. (а.с.7-9,10-12,92-94).
Разом з тим, копію рішення про скасування рішення про призначення виплати пенсії ОСОБА_1 та припинення виплати пенсії стороною позивача суду не надано.
04 листопада 2025 року та 03 лютого 2026 року позивач письмово звернувся до відповідача з проханням відшкодувати в добровільному порядку надміру виплачену пенсію за період з 13 липня 2022 року
по 31 жовтня 2025 року в розмірі 103231 грн. 10 коп. (а.с.5-6,90,91). Відомостей про отримання таких повідомлень відповідачем матеріали справи не містять.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров`я, внаслідок: а) трудового каліцтва або професійного захворювання; б) загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства). Пенсії по інвалідності призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи (ст.23 Закону).
Відповідно до ч.1 ст.32 Закону особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності відповідного страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією.
Пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону, пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд цих осіб з інвалідністю провадиться тільки за їх заявою (ст.34 Закону).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.45 Закону, пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.
З 01 січня 2025 року експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи».
Пунктом 6 Положення передбачено, що оцінювання проводиться, зокрема, Центром оцінювання функціонального стану особи (далі – ЦОФСО).
Пунктом 10 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи визначено, що рішення про встановлення інвалідності, прийняті до 01 січня 2025 року, переглядаються ЦОФСО.
Відповідно до ч.1 ст.50 Закону, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Згідно з ч.1 ст.103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї, тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. У разі припинення виплати пенсії (внаслідок відновлення здоров`я, тощо) до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку.
За змістом ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Стаття 1215 Цивільного кодексу України передбачає випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.
Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Відповідач ОСОБА_1 перебував на пенсійному обліку у позивача у зв`язку з призначенням виплати пенсії по інвалідності з 13 липня 2022 року на підставі виписки з акту огляду МСЕК до довідки серії 12 ААВ №619356 та довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ №619356. Виплата пенсії відбувалась з 13 липня 2022 року до 31 жовтня 2025 року.
У зв`язку із набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», переглянуто рішення щодо встановлення ОСОБА_1 інвалідності.
На підставі рішення експертної команди ЦОФСО, прийнятого 20 серпня 2025 року №В-1961, ОСОБА_1 групу інвалідності не встановлено з 13 липня 2022 року.
Після надходження до ГУ ПФУ в Львівській області Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, зареєстрованого за №В-1961 від 20 серпня 2025 року, позивачем припинено виплату пенсії відповідачу та проведено її перерахунок, з урахуванням чого виникла переплата пенсії за період з 13 липня 2022 року до 31 жовтня 2025 року у розмірі 103231 грн. 10 коп..
Разом з тим, як вказувалося вище, рішення про скасування рішення про призначення виплати пенсії ОСОБА_1 та припинення виплати пенсії стороною позивача суду не було надано.
Статтею 50 Закону встановлено дві підстави для повернення пенсіонером сплачених йому пенсійних виплат: коли є зловживання з боку самого пенсіонера, який надав недостовірні дані, що впливають на призначення пенсії; або коли такі дані були наданні страхувальником.
Зловживанням є умисні протиправні дії пенсіонера, спрямовані на безпідставне отримання пенсій, або отримання пенсії у більшому, ніж визначено законом, розмірі.
Отже зловживанням з боку пенсіонера, які дають підстави стягнути з нього надміру виплаченої пенсії, є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо.
Тому для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, уповноважений призначати пенсії, має встановити, що факт переплати пенсії, що враховуються при її обчисленні, відбувся у зв`язку із поданням пенсіонером завідомо недостовірних відомостей.
Згідно вимог стст.76,77,79,80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч.1,ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання з боку відповідача ОСОБА_1 , суд виходив з презумпції дійсності документів, наданих для призначення/перерахунку пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції можуть бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15-ц та постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №607/4570/17-ц зазначено, що правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Суд зазначає, що обов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у п.1 ч.1 ст.1215 ЦК України, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.
Доказів, які б свідчили про рахункову помилку з боку позивача, чи надання відповідачем завідомо неправдивих даних або підроблених документів, які стали підставою для призначення пенсії, а також зловживань з боку відповідача при отриманні пенсії, позивачем надано не було.
Матеріали справи не містять посилання на конкретну розрахункову помилку, вчинену при нарахуванні пенсії відповідачу.
Суд зауважує, що при розгляді цієї категорії справ необхідно також поруч з національним законодавством, яке повністю регулює спірні правовідносини, опиратись на практику Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права, щодо добросовісних (bonafide) набувачів майна.
У рішенні по справі «Beinaroviи and Others v. Lithuania» від 12 червня 2018 року (заяви №70520/10, 21920/10 та 41876/11) розглядаючи, чи був досягнутий справедливий баланс між громадським інтересом та інтересами заявника, Європейський суд з прав людини підкреслив особливе значення принципу «належного врядування», згідно з яким, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема коли питання стосується основоположних прав людини, як-от прав, що стосуються майна, державні органи повинні діяти своєчасно, належним, а головне, послідовним чином.
Принцип «належного врядування», як правило, не має заважати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, що є наслідком їхньої власної недбалості. З іншого боку, потреба у виправленні минулої несправедливості не має становити непропорційне втручання у право, щойно набуте особою, яка добросовісно покладалась на законність дій державного органу. Інакше кажучи, державні органи, які не впровадили або не дотримувалися власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик помилки з боку державного органу має нести сама Держава, і жодні помилки не можуть бути виправлені за рахунок зацікавлених осіб. У контексті скасування права власності на майно, яке було надано помилково, принцип «належного врядування» не лише може накладати на державні органи зобов`язання діяти негайно, щоб виправити свою помилку, але й може обумовлювати необхідність виплати достатньої компенсації чи іншого належного відшкодування попередньому добросовісному власнику («Vukuљiж v. Croatia» від 31 травня 2016 року, заява №69735/11), §64; «Beinaroviи and Others v. Lithuania» від 12 червня 2018 року, заяви №№70520/10, 21920/10 та 41876/11, §140).
Відтак, на переконання суду, на відповідача, як добросовісного набувача, не може покладатись тягар виправлення помилки органу ПФУ чи МСЕК чи усунення неточностей, якщо такі були здійснені.
Отже, стороною позивача не доведено належними та допустимими доказами те, що ГУ ПФУ у Львівській області було здійснено переплату пенсії відповідачу ОСОБА_1 з причин рахункової помилки, або через зловживання саме з боку відповідача, його недобросовісності щодо надання недостовірних даних та, відповідно, отримання переплати пенсії, а тому позов задоволенню не підлягає.
Щодо розподілу судових витрат у справі суд зазначає наступне.
Позивачем при подані позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 3328 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №762 від 24 лютого 2026 року (а.с.32).
Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки в задоволенні позовних вимог ГУ ПФУ у Львівській області відмовлено, суд не має підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесених останньою судових витрат в порядку ст.141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись стст.12-13,76-81,141,258,259,263-268,273,274,279,353 ЦПК України, суд, –
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (юридична адреса: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд.10, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 13814885) до ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про стягнення переплати пенсії, - відмовити.
Рішення суду відповідно до частини 1 статті 273 ЦПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 09 листопада 2026 року.
Суддя Т.М. Кущ
Оригінал: reyestr.court.gov.ua