Суд: Львівський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №380/19221/26
Суддя: Мартинюк Віталій Ярославович
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 листопада 2026 рокусправа № 380/19221/26
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого-судді Мартинюка В.Я., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи у м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168, у розмірі 30 000,00 грн. щомісячно з розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі та в розмірі 100000,00 грн. з розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі, у період дії воєнного стану за період з 13.01.2023 року по 18.02.2025 року включно;
зобов`язати нарахувати та виплатити в повному обсязі додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168, у розмірі 30 000,00 грн. щомісячно з розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі та в розмірі 100 000,00 грн. з розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі, у період дії воєнного стану за період з 13.01.2023 року по 18.02.2025 року включно, та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В обгрунтування позову зазначає, що у період проходження військової служби безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, а саме: з 08.02.2023 по 27.07.2023; з 10.05.2024 по 24.05.2024; з 16.07.2024 по 06.08.2024. Однак, додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за відповідні періоди нараховувалась у різних розмірах, у тому числі в розмірах, менших за 100 000 грн., а в окремих випадках — у розмірі 30 000 грн. або взагалі не нараховувалась. Фактично виплачена додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, не відповідає обсягу гарантованої державою виплати за підтверджені періоди участі ОСОБА_1 у бойових діях.
Відповідач у відзиві вказав на пропуск позивачем строку звернення до суду. Саме рапорт безпосереднього командира підрозділу є первинним документом, що підтверджує залучення конкретного військовослужбовця (у тому числі позивача) до безпосередньої участі у бойових діях або виконання спеціальних завдань у відповідні дні. Відсутність військовослужбовця у рапорті унеможливлює його включення до наказу про виплату ДВ. З матеріалів справи вбачається, що всі суми додаткової винагороди, визначені відповідними наказами командира військової частини, нараховані та виплачені позивачу у повному обсязі. Відповідач діяв у межах наданих йому повноважень та відповідно до закону, протиправна бездіяльність відсутня.
Ухвалою суду від 16.09.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та поновлено пропущений строк звернення до суду.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №52 від 18.02.2025 року позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України №2760 від 04.07.2026 року позивач в період з 08.02.2023 по 27.07.2023, з 10.05.2024 по 24.05.2024, з 16.07.2024 по 06.08.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області, Краматорському районі, Лиманській МТГр, Харківській області, Харківському районі, Липецькій СТГр, Куп`янському районі, Курилівській СТГр. Підстава – журнал бойових дій від 29.05.2022 №358дск.
Відповідно до карток особового рахунку, які наявні в матеріалах справи, позивачу у січні 2023 року було нараховано додаткову винагороду у розмірі 18387 грн. 10 коп.; у лютому 2023 року – 71428 грн. 57 коп.; з березня 2023 року по червень 2023 року – по 100000 грн. 00 коп.; в липні 2023 року – 90967 грн. 74 коп.; в серпні 2023 року – 13548 грн. 39 коп.; у вересні-жовтні 2023 року – по 30000 грн. 00 коп.; у листопаді 2023 року – 28000 грн. 00 коп.; у грудні 2023 року – 15483 грн. 87 коп.; з січня 2024 року по квітень 2024 року – по 30000 грн. 00 коп.; у травні 2024 року – 30967 грн. 74 коп.; в червні 2024 року – 30000 грн. 00 коп.; в липні 2024 року – 59354 грн. 84 коп.; в серпні 2024 року – 19354 грн. 84 коп.; з вересня 2024 року по лютий 2025 року додаткова винагорода не нараховувалась.
Змістом спірних правовідносин є бездіяльність щодо невиплати додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168, у розмірі 30 000,00 грн. щомісячно з розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі та в розмірі 100000,00 грн. з розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі, у період дії воєнного стану за період з 13.01.2023 року по 18.02.2025 року включно.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 06 квітня 2022 року №1-р(II)/2022 зазначив, що частину п`яту статті 17 Конституції України викладено так, що реалізація права на соціальний захист осіб, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей потребує якісного і ефективного законодавчого регулювання та запровадження механізмів забезпечення їх державної підтримки" (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини); а також, що з урахуванням вимог частини п`ятої статті 17 Конституції України метою законодавчого регулювання в цій сфері є як усебічне соціальне забезпечення військовослужбовців, яке компенсуватиме установлені законом обмеження та умови служби, властиві цій категорії громадян, так і підвищення мотивації особового складу Збройних Сил України у виконанні ними покладених на них функцій щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності (частина друга статті 17 Основного Закону України).
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ст.12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі – Закон №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з п. 1 ст. 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Пунктами 2 - 3 цієї правової норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абз.2 п. 4 ст.9 Закону №2011-ХІІ).
Наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).
Відповідно до п.17 розділу І Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до сьогодні.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69/2022 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнята Постанова "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану №168" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Постанова № 168).
Абзацом першим п.1 Постанови № 168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відтак, з урахуванням наведеної норми, можна зробити висновок, що додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою №168, виплачується у розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць або до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі його бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Щодо нарахування та виплати додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн. 00 коп. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 №71 від 04.03.2023 року позивачу передбачено виплатити за період безпосередньої участі у бойових діях з 09.02.2023 року по 28.02.2023 року додаткову винагороду у розмірі до 100000 грн. 00 коп. (нараховано 71428 грн. 57 коп. за 20 днів).
Наказами командира військової частини НОМЕР_2 №112 від 04.04.2023 року, №150 від 04.05.2023 року, №181 від 04.06.2023 року, №220 від 04.07.2023 року позивачу передбачено виплатити за період безпосередньої участі у бойових діях з 01.03.2023 по 31.03.2023, з 01.04.2023 по 30.04.2023, з 01.05.2023 по 31.05.2023, з 01.06.2023 по 30.06.2023 додаткову винагороду у розмірі до 100000 грн. 00 коп. (нараховано по 100000 грн. 00 коп. за кожен місяць).
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 №255 від 04.08.2023 року позивачу передбачено виплатити за період безпосередньої участі у бойових діях з 01.07.2023 року по 27.07.2023 року додаткову винагороду у розмірі до 100000 грн. 00 коп. (нараховано 90967 грн. 74 коп. за 27 днів).
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 №158 від 03.06.2024 року позивачу передбачено виплатити за період безпосередньої участі у бойових діях з 12.05.2024 року по 14.05.2024 року додаткову винагороду у розмірі до 100000 грн. 00 коп. (нараховано 30967 грн. 74 коп. за 3 дні).
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 №221 від 03.08.2024 року позивачу передбачено виплатити за період безпосередньої участі у бойових діях з 19.07.2024 року по 31.07.2024 року додаткову винагороду у розмірі до 100000 грн. 00 коп. (нараховано 59354 грн. 84 коп. за 13 днів).
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 №253 від 03.09.2024 року позивачу передбачено виплатити за період безпосередньої участі у бойових діях з 01.08.2024 року по 06.08.2024 року додаткову винагороду у розмірі до 100000 грн. 00 коп. (нараховано 19354 грн. 84 за 6 днів).
Враховуючи зазначені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач виплатив позивачу додаткову винагороду до 100 000 грн. 00 коп. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України.
При цьому, матеріали справи не містять доказів участі позивача у згаданих заходах в інші періоди.
Відтак, суд дійшов висновку, що відповідач виконав свій обов`язок, передбачений п.1 Постанови № 168, а тому позовні вимоги у цій частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог з приводу нарахування та виплати додаткової винагороди у розмірі 30000 грн. 00 коп.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 №14 від 13.01.2023 року позивача зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення, він вважається таким, що справи та посаду прийняв (у січні 2023 року позивачу нараховано 18387 грн. 10 коп.).
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №226 від 09.08.2023 року позивач вважається таким, що вибув у щорічну основну відпустку з 10.08.2023 року по 24.08.2023 року; йому надано 2 дні на дорогу (у серпні 2023 року позивачу нараховано винагороду у розмірі 13548 грн. 39 коп.; перебував у відпустці).
У період з вересня по жовтень 2023 року позивач не виконував бойових завдань; йому нараховано винагороду по 30000 грн. 00 коп. за кожен місяць (матеріали справи не містять протилежного).
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №339 від 28.11.2023 року позивач вважається таким, що вибув у щорічну основну відпустку з 29.11.2023 року по 13.12.2023 року; йому надано 2 дні на дорогу.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №359 від 16.12.2023 року позивач вважається таким, що прибув із щорічної відпустки 16.12.2023 року, з 17.12.2023 року його зараховано на котлове забезпечення (у листопаді та грудні 2023 року винагорода нараховувалась у розмірах 28000 грн. 00 коп. та 15483 грн. 87 коп.; перебував у відпустці).
У період з січня по квітень 2024 року позивач не виконував бойових завдань; йому нараховано винагороду по 30000 грн. 00 коп. за кожен місяць (матеріали справи не містять протилежного).
У червні 2024 року позивач не виконував бойових завдань; йому було нараховано 30000 грн. 00 коп. (матеріали справи не містять протилежного).
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №224 від 07.08.2024 року позивач вважається таким, що вибув у КНП «Балаклійська центральна лікарня» м.Балаклія; з 08.08.2024 року знятий з котлового забезпечення.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №227 від 10.08.2024 року позивач вважається таким, що прибув та приступив до виконання службових обов`язків; з 11.08.2024 року зарахований на котлове забезпечення; вважається таким, що 10.08.2024 року вибув у ВМКЦ ЗР м.Львів; з 11.08.2024 року знятий з котлового забезпечення.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №258 від 09.09.2024 року позивач вважається таким, що 10.09.2024 року завершив лікування та вибув у відпустку для лікування у зв`язку із хворобою з 10.09.2024 року по 09.10.2024 року; йому надано 1 день на дорогу.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №289 від 10.10.2024 року позивач вважається таким, що завершив відпустку для лікування та вибув у АПД ВМКЦ ЗР для проходження ВЛК на ступінь придатності з 11.10.2024 року.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №10 від 09.01.2025 року позивач вважається таким, що прибув та приступив до виконання службових обов`язків з АПД ВМКЦ ЗР м.Львів після проходження ВЛК у пункт постійної дислокації; з 10.01.2025 року позивача зараховано на котлове забезпечення.
Відтак, у період з вересня 2024 року по 10.01.2025 року додаткова винагорода не нараховувалась у зв`язку із відсутністю позивача на забезпеченні відповідача через проходження лікування та ВЛК.
Враховуючи зазначені обставини, суд дійшов висновку, що за вказані періоди відповідач правомірно нараховував та виплачував позивачу додаткову винагороду відповідно до Постанови №168 у розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №52 від 18.02.2025 року позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Відтак, у період з 10.01.2025 року по 18.02.2025 року позивач перебував на забезпеченні у відповідача (не перебував у відпустках, на лікуванні, проходженні ВЛК тощо).
При цьому, за вказаний період додаткова грошова винагорода у розмірі до 30000 грн. 00 коп. пропорційно в розрахунку на місяць не нараховувалась та не виплачувалась, що сторонами не заперечується.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що у вказаний період позивач має право на виплату додаткової винагороди у розмірі до 30000 грн. 00 коп. пропорційно в розрахунку на місяць.
Натомість відповідач безпідставно припинив нарахування та виплату зазначеної винагороди, чим допустив протиправну бездіяльність.
Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню у цій частині.
Щодо пропуску позивачем строку звернення до суду.
Позивач у спірні періоди брав участь у бойових діях на Сході України та перебував на лікуванні.
На переконання суду, зазначена обставина є поважною для поновлення строку звернення до суду.
Відтак, вказані посилання відповідача до уваги не беруться, а строк підлягає поновленню.
Що стосується судових витрат у вигляді судового збору, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі не підлягають стягненню із сторін.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
в и р і ш и в :
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168, у розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період з 10.01.2025 року по 18.02.2025 року включно.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити в повному обсязі ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168, у розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період з 10.01.2025 року по 18.02.2025 року включно, та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМартинюк Віталій Ярославович
Оригінал: reyestr.court.gov.ua